Рішення
від 30.07.2019 по справі 910/6303/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 910/6303/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України, м. Київ

до Благодійної організації Благодійний фонд Медицина.Інновації.Розвиток , м. Київ

про стягнення 132 369,03 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Благодійної організації Благодійний фонд Медицина.Інновації.Розвиток (відповідач) суми заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 132 369,03 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7727 від 30.01.2017 року.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 21.05.2019 року позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України було залишено без руху та надано позивачу 10 днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

28.05.2019 позивачем, на виконання ухвали суду, було усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання до матеріалів справі відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050621522 ухвалу суду від 31.05.2019 про відкриття провадження у справі не отримав та у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Благодійній організації Благодійний фонд Медицина.Інновації.Розвиток за адресою: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, корпус 7, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження організції у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 31.05.2019 року у справі №910/6303/19 є 01.07.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

26.07.2019 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій, в розмірі 171 136,78 грн. Окрім того, до вказаної заяви позивачем додатково подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В той же час, відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що провадження в справі було відкрито 31.05.2019 року, то строк на подачу позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до вказаних вище норм, закінчився 01.07.2019 року. Оскільки позивач із зазначеною заявою про збільшення розміру позовних вимог звернувся до суду 26.07.2019, то строк ним пропущено.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивачем не було подано до суду, разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідного клопотання про поновлення процесуального строку та не обґрунтовано причин пропуску зазначеного вище строку, заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про збільшення позовних вимог залишається без розгляду, як і клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2017 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7727 (надалі - Договір), згідно з умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 175,60 кв.м., розміщене за адресою: м . Київ, вул. Фізкультури, 1, на 4-му поверсі корпусу №7, реєстровий номер майна 02928433.ТЖФКДЖ 012 (майно), що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України, код ЄДРПОУ 02928433 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2016 і становить 3 061 200,00 грн без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення благодійної організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності. (п. 1.2. Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. Договору).

Згідно умов п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України №786 від 4 жовтня 1995 та становить за базовий місяць розрахунку вересень 2016 - 14 951,53 грн. Відповідно до ст. 21 Закону сторони домовились встановити розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку - вересень 2016 року - 16 000,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2017 року визначається шляхом коригування вищевказаної орендної плати на індекси інфляції січня 2017 року.

Нарахування сум ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до умов п.п. 3.3, 3.6 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7 Договору).

Строк дії Договору згідно умов п.п. 10.1, 10.4 Договору встановлений в 2 роки 11 місяців, що діє з 30 січня 2017 року до 30 грудня 2019 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або його зімну після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

30.01.2017 року сторонами підписано Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно згідно Договору у строкове платне користування.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/108/19 від 12.02.2019 року встановлено факт заборгованості відповідача по орендній платі за Договором в період з січня по листопад 2018 року у розмірі 76416,41 грн, та враховуючи, що відповідачем порушено обов`язок зі сплати орендної плати, і страхування орендованого майна, судом було розірвано Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7727 від 30 січня 2017 та виселено Благодійну організацію "Благодійний фонд "Медицина.Інновація.Розвиток" з нежилих приміщень загальною площею 175,60 м.кв. на 4 поверсі корпусу №7 по вул . Фізкультури , 1 у м . Києві .

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що майно за актом приймання-передавання позивачу повернуто не було і на даний час за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за період з січня 2018 року по березень 2019 року в сумі 108 838,27 грн, у зв`язку з чим позивачем відповідачу було нараховано пеню в розмірі 14 185,03 грн, штраф у розмірі 3 265,15 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 080,58 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7727 від 30.01.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Положеннями ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 , корпус 7) підтверджується факт передачі в оренду майна, що є об`єктом оренди за договором.

Окрім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішення суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі сторони або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на набрання законної сили Рішенням Господарського суду міста Києва №910/108/19 від 12.02.2019 року, не підлягає доказуванню факт того, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7727 від 30.01.2017 є розірваним, а відповідач повинен виселитись із займаних приміщень з дати набрання законної сили вказаним рішенням.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем повернуто орендоване майно позивачу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В той же час, матеріалами справи також підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем по оплаті орендних платежів за період з січня 2018 року по березень 2019 року яка становить 108 838,27 грн.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону встановлений обов`язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати за Договором сторони визначили у розділі 3 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6. Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 50% на 50% до 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову за період з січня 2018 року по березень 2019 року, який судом перевірено та з яким суд погоджується, позивачем було нараховано до сплати орендну плату на загальну суму 108 838,27 грн. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати орендної плати є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 108 838,27 грн за Договором є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені у загальному розмірі 14 185,03 грн, суму штрафу в розмірі 3 265,15 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 6 0880,58 грн, нарахованих за вказаний вище період.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктами 3.7., 3.8. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день сплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати орендних платежів, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіривши розрахунки пені у сумі 14 185,03 грн, штрафу у сумі 3 265,15 грн та інфляційних втрат у сумі 6 080,58 грн, судом встановлено, що розрахунки вони є арифметично вірними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 108 838,27 грн, сума пені в розмірі 14 185,03 грн, сума штрафу в розмірі 3 265,15 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 6 080,58 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 985,54 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд Медицина.Інновації.Розвиток (ідентифікаційний код 40243148, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, корпус 7) на користь Державного бюджету України (одержувач - УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача - 37995466, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31118093026011, КЕКД 22080200, призначення платежу - плата за оренду майна бюджетних установ) суму заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 108 838,27 грн (сто вісім тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 27 копійок), суму пені в розмірі 14 185,03 грн (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 03 копійки), суму штрафу в розмірі 3 265,15 грн (три тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 15 копійок) та суму інфляційних втрат в розмірі 6 080,58 грн (шість тисяч вісімдесят гривень 58 копійок).

3. Стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд Медицина.Інновації.Розвиток (ідентифікаційний код 40243148, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, корпус 7) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (ідентифікаційний код 19030825, місцезнаходження: 01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г,) суму судового збору у розмірі 1 985,54 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 54 копійки).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.07.2019
Оприлюднено01.08.2019
Номер документу83370456
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/6303/19

Рішення від 30.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 31.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 21.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні