Ухвала

від 01.08.2019 по справі 755/10771/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

"01" серпня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/10771/19

провадження № 2/755/4714/19

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості, та постановлено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

01.08.2019 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: накласти арешт на майно боржника в межах ціни позову 382 747,60 грн., а саме: на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ , на рухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ , передати арештоване майно відповідача на відповідальне зберігання позивача ОСОБА_2 , накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банках або в інших кредитних установах України, які будуть виявлені державним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову та належать відповідачу ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ .

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення, оскільки матеріали заяви не містять належних доказів наявності на праві власності у відповідача ТОВ Електромобілі рухомого та/або нерухомого майна, заява не містить даних щодо наявності у відповідача відкритих рахунків у фінансових установах України, що позбавляє суд можливості надати оцінку об`єктивності та співмірності заявленого представником виду забезпечення позову щодо предмета спору. При цьому, слід зауважити, що Довідка з Єдиного державного реєстру МВС України, долучена до заяви, не містить даних про належність на праві власності вказаних транспортних засобів відповідачу ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ , та суд позбавлено права накладення арешту на майно, яке потенційно можливо буде виявлено у майбутньому. Крім того, подана представником позивача заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали заяви - відповідних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 01 серпня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган