Постанова

від 10.10.2019 по справі 160/2273/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2273/19 (суддя Прудник С.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №160/2273/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дім Буд до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дім Буд 12 березня 2019 року звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області згідно з яким, просить визнати незаконною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН5/269/АВ/ТД-ФС/80 від 29 січня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо наявності ознак трудових відносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якими укладено цивільно-правові договори є помилковими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства, зроблені відповідачем в акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірна постанова № ДН5/269/АВ/ТД-ФС/80 від 29 січня 2019 року, прийнята відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправною та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, оскільки перевіркою встановлено наявність ознак трудових відносин між позивача та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якими укладено цивільно-правові договори.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що в період з 03.01.2019р. по 04.01.2019р. у присутності директора ТОВ "Дім Буд" ОСОБА_9 та головного бухгалтера ОСОБА_10 , інспектором праці Засядьвовк Т.Т., службове посвідчення № 269 у відповідності до вимог ст. 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування , пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017р. № 295 проведено інспекційне відвідування ТОВ "Дім Буд", юридична адреса: 53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Краснодонська, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 32965238, за результатами якого складено акт (18-34).

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що позивачем найманим працівникам - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 ., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 оплачений процес праці, а не її результат, як це передбачено нормами Цивільного кодексу України.

Виконувані цими особами роботи відповідають штатним посадам, виконуються регулярно у робочі дні в межах режиму роботи підрозділів ТОВ "Дім Буд" (підпорядковані внутрішньому трудовому розпорядку), тобто носять постійний характер.

Зміст договорів, укладених між сторонами вказує на те, що предметом договорів укладених між позивачем та зазначеними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати підрядник замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Робота зазначених працівників фактично організовувалась посадовими особами ТОВ Дім Буд : замовник надає підряднику інструмент та обладнання для виконання робіт (п.5 Договору), надає підряднику необхідну проектну документацію: креслення, зразки, а також інші необхідні документи для виконання робіт (п.6 Договору). При дослідженні табелів обліку використання робочого часу ТОВ Дім Буд встановлено, що в табелях обліку робочого часу за січень-квітень 2018 року одночасно із відпрацьованим часом штатних працівників ТОВ Дім Буд у такій же кількості відображений фактично відпрацьований час найманих працівників залучених до виконання ремонтних робіт на різних об`єктах за договорами цивільно-правового характеру.

У зв`язку із виявленням порушень під час проведення у період з 03.01.2019р. по 04.01.2019р. інспекційного відвідування у ТОВ "Дім Буд", 14.01.2019 року відповідачем винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН 5/269/АВ/ТД/ІП на 29.01.2019р. о 09:00 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, каб. 412. Вказане рішення 15.01.2019 року направлено на юридичну адресу позивача засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, які були зафіксовані у акті інспекційного відвідування ДН 5/269/АВ відповідачем винесено постанову № ДН5/269/АВ/ТД-ФС/80 від 29.01.2019 року про накладення на позивача штрафу у сумі 1001520 грн. (а.с.43-49).

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що між позивачем як замовником було укладено ряд аналогічних цивільно-правових угод з підрядником з другої сторони, а саме: з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.60-104).

Предметом вищезазначених цивільно-правових угод згідно з пунктом 2.1 договору зазначено роботи з капітального ремонту будівлі… (а.с.70,72,74,76,78,80,82,84,86,88,90,92,94,96,98,100,102,104) та роботи з емкость оборотного водоснабжения СМР (а.с.60,62,64,66,68),

В свою чергу, як вбачається з актів приймання-передачі наданих послуг, вони були складені про те, що підрядником виконано роботу по об`єкту (а.с.59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91,93,95,97,99,101,103)

Аналіз вищезазначених угод та актів складних на виконання них свідчить про те, що послуги підрядників полягають у зобов`язанні виконати певну роботу, а не у продажі її результатів, оскільки ні договори ні акти не містять певного визначеного обсягу робіт та їх результату.

Не містяться в договорах та актах здачі-прийому виконаних робіт і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен підрядник передати замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Пунктами 3.1 та 3.2 цивільно-правових договорів наданих суду апеляційної інстанції встановлено, що ціна цього договору дорівнює загальній вартості послуг за цим договором відповідно до актів наданих послуг, що складаються щомісячно в межах строку дії цього договору. Оплата виконується не пізніше тридцяти днів з дня прийняття замовником наданих послуг та підписання акта наданих послуг.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що в актах приймання-передачі наданих послуг містяться відомості про загальну вартість робіт щомісяця, а не оплату за надання конкретної послуги виходячи з її обсягу, що свідчить про регулярність оплати процесу праці, а не її результату.

Крім того, як вірно встановлено відповідачем та знайшло відображення в оскарженій постанові, виконувані працівниками роботи відповідають їх штатним посадам, роботи виконуються регулярно у робочі дні в межах режиму роботи підрозділів ТОВ Дім Буд , отже працівники підпорядковані відповідним посадовим особам.

Також слід врахувати те, що в п. 3 цих договорів, зазначено, що якість робіт повинна відповідати вимогам замовника. При цьому критерії якості в договорах не зазначені, тобто вони визначаються позивачем підчас здійснення контролю під час виконанням робіт, що також свідчить про підпорядкування осіб з якими укладені спірні цивільно-правові договори посадовим особам позивача.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що предметом укладених цивільно-правових договорів з зазначеними фізичними особами фактично є процес їх праці, а не її кінцевий результат, а тому умови вказаних вище договорів мають ознаки трудового характеру.

Проте, суд першої інстанції зазначені обставини не дослідив та безпідставно не надав їм оцінку.

При цьому, доводи позивача про те, що більшість працівників з якими було укладено договори ЦПХ, працевлаштовані на інших підприємствах, а один - пенсіонер, не звільняють позивача від обов`язку оформлення трудових відносин у відповідності до вимог законодавства з цими особами, враховуючи і те, що чинне законодавство встановлює право особи працювати за сумісництвом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем під час перевірки вірно встановлено, що правовідносини, які склалися між виконавцями та замовником за цими договорами є трудовими, оскільки передбачають виконання роботи на постійній основі та спрямовані на отримання процесу праці.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови якою, у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №160/2273/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 10 жовтня 2019 року.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко