Рішення

від 30.05.2019 по справі 917/1433/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019 р. Справа № 917/1433/18

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес", вул. Леонова 2 - В, м. Кременчук, Полтавської області, 39600

про стягнення 41 752,40 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: Лазоренко С.М., довіреність в протоколі

від відповідача: не з`явився

Обставини справи.

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до суду з позовною заявою (вх. № 1673/18 від 16.11.2018 р.), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ВЕЛЕС (ідентифікаційний код 37600321) збитки, заподіяні територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 41 752,40 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2018 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 17.12.2018 р.

07.12.2018 року до господарського суду Полтавської області від Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшло клопотання (вх.№06-14/1519 від 03.12.2018р.) про забезпечення проведення судових засідань по справі №917/1433/18 в режимі відеоконференції у зв`язку з відсутністю фактичного фінансування з місцевого бюджету витрат, пов`язаних з відрядженням. В клопотанні заявник просить визначити відповідальним за проведення відеоконференції Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Ухвалою суду 10.12.2018 р. клопотання Кременчуцької міської ради Полтавської області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі №917/1433/18 задоволено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (17.12.2018 р. вх. №11755, вх. №11791).

Ухвалою суду від 10.01.2019 р. продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 05.02.2019 р.

16.01.2019 р. позивачем подано відповідь на відзив (вх. №392) та клопотання про продовження строку підготовчого засідання (вх. №391).

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №681 від 24.01.2019р.).

04.02.2019 р. розпорядженням № 20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та відповідно до витягу з протоколу справу передано на розгляд судді Солодюк О.В.

Проведення судового засідання 05.02.2019 р. по справі № 917/1433/18 в режимі відеоконференції не відбулося, у зв`язку з технічною неможливістю (відсутністю вільного залу судового засідання в Автозаводському районному суді), що підтверджується довідкою господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 р. (а.с. 134).

Ухвалою суду від 05.02.2019 р. розгляд справи відкладено на 15.03.2019 р. на 10:00 хв.

Ухвалою суду від 15.03.2019 р. продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23.04.2019 р. на 10:30 год. в зв`язку з відсутністю мережі інтернету в Автозаводському районному суді і неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

23.04.2019 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 30.05.2019 р. на 9:30.

В судовому засіданні 30.05.2019 р. представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 30.05.2019 р. не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом досліджено подані докази на надано представнику позивача заключне слово.

Представник позивача наполягав на своїй позиції щодо позову, яка викладена письмово та долучена до матеріалів справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, суд розглядає спір за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 30.05.2019 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд встановив , що на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ВЕЛЕС (надалі - відповідач) є власником нерухомого майна, а саме: будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_1 загальною площею 137,9 кв.м., в т.ч.: основна площа 83,7 кв.м; допоміжна площа: 54,2 кв.м. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012р. НОМЕР_1 (а.с. 15).

Пунктом 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_1 та передано в оренду вищезазначену земельну ділянку площею 636 кв.м. за умови виконання п. 5.2 цього рішення.

П.п. 5.2.2. вищезазначеного рішення зобов`язано ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Пунктом 5.2.4 вказаного рішення зобов`язано відповідача в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 27.12.2012р. - дня виникнення права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки (а.с. 30).

Рішенням Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 р. внесено зміни в пункт 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці , а саме:

- замість слів "В шестимісячний термін" читати "В термін до 23.09.2018";

- підпункт 5.2.4 викласти в наступній редакції: "5.2.4. В місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки:

- нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 29.03.2015р. до дня прийняття цього рішення у розмірі 39 692,18 грн. (а.с. 32).

Однак, як вказує позивач, відповідачем так і не вчинено дій щодо оформлення документів на право користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Так, у період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування вимог позивач зокрема вказує наступне.

У період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування частини майнового комплексу, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Право користування спірною земельною ділянкою відповідачем не оформлено у спірному періоді.

Саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Невиконання вказаного обов`язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (наведене узгоджується і з позицією Верховного Суду України, що викладена в Постанові від 17.02.2016р. у справі №3-1160г15).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 636 кв.м. є сформованою та їй призначено кадастровий № НОМЕР_2 .

Фактично розмір доходу Кременчуцькою міською радою Полтавської області розраховано як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю за період із 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно), що становить 41 752,40 грн.

Вказану суму відповідач у добровільному порядку не сплатив, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач у свою чергу стверджує, що між сторонами по справі не було укладено договір оренди земельної ділянки площею 636 кв.м за адресою

АДРЕСА_1 .

Так, вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення упущеної вигоди у вигляді орендної плати без укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, суперечить вимогам земельного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 12, 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади, розташованих на території сіл, селищ, міст (у тому числі надання їх у користування), належать до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів.

Частиною 1 статті 116 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вирішення питань з регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Згідно п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 24 ЗУ Про оренду землі органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік та інформувати відповідний орган доходів і зборів про складення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Кременчуцька міська рада Полтавської області у відповідності до статей 26, 33 ЗУ Про місцеве самоврядування та статті 288 Податкового кодексу України має лише право регулювати земельні відносини та визначати орендну плату за договором оренди землі у межах визначених цим Кодексом.

Водночас, контролюючим органом щодо сплати орендної плати за землю є Державна фіскальна служба.

Таким чином, як зазначає відповідач, заявляючи вимоги про стягнення збитків у вигляді орендної плати за землю, Кременчуцька міська рада Полтавської області, всупереч положенням статті 19 Конституції України, перебрала на себе повноваження контролюючого органу, тобто, діяла поза межами власних повноважень, тому заявлені вимоги є незаконними та задоволенню не підлягають.

Відповідач є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 27.12.2012 року, яке розміщене на земельній ділянці за цією ж адресою, право користування яким не було оформлене.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розмішені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруд не є підставою для виникнення права oренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

За таких обставин, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, а тому позов Кременчуцької міської ради про відшкодування збитків у сумі 41 752,40 грн. задоволенню не підлягає.

Розмір позовних вимог позивача не підтверджений належними га допустимими доказами, тому позов є необґрунтованим.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Позивачем наданий витяг від 20.10.2017 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 636 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 , за яким визначена нормативна грошова оцінка у сумі 797 009,76 грн.

Проте, розрахунок заподіяних збитків позивачем проведений за період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 року.

Позивачем не надано витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2015, 2016 роки та перші дев`ять місяців 2017 року, а відтак, розрахунок заподіяних збитків необґрунтований, оскільки проведений без документально підтверджених вихідних даних.

При цьому, для обрахунку розміру збитків Кременчуцька міська рада самостійно визначила нормативно грошову оцінкуземельної ділянки за попередні роки, шляхом ділення величини оцінки за поточний рік на коефіцієнт індексації.

Такий підхід до визначення нормативної грошової оцінки майна за попередні роки є хибним та не може бути взятий до уваги, оскільки суперечить положенням ст. 18 Закону України Про оцінку земель .

Також, як зазначає відповідач, позивач необґрунтовано розрахував розмір збитків, виходячи зі ставки 3% від грошової оцінки земельної ділянки за рік, оскільки такі твердження суперечать статтям 627, 638 ЦК України та вимогам статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю є істотними умовами договору оренди та встановлюються за згодою сторін.

При цьому, правомірність розрахунків позивача за ставкою 3% у повній мірі спростовується наданою позивачем копією договору оренди землі від 30.01.2006 року, укладеного між Кременчуцькою міською радою та попереднім користувачем землі.

Відповідно до пункту 9 вказаного договору орендна плата визначена у розмірі 2% для площі 108 м.кв. та у розмірі 1,5% для площі 528 м.кв.

На обґрунтування розміру збитків позивач надав Акти з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, складені у квітні 2018 року.

Вказані акти не можуть бути доказом розміру збитків у справі за цим позовом про відшкодування збитків. У контексті положень ст.ст. 22,1166 ЦК України, наявність та розмір збитків підлягає встановленню при розгляді судом справи у разі звернення до суду з позовом про відшкодування збитків.

Позивач у відповіді на відзив зазначив наступне.

Не оформивши відповідно до вимог чинного законодавства користування земельною ділянкою, на якій розташовано належний відповідачеві об`єкт нерухомості, відповідач порушив положення чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на загальні положення наведених вище норм для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України 14.09.2016р. у справі № 6-2588цс15, від 18.05.2016 р. у справі № 194гс16, від 28.01.2015р. у справі № 3-210гс14.

Саме із такого розуміння положень наведеного законодавства виходила Кременчуцька міська рада Полтавської області, подаючи позовну заяву до суду та здійснення розрахунку.

Пунктом 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_1 та передано в оренду земельну ділянку площею 636 кв.м.

П.п. 5.2.2. вищезазначеного рішення зобов`язано ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.

На даний час відповідач так і не вчинив дій щодо оформлення документів на право користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані, а тому відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок у сумі 41 752,40 грн. , є безпідставними, оскільки наведеними положення законодавства, а також вимогами п.п. 5.2.2. рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці , зобов`язано саме відповідача в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Відповідач вчиняв окремі дії щодо узаконення користування земельною ділянкою, однак, протягом тривалого часу користування нею (три роки), ухиляється від її реєстрації та укладення договору оренди. Використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати дохід у розмірі орендної плати.

30.01.2006 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендарю передано земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_2 ) для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_2 , загальною площею 636 кв.м, строком дії до 01.01.2011 року. Договір зареєстрований в Полтавській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що вчинено запис від 20.02.2006 року за № 040654800062.

Відповідно до п. 31 вищезазначеного договору оренди землі, орендар зобов`язаний щорічно до 01.02. укладати додаткову угоду до доданого договору оренди землі.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012 р. НОМЕР_3 № НОМЕР_4 за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "ВЕЛЕС" було оформлено право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, будівлю кладової з підвалом по АДРЕСА_1 загальною площею 137,9 кв.м., в т.ч.: основна площа 83,7 кв.м; допоміжна площа: 54,2 кв.м.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач зазначає, що ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС належним чином не оформило правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, однак, з моменту закінчення строку дії договору оренди землі у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном.

Позов подано не про сплату заборгованості у розмірі несплаченої орендної плати, а про сплату збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку, і без сплати за її користування.

Саме на землекористувача (відповідача) покладається обов`язок вчинення відповідних дій, щодо посвідчення прав на земельну ділянку та укладення договору оренди земельної ділянки.

Будь-яких обставин, які б свідчили про вжиття відповідачем, як добросовісним землекористувачем, заходів з метою оформлення у встановленому порядку права користування земельною ділянкою, у справі не містяться.

Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача, внаслідок якої позивач, як власник земельної ділянки, позбавлений можливості отримати плату за її використання іншою особою, оскільки така плата може бути нарахована виключно у разі документального оформлення права користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014р. ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_1 та передано в оренду вищезазначену земельну ділянку площею 636 кв.м. Встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно, застосовуючи розміри річної орендної плати за земельні ділянки в м. Кременчуці, які затверджені рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.11.2011 р. Про внесення змін до рішення міської ради від 23 вересня 2008року Про орендну плату за землю в м. Кременчуці .

Твердження відповідача, що нормативно грошова оцінка проведена без документально підтверджених вихідних даних є необґрунтованим, оскільки нормативно грошова оцінка земель м. Кременчук Полтавської області з базовою вартістю одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн. затверджена рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 року Про затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області та введена в дію з 1 січня 2011 року.

В свою чергу відповідач у запереченнях стверджує, що доводи позивача про наявність усіх елементів цивільною правопорушення та підстав для стягнення з ТОВ ВК Велес збитків є необґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №629/4628/16-ц від 23 травня 2018 року сформулювала висновок, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані, а тому відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержанпх доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України Про оцінку земель ).

Зважаючи на викладене, доводи, викладені у відповіді на відзив, що нормативно грошова оцінка земель м. Кременчука є базовою вартістю одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн. і затверджена рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 року, суперечать положенням ст. 13, 20 Закону України Про оцінку земель та не заслуговують на увагу, оскільки базова вартість квадратного метра земель не є витягом про нормативно грошову оцінку визначеної земельної ділянки станом на 2015, 2016 та 2017 роки.

Позивач помилково зазначає, що вказане є підтвердженням вихідних даних грошової оцінки, тоді як відповідач зазачав саме про відсутність належних доказів розміру заподіяних збитків - витягу про нормативно грошову оцінку.

Доводи позивача, що умови договору оренди землі, викладені у рішеннях Кременчуцької міської ради від 21.11.2011 року та від 31.07.2014 року суперечать положенням статей 627, 638 ЦК України, та вимогам статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю є істотними умовами договору оренди та встановлюються за згодою сторін.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ВЕЛЕС є власником нерухомого майна, а саме: будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_1 загальною площею 137,9 кв.м., в т.ч.: основна площа 83,7 кв.м; допоміжна площа: 54,2 кв.м. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012р. НОМЕР_1 (а.с. 15).

Відомості про правовстановлюючі документи на право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщені вищезазначені об`єкти нерухомості, відсутні.

Пунктом 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_1 та передано в оренду вищезазначену земельну ділянку площею 636 кв.м. за умови виконання п.5.2. цього рішення.

П.п. 5.2.2. вищезазначеного рішення зобов`язано ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Пунктом 5.2.4 вказаного рішення зобов`язано відповідача в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 27.12.2012р. - дня виникнення права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки (а.с. 30).

Рішенням Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 р. внесено зміни в пункт 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці , а саме:

- замість слів "В шестимісячний термін" читати "В термін до 23.09.2018р.";

- підпункт 5.2.4 викласти в наступній редакції: "5.2.4 В місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки:

- нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 29.03.2015р. до дня прийняття цього рішення у розмірі 39 692,18 грн. (а.с. 32).

Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 04.06.2018 р. затверджено акт комісії від 10.04.2018р. по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства за користування земельною ділянкою загальною площею 636, кв.м. по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 в АДРЕСА_3 . Кременчуці, нанесених ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС Кременчуцькій міській раді Полтавської області, у зв`язку з порушенням земельного законодавства за період з 29.03.2015 р. по 29.03.2018 р. у сумі 39 692,18 грн. (а.с. 41-43).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність відшкодування відповідачем збитків за період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно) в сумі 41 752,40 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як вже зазначалось, рішенням позивача від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по АДРЕСА_1 та передано в оренду вищезазначену земельну ділянку площею 636 кв.м.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельними ділянками.

У позовній заяві міська рада зазначає, що невиконання відповідачем обов`язку щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Водночас предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна - безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме, таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів, є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми збитків, завданих Кременчуцькій міській раді, враховувалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на рік нарахування (з урахуванням рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 р. Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області (а.с.117) та коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки), площа земельної ділянки, ставка орендної плати відповідно до рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. та від 21.04.2011 р. з додатком (а.с.53-55), понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі (а.с.56).

Нормативно грошова оцінка земель м. Кременчук Полтавської області з базовою вартістю одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн. затверджена рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 року Про затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області та введена в дію з 1 січня 2011 року (а.с. 117). Ставка орендної плати, зазначена в рішенні Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. та не суперечить рішенню Кременчуцької міської ради від 21.04.2011 р. Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 року Про орендну плату за землю в м. Кременчуці з додатком (а.с.53-55). Понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі застосований позивачем відповідно до рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 р. (а.с.56). Вищезазначені рішення не суперечать ст. 188 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.10.2017 р. за № 576/0/212-17 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 636 кв.м. складає 797 009,76 грн. (а.с. 46).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №144612303 від 08.11.2018 р. ТОВ ВК "Велес" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012р. НОМЕР_1 є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).

З витягу з Державного кадастру НВ-0000910292017 від 13.10.2017 р. вбачається, що земельна ділянка площею 636 кв.м. з кадастровим номером № НОМЕР_2 , розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення коштів у сумі 41 752,40 грн. за період з 10.11.2015 р. по 09.11.2018 р. (розрахунок здійснено з врахуванням строку позовної давності), суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що хоча позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми, які регулюють стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати за земельні ділянки у вказані періоди, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача відповідних сум коштів як безпідставно отриманого майна.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав суду контрозрахунку та не довів, що нарахування коштів у сумі 41 752,40 грн. проведено позивачем невірно. Оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач повинен здійснювати плату за користування землею у вигляді орендної плати, заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на те, що разом з переходом права власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України) та на договір оренди землі від 30.01.2006 р. (а.с.18-19), укладений між позивачем та ОСОБА_1 (з попереднім землекористувачем), суд зазначає, що вищезазначений договір відповідно п. 8 договору закінчився 01.01.2011 р., що виключає можливість його застосування до правовідносин між сторонами по даній справі.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес" (вул. Леонова 2 - В, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, ідентифікаційний код 37600321) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) - 41 752,40 грн. грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес", (вул. Леонова 2 - В, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, ідентифікаційний код 37600321) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) - 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.