Рішення

від 11.09.2019 по справі 755/10771/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/10771/19

провадження № 2/755/4714/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ (далі - ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ ) на користь позивача заборгованість за Договором поставки № 12мир від 12.12.2018 року у розмірі 382 747,60 грн., з яких: 325 000,00 грн. - сума основного боргу; 43 959,59 грн. - пені; 3 713,01 грн. - 3% річних; 10 075,00 грн. - інфляційних втрат та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що12.12.2018 року між ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ та ОСОБА_1 укладено Договір поставки № 12мир, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю електромобілі легкові Nissan Leaf 2014 року у кількості 3 електромобілів вартістю 407 700,00 грн. На виконання п.п. 2.2, 2.4 Договору позивачем як покупцем 15.12.2018 року за Договором внесено передоплату на суму 80% від вартості товару у розмірі 325 000,00 грн. У порядку п. 3.1 Договору відповідач зобов`язався поставити продукцію позивачу в строк 40 (сорока) робочих днів з моменту отримання передоплати, тобто з 15.12.2018 року по 12.02.2019 року. Однак станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем не виконано зобов`язання за Договором поставки № 12мир від 12.12.2018 року та не поставлено позивачу оплачену продукцію, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

08.07.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості та постановлено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін. (а.с. 36-38)

01.08.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості, - залишено без задоволення. (а.с. 59-61)

Відповідач ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 08.07.2019 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі Мельник проти України )

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов?язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до статті 655, ч. 1 статті 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно статей 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, 12.12.2018 року між ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ та ОСОБА_1 укладено Договір поставки № 12мир, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю електромобілі легкові Nissan Leaf 2014 року у кількості 3 електромобілів вартістю 407 700,00 грн. (а.с. 14-15)

Згідно п. 2.2 Договору, покупець вносить на поточний рахунок постачальника передоплату за продукцію в розмірі 80% від її вартості, а саме: 325 000,00 грн. протягом 2 банківських днів з дня підписання Договору.

Продукція повинна бути поставлена покупцю в строк 40 (сорока) робочих дні, з моменту отримання передоплати, передбаченої п. 2.2 Договору. (п. 4.1 Договору)

Згідно п. 5.2 Договору, в разі невчасної поставки продукції постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення.

ОСОБА_1 виконано умови п. 2.2 Договору та сплачено на рахунок ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ передоплату за продукцію в розмірі 80% від її вартості, а саме: 325 000,00 грн., що підтверджено квитанціями № 0.0.1209674583.1 від 12.12.2018 року на суму 280 000,00 грн. та № 0.0.1211700823.1 від 14.12.2018 року на суму 45 000,00 грн. (а.с. 16)

12.06.2019 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ ЕЛЕКТРОМОБІЛІ надіслано письмову претензію про повернення сплачених коштів на суму 363 038,35 грн., яку отримано представником Товаприства 14.06.2019 року. (а.с. 23-25, 27)

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями цивільного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 325 000,00 грн., що є сумою, отриманою відповідачем як передоплату за поставлену продукцію, що не виконано відповідачем відповідно до умов Договору поставки № 12мир від 12.12.2018 року у встановлений цим Договором строк, а саме протягом 40 (сорока) робочих днів з дня отримання передоплати, тобто у строк до 12.02.2019 року включно, тому сплачена сума передоплати підлягає відшкодуванню на користь позивачу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 43 959,59 грн., що передбачено п. 5.2 Договору; та 3% річних від суми боргу у розмірі 3 713,00 грн.; інфляційних втрат у розмірі 8 514,34 грн., розрахованих за офіційними даними за період з лютого 2019 року по червень 2019 року включно (лютий - індекс інфляції 100,5%, березень - 100,9%, квітень - 101,0%, травень 100,7%, червень - 99,5%), що передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, як наслідки порушення виконання зобов`язання.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості, - підлягає до часткового задоволення, та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача 325 000,00 грн. - сума основного боргу; 43 959,59 грн. - пені; 3 713,01 грн. - 3% річних; 8 514,34 грн. - інфляційних втрат, а всього на загальну суму 381 186,94 грн.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір в сумі 3 811,87 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 610, 611, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМОБІЛІ (код ЄДРПОУ 39616244, м. Київ, вул. О. Туманяна, б. 15-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 381 186,94 грн. та судові витрати у розмірі 3 811,87 грн., а всього на загальну суму 384 998 (триста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 81 копійку.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 11 вересня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган