Постанова

від 07.11.2019 по справі 917/1433/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р. Справа № 917/1433/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Лазоренко С.М., довіреність № 480 від 14.12.2018

відповідача - Костянецький А.Г., посвідчення № 2221 від 26.06.2018; довіреність № б/н від 14.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес" (вх. № 2749 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 (повний текст рішення складено 01.08.19, суддя Солодюк О.В.) у справі № 917/1433/18

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 41 752,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 у справі № 917/1433/18 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 41 752,40 грн. грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: вул. Леонова, 2-В, м. Кременчук, Полтавська обл. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 у справі № 917/1433/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на наступні обставини:

- позивачем було самостійно сформовані предмет та підстава позову про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, проте суд першої інстанції, в порушення ст.ст. 14, 46 ГПК України, самостійно, за відсутності відповідної процесуальної ініціативи з боку позивача, кваліфікував спірні правовідносини, як кондикаційні - набуття чи збереження майна за відсутності правової підстави;

- відповідач вважає, що розмір заподіяних збитків є недоведеним, в частині застосування нормативної грошової оцінки, зважаючи на відсутність витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за відповідний період.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2019 поновлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 у справі № 917/1433/18, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 року у справі № 917/1433/18.

23.09.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Кременчуцька міська рада Полтавської області заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Позивач посилається на те, що у період з 10.11.2015 по 09.10.2018 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, право користування спірною земельною ділянкою відповідачем не оформлено, що позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати. Як зазначає позивач, ТОВ "Виробнича компанія "Велес", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а також посилається на те, що позивач погоджується з правовою кваліфікацією спірних правовідносин (ст. 1212 ЦК України), що визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що спростовує доводи відповідача про те, що Кременчуцька міська рада наполягала лише на наявності збитків у вигляді упущеної вигоди. Позивач також посилається на те, що згідно витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки від 08.02.2018 та від 13.06.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки є незмінною та становить 797009,76 грн., однак надати витяги про нормативно грошову оцінку за 2015, 2016 роки не має можливості, в зв'язку з ліквідацією Управління Держгеокадастру у м. Кременчук Полтавської області та відсутності доступу до документів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 призначено справу № 917/1433/18 до розгляду на 17.10.2019 об 11:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 задоволено клопотання Кременчуцької міської ради Полтавської області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 917/1433/18, доручено Автозаводському районному суду м. Кремечука Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/1433/18, розгляд якої призначено на 17.10.2019 року об 11-30 годині.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019, у зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є., у справі № 917/1433/18 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф.

Відповідно до пункту 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 17.10.2019 оголошено перерву до 07.11.2019.

В судовому засіданні 07.11.2019 сторони підтвердили свої позиції у справі.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ВЕЛЕС (відповідач) є власником нерухомого майна, а саме: будівлі кладової з підвалом по вул. Леонова, буд. 2-В в м. Кременчуці Полтавської області загальною площею 137,9 кв.м., в т.ч.: основна площа 83,7 кв.м; допоміжна площа: 54,2 кв.м. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012 САЕ № 738390 (а.с. 15).

Пунктом 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по вул. Леонова, 2-В та передано в оренду вищезазначену земельну ділянку площею 636 кв.м. за умови виконання п. 5.2 цього рішення.

П.п. 5.2.2. вищезазначеного рішення зобов'язано ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Пунктом 5.2.4 вказаного рішення зобов'язано відповідача в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 27.12.2012 - дня виникнення права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки (а.с. 30).

Рішенням Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 внесено зміни в пункт 5 рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці , а саме:

- замість слів "В шестимісячний термін" читати "В термін до 23.09.2018";

- підпункт 5.2.4 викласти в наступній редакції: "5.2.4. В місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки:

- нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 29.03.2015р. до дня прийняття цього рішення у розмірі 39 692,18 грн. (а.с. 32).

Як зазначає позивач, у період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Земельна ділянка по вул. Леонова, 2-В в м. Кременчуці Полтавської області площею 636 кв.м. є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436500:09:004:0140.

Фактично розмір доходу Кременчуцькою міською радою Полтавської області розраховано як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю за період із 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно), що становить 41 752,40 грн.

Позивач посилається на те, що відповідачем так і не вчинено дій щодо оформлення документів на право користування вищезазначеною земельною ділянкою, вказану суму відповідач у добровільному порядку не сплативё що стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кремечука внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 41 752,40 грн. Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 116, 120, 124, 125, 152, 156, 157, 206 ЗК України, ст.ст. 22, 1166, 1212 ЦК України, ст. 224 ГК України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, виходячи з вищенаведених обставин справи, вважав, що в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Судом встановлено, що відповідач, як власник об'єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача відповідних сум коштів як безпідставно отриманого майна на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, встановлених ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з огляду на наступне.

В даному випадку спір виник у зв'язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв'язку з чим позивач вказує на необхідність відшкодування відповідачем збитків за період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно) в сумі 41 752,40 грн.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ВЕЛЕС є власником нерухомого майна, а саме: будівлі кладової з підвалом по вул. Леонова, буд. 2-В в м. Кременчуці Полтавської області загальною площею 137,9 кв.м., в т.ч.: основна площа 83,7 кв.м; допоміжна площа: 54,2 кв.м. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012. САЕ № 738390 (а.с. 15).

Як вже зазначалось, рішенням позивача від 31.07.2014 Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ТОВ Виробнича компанія ВЕЛЕС затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кладової з підвалом по вул. Леонова, 2-В та передано в оренду вищезазначену земельну ділянку площею 636 кв.м.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельними ділянками.

В даному випадку спір виник у зв'язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв'язку з чим позивач вказує на необхідність відшкодування відповідачем збитків за період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 року (включно) в сумі 41 752,40 грн.

Разом з цим, позивач в позовній заяві, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, зазначає про те, що заявлена Кременчуцькою міською радою сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладання договору оренди за період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 (включно), внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві, чим позивачу завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході її розгляду, відповідач у період з 10.11.2015 по 09.11.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.1212 - 1214 Цивільного кодексу України. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17).

Стосовно розрахунку суми заборгованості, пред'явленої до стягнення позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму, позивач надав до матеріалів справи розрахунок суми позову та відповідні документи а саме: копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.10.2017; копію рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року № 94-908вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної докутиентації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ; копію рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 05.07.2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ; копію рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22.02.2011 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області та скриншот з офіційного веб-порталу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, де визначено коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015-2017 роки, та порядок їх застосування.

Нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 636 кв..м по вул. Леонова. 2-В в Кременчук (кадастровий номер 5310436500:09:004:0140) є складовою розрахунку грошових коштів що необхідно сплатити Відповідачу та становить 797009,76 грн.

Згідно витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 08.02.2018 та від 13.06.2018 нормативно грошова оцінка земельної ділянки є незмінною, а саме - 797009,76 грн.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що позивачем враховувано нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на рік нарахування (з урахуванням рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області (а.с.117) та коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки), площа земельної ділянки, ставка орендної плати відповідно до рішення Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 та від 21.04.2011 з додатком (а.с.53-55), понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі (а.с.56).

Нормативно грошова оцінка земель м. Кременчук Полтавської області з базовою вартістю одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн. затверджена рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 року Про затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області та введена в дію з 1 січня 2011 року (а.с. 117). Ставка орендної плати, зазначена в рішенні Кременчуцької міської ради від 31.07.2014 р. та не суперечить рішенню Кременчуцької міської ради від 21.04.2011 Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 року Про орендну плату за землю в м. Кременчуці з додатком (а.с.53-55). Понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі застосований позивачем відповідно до рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 р. (а.с.56). Вищезазначені рішення не суперечать ст. 188 Податкового кодексу України, є чинними та обов'язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав суду контрозрахунку та не довів, що нарахування коштів у сумі 41 752,40 грн. проведено позивачем невірно, Посилання відповідача на те, що розмір заподіяних збитків є недоведеним, зважаючи на відсутність витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за період 2015, 2016 та за перші дев'ять місяців 2017 року, колегія суддів відхиляє, оскільки наданими позивачем доказами повністю підтверджується правомірність заявленої до стягнення суми коштів в розмірі 41 752,40 грн. за період з 10.11.2015 по 09.11.2018, яка жодним чином не спростована відповідачем.

Отже, місцевий господарський суд правомірно визнав обґрунтованим розрахунок позивача та дійшов вірного висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 41 752,40 грн. безпідставно збережених коштів за період з 10.11.2015 по 09.11.2018.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем було самостійно сформовані предмет та підстава позову про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, проте суд першої інстанції самостійно, за відсутності відповідної процесуальної ініціативи з боку позивача, кваліфікував спірні правовідносини, як кондикаційні - набуття чи збереження майна за відсутності правової підстави, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з тексту позовної заяви (а.с. 4), посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач зазначає про те, що заявлена Кременчуцькою міською радою сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладання договору оренди за період з 10.11.2015 року по 09.11.2018 (включно), внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві, чим позивачу завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю. Наведене посилання на положення ст. 1212 ЦК України також містить відповідь на відзив відповідача(а.с. 113). При зверненні з апеляційною скаргою позивач підтвердив, що погоджується з висновками суду першої інстанції про правову кваліфікацію спірних правовідносин (ст. 1212 ЦК України), що визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Зазначені обставини спростовують доводи відповідача про те, що Кременчуцька міська рада наполягала лише на наявності збитків у вигляді упущеної вигоди.

За викладених обставин, враховуючи фактичні обставини справи та вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Кременчуцької міської рада Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес" коштів у сумі 41 752,40 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження відповідачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові.

Суд враховує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК

України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Велес", м. Кременчук, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 у справі № 917/1433/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 у справі № 917/1433/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.11.2019.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота