Постанова

від 25.07.2019 по справі 904/334/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/334/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від відповідача: Бичков В.В., довіреність № 01-19 від 08.01.2019, адвокат;

представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 року, ухвалене суддею Соловйовою А.Є., повний текст якого складений 24.05.2019, у справі № 904/334/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення 1 111 607,41 грн за договором №30/8-18 підряду на виготовлення продукції з сировини замовника від 15.02.2018,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (далі - Відповідач) про стягнення 743 264,18 грн основного боргу, 44 029,61 грн інфляційних втрат, 115 903,92 грн пені, 111 489,63 грн. штрафної санкції в розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми і 30% річних від простроченої суми в розмірі 96 920,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором підряду на виготовлення продукції з сировини замовника № 30/8-18 від 15.02.2018 в частині здійснення оплати виконаних робіт з виготовлення продукції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 року у справі №904/334/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" 743 264,18 грн - основного боргу; 44 029,61 грн - інфляційних втрат; 96 920,07 грн - 30% річних; 115 903,92 грн - пені; 111 489,63 грн - штрафної санкції в розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми; 16 674,11 грн - судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині стягнення пені в розмірі 115 903,92 грн. та 111 489,63 грн. штрафної санкції в розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми, що загалом становить суму 227 393,55 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, що полягло у залученні до матеріалів справи без належних підстав доказів, поданих позивачем з порушенням строку, неналежне дослідження доказів у справі, вихід суду за межі позовних вимог, неповне з`ясування обставин справи, зокрема, суми несвоєчасно сплаченого боргу, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що різниця між договірною ціною та вартістю виконаних робіт становить 24 346,97 грн (2 659 168,70 грн - 2 634 821,73 грн). А відтак, суд першої інстанції стягнув борг, штрафні санкції, проценти та інфляційні за порушення умов договору, виходячи з суми 2 659 168,70 грн., яка перевищує на 24 346,97 грн. вартість робіт за специфікацією від 13.03.2018, без повного з`ясування цих обставин, оскільки на суму 2 659 168,70 грн сторонами не підписувалася специфікація чи додаткова угода.

Суд першої інстанції не обґрунтував, з яких підстав він погодився з правильністю розрахунків позивача на суму позадоговірного збільшення загальної вартості робіт в розмірі 24 346,97 грн. та стягнув штрафні санкції, інфляційні, проценти.

Позивачем не надано доказів, що підтверджують настання строку для остаточного розрахунку, передбачених пунктом 6 специфікації від 13.03.2018 до договору, а саме доказів направлення повідомлень про готовність продукції до відправлення, виставлення рахунку-фактури.

Судом не враховано, що продукція постачається (роботи виконуються) партіями, а 40 % відсотків сплачено від загальної вартості всіх робіт та кожної партії продукції (вартості робіт) в межах договірної ціни договору, тобто за кожну партію яка буде поставлена (виконана). А відтак, слід вважати, що 40% кожної партії продукції (робіт) відповідно до КМД (конструкторсько-монтажної документації) мають бути оплачені авансом, що і відбулося. А в подальшому відповідач мав зобов`язання доплатити 60 % за кожну таку окрему партію продукції (вартість робіт). Це має значення для визначення суми боргу по кожній партії продукції (робіт).Та слід вважати, що вартість робіт за кожною партією продукції вже на 40% оплачена на умовах передплати.

Суд не з`ясував коли 60% залишку вартості робіт щодо кожної партії продукції та в якому розмірі не сплачені відповідачем.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та стягнув пеню і штраф в розмірі 1 5% від суми неотриманих позивачем коштів в розмірі 743 264,18 грн., в той час, як Позивач в прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з відповідача пеню та штрафну санкцію від суми несвоєчасно сплаченої суми.

Посилаючись на поняття пені, наведене в ст. 549 ЦК України, суд стягнув пеню не від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, як просив позивач у прохальній частині позову (від суми несвоєчасно сплаченої суми), а навпаки, від суми невиконаного грошового зобов`язання (743 264,18 грн). При цьому, нездійснений платіж, тобто, невиконане грошове зобов`язання та несвоєчасно сплачена сума, тобто несвоєчасно виконане грошове зобов`язання, - протилежні поняття, які мають різні фінансові результати.

Суд першої інстанції порушив процесуальне право відповідача, передбачене ст. 42 ГПК України, а саме приймати участь в дослідженні доказів, яке відбувається на певній стадії господарського процесу.

Одночасно з клопотанням від 13.05.2019 вих. №120-А-29 позивач подав суду, а останній залучив до матеріалів справи, копії товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків-фактур, сертифікатів відповідності, довіреностей, без повідомлення про поважність причин неподання їх раніше.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що подана Відповідачем апеляційна скарга містить лише загальні міркування та припущення щодо можливого, на думку апелянта, неповного дослідження судом першої інстанції фактичних обставин справи та можливого порушення судом норм матеріального права, проте не містить жодних доказів в обґрунтування таких порушень.

Вважає, що апелюючи математичними та юридичними поняттями, відповідач перекручує фактичні дані на свою користь.

Одночасно у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Подобєд І.М., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 у справі №904/334/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 23.07.2019.

23.07.2019 року розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/334/19 у зв`язку з відпусткою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019, справу № 904/334/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2019 справу прийнято до провадження зазначеною колегією.

В судовому засіданні 23.07.2019 оголошено перерву до 25.07.2019.

24.07.2019 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника; позовні вимоги позивач підтримав. Вказане клопотання задоволено судом.

В судовому засіданні 25.07.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

15.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" (далі - позивач, виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (далі - відповідач, замовник) укладений договір № 30/8-18 підряду на виготовлення продукції з сировини замовника (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого виробник зобов`язується виконати роботи з виготовлення з металопрокату, наданого замовником (давальницької сировини), металоконструкції (далі за текстом - продукція), та передати її на умовах цього договору, а замовник зобов`язується прийняти передану продукцію та здійснити оплату виконаних робіт на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору всі істотні умови виконання робіт за цим договором зазначаються сторонами в специфікаціях до цього договору. Кожна специфікація є окремою угодою, укладеною в межах цього договору. Кожна наступна специфікація не скасовує і не зупиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки в ній не вказано інше. Всі специфікації є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що для виготовлення продукції замовник передає давальницьку сировину (металопродукцію) - в строки, визначені в конкретній специфікації.

За умовами п. 1.5. Договору з давальницькою сировиною замовник зобов`язується передати виробнику копії сертифікатів якості, видані заводами-виробниками давальницької сировини.

Відповідно до п. 5.1. Договору строки виконання робіт з виготовлення готової продукції, встановлені сторонами в кожній конкретній специфікації, є дійсними за умови дотримання замовником строків передачі проектної документації, давальницької сировини та строків перерахування авансового платежу, вказаних в кожній конкретній специфікації.

Зміна строків виконання договірних зобов`язань сторін за цим договором оформлюється шляхом підписання додаткової угоди до договору у випадках, передбачених п. 5.2. Договору.

В пункті 5.2. Договору сторони узгодили, що строки поставки готової продукції переносяться на відповідний строк за кожним фактом затримки, яка виникає з незалежних від виробника обставин (при цьому штрафні санкції, передбачені договором, до виробника не застосовуються), зокрема, у разі недотримання замовником строків передачі давальницької сировини.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань, які виникли під час дії договору та в зв`язку з його виконанням (п. 12.12. Договору).

15.02.2018 сторони підписали специфікацію №1 до Договору (арк.с. 22-24, т.1, далі - Специфікація), відповідно до п. 1 якої виробник передає, а замовник приймає та оплачує виконані роботи з виготовлення продукції, а саме: металоконструкцій водонапірної вежі на загальну суму 2 539 761,29 грн з ПДВ.

Згідно з п. 10 Специфікації виробник зобов`язаний виготовити весь обсяг продукції протягом 41 робочого дня, з дати комплектації давальницькою сировиною, внесення передоплати за продукцію, в розмірі 40% від загальною орієнтовної вартості продукції і передачі креслень КМД. Перша поставка продукції в обсязі 60 тонн буде здійснена 05.04.2018, друга поставка продукції в обсязі 30,937 тонн буде здійснена 25.04.2018. Даний графік дійсний тільки у випадку у разі, якщо до 23.02.2018 відбудеться підписання даного договору та специфікації до нього, замовник здійснить передоплату продукції, в розмірі 40% від загальної орієнтовної вартості продукції, а замовник передасть давальницьку сировину виробнику.

13.03.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору та Специфікації (арк.с. 25-27, т.1, далі - Додаткова угода), в пункті 1 якої визначили, що вартість виконаних робіт з виготовлення продукції складає 2 634 821,73 грн з ПДВ.

За умовами п. 2 Додаткової угоди строки передачі давальницької сировини та проекту КМД - протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами цієї специфікації.

Пунктом 6 Додаткової угоди передбачено порядок фінансування робіт замовником (розмір та строки перерахування авансового платежу, порядок розрахунків за виконані роботи), а саме: замовник здійснює передоплату продукції, в розмірі 40% від загальної орієнтовної вартості робіт з виготовлення продукції, що складає 1 053 928,69 грн, в тому числі ПДВ 20% - 175 654,78 грн, протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації обома сторонами договору, на підставі виставленого рахунку, в якому повинні бути зазначені номер та дата цього договору та цієї специфікації.

Остаточний розрахунок в розмірі 60% від загальної вартості робіт з виготовлення продукції в розмірі 1 580 893,04 грн, в т.ч. ПДВ - 263 482,17 грн здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з дати відправки повідомлення покупцю про готовність до відвантаження кожної партії продукції відповідно до п. 10 додаткової угоди та виставлення рахунку-фактури, в якому повинні бути зазначені номер та дата додаткової угоди та договору зі специфікацією до нього.

В пункті 9 Додаткової угоди сторони узгодили строки виконання робіт з виготовлення продукції. Виробник зобов`язаний виготовити весь обсяг продукції протягом 41 робочого дня, з дати комплектації давальницькою сировиною, внесення передоплати за продукцію, в розмірі 40% від загальною орієнтовної вартості продукції і передачі креслень КМД. Перша поставка продукції в обсязі 60 тонн буде здійснена до 08.05.2018, друга поставка продукції в обсязі 30,937 тонн буде здійснена до 18.05.2018. Даний графік дійсний тільки у випадку у разі, якщо до 16.03.2018 відбудеться підписання даного договору та специфікації до нього, замовник здійснить передоплату продукції, в розмірі 40% від загальної орієнтовної вартості продукції, а також замовник передасть давальницьку сировину виробнику.

За умовами п. 3 Додаткової угоди всі інші умови специфікації залишаються без змін.

В листі вих. № 90 від 20.03.2018 (арк.с. 28, т.1) відповідач повідомив позивача, що ТОВ "Южспецконструкція" поставило трубу 325х8х9,800; 325х8х11,500; 325х8х10,950, при вхідному контролі яких були виявлені рябизна і раковина, лист ПВД 508 замінений на лист ПВЛ 506. Відповідач зобов`язався терміново направити сертифікати якості і просив прийняти в роботу поставлені ним матеріали.

Крім того, ТОВ "Южспецконструкція" направило на адресу позивача лист вих. №103 від 28.03.2019 (арк.с. 29, т.1), в якому підтвердило, що металопрокат, відвантажений 14.03.2018 за актом здачі-приймання №3 від 14.03.2018 давальницької сировини, відповідає наданому сертифікату якості. Відповідач надав дозвіл на використання металопрокату відповідно до наданих сертифікатів якості та повідомив, що не має претензій до позивача.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи з виготовлення продукції на загальну суму 2 659 168,70 грн згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 31 від 24.04.2018 на суму 331 272,98 грн;

- № 34 від 04.05.2018 на суму 336 369,53 грн;

- № 35 від 15.05.2018 на суму 312 796,16 грн;

- № 36 від 29.05.2018 на суму 340 266,55 грн;

- № 38 від 06.06.2018 на суму 219 867,40 грн;

- № 42 від 10.07.2018 на суму 394 723,45 грн;

- № 48 від 02.08.2018 на суму 386 422,37 грн;

- № 53 від 23.08.2018 на суму 337 450,26 грн.

Зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені їхніми печатками (арк.с. 30-37, т.1).

Враховуючи умови укладеного між сторонами Договору, до кожної відповідної дати підписання актів здачі-прийняття робіт, відповідач був зобов`язаний в повному обсязі здійснити оплату виконаних позивачем робіт.

В порушення п. 6 Додаткової угоди відповідач здійснив оплату виконаних робіт з виготовлення продукції частково, в загальній сумі 1 915 904,52 грн згідно з такими платіжними дорученнями (арк.с. 86-91, т.1):

- № 70 від 03.03.2018 на суму 915 904,52 грн;

- № 4115 від 03.03.2018 на суму 100 000,00 грн;

- № 153 від 13.04.2018 на суму 390 000,00 грн;

- № 291 від 14.05.2018 на суму 185 000,00 грн;

- № 4401 від 02.08.2018 на суму 25 000,00 грн;

- № 459 від 07.09.2018 на суму 300 000,00 грн.

Відповідач не здійснив оплату виконаних робіт з виготовлення продукції в сумі 743 264,18 грн (2 659 168,70 грн - 1 915 904,52 грн = 743 264,18 грн), що є причиною виникнення спору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що Відповідач не надав доказів здійснення оплати виконаних позивачем робіт в сумі 743 264,18 грн, строк оплати яких, як було зазначено вище, настав станом на кожну відповідну дату підписання актів здачі-прийняття робіт.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, 30% річних, пені та штрафу суд прийшов до висновку про правильність розрахунку, а відтак, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

З огляду на вищенаведені положення Цивільного кодексу України та аналізу умов укладеного між сторонами договору колегія суддів не має можливості кваліфікувати правовідносини сторін як такі, що виникли лише за договором одного виду.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору підряду.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

У зв`язку з чим, до відносин сторін, що склалися за наслідком укладання Договору підряду на виготовлення продукції з сировини замовника № 30/8-18 від 15.02.2018 слід застосовувати лише у відповідних частинах положення Цивільного кодексу, які регулюють як відносини поставки, так і відносини підряду.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору №30/8-18 від 15.02.2018, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

На виконання умов Договору Позивач виконав роботи з виготовлення продукції на загальну суму 2 659 168,70 грн згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 30-37, т.1).

Колегія суддів погоджується із заявником апеляційної скарги, що різниця між договірною ціною та вартістю виконаних робіт становить 24 346,97 грн. (2 659 168,70 грн - 2 634 821,73 грн), а відтак, суд першої інстанції стягнув борг, штрафні санкції, проценти та інфляційні за порушення умов договору, виходячи з суми 2 659 168,70 грн., яка перевищує на 24 346,97 грн. вартість робіт за специфікацією від 13.03.2018.

В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, що різниця між договірною ціною та вартістю виконаних робіт у розмірі 24 346,97 грн. є саме позадоговірним збільшенням загальної вартості робіт, оскільки відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість Договору буде визначена як вартість всієї виготовленої та переданої Замовнику продукції по Договору у відповідності зі всіма специфікаціями, на підставі актів виконаних робіт , за весь період дії даного Договору.

У всіх підписаних сторонами актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) є посилання на Договір № 30/8-18 від 15.02.2018, через що доводи апеляційної скарги про позадоговірну природу боргу у розмірі 24 346,97 грн., є безпідставними.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6 Додаткової угоди передбачено наступний порядок фінансування робіт замовником (розмір та строки перерахування авансового платежу, порядок розрахунків за виконані роботи), а саме:

- замовник здійснює передоплату продукції, в розмірі 40% від загальної орієнтовної вартості робіт з виготовлення продукції;

- остаточний розрахунок в розмірі 60% від загальної вартості робіт з виготовлення продукції здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з дати відправки повідомлення покупцю про готовність до відвантаження кожної партії продукції відповідно до п. 10 додаткової угоди та виставлення рахунку-фактури.

Частиною 1 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, оскільки, виходячи з умов договору, оплата виконаних позивачем робіт, як 40% від загальної орієнтовної вартості робіт, так і остаточний розрахунок в розмірі 60% від загальної вартості робіт, мала бути здійснена відповідачем до підписання актів здачі-прийняття робіт (на підставі повідомлення про готовність до відвантаження кожної партії продукції (остаточний розрахунок)), то колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що порядок фінансування робіт сторонами визначено на умовах попередньої оплати.

Абзацом другим частини 1 статті 693 ЦК України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Частиною 4 ст. 538 ЦК України визначено, що якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, поставка товару без попередньої оплати є правом продавця і не свідчить про вчинення конклюдентних дій, які нібито призвели до фактичної зміни умов договору щодо порядку розрахунків за договором, однак не звільняє покупця від обов`язку оплатити отриманий товар.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір є оплатним, то обов`язку виконавця передати у власність товар відповідає обов`язок замовника (покупця) оплатити вартість отриманого товару.

Зобов`язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що обов`язок Відповідача оплатити надані послуги (виконані роботи) виникає відповідно до ст.ст. 692, 894 ЦК України з моменту їх прийняття, а саме з відповідної дати підписання актів здачі-прийняття робіт, оскільки Позивач скористався своїм правом та виконав роботи без попередньої оплати, однак це не звільняє Замовника (покупця) від обов`язку оплатити прийняту роботу.

За результатами аналізу актів здачі-прийняття робіт господарський суд дійшов правильного висновку, що строк оплати прийнятих робіт є таким, що настав.

При цьому, останній за часом акт здачі-прийняття робіт № 53 підписано 23.08.2018, тому прострочення Відповідача за цим актом починається з 24.08.2018.

На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Позивачем не надано доказів, що підтверджують настання строку для остаточного розрахунку, оскільки, не зважаючи на відсутність повідомлень з боку Позивача про готовність продукції до відправлення, направлення яких передбачено пунктом 6 специфікації від 13.03.2018 до Договору, обов`язок Відповідача оплатити надані послуги (виконані роботи) виник відповідно до ст.ст. 692, 894 ЦК України з моменту їх прийняття.

Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність доказів виставлення та направлення Відповідачу рахунків-фактур спростовуються матеріалами справи, а саме:

- рахунком-фактурою № 54пр від 23.04.2018, який отримано представником Відповідача 23.04.2018; рахунком-фактурою № 64пр від 18.05.2018; рахунком-фактурою № 61пр від 04.05.2018; рахунком-фактурою № 20пр від 19.02.2018; рахунком-фактурою № 46пр від 03.04.2018; рахунком-фактурою № 47пр від 03.04.2018 (а.с. 130-135, т.1),

- а також платіжними дорученнями відповідача: № 70 від 03.03.2018 на суму 915 904,52 грн., № 4115 від 03.03.2018 на суму 100 000,00 грн., у яких у графі "Призначення платежу" є посилання на рахунок Позивача № 20пр від 19.02.2018 (а.с. 86-87, т.1);

- та платіжними дорученнями відповідача № 153 від 13.04.2018 на суму 390 000,00 грн; № 291 від 14.05.2018 на суму 185 000,00 грн; № 4401 від 02.08.2018 на суму 25 000,00 грн; № 459 від 07.09.2018 на суму 300 000,00 грн., у яких у графі "Призначення платежу" є посилання на рахунок Позивача № 47пр від 03.04.2018 (а.с. 88-91, т.1).

Оскільки Відповідач не надав доказів здійснення оплати виконаних позивачем робіт в сумі 743 264,18 грн, строк оплати яких настав станом на кожну відповідну дату підписання актів здачі-прийняття робіт, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підставно задоволені господарським судом.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що продукція постачалася (роботи виконувалися) партіями, а 40 % відсотків сплачено від загальної вартості всіх робіт та кожної партії продукції (вартості робіт) в межах договірної ціни договору, тобто за кожну партію, яка буде поставлена (виконана).

А відтак слід вважати, що 40% кожної партії продукції (робіт) відповідно до конструкторсько-монтажної документації мають бути оплачені авансом, що і відбулося. А в подальшому відповідач мав зобов`язання доплатити 60 % за кожну таку окрему партію продукції (вартість робіт). Це має значення для визначення суми боргу по кожній партії продукції (робіт). Та слід вважати, що вартість робіт за кожною партією продукції вже на 40% оплачена на умовах передплати.

За розрахунком Відповідача, з яким погодилась колегія суддів, борг мав погашатися наступним чином за нижченаведеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 31 від 24.04.2018 на суму 331272,98 грн (40% в розмірі 132509,19 грн. сплачено авансом, 198763,79 грн (60%) сплачено за рахунок коштів за п/д № 153 від 13.04.2018 на суму 390000,00 грн);

- № 34 від 04.05.2018 на суму 336369,53 грн (40% в розмірі 134547,81 грн. сплачено авансом, 201821,72 грн. (60%) сплачено за рахунок залишку коштів за п/д № 153 від 13.04.2018 в розмірі 191236,21 грн (390000,00 грн -198763,79 грн.) та 10585,51 грн (201821,72 грн. -191236,21 грн.) за рахунок коштів за п/д № 291 від 14.05.2018 на суму 185000,00 грн.;

- № 35 від 15.05.2018 на суму 312796,16 грн. (40% в розмірі 125118,46 грн. сплачено авансом, 187677,70 грн. (60%) сплачено за рахунок залишку коштів залишку в розмірі 174414,49 грн. (185000,00 грн - 10585,51 грн.) за п/д № 291 від 14.05.2018 на суму 185000,00 грн. та залишок суми боргу 13263,21 грн. (187677,70 грн. - 174414,49 грн.) за рахунок коштів за п/д № 4401 від 02.08.2018 на суму 25000,00 грн.;

- № 36 від 29.05.2018 р. на суму 340266,55 грн. (40% в розмірі 136106,62 грн. сплачено авансом, 204159,93 грн. (60%) сплачено за рахунок залишку коштів в розмірі 11736,79 грн. (25000,00 грн. - 13263,21 грн.) та залишок суми боргу в розмірі 192423,14 грн. (204159,93 грн. - 11736,79 грн.) за рахунок коштів за п/д № 459 від 07.09.2018 на суму 300000,00 грн.

- № 38 від 06.06.2018 на суму 219867,40 грн. (40% в розмірі 87946,96 грн. сплачено авансом, 131920,44 грн. (60%) сплачено за рахунок коштів залишку коштів в розмірі 107576,86 грн. (300000,00 грн - 192423,14) за п/д № 459 від 07.09.2018 на суму 300 000,00 грн, а відтак залишок боргу 60% складає 24343,58 грн. (131920,44 грн - 107576,86 грн).

- № 42 від 10.07.2018 на суму 394723,45 грн. (40% в розмірі 157889,38 грн. сплачено авансом), залишок боргу (60% ) складає 236834,07 грн.

- № 48 від 02.08.2018 на суму 386422,37 грн. (40% в розмірі 154568,95 грн. сплачено авансом) залишок боргу (60% ) складає 231853,42 грн.

- № 53 від 23.08.2018 на суму 337450,26 грн. (залишок боргу (40% ) за цим актом складає 47762,96 грн (134980,10 грн - 87217,14 грн) та залишок боргу (60%) за цим актом складає 202470,16 грн (337450,26 грн - 134980,10 грн).

А відтак, математичний борг відповідача складається з наступних сум:

- в частині авансового платежу (40%) від загальної вартості робіт, а саме доплати в розмірі 47 762,96 грн. згідно нової специфікації від 13.03.2018;

- в частині 60% від вартості робіт за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 38 від 06.06.2018 на суму 219867,40 грн в розмірі 24 343,58 грн (131920,44 грн - 107576,86 грн);

- в частині 60% від вартості робіт за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 42 від 10.07.2018 на суму 394723,45 грн в розмірі 236834,07 грн.;

- в частині 60% від вартості робіт за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 48 від 02.08.2018 на суму 386422,37 грн в розмірі 231853,42 грн.;

- в частині 60% від вартості робіт за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 53 від 23.08.2018 на суму 337450,26 грн в розмірі 202470,16 грн.

Всього, як зазначив суд, борг дорівнює 743 264,18 грн. основного боргу, що відповідає математичному розрахунку відповідача на суму 743 264,19 грн. (47762,96 грн. + 24343,58 грн. + 236834,07 грн. + 231853,42 грн. + 202470,16 грн.). Похибка на 1 коп. внаслідок округлення сум боргу.

Таким чином, застосування господарським судом іншого методу розрахунку основного боргу не стало наслідком невірного розрахунку та не призвело до прийняття неправильного рішення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 9.1. Договору за прострочення виконання грошових зобов`язань замовник виплачує виробнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період прострочення, від суми нездійсненого платежу.

Пунктом 9.2. Договору сторони встановили, що у випадку порушення грошових зобов`язань замовником більш ніж на 30 календарних днів, виробник має право вимагати від замовника сплати додаткової штрафної санкції в розмірі 15 % від несвоєчасно сплаченої суми.

За розрахунком позивача за порушення строків оплати виконаних робіт за Договором за загальний період прострочення з 24.08.2018 по 23.01.2019 розмір пені становить 115 903,92 грн, розмір штрафу - 111 489,63 грн. період прострочення з 24.08.2018 по 23.01.2019 на суму заборгованості 743 264,18 грн.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в сумі 115 903,92 грн., нарахованої за період прострочення з 24.08.2018 по 06.09.2018 на суму заборгованості 1 043 264,18 грн. та за період з 07.09.2018 по 23.01.2019 на суму заборгованості 743 264,18 грн., а також штрафу в розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми, в розмірі 111 489,63 грн. (743 264,18 грн. х 15%), нарахованих у відповідності із п.п. 9.1, 9.2. Договору, оскільки порушення виконання грошового зобов`язання мало місце.

В частині стягнення 30% річних та суми інфляційних витрат рішення суду не оскаржується.

Та обставина, що Позивачем та господарським судом розрахунок пені здійснено від загальної суми заборгованості (за період з 24.08.2018 по 06.09.2018 від суми 1 043 264,18 грн., а з 07.09.2018 по 23.01.2019 від суми 743 264,18 грн.), а не від суми заборгованості за окремими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 38, № 42, № 48, № 53 не стала наслідком невірного розрахунку та не призвела до прийняття неправильного рішення.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та стягнув пеню і штраф в розмірі 15% від суми неотриманих позивачем коштів в розмірі 743 264,18 грн., в той час, як Позивач в прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з відповідача пеню та штрафну санкцію від несвоєчасно сплаченої суми, суперечать змісту судового рішення, відповідно до резолютивної частини якого судом стягнуто 115 903,92 грн. пені та 111 489,63 грн. штрафної санкції саме від несвоєчасно сплаченої суми.

Колегія суддів погоджується із заявником апеляційної скарги, що нездійснений платіж, тобто взагалі невиконане грошове зобов`язання та несвоєчасно сплачена сума, тобто несвоєчасно виконане грошове зобов`язання - це протилежні поняття, які мають різні фінансові результати.

В той же час, як взагалі невиконане грошове зобов`язання, так і несвоєчасно виконане грошове зобов`язання мають однакові юридичні наслідки у вигляді обов`язку сплати пені, оскільки наведене у ч. 3 ст. 549 ЦК України поняття "несвоєчасно виконане грошове зобов`язання" слід розуміти як грошове зобов`язання, яке взагалі не виконане, так і грошове зобов`язання, яке вже виконане, але виконане несвоєчасно.

Основною умовою стягнення пені є прострочення виконання грошового зобов`язання на певну дату. При цьому, подальше виконання такого зобов`язання не звільняє боржника від відповідальності у вигляді стягнення пені.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції його процесуального права на участь в дослідженні доказів, яке відбувається на певній стадії господарського процесу, спростовуються протоколом судового засідання від 14.05.2019, відповідно до якого судом разом із присутнім у судовому засіданні представником Відповідача досліджено докази у справі. При цьому, Відповідачем в порядку ст. 224 ГПК України зауваження з приводу неповноти або неправильності відомостей, вміщених у протоколі судового засідання, не подавалися.

Щодо доводів апеляційної скарги про залучення господарським судом до матеріалів справи додаткових доказів без повідомлення про поважність причин неподання їх раніше, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.04.2019.

13.05.2019 ПрАТ "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" подав через канцелярію суду клопотання вих. №120-А-29 від 13.05.2019 про долучення до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків-фактур, сертифікатів відповідності, довіреностей.

Відповідно до ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

У рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

При цьому, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, як зазначалось вище, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

За ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Оскільки саме представник відповідача в засіданні 08.05.2019 наполягав на дослідженні документів, поданих позивачем до суду 13.05.2019, та вищезазначені документи подані на спростування доводів відповідача, висловлених у судовому засіданні, про які Позивач не міг знати на час звернення із позовом, з метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, забезпечення ефективного захисту порушених прав, господарський суд правомірно визнав поважними причини неподання даних доказів разом із позовною заявою, поновив пропущений процесуальний строк та долучив клопотання вих. №120-А-29 від 13.05.2019 з доданими документами до матеріалів справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак, підставно їх задовольнив.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове, Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 у справі №904/334/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 у справі №904/334/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове, Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.08.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд