Постанова

від 30.07.2019 по справі 905/905/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р. Справа № 905/905/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Кім Г.В., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3591 від 25.01.18; довіреність № 1614 від 15.05.19

відповідача - Кулаков А.В., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1867 від 16.06.08; договір про надання правничої допомоги № 03-05/02 від 03.05.19; ордер на надання правової допомоги ДП № 49/010 від 29.07.19

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2127 Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19 (суддя Сковородіна О.М.)

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на частку у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-агро"; 2) заборони суб`єктам державної реєстрації (в тому числі будь-яким державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, та іншим уповноваженим особам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-агро", в тому числі щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу; 3) накладення арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Окнемер-агро"

у справі № 905/905/19

за позовом ОСОБА_1 , Донецької області, м. Покровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро", Донецька область, с. Сергіївка

про 1) визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро" про збільшення статутного капіталу до 41 000,00 грн., перерозподіл часток учасників та внесення відповідних змін до статуту Товариства, які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.07.2013 року за № 12711050021001354 державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Донецької області Забудько Іриною Олексіївною; 2) визнання недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро", зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.07.2013 року за № 12711050021001354 державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Донецької області Забудько Іриною Олексіївною; 3) скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.07.2013 року за № 12711050021001354, внесений державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Донецької області Забудько Іриною Олексіївною, та, у разі внесення - всі наступні записи, які стосуються зміни статутного капіталу та розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19 у задоволенні заяви б/н від 07.06.2019 ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на частку у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-агро"; 2) заборони суб`єктам державної реєстрації (в тому числі будь-яким державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, та іншим уповноваженим особам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-агро", в тому числі щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу; 3) накладення арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Окнемер-агро" - відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19, в якій просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19, скасувати ухвалу суду першої інстанції, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що відмова судом першої інстанції у вжитті заходів забезпечення позову у даній справі вже ускладнила, а в подальшому може навіть унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. При цьому, апелянт посилається на те, що він має обгрунтоване припущення щодо того, що відповідач, як товариств, яке управляється одноособово ОСОБА_2 , діями якої позивача було позбавлено права на частку у статутному капіталі у розмірі 50% та зменшено його частку до 25% статутного капіталу, має намір відчужити відчужити активи та майно, що належить товариству, та позбавити позивача реалізувати його права як учасника товариства.

Позивач посилається на факт вживання відповідачем спроб по переведенню права оренди земельних ділянок, які укладені між фізичними особами та ТОВ Окнемер-Агро , на інші підприємства, зокрема ТОВ Нива 2019 , засноване особами, близькими до ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що відносно позивача вже були вчинені протиправні дії, запис до реєстру про перерозподіл часток внесено без наявності законних підстав на підставі документа, підпис позивача у якому підроблено (протокол загальних збарів); результатом таких протиправних дій стало отримання відповідачем можливості відчужувати будь-яке майно товариства, вносити записи до ЄДРПОУ, реєструвати будь-які зміни щодо товариства, без участі позивача; наразі вже здійснені дії щодо приховування майна товариства на значну суму.

10.07.2019 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено судову колегію у складі суддів: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19 залишено без руху, оскільки заявник не надав до суду доказів, що підтверджують дату отримання скаржником ухвали Господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19 в обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

22.07.2019 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів з метою усунення недоліків поданої апеляційної скарги разом з доказами на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали, а саме: копія конверту, в якому отримано ухвалу та відомості з офіційного веб-сайта ПАТ Укрпошта .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скарго позивача та призначено її розгляд на 30.07.2019 об 14:00 год.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими, а доводи позивача такими, що не містять жодного доказу та підтвердження, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 30.07.2019 сторони підтвердили свої позиції у справі.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро" про: 1) визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро" про збільшення статутного капіталу до 41 000,00 грн., перерозподіл часток учасників та внесення відповідних змін до статуту Товариства, які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.07.2013 року за № 12711050021001354 державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Донецької області Забудько Іриною Олексіївною; 2) визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро", зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.07.2013 року за № 12711050021001354 державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Донецької області Забудько Іриною Олексіївною; 3) скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.07.2013 року за № 12711050021001354, внесений державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Донецької області Забудько Іриною Олексіївною, та, у разі внесення - всі наступні записи, які стосуються зміни статутного капіталу та розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнемер-Агро".

