Рішення

від 29.07.2019 по справі 916/535/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/535/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/535/19,

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001),

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лари" (вул. Авдєєва-Чорноморського, 2Б, м. Одеса, 65016),

про стягнення 99706,69 грн.,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Димовичі Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі найменування змінено - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лари", в якому просить про стягнення 99706,69 грн., з яких пені 57878,51 грн., 3% річних - 10137,51 грн., інфляційні втрати - 31690,67 грн.

Ухвалою від 07.03.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.04.2019.

04.04.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

08.04.2019 оголошено перерву до 22.04.2019.

22.04.2019 оголошено перерву до 06.05.2019.

06.05.2019 постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, оголошено перерву до 23.05.2019.

20.05.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.05.2019 подано заперечення на відповідь на відзив.

23.05.2019 відкладено засідання на 24.06.2019.

21.06.2019 від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

24.06.2019 оголошено перерву до 08.07.2019, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

08.07.2019 оголошено перерву до 17.07.2019.

17.07.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою від 22.07.2019 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 29.07.2019.

29.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про укладання між сторонами договору №3696/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 05.10.2016 (далі - Договір), на виконання якого позивачем було поставлено природний газ на загальну суму 1992890,68 грн., вказує, що оплату відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

У відзиві відповідач зазначає, що на момент подачі позовної заяви у відповідача перед позивачем не було боргових зобов`язань, об`єднання не має на меті одержання прибутку, виступає перед позивачем колективним споживачем природного газу. У зв`язку з невчасним перерахуванням оплати за природний газ власниками квартир, у відповідача виникала заборгованість. Між відповідачем та деякими власниками квартир були укладені договори про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв. Вказує, що в розрахунках пені, 3% річних та інфляційних втрат не зазначено формули, вказано необґрунтовані цифри, неправильно зазначений індекс інфляції, нараховані інфляційні витрати за один і той же період, крім того, Додатковою угодою між сторонами погоджено розмір пені 16,4% річних. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вказує, що пеня має бути сплачена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Щодо реструктуризації вказує, що Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії встановлені учасники процедури врегулювання заборгованості, якими є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Вказані учасники мають бути внесені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Крім того, ст. 2 цього Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказує, що п.8.2. має інший зміст щодо розміру пені, надає власний розрахунок пені (50744,70 грн.), 3% річних (9277,09 грн.) та інфляційних втрат (тотожний розрахунку позивача). Посилається на додані договори з реструктуризації заборгованості, з огляду на положення Закону України Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію , зокрема, на ст.5, відповідно до якої на суму реструктуризованої заборгованості на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Просить врахувати, що штрафні санкції є надто великими, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан, відсутність збитків позивача, необхідність закупівлі газу для опалювання у новому сезоні, просить зменшити розмір пені до 5074,47 грн. і відмовити у задоволенні позову частково.

У додаткових поясненнях до відзиву відповідач повторно вказує, що є неприбутковою організацією, власники квартир несвоєчасно оплачують заборгованість. За іншим Договором постачання природного газу у відповідача перед позивачем існує борг, який регулярно погашається відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 05.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Лари (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу №3696/1617-ТЕ-23 (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору.

До Договору було укладено Додаткову угоду №1 від 23.01.2017, Додаткову угоду №2 від 31.03.2017.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

П.7.2. Договору передбачений обов`язок Споживача своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 1 922 890,68 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу (а.с. 28-35).

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно, що визнається відповідачем та підтверджується довідкою по операціях з відповідачем.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №2 було внесено зміни до п.8.2. Договору та замінено слова 21% річних на 16,4% річних , встановлено, що додаткова угода діє з квітня 2017 року.

Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, суд перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 57878,51 грн., вважає його вірним, зробленим відповідно до умов Договору на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання ОСББ, суд вказує наступне.

Так, норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 5074,47 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку, з огляду на наступне.

Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд враховує перш за все направленість неустойки, яка має стимулювати боржника своєчасно виконувати взяті на себе, зокрема, грошові зобов`язання. Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує також, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лари" є неприбутковою організацією, при цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 5074,47 грн.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 31690,67 грн. та 3% річних у сумі 10137,51 грн., доданий позивачем до позовної заяви (а.с.11-14), суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача відносно того, що пеня не нараховується на суму реструктуризованої заборгованості, суд вказує, що дія Закону України Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію , а також Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії не розповсюджується на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 230, 233, 343 ГК України, ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лари" (вул. Авдєєва-Чорноморського, буд. 2Б, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 33658823) про стягнення 99706,69 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лари" (вул. Авдєєва-Чорноморського, буд. 2Б, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 33658823) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 10137,51 грн. - 3% річних, 31690,67 грн. інфляційних втрат, 5074,47 грн. пені, 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 29.07.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 01 серпня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков