Постанова

від 31.07.2019 по справі 826/16062/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16062/18 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аутера до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аутера (далі - Позивач, ТОВ Аутера ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Відповідач, Подільський РВ ДВС м. Києва) про визнання протиправною та скасування постанови Подільського РВ ДВС м. Києві від 27.08.2018 року про стягнення з ТОВ Аутера виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №56557874 із примусового виконання наказу від 02.05.2018 року №910/21808/17, виданого Господарським судом Київської області.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується вчинення Відповідачем заходів примусового виконання рішення суду, передбачених положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку з чим правові підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його у повному обсязі та провести перевірку законності винесення рішення Окружним адміністративним судом міста Києва від 18.06.2019 року у справі №826/16062/18. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки факт виконання судового рішення встановлено 27.08.2018 року, тобто після відкриття виконавчого провадження, боржник не може бути звільнений від сплати виконавчого збору.

Після усунення визначених в ухвалі від 05.07.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.07.2019 року.

У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2018 року у справі №910/21808/17 задоволено позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД до Товариства з обмеженою відповідальністю Аутера про стягнення заборгованості в сумі 13 957,38 грн. та виселення з приміщення:

- стягнуто з ТОВ Аутера на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД 1 691,16 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів; 3 382,32 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди; 4 875,03 грн. штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди; 42,15 грн. пені за несвоєчасне оплату орендних платежів; 3 900,02 грн. штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів; 66,70 грн. сорок процентів річних за несвоєчасне внесення орендних платежів; 3 200,00 грн. витрат на сплату судового збору;

- виселено ТОВ Аутера з квартири №10 у будинку №34 на вулиці Оболонській в місті Києві шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД за актом прийому-передачі.

З метою примусового виконання даного рішення суду було видано наказ від 02.05.2018 року №910/21808/17 (а.с. 13), на підставі якого старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва згідно заяви Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД від 07.06.2018 року (а.с. 28-29) 11.06.2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56557874 (а.с. 14).

Вказану постанову було направлено 12.06.2018 року на адреси ТОВ Аутера - м. Київ, вул. Оболонська, 34, кв. 10 та Київська обл., Васильківський р-н., с. Крячки, вул. Кривова, 42. Разом з тим, згідно матеріалів виконавчого провадження обидва конверти з даними постановами повернулися на адресу Подільського РВ ДВС м. Києва за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 36-42).

Судом першої інстанції також встановлено, що Відповідачем 09.08.2018 року прийнято вимогу №56557874/9 в рамках виконавчого провадження ВП №56557874, якою зобов'язано Позивача виконати рішення суду самостійно у строк до 16.08.2018 року та повідомлено, що перевірка самостійного виконання рішення відбудеться об 11 год. 00 хв. 16.08.2018 року (а.с. 43).

Крім того, 23.08.2018 року державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва потворно прийнято вимогу №56557874/9 в рамках виконавчого провадження ВП №56557874/9, якою зобов'язано ТОВ Аутера виконати рішення суду самостійно в строк до 27.08.2018 року та повідомлено, що перевірка самостійного виконання рішення відбудеться о 16 год. 00 хв. 27.08.2018 року (а.с. 44).

Як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва, 27.08.2018 року у межах згаданого виконавчого провадження державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва складно акт державного виконання, в якому зафіксовано, що рішення суду боржником виконано в самостійному порядку шляхом звільнення приміщення - квартири №10 по вул. Оболонська, 34 у м. Києві, від належного йому майна та за наслідком передачі приміщення Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД . При цьому ключі від вхідних дверей приміщення передано представнику Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД (а.с. 46).

Крім іншого, матеріали справи свідчать, що 27.08.2018 року старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва прийнято, зокрема, постанову від 27.08.2018 року ВП №56557874 про стягнення виконавчого збору на суму 14 892,00 грн. на підставі ст. 27 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 51-52; далі - оскаржувана постанова).

У подальшому, 16.10.2018 року старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва прийнято постанову ВП №56557874 про закінчення виконавчого провадження (а.с. 54-55).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 2, 3, 5, 10, 13, 15, 18, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови, оскільки належних і допустимих доказів вчинення Відповідачем будь-яких дій з примусового виконання судового рішення, матеріали справи не містять.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, судових наказів.

Приписи п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону визначають, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону визначають, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що безпосередньо у постанові про відкриття виконавчого провадження, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у розрізі доводів Апелянта про наявність правових підстав для стягнення виконавчого збору, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Приписами ч. 3 ст. 40 Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За правилами ч. 4 ст. 42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналіз наведених правових норм з урахуванням положень ч. 5 ст. 242 КАС України щодо необхідності врахування правових позицій Верховного Суду дає підстави для висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Згідно ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, зокрема, зі змісту акту державного виконавця від 27.08.2018 року у ВП №56557874, рішення суду боржником виконано в самостійному порядку шляхом звільнення приміщення - квартири №10 по вул. Оболонська, 34 у м. Києві, від належного йому майна та за наслідком передачі приміщення Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД . При цьому ключі від вхідних дверей приміщення передано представнику Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення СПЕЦЖИТЛОФОНД (а.с. 46).

Викладене, на обґрунтоване переконання суду першої інстанції, дає підстави стверджувати, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про виселення боржника - ТОВ Аутера із займаного ним приміщення, адже безпосередньо у складено акті зафіксовано факт його самостійного виконання боржником.

Судовою колегією враховується, що системний аналіз положень Закону в частині, що стосується спірних правовідносин, дає підстави вважати, що обов`язковими сукупними умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. За таких обставин, відсутність підтвердження належними і допустимими доказами факту вчинення державними виконавцем Подільського РВ ДВС м. Києва дій з примусового виконання рішення суду у справі №910/21808/17, дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Наведені вище висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.06.2019 року у справі 824/172/18-а.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 31 липня 2019 року.