Постанова

від 30.07.2019 по справі 120/1969/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1969/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Тетяна Михайлівна

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

30 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

представника відповідача: Менделя О.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (м. Вінниця, 20 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико санітарної допомоги Ладижинської міської ради" про визнання дій протипраними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, яка діє від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу малолітнім дітям позивача на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень та зобов`язати відповідача надати такий дозвіл при відсутності у дітей всіх обов`язкових профілактичних щеплень.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі через неналежність її розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як оскаржуються виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який в межах спірних правовідносин діяв як суб`єкт владних повноважень. Зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній спір про право.

У судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача зазначила, що останній не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України і не здійснює владні управлінські функції стосовно позивача, а тому даний спір не може бути публічно-правовим.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою отримання медичної довідки на право відвідування її дітьми навчального закладу без необхідних щеплень, звернулась із відповідною заявою до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради. Розглянувши звернення, відповідач відмовив у видачі довідки з посиланням на відсутність законних підстав.

Підстави та порядок відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені статтею 170 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративною справою у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Ознаками справи адміністративної юрисдикції є особливий суб`єктний склад публічно-правового спору, участь суб`єкта владних повноважень, суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виходячи із змісту адміністративного позову, суть спірних правовідносин зводиться до того, що, на думку позивача, відповідач не належним чином розглянув її заяву про видачу «документу» , який би надавав дозвіл її дитині відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність у нього всіх необхідних щеплень. При цьому позивач у заяві вказала, що якщо законодавство чи медичні інструкції, якими врегульована медична сфера, вимагають проведення ЛКК, то вона не заперечує проти огляду дитини.

На дане звернення відповідач направив лист, в якому вказав, що в нього відсутні підстави для видачі документу, який б надавав змогу дитині позивача відвідувати навчальний заклад без необхідних щеплень. В наданій відповіді відповідач роз`яснив позивачу право на оскарження його рішення до суду.

Таким чином, визначаюсь щодо юрисдикції даного спору слід визначити правову природу спірних правовідносин, правовий статус відповідача, включаючи його повноваження в цих відносинах, та предмет оскарження.

Так, правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, а також права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб встановлює Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-III від 06.04.2000 року (далі - Закон № 1645-III).

Відповідно до ст. 12 Закону № 1645-III особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Статтею 15 Закону № 1645-III встановлено, що прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Зокрема, відповідно до п. 6 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.11.2002 N 434 Питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень вирішується лікарсько-консультативною комісією.

Таким чином виходячи із суті спірних правовідносин, предмету позову (оскарження неналежного розгляду заяви про прийняття рішення ЛКК) вказаний спір підпадає під ознаки публічно-правового спору.

Тому, висновок суду про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, так як має приватно правовий характер і стосується захисту немайнового інтересу дітей є безпідставним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 липня 2019 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.