Постанова

від 31.07.2019 по справі 826/13029/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13029/14 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю Олам Україна на проголошене о 11 годині 48 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, повний текст якого складено 06 травня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олам Україна до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Олам Україна (далі - Позивач, ТОВ Олам Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-1, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 року №116126552207, №116226552207, №116326552207, №116426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

У зв`язку із досягненням сторонами примирення, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.04.2015 року визнав нечинною постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року в частині податкових повідомлень-рішень №116126552207, №116226552207 від 19.08.2014 року і частково закрив апеляційне провадження в справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року щодо іншої частини позовних вимог залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 року касаційну скаргу ТОВ Олам Україна задоволено частково - постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено та не надано відповідну оцінку доводам та доказам Позивача, наданих для підтвердження переміщення товару (зерна), придбаного у ТОВ Агрофармахім та ПП Харвест-12 , договорами транспортно-експедиційного обслуговування (з актами виконаних робіт), зовнішньоекономічним біржовим контрактом, вантажно-митними деклараціями та іншими документами бухгалтерського обліку, які в сукупності могли б підвередити або спростувати дійсність господарських операцій Позивача з його контрагентами.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд, висновки судів про непідтвердження здійснення спірних господарських операцій належними первинними та або бухгалтерськими документами та обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо штучного формування валових витрат і податкового кредиту є передчасними та зроблені без належного з`ясування фактичних обставин справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2018 року залучено Головне управління ДФС у м. Києві в якості другого відповідача (далі - Відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 19.08.2014 року № 116426552207, яким ТОВ Олам Україна зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 246 233,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 19.08.2014 року № 116326552207 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 952,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Агрофармахім (код ЄДРПОУ 24984320).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині. суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Агрофармахім і ТОВ Взлет-Ера , доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачами не надано, а відтак донарахування грошових зобов`язань на наслідками господарських відносин ТОВ Олам Україна зі згаданими суб`єктами господарювання перебуває поза межами правового поля.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд вказав на те, що первинні документи, що виписані фіктивним підприємством - ТОВ Торенія , не можуть вважатися належно оформленими документами, які підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що ТОВ Агрофармахім і ТОВ Взлет-Ера не знаходяться за адресою реєстрації, до перевірки не надані документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, транспортування активів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актами прийому-передачі товару. Крім того, зауважує, що згідно даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Взлет-Ера є фіктивним підприємством та документально оформлені господарські відносини з ним не створюють будь-яких правових наслідків.

Після усунення визначених в ухвалі від 21.06.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Позиція даної апеляційної скарги та її аргументація повністю збігається з доводами апеляційної скарги Відповідача-2.

Після усунення визначених в ухвалі від 21.06.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 19.08.2014 року №116326552207 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 433,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ Торенія .

Свою позицію обґрунтовує тим, що ухвала суду, на яку посилається суд першої інстанції в якості доказів фіктивності ТОВ Торенія , постановлена пізніше проведення перевірки, а відтак не може вважатися належним доказом здійснення діяльності даним підприємством поза межами правового поля. Наголошує, що рішенням суду відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ Торенія про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, скасування державної реєстрації, визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи. Стверджує, що отримав право на віднесення коштів до складу податкового кредиту, оскільки ТОВ Торенія останні були сплачені до бюджету. В іншому ж випадку, на переконання Апелянта, матиме місце подвійне стягнення до бюджету однієї й тієї ж суми податку на додану вартість. Наголошує, що взаємовідносини з ТОВ Торенія вже були предметом позапланової перевірки ДПІ у Печерському районі, за результатами якої не було встановлено порушення формування податкового кредиту на суму 13 433,33 грн. Підкреслює, що факт реальності господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які наявні у матеріалах справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.07.2019 року.

У відзиві на апеляційні скарги контролюючих органів ТОВ Олам Україна просить залишити їх без задоволення, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що реальність господарських операцій з ТОВ Агрофармхім підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а відсутність даного підприємства за місцезнаходженням висновки суду першої інстанції не спростовує. З аналогічних підстав наголошує на помилковості твердження контролюючого органу щодо безтоварносты господарських операцій з ТОВ Взлет-Ера , зазначаючи про неможливість врахування даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки в якості носія доказової інформації.

У судовому засіданні представник Апелянтів доводи апеляційних скарг підтримав з підстав, викладених в останніх, та просив вимоги скарг задовольнити повністю. Проти задоволення апеляційної скарги Позивача заперечував у повному обсязі.

Представник ТОВ Олам Україна наполягав на задоволенні власної апеляційної скарги та залишенні апеляційних скарг податкових органів без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у червні - липні 2014 року працівниками ДПІ у Печерському районі на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 ПК України, наказу від 28.05.2014 року №1630 та направлень від 16.06.2014 року №№ 1269/26-55-22-07, 1270/26-55-22-07, 1271/26-55-22-07, 1272/26-55-22-07, 1289/26-55-22-03, 1266/26-55-22-06, 544/26-55-17-02, 556/26-55-17-08 проведено планову виїзну перевірку ТОВ Олам Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ Олам Україна , зокрема, вимог:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п. 138.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 16 232 894,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 14 246 233,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 377 466,00 грн.;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 25 декларації) на суму 794 000,00 грн., у тому числі: у березні 2013 року на 579 726,00 грн., у квітні 2013 року на 1 732,00 грн., у вересні 2013 року на 43 647,00 грн., у жовтні 2013 року на 168 895,00 грн., та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 декларації) на загальну суму 18 385,00 грн., у тому числі у жовтні 2013 року - на 18 385,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.08.2014 року №725/26-55-22-07/33832039 (т. 1 а.с. 18-80).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 19.08.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №116126552207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 566 199,00 грн., у тому числі за основним платежем - 377 466,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 188 733,00 грн. (т. 1 а.с. 81);

- форми Р №116226552207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 992 500,00 грн., у тому числі за основним платежем - 794 000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 198 500,00 грн. (т. 1 а.с. 82);

- форми В4 №116326552207, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 166 960,00 грн. (т. 1 а.с. 83);

- форми П №116426552207, яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 246 333,00 грн. (т. 1 а.с. 84).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів з урахуванням ухвали Київський апеляційний адміністративний суд від 08.04.2015 року про визнання нечинною постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 року в частині податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 року №116126552207, №116226552207 від 19.08.2014 року і закриття провадження у справі, суд першої інстанції встановив таке.

Завищення Позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 14 246 233,00 грн. у 2013 році та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 декларації) на загальну суму 18 385,00 грн. у жовтні 2013 року, на переконання ДПІ у Печерському районі, мало місце за результатами господарських операцій із ТОВ Агрофармахім , ТОВ Взлет-Ера , ТОВ Торенія .

Так, між ТОВ Олам Україна (Покупець) та ТОВ Агрофармахім (Продавець) укладені договори від 14.11.2012 року № 247/12, від 27.11.2012 року № 256/12, від 27.11.2012 року № 257/12, від 20.11.2012 року № 107-1/12 (т. 1 а.с. 85-87, 118-120, 137-139, 161-163), за умовами яких Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2012 року, насипом (за договорами - товар). Базис постачання товару - EXW сертифікований зерновий склад ТОВ Агрофірма Обрій LTD (вул. Кірова, буд. 5, смт. Талалаївка, Чернігівська обл.), ТОВ Північно-Українська Експортно-імпортна компанія (вул. Шевченка, буд. 139, смт. Парафіївка, Ічнянський р-н, Чернігівська обл.), ТОВ Амарант (вул. Лучанська, буд. 1б, с. Юсківці, Лохвицький р-н, Полтавська обл.), ПАТ Біловодський КХП (вул. Біловодська, буд. 2, с. Біловод, Роменський р-н, Сумська обл.), ПАТ Біловодський КХП (вул. Київська, буд. 218, с. Андріянівка, Роменський р-н, Сумська обл.), ТОВ Прилуцьке ХПП (пров. Залізничний, буд. 19, м. Прилуки, Чернігівська обл.), ТОВ ТВФ Промтехснаб (вул. 40 років Перемоги, буд. 68, смт. Павлиш, Онуфріївський р-н, Кіровоградська обл.).

Як зазначив суд першої інстанції, на підтвердження факту здійснення господарських операцій за вказаними договорами Позивачем надано копії рахунків (т. 1 а.с. 88, 121, 140, 164, 166, 167, 168); платіжних доручень (т. 1 а.с. 89-90, 122-123, 141, 165, 169, 170); видаткових накладних (т. 1 а.с. 91, 124, 142, 171, 182, 198); податкових накладних (т. 1 а.с. 92, 125, 143, 172, 183, 199); складських квитанцій на зерно від (т. 1 а.с. 93, 94, 126, 127, 144, 145, т. 2 а.с. 162-182); довіреностей (т. 2 а.с. 183-185); договорів від 07.12.2011 року № 197 на транспортно-експедиційне обслуговування (т. 2 а.с. 186-190); актів виконаних робіт за договором від 07.12.2011 року № 197 (т. 2 а.с. 191, 204, 213, 216); залізничних накладних (т. 2 а.с. 192-194, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 211, 214, 217, 220, 222, ); відомостей вагонів (т. 2 а.с. 195, 197, 199, 201, 203, 206, 208, 210, 212, 215, 218, 221, 223); карток аналізу зерна (т. 1 а.с. 95, 128, 146); договорів складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна/про надання послуг з приймання, сушіння, очищення, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур від 01.08.2012 року № 13, від 21.11.2012 року № 20, від 24.07.2012 року № 7, від 25.07.2012 року № 24/01-2012, від 13.07.2012 року № 1300701 (т. 1 а.с. 96-98, 147-152, 173-176, 184-190, 200-205); актів виконаних робіт/здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 99-103, 153-155, 177-179, 191-192, 206-208).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що придбаний у ТОВ Агрофармахім товар (зерно кукурудзи) в подальшому був реалізований компанії Олам Інтернешнл Лімітед (Сінгапур), ТОВ Агральп Україна , ТОВ Люлана , ТОВ Українські Аграрні Інвестиції , що підтверджується рамковим договором поставки від 18.06.2013 року № 2, зовнішньоекономічним біржовим контрактом про експорт від 24.07.2013 року № 100-ЗЕ, вантажними митними деклараціями від 07.02.2013 року № 500060703/2013/000809, від 12.03.2013 року № 500060703/2013/001509, від 29.01.2013 року № 500060703/2013/000635, від 12.03.2013 року № 500060703/2013/001505, від 12.03.2013 року № 500060703/2013/001512, договором купівлі-продажу від 22.02.2013 року № 028/13П, видатковою накладною від 25.03.2013 року № 56, податковими накладними від 19.03.2013 року № 22, від 22.03.2013 року № 27, від 25.03.2013 року № 28, розрахунком коригування кількісних і вартісних показників від 25.03.2013 № 36 до податкової накладної від 25.03.2013 року № 28, договором від 08.01.2013 року № 275/12, видатковою накладною від 08.01.2013 № 3, податковою накладною від 08.01.2013 № 3, договором купівлі-продажу від 23.01.2013 року № 004/13п, видатковою накладною від 24.01.2013 року № 9, податковою накладною від 24.01.2013 року № 7.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ Олам Україна (Замовник) та ТОВ Взлет-Ера (Виконавець) укладені договори від 03.01.2013 року № 03/01-2013 та від 03.01.2013 року № 03/01-2013 про надання юридичних послуг (т. 2 а.с. 9-12, 17-20), за умовами яких Виконавець бере на себе обов`язок надати Замовнику юридичні послуги: юридичний аудит фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів згідно діючого законодавства України; надання консультацій з правових питань, що виникають у замовника при здійсненні господарської діяльності; складання внутрішніх документів; розробка, юридична оцінка договорів, контрактів; інші види юридичних послуг.

На підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаними договорами Позивачем надано копії рахунків-фактур (т. 2 а.с. 13, 21); платіжних доручень (т. 2 а.с. 14, 22); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з деталізацією послуг (т. 2 а.с. 15, 23); податкових накладних (т. 2 а.с. 16, 24).

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що матеріали справи містять штатний розклад ТОВ Олам Україна від 01.03.2013 року (т. 2 а.с. 246-247), який не містить посади юрисконсульта, чим підтверджується доцільність придбання Позивачем юридичних послуг у ТОВ Взлет-Ера (ПП Ватер-Шпаг ) у періоді, що перевірявся. Крім іншого, як зазначив Окружний адміністративний суд міста Києва, Позивачем були надані результати надання ТОВ Взлет-Ера (ПП ВАТЕР-ШПАГ ) юридичних послуг, а саме: копії розроблених останнім договорів, укладених позивачем із ТОВ Одемара-Інтер , ПП Схід Продпроект , ПП Ан Транс , ТОВ НВП Аргон .

Також, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що між ТОВ Олам Україна (Замовник) та ТОВ Торенія (Виконавець) укладений договір від 01.04.2013 року № 01/04-13/О про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язки щодо надання юридичних послуг для забезпечення діяльності замовника на умовах та в строки, передбачені Договором, а саме: консультації з питань застосування цивільного, сімейного, трудового, податкового, житлового, земельного, господарського законодавства; складання проектів цивільно-правових угод, в тому числі договорів, контрактів, довіреностей, установчих документів, змін та доповнень до них; проведення претензійної та правової роботи; представництво інтересів замовника у всіх інстанціях судів загальної та спеціальної юрисдикції, у господарських та адміністративних судах, в державній виконавчій службі, податкових органах, прокуратурі, правоохоронних органах, в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми; надання правової допомоги з інших питань в інтересах замовника (т. 2 а.с. 25-27).

На підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором Позивачем надано копії платіжного доручення (т. 2 а.с. 28), акта виконаних робіт (т. 2 а.с. 29), податкової накладної (т. 2 а.с. 30).

Однак, суд першої інстанції встановив, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 року у справі №758/9746/14-к задоволено клопотання прокуратури Києво-Святошинського району Київської області та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (створення ТОВ Торенія з метою прикриття незаконної діяльності) з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито (т. 4 а.с. 8-10).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ Олам Україна з ТОВ Агрофармхім і ТОВ Взлет-Ера немає. При цьому, суд наголосив на тому, що контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Агрофармхім і ТОВ Взлет-Ера .

Разом з тим, на підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладеного між ТОВ Олам Україна і ТОВ Торенія договору, а також відомостей, викладених в ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 року у справі №758/9746/14-к, суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність виконання договірних зобов`язань, а складені на їх виконання документи підписані від імені особи - ОСОБА_1 , який повністю заперечує свою причетність до господарської діяльності ТОВ Торенія , відтак можливість формування даних податкового обліку у ТОВ Олам Україна на підставі згаданих документів відсутня.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Вказаними документами підтверджується придбання і подальша реалізація товару і послуг, їх використання у господарській діяльності підприємства. Поряд з цим, Відповідачами як суб`єктами владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Посилання ГУ ДФС у м. Києві та ДПІ у Печерському районі в апеляційних скаргах на відсутність належних і допустимих доказів транспортування (фізичного переміщення) товарів від ТОВ Агрофармхім до ТОВ Олам Україна судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як було встановлено раніше, відповідні транспортні документи разом з договором на транспортно-експедиційне обслуговування наявні у матеріалах справи і жодних заперечень і зауважень щодо їх форми й змісту контролюючим і податковим органом не надано.

Крім того, твердження Відповідачем про те, що не можна вважати обґрунтованим висновок про підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю сертифікатів якості на товар, судовою колегією оцінюється критично, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту та складу витрат.

Аналогічна позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 06.06.2019 року у справі № 803/3631/15.

Доводи ГУ ДФС у м. Києві та ДПІ у Печерському районі про неврахування судом першої інстанції факту безтоварності господарських операцій з ТОВ Взлет-Ера у зв`язку з неможливістю проведення зустрічної звірки останнього є, на переконання судової колегії, помилковими, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання контролюючого і податкового органу на можливе порушення контрагентами Позивача - ТОВ Агрофармхім і ТОВ Взлет-Ера податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

Водночас, як вірно зазначено в акті перевірки, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Торенія , які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з даним підприємством, оскільки подані на підтвердження виконання умов договору первинні документи містять недоліки, а саме - підписані особою, щодо якої встановлено відсутність участі у господарській діяльності підприємства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, договір та первинні документи від імені ТОВ Торенія підписані директором ОСОБА_1 . Однак, згідно наявної у матеріалах справи копії ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 року у справі №758/9746/14-к, яка набрала законної сили 03.09.2014 року, про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України, встановлено факт фіктивності ТОВ Торенія з моменту його створення.

У контексті наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2019 року у справі №815/5845/16 та від 16.04.2019 року у справі 804/8168/15.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані ТОВ Олам Україна первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ Торенія підписані від імені директора особою, яка не брала участі у господарські діяльності підприємства, факт здійснення фіктивної діяльності якого в указаний період встановлено ухвалою суду, яка набрала законної сили, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість твердження Позивача в апеляційній скарзі про те, що надані ним докази вважаються належними та такими, що підтверджують факт придбання ТОВ Олам Україна робіт і послуг у вказаного контрагента.

Отже, підприємство - Позивач у даній справі взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 року у справі №804/6171/13-а.

Відтак, обґрунтована контролюючим органом та у подальшому підтверджена судом у рамках кримінальної справи юридична дефектність первинних документів, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний та фіктивний характер укладеного між ТОВ Олам Україна і ТОВ Торенія договору.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачами, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ Агрофармхім і ТОВ Взлет-Ера були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операцій, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток і податку на додану вартість за наслідками господарських відносин із вказаними підприємствами у контролюючих органів не було.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від ТОВ Торенія послуг, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також встановлену ухвалою суду, яка набрала законної сили, фіктивного характеру діяльності вказаного підприємства, що несумісна з легальною діяльністю суб`єкта господарювання реального сектору економіки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Олам Україна правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ Торенія , що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 року №116326552207 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 433,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ Торенія .

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю Олам Україна - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 31 липня 2019 року.