Рішення

від 25.07.2019 по справі 910/7274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2019Справа № 910/7274/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Фізичної особи-підприємця Добрухи Василя Вікторовича, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ-У , м. Київ

про стягнення 46 078,07 грн.

Представники:

від позивача: Ширніна А.В.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Добруха Василь Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ-У про стягнення заборгованості за наданні послуги у сумі 46 078,07 грн., у тому числі: 42 903,23 грн. - основного боргу та 3 174,84 грн. - пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг згідно договору про надання послуг з прибирання № 64/021118/-Д від 02.11.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 01.07.2019 р.

У судове засідання 01.07.2019 р. представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 01.07.2019 р. у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання розгляд справи відкладено на 25.07.2019 р.

У судове засідання 25.07.2019 р. з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з`явився, відзиву на позовну заяву до першого судового засідання не надав, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням юриста ТзОВ ПФ-У .

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, розглянувши клопотання відповідача про відкладення судового засідання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд відзначає, що провадження у даній справі відкрито 06.06.2019 р., при цьому, суд унеможливлений продовжувати строк розгляду справ у спрощеному позовному провадженні, відповідно термін розгляду даної справи є обмеженим.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість забезпечити явку представника у зв`язку із відрядженням юриста ТзОВ ПФ-У , оскільки в силу ст.ст. 56, 58 ГПК України у малозначних справах юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть здійснювати її представництво.

За таких обставин, суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з підстав необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Добрухою Василем Вікторовичем (далі - ФОП Добруха В.В. , позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПФ-У (далі - ТзОВ ПФ-У , відповідач/замовник) був укладений договір №64/021118-Д, відповідно до якого виконавець в межах своєї господарської діяльності зобов`язується з 15.11.2018 р. надавати послуги з щоденного прибирання приміщень клубу E-MOTION FITNESS COMMUNITY" загальною площею 2 402,20 м.кв., а замовник зобов`язується прийняти та оплатити, відповідно до умов цього договору, виконавцеві надані згідно даного договору послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість послуг становить 120 000,00 грн. на місяць.

Пунктами 3.6., 3.7. договору передбачено порядок розрахунків: до 5-го числа кожного поточного місяця надання послуг, замовник оплачує 50% вартості послуг шляхом перерахування, грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку-фактури. Залишок у розмірі 50% сплачується замовником до 15-го числа поточного місяця. Замовник вважається таким, що виконав зобов`язання по оплаті послуг з моменту зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно п. 8.2. договору, у випадку порушення замовником п. 3.6. договору, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу по день розрахунку.

На виконання умов вказаного договору позивачем надавались, а відповідачем приймались послуги з щоденного прибирання приміщень.

Так, позивач за надані послуги надав відповідачу рахунок №68 від 01.03.2019 р. на загальну суму 92 903,23 грн.

Відповідач в свою чергу оплатив вказаний рахунок частково в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №847 від 05.03.2019 р. та платіжним дорученням №869 від 19.03.2019 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

21.03.2019 р. та 25.03.2019 р. позивач направив відповідачу претензії щодо погашення заборгованості, а також листом за вих. №95 повідомив про припинення договірних відносин з 25.03.2019 р.

Відповідач у свою чергу направив позивачу акт-претензію про неналежне надання послуг від 21.03.2019 р.

У відповідь на вказану претензію, позивачем було направлено лист за вих. №98 від 04.04.2019 р., в якому з претензією не погодився та повторно просив погасити заборгованість за надані послуги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №64/021118-Д від 02.11.2018 р., відповідно до якого позивач зобов`язався надавати послуги з прибирання приміщень, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався здійснювати оплату за надані послуги.

Так, позивачем був виставлений рахунок на оплату №68 на суму 92 903,23 грн., проте відповідач здійснив оплату частково в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №847 та №869 від 05.03.2019 р. та від 19.03.2019 р. відповідно.

Таким чином, у ТзОВ ПФ-У виникла заборгованість перед ФОП Добрухою В.В. за надані послуги з прибирання приміщень у розмірі 42 903,23 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості, проте відповідачем вказані претензії не задоволенні.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 3.6. договору, відповідач зобов`язаний був оплатити до 05.03.2019 р. 50% вартості послуг, та залишок у розмірі 50% повинен був сплатити до 15.03.2019 р.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, а також не надав суду будь-яких доказів та пояснень щодо неналежного виконання позивачем своїх обов`язків, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 64/021118-Д від 02.11.2018 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 42 903,23 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 174,84 грн. - пені за період з 16.03.2019 по 30.05.2019 р. за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом встановлено, що згідно п. 8.2. договору, у випадку порушення замовником п. 3.6. договору, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу по день розрахунку.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Отже, враховуючи викладене, судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені і встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства та договору, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 174,84 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Добрухи Василя Вікторовича задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ-У ( 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 10; ідентифікаційний код 38103942 ) на користь Фізичної особи-підприємця Добрухи Василя Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 42 903 (сорок дві тисячі дев`ятсот три) грн. 23 коп. - основного боргу, 3 174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 84 коп. - пені та 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню ) 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 01.08.2019.

Суддя В.В. Бондарчук