Постанова

від 31.07.2019 по справі 360/2413/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року справа №360/2413/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,

секретар Святодух О.Б.,

за участі представника відповідача Резнікової І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 360/2413/19 (головуючий І інстанції Тихонов І.В., складено в повному обсязі 21.06.2019р. в м.Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови про арешт коштів боржника,-

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Лисичанськвугілля (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови головного державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Кохан Альони Ігорівни від 04.06.2019 ЗВП № 1342962 про опис та арешт майна (коштів) боржника, та зняття арешту з майна (автомобіль Toyota Camri, реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є вугледобувним підприємством. Поряд з тим, виконавчі листи, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, не стосуються обмежень щодо зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень. Тому з посиланням на норми Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , позивач вважає, що державний виконавець у даному конкретному випадку не тільки не мав право оскаржуваною постановою накладати арешт на транспортний засіб, а зобов`язаний був зупинити виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень (а.с. 4-5).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Кохан Альони Ігорівни від 04.06.2019 ЗВП № 1342962 про опис та арешт майна (коштів) боржника, та знято арешт з майна (автомобіль Toyota Camri, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) (а.с. 24-26).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 29-33).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач достовірно знаючи які саме виконавчі провадження включені до оскаржуваної постанови, і що по ним не застосовується обмеження встановлені ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств намагається зловживати положеннями п.2 ст.77 КАС України. Зазначає, про неможливість надання суду першої інстанції витребуваних доказів через стислий строк, який був наданий судом та не надано було додатковий строк для надання доказів відповідно до п.9 ст.79 КАС України, що призвело до дослідження обставин справи та прийняття передчасного рішення. Звертає увагу, що в рішенні суду зазначаються усі доводи, які стосуються арешту коштів боржника, а позов було подано на скасування постанови про опис та арешт майна, в якій сума боргу не вказується. Також зазначає, що рішення порушує права стягувачів про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), які не підлягають зупиненню (а.с. 29-33).

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство Лисичанськвугілля засновано відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.02.2004 № 91 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Відповідно до Закону України Про акціонерні товариства ВАТ Лисичанськвугілля перейменовано у публічне акціонерне товариство Лисичанськвугілля (код ЄДРПОУ 32359108), яке є юридичною особою та правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ Лисичанськвугілля . Видами діяльності товариства є, зокрема, добування кам`яного вугілля (а.с. 10-14).

05.06.2019 позивачем отримано постанову Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про опис та арешт майна (коштів) боржника від 04.06.2019, винесену по зведеному виконавчому провадженню № 1342962 (а.с. 7).

З інформації, зазначеної в оскаржуваної постанові вбачається, що при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 1342962 відповідачем було встановлено, що боржником вказані рішення суду не виконані, тому на підставі статті 56 Закону України Про виконавче провадження накладено арешт на майно (автомобіль Toyota Camri, реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем було винесено постанову про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні, без належного підтвердження суми на яку накладено арешт.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом спірних правовідносин є законність постанови державного виконавця про арешт майна (коштів) боржника, спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Положеннями статті 1 Законом №1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 28 Закону № 1404 документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України № 1404 виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Статтею 48 Закону № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 5 статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Зазначене свідчить, що законодавцем зобов`язано виконавця вжити заходи щодо звернення стягнення в першу чергу на кошти, а у разі відсутності коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на інше майно боржника.

Відповідно до ч.6 ст. 48 Закону № 1404 стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Частиною 1 статті 56 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIIІ, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частин 3, 4 статті 56 Закону № 1404-VIIІ, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Лисичанськвугілля" належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, основним видом діяльності якого є добування кам`яного вугілля (а.с.10-14).

Вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 квітня 2012 року № 4650-VI "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств").

Таким чином, на позивача розповсюджуються положення Закону України від 13 квітня 2017 року № 2021-VIII Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств (далі - Закон № 2021).

Згідно із статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2658-VIII від 18.12.2018) тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" вбачається, що судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем жодних доказів відсутності в оскаржуваній постанові виконавчих документів, які не підлягають зупиненню, суду не надано, як і не надано матеріали виконавчого провадження, що були витребувані ухвалою суду, а отже, неможливо достовірно встановити розповсюдження обмежень передбачених статтею 1 Закону № 2021 до спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова не містить жодних посилань, які саме виплати, зверненні до примусового виконання, їх розмір та вид.

Посилання апелянта про наявність в постанові лише виконавчих документів по яким не застосовується обмеження відповідно ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , є недоведеними та не підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідачем таких доказів до суду першої або апеляційної інстанції не було надано.

Суд не приймає посилання апелянта на неможливість надання суду першої інстанції витребуваних доказів через стислий строк, який був наданий судом, оскільки дана категорія справ за положенням КАС України розглядається у стислі строки протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, документи були витребувані судом в ухвалі про відкриття провадження від 12.06.2018 року, в межах наданого судом строку розгляду справи та достатнього для надання відповідачем цих документів.

В матеріалах справи, до апеляційної скарги відповідачем додані документи виконавчого провадження, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження та постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено, який саме борг включений до зазначеної постанови від 04.06.2019 року, чи включені до зазначеної постанови кошти, відносно яких існують застереження, а тому арешт майна, яке описано виконавцем не підтверджується наданими матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтвердили вжиті заходи для встановлення коштів на рахунках позивача в національній та іноземній валютах для погашення заявленого боргу та чи були стягнення коштів боржника у національній та іноземній валютах, інших цінностей та як наслідок застосування стягнення на належне боржнику інше майно.

Також, суд зазначає, що ч.5 ст. 48 Закону № 1404 передбачає право боржника самостійно запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, а тому накладення стягнення на майно для погашення заявленого боргу, порушує порядок виявлення майна та подальшого стягнення боргу, а також позбавляє особу права самостійно запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Наявність спеціального Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , який передбачає зупинення виконавчого провадження, та в силу ст. 1 Закону України Про виконавче провадження є обов`язковим для державного виконавця, а тому посилання апелянта на порушення прав стягувачів щодо виплат заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), які не підлягають зупиненню, апеляційним судом не прийнято до уваги, оскільки відповідачем не доведено належним чином, які саме виплати, звернені до примусового виконання, включені до постанови.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що держаний виконавець у спірних правовідносинах не мав правових підстав для накладання арешту на майно позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, судом встановлено невідповідність оскаржуваної постанови державного виконавця вимогам, що встановлені Законом України Про виконавче провадження та критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, постанова від 04.06.2019 ЗВП № 1342962 про опис та арешт майна (коштів) боржника (автомобіль Toyota Camri, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 360/2413/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 360/2413/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 31 липня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць