Постанова

від 31.07.2019 по справі 2340/4812/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4812/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0147341304 від 22.11.2018.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в яких просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зокрема посилається на те, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи, оскільки під час перевірки з`ясувалося, що внаслідок технічної помилки в графі призначення платежу у платіжних дорученнях товариства вказано не ідентифікаційний код платника, а помилково отримувача органу Казначейства.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Зоря зареєстроване Катеринопільською районною державною адміністрацією 06.03.2001, ідентифікаційний код 31285952. 19.03.2001 ТОВ Агрофірма Зоря взято на податковий облік в органах державної фіскальної служби за № 65 та у періоді який перевірявся було платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного податку четвертої групи, орендної плати за землю, екологічного податку, єдиного соціального внеску, податку на прибуток, акцизного податку.

22.10.2018 ГУ ДФС у Черкаській області на підставі пп. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агрофірма Зоря з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період господарської діяльності з 01.01.2015 по 17.10.2018 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України, результати якої оформлено актом від 02.11.2018 №418/23-00-14-0905/31285952.

При перевірці питань дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету сум військового збору встановлено, що ТОВ Агрофірма Зоря в перевіряємому періоді суми військового збору перераховувались не своєчасно та не в повному обсязі, чим порушено підпункти 1.4, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX та підпункт 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункт 168.1.1, підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункт а пункту 171.2 статті 171 та підпункт а пункту 176.2 статті 176 ПК України із внесеними змінами та доповненнями, в частині дотримання порядку сплати до бюджету сум військового збору.

В результаті виявлених порушень, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0147261304 від 22.11.2018, яким підприємству на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.119.2 ст. 119 ПК України застосовано штраф у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- № 0147341304 від 22.11.2018, яким підприємству на підставі пп.54.3.5 п. 54.3 ст. 54 та п.127.1 ст. 127 ПК України визначено суму грошового зобов`язання військового збору, у тому числі пені 772659,70 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0147341304 від 22.11.2018 протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив, зокрема, з того, що платіжні доручення ТОВ Агрофірма Зоря на сплату військового збору не враховані при проведенні перевірки, оскільки, в графі Призначення платежу помилково вказаний код ЄДРПОУ 36776810 - Управління Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі в Черкаській області, тобто зазначені суми були направлені в рахунок погашення податкового зобов`язання по військовому збору іншого платника податків -Управлінням Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі в Черкаській області.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приписами п. 16 прим 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Так, перевіркою встановлено, що станом на 01.10.2015 заборгованість зі сплати військового збору ТОВ Агрофірма Зоря складала 164473,79 грн. Заборгованість виникла у зв`язку з неналежним перерахуванням військового збору позивачем за іншого платника, а саме Управління Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі в Черкаській області.

Сума сплаченого військового збору ТОВ Агрофірма Зоря на інтегровану картку платника податків УДКСУ в Катеринопільському районі Черкаської області в 2015 році складає 194310,65 грн. (з них за жовтень-грудень 2015 року - 54746,53 грн.), 01.10.2018 здійснено перерахування коштів в межах одного бюджетного рахунку в сумі 1054746,53 грн на ІКП ТОВ Агрофірма Зоря згідно внутрішніх висновків Катеринопільського відділення Звенигородської ОДПІ.

Сума сплаченого військового збору ТОВ Агрофірма Зоря на інтегровану картку платника податків УДКСУ в Катеринопільскому районі Черкаської області у 2016 році складає 61180,05 грн. (за січень-липень 2016 року), 01.12.2016 здійснено перерахування коштів в сумі 61180,05 грн. на інтегровану картку платника податків ТОВ Агрофірма Зоря згідно внутрішніх висновків Катеринопільського відділення Звенигородської ОДПІ.

Погодившись з доводами контролюючого органу, суд першої інстанції вказав, що станом на 17.10.2018 у ТОВ Агрофірма Зоря була наявна заборгованість перед бюджетом по сплаті нарахованих (утриманих) сум військового збору в сумі 139517,95 грн., відхиливши аргументи позивача про вчинення дій спрямованих на сплату таких зобов`язань, які були не вірно зараховані з огляду на помилку в графі Призначення платежу , де помилково вказаний код ЄДРПОУ 36776810 - Управління Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі в Черкаській області.

Колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до роз`яснення, викладеного в листі Національного банку України від 09.06.2011 N 25-111/1438-7141 Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу , після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Матеріалами справи підтверджується, що після виявлення факту сплати військового збору з технічною помилкою в призначенні платежу , Товариством було подано ряд листів датованих 24.10.2018 за вих. № 129-132 (копії містяться в матеріалах справи) до управління ДФС у Звенигородському районі з підтверджуючими документами та проханням правильно перенести на користь платника сплачені суми військового збору і вважати вірним призначення платежу, а також ряд листів від 26.10.2018 за вих № 133-136 до управління Казначейства у Катеринопільському районі з підтверджуючими документами та проханням підтвердити, що оплата по вказаних сумах та за вказаний період здійснювалась не управлінням Казначейства, а сплачувалась саме Товариством, що свідчить про необхідність правильного рознесення проведених виплат.

Товариством було отримано лист від ГУ Державної казначейської служби України в Черкаській області за вих. № 01-05/247 від 26.10.2018, яким останнє підтверджувало, що дані сплати не проводило. Оскільки сплачені Товариством кошти не є коштами органу Казначейства, а є виключно оплатою військового збору, що відраховано з виплачених доходів фізичних осіб (а в деякій частині і авансові; оплати), то внаслідок проведення звірки з бюджетом, управлінням ДФС у Звенигородському районі прийнято підтверджуючі документи, визнавши, що дані оплати були здійсненні ТОВ Агрофірма Зоря , внаслідок чого було внесено виправлення в особову картку підприємства, що не спростовано відповідачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на п.7 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затверджений Наказом Міністерства фінансів від 24.07.2015, яким визначено, що у разі заповнення поля Призначення платежу з порушенням вимог, визначених у цьому Порядку, документ на переказ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов`язання.

Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Подібні правовідносини щодо помилки в платіжному дорученні, а саме коді ЄДРПОУ платника (зазначено ЄДРПОУ контрагента) були предметом розгляду такого спору Верховним Судом, який у постанові від 13.02.2018 у справі № 826/3999/16 вказав, що нарахування органами ДФС податків та штрафів, пені у вищенаведених випадках є необґрунтованим, оскільки усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету, податки і збори (обов`язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Отже, судами встановлено, що згідно з платіжним дорученням (хоча й з помилковими реквізитами) сума податку була зарахована на єдиний казначейський рахунок відповідного бюджету. Тому, помилка у платіжному дорученні щодо ЄДРПОУ платника податку або навіть відсутність ІПН фізичної особи-підприємця під час сплати податку в строк, встановлений відповідною нормою ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Таким чином дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов`язання не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених ст. 126 та ст. 127 чи п. 300.1 ст. 300 ПК України відповідно.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив зазначені посилання позивача, оскільки вказані правовідносини, оцінка яким була дана Верховним Судом у справі № 826/3999/16, є подібними до спірних правовідносин та зводяться до того, що платник податків не повинен нести відповідальність за несплату грошових зобов`язань, якщо встановлено, що ним добросовісно вчинялись усі залежні від нього заходи для проведення оплати, проте така оплата не надійшла на відповідний рахунок лише з огляду на технічну помилку.

Положеннями п. 109.1. ст. 109 ПК України вказано, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В даному випадку, Товариством проводились дії по сплаті податків та зборів, що підтверджується документально, а отже відсутні підстави стверджувати, що дії підприємства є такими, що порушують норми ПК України, що свідчить про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0147341304 від 22.11.2018, та наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів критично оцінює доводи контролюючого органу з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 11589,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6433 від 29.11.2018 (т.1 а.с.2), а за подання апеляційної скарги - у розмірі 17385,00 грн., що підтверджується квитанціями № 35 та № 141 (т.1 а.с.276, 277).

Так, відповідно до ч. 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених позивачем в ході розгляду даної справи складає 28 974,90 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 скасувати, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" до Головного управління ДФС у Черкаській області.

Визнати протиправним та скасувати Головного управління ДФС у Черкаській області податкове повідомлення-рішення № 0147341304 від 22.11.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Зоря" (код ЄДРПОУ 31285952) витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) у розмірі 28 974,90 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя А.Б. Парінов

Суддя В.Ю. Ключкович