Постанова

від 16.07.2007 по справі а16/107-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.07.07р.

Справа № А16/107-07

За позовом  Комунального закладу освіти

Дніпропетровського   ліцею інформаційних

технологій при Дніпропетровському 

національному університеті,             

м. Дніпропетровськ         

до   Дніпропетровського  обласного відділення Фонду соціального

страхування з тимчасової  втрати

працездатності, м. Дніпропетровськ

третя особа: Головне управління

державного казначейства України у Дніпропетровської області, м.

Дніпропетровськ    

про

скасування рішення  від 16.03.07р.

№231/02

        Суддя  

ЗАГИНАЙКО Т.В.

                    Секретар судового засідання

БЕЗРЕБРА А.Ю.    

        Представники:

від позивача: Волинець Т.В. -представник, дов. від 23.01.07р. №84/22;

 Свічкар І.М. -представник, дов. від

03.07.2007р. №84/372;

        від відповідача: Губуйдуллін О.Ф.

-спеціаліст І категорії, дов. від 15.01.07р.            №07-08/131;

Хоменко Т.І. -представник, дов. від 16.05.07р. №07-04/2793;

Паплик С.А. -головний спеціаліст-юрист, дов. від 05.06.2007р.      №07-08/3156;

від третьої особи: Акіменко І.Г. -представник, дов. від 14.11.2006р.

№09-29/38.

CУТЬ СПОРУ:

Позивач просить  скасувати рішення  відповідача від 16.03.07р. №231/02 про застосування

та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової  втрати працездатності, відображення у звіті

(Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат,

донарахованих  сум внесків та пені за

порушення законодавства про загальнообов'язкове 

державне  соціальне страхування.

Позивач в поясненнях на позов

(вх.№9691 від 06.06.07р.) зазначає, що: - підлягає  скасуванню 

рішення відповідача  від

16.03.07р. №231/02  в частині

застосування штрафу в розмірі заниженої 

заробітної плати  в сумі 24 098

грн. 78 коп., оскільки  відповідач не

довів факт такого заниження, в акті перевірки, на підставі якого

виносилося  вищеназване рішення не

зазначено, за який  період, в якому

розмірі та яким співробітникам  не було

нараховано заробітну плату; - наявні документи - відомості нарахування, що були

надані для перевірки, свідчать  про

хибність та безпідставність таких висновків.    

Відповідач у відзиві на позов (вх.

№9718 від 06.06.07р) позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити

посилаючись на те, що: - на суми виплат, які  

нараховані  і виплачені  у відповідності до "Порядку погашення

кредиторської заборгованості Державного бюджету педагогічним і

науково-педагогічним  працівникам  навчальних закладів та установ освіти з виплати  надбавки 

за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної

відпустки", затвердженого 

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2005р. №934, страхові

внески на загальнообов'язкове   державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням  не нараховуються починаючи тільки з

02.06.06р.;  - доводи позивача  в 

позовній заяві не знаходять свого підтвердження.

Третя  особа в письмових поясненнях (вх. №11450 від

02.07.2007р.) пояснює, що з метою забезпечення контролю за цільовим

спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства здійснюють

попередній контроль - на-етапі взяття зобов'язань та поточний контроль -у

процесі оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на

підставі підтверджуючих документів, які надаються бюджетними установами; - по

платіжним документам, які надаються неналежно оформленими або з порушенням

встановленого порядку використання коштів загального або спеціального фондів не

можуть бути здійснені проплати; - в такому випадку відповідно до пункту 4.8

Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів” надається відмова в

оплаті рахунків.

В судовому засіданні оголошено

вступну та резолютивну частини постанови згідно положень статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи,

вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в

їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

- позивач

-Комунальний заклад освіти Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при

Дніпропетровському національному університеті - зареєстрований як юридична

особа комунальної форми власності, код ЄДРПОУ 21930588, та є платником

страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності;

- відповідачем -Дніпропетровським

обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності проведено планову перевірку 

правильності нарахування страхових внесків до Фонду із виплат педагогічним

і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років і допомоги на

оздоровлення за    1997-2002р.р., за

результатами якої складено акт від 03.03.2007р. №71;

- зазначеною перевіркою

встановлено, що в періоді, що перевірявся, не нараховані страхові внески на

виплати, передбачені статтею 57 Закону України „Про освіту” педагогічним і

науково-педагогічним працівникам надбавки за вислугу років та допомоги на

оздоровлення при наданні щорічної відпустки, фактична виплата яких не

здійснювалася на протязі 1997-2002 р.р. у зв'язку з відсутністю належного

фінансування;    - зазначені виплати

(надбавка за вислугу років і допомога на оздоровлення) відносяться до фонду

оплати праці і включаються до складу загального місячного оподатковуваного

доходу та є базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України

і внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; -

в порушення частини 1 статті 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види

загальнообов'язкового державного соціального страхування” фонд оплати праці для

нарахування та утримання страхових внесків занижено на суму 23 240 грн. 41

коп., у зв'язку з не включенням до фонду оплати праці нарахованих виплат згідно

Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених

статтею 57 Закону України „Про освіту” за 1997р.-1999р.;

- 

на підставі акту перевірки від 03.03.2007р. №71 відповідачем прийнято

рішення від 16.03.2007р. №231/02 про застосування та зарахування до бюджету

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення

у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат,

донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- згідно вказаного рішення

позивачу  донараховано страхових внесків

у сумі                      858 грн.37

коп., а також нараховано штраф в розмірі 

100% сум виплат, що становить         

23 240 грн. 41 коп.;

- позивач вважає рішення

відповідача незаконним; відповідач проти цього заперечує.

Враховуючи вищевикладене суд

доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:

         - надбавки за вислугу років і допомога

на оздоровлення при наданні щорічної відпустки передбачені статтею 57 Закону

України «Про освіту»та визначені даним Законом як гарантії держави

педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних

закладів;

- нормативно-правовим актом, який

чітко визначає поняття і структуру заробітної плати є Закон України від

24.03.1995р. №108  «Про оплату праці», у

відповідності до статті 2 якого структура заробітної плати складається з

основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних

виплат;

         - додаткова заробітна плата - це винагорода

за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за

особливі умови праці; вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні

виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням

виробничих завдань і функцій;

- отже, оскільки законодавець

визначив надбавки за вислугу років і допомогу на оздоровлення при наданні

щорічної відпустки як гарантії держави, передбачивши їх в Законі України «Про

освіту», то, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про оплату праці”

дані надбавки і допомога є додатковою заробітною платою та входять в структуру

заробітної плати;

- таким чином, надбавки за вислугу

років і допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та

іншим категоріям працівників навчальних закладів за своєю природою є заробітною

платою і незалежно від того, в який період і з якою затримкою вони

нараховуються і сплачуються, дані надбавки і допомога залишаються заробітною

платою і включаються до фонду оплати праці;

        - заробітна плата педагогічним,

науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів

виплачується з Державного бюджету; будь-яка затримка у виплаті заробітної плати

(як основної, так і додаткової) викладачам, є заборгованістю Державного бюджету;

- виплата надбавок і допомоги,

передбачених Законом України „Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та

іншим категоріям працівників навчальних закладів, була призупинена протягом

1997-2002 р.р. законами про Державний бюджет на відповідні роки; у зв'язку з

чим виникла заборгованість по даним виплатам, а оскільки, згідно із Законом

України «Про освіту»дані виплати є гарантією (зобов'язанням) Держави і

здійснюється за рахунок Державного бюджету, то вони автоматично стали Державним

боргом, що знайшло своє відображення в постанові Верховної Ради України від

21.06.2001р. №2551 «Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в

Україні»;

- відповідно до пункту 16 частини 1

статті 2 Бюджетного кодексу України державним боргом є загальна сума заборгованості

держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань

держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в

результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на

підставі законодавства або договору;

- отже, зазначене свідчить, що мова

не йде про зміну статусу сум зобов'язань, які були гарантовані Державою та

виникли на підставі чинного законодавства, але з будь-якої причини не були

виплачені, ставши Державним боргом, тобто надбавки і допомога, передбачені

Законом України «Про освіту»педагогічним, науково-педагогічним та іншим

працівникам навчальних закладів, не змінили свого статусу як додаткової

заробітної плати через невиплату їх у 1997-2002 р.р. і продовжують входити до

фонду оплати праці;

- крім того, статтею 5 Закону

України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57

Закону України «Про освіту»педагогічним, науково-педагогічним та іншим

категоріям працівників навчальних закладів»передбачено, що кредиторська заборгованість

сплачується працівникам разом з виплатою поточної заробітної плати; тобто,

законодавець ототожнює кредиторську заборгованість із заробітною платою,

конкретизуючи їхнє положення за часом - виплата поточної зарплати і виплата

заробітної плати за попередні періоди;

- той факт, що кошти на виплати по

статті 57 Закону України «Про освіту»були віднесені на КЕК 1343 (інші поточні

трансферти населенню), а не на КЕК 1110 (Заробітна плата) не змінює природи цих

виплат, вони продовжують входити до фонду оплати праці;

- таким чином, оскільки надбавки і

допомоги є оплатою праці, то при включенні цих виплат відповідними законами

України про Державний бюджет України, вони продовжують залишатися заробітною

платою і входять до фонду оплати праці з випливаючими з цього зобов'язаннями

щодо нарахування страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати

працездатності;

- вказівка в Законі України «Про

реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону

України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям

працівників навчальних закладів»на те, що кредиторська заборгованість

Державного бюджету України погашається протягом п'яти років рівними частинами

шляхом включення цих витрат відповідними законами України про Державний бюджет

у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету, не забороняє

застосування надалі, після їх нарахування і виплати, законодавства по

соціальному страхуванню;

- відповідно до пункту 37 статті 2

Бюджетного Кодексу України субвенції - це міжбюджетні трансферти для

використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв

рішення про надання субвенції;

- тобто, в даному випадку субвенція

дається на погашення кредиторської заборгованості державного бюджету по

додатковій заробітній платі, у вигляді надбавок і допомоги; порядок її

використання встановлений в пункті 4 “Порядку погашення кредиторської

заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним

працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу

років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки”,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2005р. №934,

згідно якого відрахування, передбачені законодавством з виплат, здійснюється в

установленому порядку;         

        - статтею 27 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням"  на страхувальника

покладено обов'язок нараховувати  і  сплачувати 

в  установлені  строки 

та  у повному обсязі страхові

внески;

- таким чином, ні Конституцією

України, ні Бюджетним кодексом України, ні Законом України «Про освіту», ні

Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених

статтею 57 Закону України «Про освіту»педагогічним працівникам,

науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», ні

будь-якими іншими Законами з бюджетного законодавства прямо не скасовано

обов'язок сплати страхових внесків з сум додаткової заробітної плати у вигляді

надбавки і допомоги, передбачених Законом України «Про освіту»педагогічним,

науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів;

- за приписами статті 30 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" страхувальник-роботодавець несе  відповідальність за несвоєчасність  сплати та неповну сплату страхових внесків, у

тому числі  страхових  внесків, 

що  сплачують застраховані особи

через рахунки  роботодавців,  а 

також за порушення порядку використання страхових  коштів;

         - у разі несвоєчасної сплати страхових

внесків  страхувальником або неповної їх

сплати  страхувальник  сплачує 

суму  донарахованих   контролюючим органом  страхових 

внесків  (недоїмки),  штраф 

та  пеню;

- за неповну   сплату  

страхових   внесків  на 

страхувальника накладається 

штраф  у   розмірі  

прихованої   (заниженої)   суми заробітної плати,  на яку відповідно до цього Закону

нараховуються страхові внески,  а в разі

повторного порушення  -  у 

трикратному розмірі зазначеної суми;

        - позивачем не відображено спірні суми

в своїх звітах, що надавалися ним відповідачу, страхові внески на них не

нараховано та не сплачено, тобто занижено на суму вказаних виплат суму

заробітної плати;

- суд не може прийняти до уваги

посилання позивача на спільне роз'яснення від 01.12.2005р. №1/9-685

Міністерства освіти і науки, Міністерства фінансів, Міністерства праці та

соціальної політики та Державного казначейства України, оскільки відповідно до

пунктів 2,3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує

справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів,

згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує

інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

зазначене спільне роз'яснення не є нормативно-правим актом, яке може бути

застосовано при вирішенні даного спору;

- таким чином, відповідачем

правомірно нараховано позивачу штраф в розмірі прихованої  (заниженої) суми додаткової заробітної

плати,  на яку нараховуються страхові

внески,  у сумі - 23 240 грн. 41 коп. та

донараховано страхові внески у сумі                      858 грн. 37 коп.

З урахуванням викладеного позовні

вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94  Кодексу адміністративного судочинства України

судові витрати у справі  слід віднести за

рахунок позивача.

Керуючись статтями 94, 160-163,

186, 254, пунктом 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

В позові відмовити.

Судові витрати у справі віднести за

рахунок позивача.

Постанова може бути оскаржена до

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки,

встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної

сили  відповідно до статті 254 Кодексу

адміністративного судочинства України.

СУДДЯ                                                     

Т.В.ЗАГИНАЙКО

Дата

виготовлення постанови у повному обсязі

        „09”  липня 2007р.