Рішення

від 29.07.2019 по справі 631/323/17

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/323/17

провадження № 2/631/126/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківськоїобласті у складі:

головуючого судді - Пархоменко І.О.,

при секретарі - Семенко А.А.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх вимог зазначив наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 26 квітня 2016 року Старовіріською сільською радою Нововодолазького району Харківської області. Після його смерті залишився спадок, який складається з житлового будинку АДРЕСА_1 належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 25 жовтня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів Нововодолазького району на колгоспний двір, реєстровий номер 388. Приватним нотаріусом Крючковою Л. А. 24.10.2016 року була заведена спадкова справа № 154/2016 на підставі заяви рідної сестри спадкодавця - ОСОБА_2 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 13 квітня 2017 року позивач отримав постанову нотаріуса від 12.04.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що колгоспний двір, до якого належить спадковий житловий будинок, на даний момент не є суб`єктом цивільних відносин, тому відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину. У зв`язку з тим, що позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , він вимушений був звернутися до суду. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку - літера А-1 , загальною площею 48,0 кв. м., житловою площею 25,2 кв. м.; веранди - літера а ; тамбура - літера а1 ; погріба - літера Г ; літньої кухні - літера Б ; тамбура - літера б ; сараю - літера Б1 ; сараю - літера В ; сараю - літера Д ; сараю - літера Е ; вбиральні - літера е ; сараю - літера Л ; навісу - літера Ж ; колодязю Ѕ частка - літера К ; воріт з хвірткою - літера N1 ; огорожі - літера N2 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої позові вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, через канцелярію суду надав заяву, де вказав що не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу без участі представника.

Третя особа у судове засідання не з?явилась, через канцелярію суду надала заяву, відповідно до якої просить задовольнити в повному обсязі позов та розглянути справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 25 жовтня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів, житловий будинок (домоволодіння) з належними йому будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 у цілому належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Нововодолазької районної Ради народних депутатів № 450 від 20 вересня 1988 року (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 26 квітня 2016 року Старовіріською сільською радою Нововодолазького району Харківської області було складено відповідний актовий запис № 29 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, яке належало спадкодавцю на момент смерті.

Згідно з довідкою Комунального підприємства Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро № 122 від 21 лютого 2017 року про технічні показники об`єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування - для подання приватному нотаріусу Крючковій Л.А. з метою оформлення спадкових справ на об`єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25 жовтня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів, станом на 31.12.2012 року загальна площа об`єкта - 48,0 кв. м, житлова площа - 25,2 кв. м. Об`єкт складається з житлового будинку - літера А-1 ; веранди - літера а ; тамбура - літера а1 ; погріба - літера Г ; літньої кухні - літера Б ; тамбура - літера б ; сараю - літера Б1 ; сараю - літера В ; сараю - літера Д ; сараю - літера Е ; вбиральні - літера е ; сараю - літера Л ; навісу - літера Ж ; колодязю Ѕ частка - літера К ; воріт з хвірткою - літера N1 ; огорожі - літера N2 . Інвентаризаційна вартість - 91680 грн. Самочинне будівництво, реконструкція, добудова, перепланування - не велося. Дата проведення технічної інвентаризації - 01 лютого 2017 року (а. с. 12).

Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро 01 лютого 2017 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому наявна наступна інформація. Власником будинку є ОСОБА_3 . Вказаний будинок складається з: житлового будинку - літера А-1 ; веранди - літера а ; тамбура - літера а1 ; погріба - літера Г ; літньої кухні - літера Б ; тамбура - літера б ; сараю - літера Б1 ; сараю - літера В ; сараю - літера Д ; сараю - літера Е ; вбиральні - літера е ; сараю - літера Л ; навісу - літера Ж ; колодязю Ѕ частка - літера К ; воріт з хвірткою - літера N1 ; огорожі - літера N2 (а. с. 13-17).

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 жовтня 2016 року по справі № 631/1686/16-ц встановлено факт родинний відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між двоюрідним племінником та двоюрідним дядьком (а. с. 6).

За життя спадкодавець заповітів не залишав, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 50345531, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 19.12.2017 року. Заповіти чи спадкові договори, складені ОСОБА_3 , у спадковому реєстрі відсутні (а. с. 41).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45525664 від 24.10.2016 року вбачається, що 24.10.2016 року приватним нотаріусом Крючковою Л. А. була заведена спадкова справа № 154/2016 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).

Згідно з Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 50345554, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 19.12.2017 року, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , була заведена спадкова справа № 154/2016 приватним нотаріусом Крючковою Л.А. (а. с. 42).

При зверненні позивача до приватного нотаріуса Нововодолазького нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, приватним нотаріусом Крючковою Л. А. 20 квітня 2017 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а. с. 11).

Таким чином, судом встановлено, що виник спір щодо визнання права власності на спадщину за законом і позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено приписами ст. 1217 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК Українивстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

На підставі ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Під час розгляду справи судом було досліджено належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 154/2016 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , заведеної 24.10.2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., що містить зокрема, заяву ОСОБА_2 , сестри померлого ОСОБА_3 , від 24 жовтня 2016 року про відмову від прийняття спадщини на користь двоюрідного племінника спадкодавця - ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_3 ; довідку виконавчого комітету Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 1139 від 06.2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 1960 по день смерті; копію паспорту ОСОБА_2 де наявна реєстрація місця проживання, а саме АДРЕСА_1 , свідоцтво на право на спадщину за законом, а саме, на земельну ділянку, видане 12 квітня 2017 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , зареєстровано в реєстрі під № 671; свідоцтво на право на спадщину за законом, а саме, на земельну ділянку, видане 12 квітня 2017 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , зареєстровано в реєстрі під № 673; постанову приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. від 12 квітня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями(а. с. 56 - 101).

Таким чином, позивач, виконавши всі вимоги законодавства з приводу прийняття спадщини, звернувся до нотаріуса с заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, на що одержав відмову.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4. 18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат , який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності на спадщину за законом, бо нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, з посиланням на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору, а тому не є суб`єктом цивільних відносин.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом № 24-753/04-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування роз`яснив, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що спірний будинок відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданим виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів 25 жовтня 1988 року.

Як передбачено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Отже, при вирішенні спору про слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, що передбачено п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Судом встановлено, що право власності на спірний будинок було зареєстровано в БТІ, що вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро 01 лютого 2017 року де наявний номер інвентаризаційної справи 412, та реєстровий номер 3-388. Власником вказаний ОСОБА_3 Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), видане 25 жовтня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів.

Вказане свідоцтво встановлює право власності колгоспного двору на житловий будинок АДРЕСА_1 , головою якого є ОСОБА_3 (а. с.10, 99).

У статті 100 ЦК УРСР у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин, визначено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Частиною 1 ст. 112 ЦК УРСР було встановлено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року, колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до ст. 126 ЦК УРСР працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

До введення в дію Закону України Про власність частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась. Майно колгоспного двору спадкувалось тільки в разі смерті останнього члену колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширювався на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01 липня 1990 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , та в підпункті г п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 1139 від 06.2016 року, ОСОБА_2 з 1960 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстрована та мешкала за вказаною адресою і на момент смерті спадкодавця. Те саме вбачається з копії паспорту третьої особи НОМЕР_2 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області (а. с.61, 69).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять підтвердження того, що єдиним власником спірного житлового будинку АДРЕСА_1 є спадкодавець ОСОБА_3 , оскільки право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, позивачем не надано доказів, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_2 не була членом колгоспного двору будинку АДРЕСА_1 , та втратила частку в його майні, а ОСОБА_3 був єдиним членом цього колгоспного двору, тобто єдиним власником спірного будинку.

Більш того, позивач взагалі не надав відомостей стосовно наявних членів вказаного колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року. За таких обставин, з урахуванням наданих позивачем доказів в обґрунтування доводів позовної заяви, встановити частку спадкодавця у майні колгоспного двору не є можливим. Доказів вказаних обставин матеріали справи не містять і ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучались.

Ураховуючи вказані обставини, суд дійшов такого.

Позивачем не доведено, що спірний будинок в цілому належав ОСОБА_3 на день його смерті. В матеріалах справи відсутнє підтвердження, що на момент смерті спадкодавцю на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 у цілому. Тобто, позивачем на надані докази, про те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був єдиним власником будинку АДРЕСА_1 , і що спірний будинок в цілому ввійшов до спадкового майна, яке залишилось після його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів що за життя спадкодавець ОСОБА_3 набув права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у цілому, тобто, позивачем на надані докази, про те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був єдиним власником будинку АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про неможливість набуття спадкоємцем права власності у порядку спадкування, а отже про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 112, 120, 126, 123 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 1212, 1218, 1220, 1264, 1268, ЦК України, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, ст. ст. 2 - 5, 12, 13, 76 81, 89, 258, 259, 261, 263 - 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 .

Відповідач: Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: 63250, Харківська область, Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Центральна, буд. 60, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 .

Суддя І. О. Пархоменко