04.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою б/н від 29.05.2019 про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро в розмірі 50% статутного капіталу; 2) заборони суб`єктам державної реєстрації (в тому числі будь - яким державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, та іншим уповноваженим особам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , в тому числі щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу; 3) накладення арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , в тому числі на: об`єкт будівництва Будинку особистого селянського господарства та господарських будівель і споруд ; посіви (незібраний врожай) сільськогосподарських культур, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро та знаходиться на земельних ділянках, які перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро та передати його на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро з правом збирання дозрілого врожаю без права його відчудження; земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною площею 2,00 га, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , в тому числі транспортні засоби та сільськогосподарську техніку за переліком.

Ухвалою Господарського суду Донецької області №905/905/19 від 06.04.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 29.05.2019 відмовлено.

11.06.2019 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову б/н від 07.06.2019 з аналогічними вимогами, яка відрізняється більш детальним описанням вже зазначених обставин для забезпечення позову.

Із наведених в обґрунтування заяви обставин вбачається, що ним спільно із дружиною, ОСОБА_2 , було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , та визначено, що статутний капітал Товариства належить позивачу та ОСОБА_2 у рівних частках, кожному по 50 (п`ятдесят) відсотків. В началі травня 2019 йому стало відомо про те, що до статуту Товариства без його відома були внесені зміни, збільшено статутний капітал та зменшено частку позивача у процентному вираженні з 50 % до 25 % статутного капіталу Товариства. Вказані відомості про зменшення його частки підтвердились і інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до отриманого позивачем витягу від 06 травня 2019 року.

На підтвердження доводів про наявність обґрунтованого припущення відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, позивач зазначив наступне:

- позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , ніколи не давав власної згоди на зменшення його частки, збільшення статутного капіталу, внесення додаткових вкладів чи проведення будь-яких інших змін до відомостей про юридичну особу;

- на даний момент Товариство управляється одноособово ОСОБА_3 , яка є директором та має можливість безперешкодно відчужувати майно Товариства, вносити зміни до відомостей про юридичну особу та вчиняти будь-які інші дії, в результаті яких ефективний захист порушених прав позивача виявиться неможливим;

- з метою приховання майна відповідача, а саме - незібраного врожаю сільськогосподарських культур, невідомі особи шляхом тиску та погроз орендодавцям земельних ділянок (фізичним особам, у власності яких знаходяться земельні паї) здійснюють дії щодо переоформлення договорів оренди земельних ділянок з ТОВ Окнемер-агро на новостворене особами, пов`язаними із ОСОБА_2 товариство. За свідченнями орендодавців - фізичних осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які мають укладені із відповідачем договори оренди, та на земельних ділянках (паях) яких також знаходиться незібраний врожай, належний відповідачу, під тиском ОСОБА_2 ними було підписано документи, копії яких їм навіть не надано, з приводу переоформлення права оренди землі. З приводу даного факту позивач був змушений звернутись до компетентних органів з відповідними скаргами, однак, строки розгляду таких скарг законом не визначені, а отже, станом на момент прийняття за ними рішення відповідач може вже бути позбавлений врожаю.

- позивачем виявлено факт зникнення сільськогосподарської техніки, яка належить Товариству, а саме: трактору коліcного JOHN DEERE 8335R, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску; комбайну зернозбирального JOHN DEERE 9670S, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2011 року випуску; комбайну зернозбирального JOHN DEERE S670, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2017 року випуску;

- у провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа № 204/3174/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро до ОСОБА_15 про відшкодування шкоди, зобов`язання передати печатки, штампи та повернення довіреності, даним судом винесено ухвалу про забезпечення позову у справі, та накладено арешт на корпоративні права ТОВ Окнемер-Агро , заборонено даному Товариству вносити зміни до статуту та заборонено державним реєстраторам (будь-яким іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін та державної реєстрації таких змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро .

- на даний момент через протиправну реєстрацію змін до відомостей про Товариство, корпоративні права позивача зазнали безпідставного втручання та їх обсяг було зменшено, що позбавляє позивача можливості приймати реальну участь в управлінні Товариством, отримувати належний йому прибуток від діяльності Товариства та здійснювати інші правомочності рівноправного учасника Товариства, який володіє половиною статутного капіталу.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції встановив відсутність реальної загрози щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та, крім того, невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову, а також вважав не доведеним з боку позивача (відсутність доказів) того, що відповідач вчиняє або буде вчиняти дії, які можуть створити загрозу та перешкоджати справедливому та ефективному захисту порушених прав позивача. Тобто, доводи заявника, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, які не обґрунтовані належним чином.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Тобто, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Як вбачається із заяви про вжиття заходів забезпечення позову та доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що 06.05.2019 року він дізнався про внесення змін до Статуту Товариства щодо збільшення статутного капіталу та зменшення його частки у процентному вираженні з 50% до 25% статутного капіталу, відтак він зазначає, що діяльність Товариства управляється одноосібно іншим учасником ОСОБА_2 .

Проте, заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє або буде вчиняти дії, які можуть створити загрозу та перешкоджати справедливому та ефективному захисту порушених прав позивача.

Так, зокрема, суду не надано доказів, що позивач, стверджуючи про припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 (яка є керівником відповідача) на початку травня 2019 року, внаслідок чого останній дізнався про порушення власних корпоративних прав, має намір (або реалізує), розірвання шлюбу в теперішній час.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право зокрема:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили, що відповідач своїми діями створював перешкоди в реалізації прав позивача щодо управління Товариством.

Довготривала (з 2013 року) необізнаність позивача про власні права, що в свою чергу жодним чином не підтверджено, та недоведеність будь-яких інших дій керівництва відповідача, направлених на проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи відповідача, відчуження майна товариства тощо, не дає суду підстави вважати наявність обставин, які свідчать про необхідність застосування заходів забезпечення позову у тому вигляді на яких наполягає позивач.

Тобто, доводи заявника, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, які не обгрунтовані належним чином.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Інші доводи, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, також не містять жодного доказу про вказане ним, як і не містять підтвердження, що іншим засновником створюються хоча б які перешкоди в управлінні товариством ОСОБА_1 .

За змістом абз. 7 ч. 1 ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, вимоги заявника щодо забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , в тому числі щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу не можуть бути задоволенні, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову, без належних обґрунтувань їх застосування, є втручанням у діяльність юридичної особи, що не входить до повноважень суду.

Щодо доводів позивача про імовірну можливість відчуження активів майна ТОВ Окнемер-Агро , здійснення можливих дій щодо приховування майна товариства на значну суму та одноособового управлінням іншим засновником ( ОСОБА_2 ), можливих дій, направлених на шкоду фінансового стану Товариства, переоформлення права оренди землі, колегія суддів зазначає, що дані твердження взагалі не мають належного документального обґрунтування.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову на теперішній час не вбачається реальної загрози щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та, крім того, невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову. Заявником не надано на теперішній час жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє або буде вчиняти дії, які можуть створити загрозу та перешкоджати справедливому та ефективному захисту порушених прав позивача. Тобто, доводи заявника, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, які не обґрунтовані належним чином.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 10.05.2019 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська в межах справи № 204/3174/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро до ОСОБА_15 про відшкодування шкоди, зобов`язання передати печатки, штампи та повернення довіреності, винесено ухвалу про забезпечення позову у справі, та накладено арешт на корпоративні права ТОВ Окнемер-Агро (код ЄДРПОУ 31949393), заборонено даному Товариству вносити зміни до статуту та заборонено державним реєстраторам (будь-яким іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін та державної реєстрації таких змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро , тобто Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська в межах справи № 204/3174/19 вжито заходи забезпечення позову, які є по суті аналогічними заходам забезпечення позову, що викладені ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову у справі № 905/905/19.

За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Аналогічні приписи встановлено частиною 4 статті 11 ГПК України, згідно яких суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

В ході вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро ; заборони суб`єктам державної реєстрації за (в тому числі будь- яким державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, та іншим уповноваженим особам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро ; накладення арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Окнемер-Агро .

Разом з тим, позивачем у вказаній заяві не обґрунтувана необхідність забезпечення позову, яка полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, заявником не було надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи не доведеність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі його задоволення, а також вжиті раніш Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська в межах справи № 204/3174/19 заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права ТОВ Окнемер-Агро , заборони даному Товариству вносити зміни до статуту та заборонено державним реєстраторам (будь-яким іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін та державної реєстрації таких змін до статуту ТОВ Окнемер-Агро , місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду та вважає його прийнятим з дотриманням, зокрема, ст. ст. 74, 76, 77, 136, 137 ГПК України.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної у справі ухвали, оскільки вони суперечать положенням процесуального законодавства та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2019 у справі № 905/905/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.08.2019.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай