Постанова

від 31.07.2019 по справі 620/695/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/695/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Непочатих В.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року (розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 03.06.2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Селянське фермерське господарство Зоряне про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Селянське фермерське господарство Зоряне , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.12.2018 № 493-13/VІІ Про надання СФГ Зоряне дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває в постійному користуванні на земельну ділянку відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) площею 51,7321 га за межами населеного пункту с. Петрівка .

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно надано дозвіл СФГ Зоряне на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без проведення земельних торгів, тим самим порушено його право брати участь у аукціоні.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 14.06.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою щодо вчинення всіх необхідних дій, спрямованих на припинення права ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 51,7321 га. Зазначив, що припинення такого права постійного користування надає можливість в подальшому Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області надати в оренду вказану земельну ділянку на конкурсній основі та дозволить залучити значні грошові кошти до державного бюджету.

Листом від 13.07.2018 № С-1106/0-860/6-18 Головне управління Дергеокадастру у Чернігівській області повідомило позивача про те, що перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено статтею 141 Земельного кодексу України є вичерпним. Зазначено, що наявність земель на праві постійного користування згідно з існуючими вимогами законодавства не дозволяє фізичним особам, які ведуть фермерське господарство, передавати їх спадкоємцям, які бажають продовжити ведення фермерського господарства чи будь-яких інших цілей.

05.11.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо вчинення всіх необхідних дій, спрямованих на припинення права ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 51,7321 га, включення вказаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги, підготування окремим лотом право оренди на земельну ділянку до земельних торгів та прийняття рішення про проведення земельних торгів щодо продажу оренди на зазначену вище земельну ділянку.

Відповідач, листом від 17.12.2018 № 08-12/2117, повідомив позивача про неможливість розгляду звернення позивача у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують смерть ОСОБА_2 .

В подальшому, відповідачем прийнято рішення від 21.12.2018 № 493-13/VII Про надання СФГ Зоряне дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває в постійному користуванні на земельну ділянку відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) для ведення сільськогосподарського виробництва (01.01) площею 51,7321 га за межами населеного пункту с. Петрівка , яким надано СФГ Зоряне в особі голови ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) що перебуває в постійному користуванні на земельну ділянку площею 51,7321 га, відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Петрівка; зобов`язано СФГ Зоряне в особі голови ОСОБА_2 виконувати обов`язки орендаря земельної ділянки відповідно до вимог статті 91 Земельного кодексу України; зобов`язано забезпечити вільний доступ для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельних ділянок та подати на затвердження сесії Бобровицької міської ради у встановленому законодавством порядку розроблену документацію із землеустрою.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо прийняття рішень про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України Про землеустрій передбачено, що землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою. Рішення органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

На підставі вище зазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прийняття рішень стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, вирішуючи спір, суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи або законні інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Так, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, право на судовий захист має особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. При цьому, така особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних чинним законодавством інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення відповідача від 21.12.2018 № 493-13/VІІ, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з копії державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 виданого 05.12.2000 слідує, що на підставі рішення виконкому Петрівської сільської ради народних депутатів Бобровицького району Чернігівської області від 16.08.2000 № 37 ОСОБА_2 , який мешкає у с. Петрівка, надано у постійне користування земельну ділянку площею 52 га в межах згідно плану. Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням виконавчого комітету Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 21.03.2001 Про внесення змін внесено зміни у рішення виконкому сільської ради від 16.08.2000 за № 37 Про закріплення земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств та викладено пункт 2 абзацу 3 у такій редакції: селянському-фермерському господарству Зоряне земельну ділянку загальною площею 52,0 га, в тому числі: ріллі - 50,0 га, боліт - 2,0 га, польових доріг - 0,6 га, яке відображене у вказаному державному акті .

В подальшому рішенням Бобровицької міської ради від 21.12.2018 № 493-13/VІІ було надано дозвіл СФГ Зоряне в особі голови ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває в постійному користуванні, на земельну ділянку відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) площею 51,7321 га за межами населеного пункту с. Петрівка.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача від 21.12.2018 № 493-13/VІІ не порушує прав позивача, які б підлягали захисту та відновленню в судовому порядку.

Щодо посилання позивача, що право користування земельної ділянки припиняється разом зі смертю фізичної особи та в подальшому повинна бути виставлення на аукціон, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначені вище посилання суд апеляційної інстанції не пиймає до уваги, оскільки право користування земельною ділянкою належить не фізичній особі, а Селянському фермерському господарству Зоряне .

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 31 липня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.Є. Пилипенко