Постанова

від 01.08.2019 по справі 576/3002/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м.Суми

Справа №576/3002/18

Номер провадження 22-ц/816/3557/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Ткачук С. С. , Орлов І. В.

сторони:

позивач - заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2019 року у складі судді Усенко Л.М., ухвалене у м. Глухів, повний текст якого складений 19 квітня 2019 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради 14993,66 грн. шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, посилаючись на те, що наказом директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради Коняєвої Г.І. № 108-к від 12.12.2016 року ОСОБА_2 12.12.2016 року звільнено з посади викладача Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради. Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_2 , оскаржила його до Глухівського міськрайонного суду. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02.11.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ директора Глухівського медичного училища № 108-к від 12.12.2016 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді викладача Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради, стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12768,69 грн.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12.12.2017 року вказане рішення змінено в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Глухівського медичного училища про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10692,74 грн. В іншій частині рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02.11.2017 року залишено без змін. Зазначене рішення набрало законної сили 12.12.2017 року. На виконання вищевказаного рішення розпорядженням директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради № 118-к від 28.11.2017 року ОСОБА_2 поновлено на посаді викладача Глухівського медичного училища з 12.12.2016 року та останній виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10692,74 грн.

У подальшому наказом директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради Коняєвої Г.І. № 11-к від 16.02.2018 року ОСОБА_2 16.02.2018 року звільнено з посади викладача циклової комісії природно-наукових дисциплін Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради. Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_2 , оскаржила його до Глухівського міськрайонного суду. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11.04.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ директора Глухівського медичного училища № 11-к від 16.02.2018 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді викладача Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради, стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4804,56 грн.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.06.2018 року вказане рішення змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4300,92 грн. В іншій частині рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11.04.2018 року залишено без змін. Зазначене рішення набрало законної сили 26.06.2018 року. На виконання вищевказаного рішення, розпорядженням директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради № 38-к від 23.04.2018 року ОСОБА_2 поновлено на посаді викладача Глухівського медичного училища з 23.04.2018 року та останній виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 4300,92 грн.

Внаслідок скасування незаконних наказів про звільнення ОСОБА_2 , на користь останньої з Глухівського медичного училища-комунальний заклад Сумської обласної ради стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 14993,66 грн.

Органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в даному випадку виступають Глухівське медичне училище-комунальний заклад Сумської обласної ради та Управління майном Сумської обласної ради.Однак Глухівським медичним училищем та Управлінням майном Сумської обласної ради, починаючи з 18.01.2018 року (перша дата сплати коштів), і до часу звернення прокурора до суду не вжито жодних заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 завданої нею шкоди внаслідок незаконного звільнення працівника. Крім того, Управління майном Сумської обласної ради повідомило про відсутність підстав та наміру щодо звернення до суду з відповідним позовом, у зв`язку з чим прокурор звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту економічних інтересів держави.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2019 року

позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління майном Сумської обласної ради шкоду, завдану незаконним звільненням працівника у розмірі 14993 грн. 77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області сплачений судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не розглянув заяви Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради в частині залишення позовної заяви без розгляду.

У відзивах на апеляційну скаргу Глухівське медичне училище, Управління майном Сумської обласної ради підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 57 ЦПК відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. Крім того, позов подано також в інтересах Управління майном Сумської обласної ради, яке від позову не відмовилось та не просило залишити його без розгляду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 грн х 100 = 176200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом директора Глухівського медичного училища Коняєвої Г.І. від 12 грудня 2016 року № 108-к звільнено ОСОБА_2 з посади викладача 12 грудня 2016 року, на підставі наказу по училищу від 12 грудня 2016 року № 195-у Про зняття педагогічного навантаження з ОСОБА_2 (а.с. 18).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року у справі № 576/1146/17, 2/576/491/17 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними накази директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради від 12 грудня 2016 року № 108-к, від 03.05.2017 року № 37-к, поновлено ОСОБА_2 на посаді викладача Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради, стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 12.12.2016 року по 02.11.2017 року в сумі 12768,69 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів (а.с. 20).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 12 грудня 2017 року рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року змінено в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Глухівського медичного училища про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10692,74 грн. В іншій частині рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року залишено без змін (а.с. 21-23).

Наказом директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради № 118-к від 28.11.2017 р. скасовано наказ від 12.12.2016 р. № 108-к Про звільнення , наказ від 03.05.2017 р. № 37-к Про внесення змін до наказу від 12.12.2016 р. № 108-к ОСОБА_2 поновлено на посаді викладача Глухівського медичного училища з 12.12.2016 року (а.с. 19).

Наказом директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради Коняєвої Г.І. № 11-к від 16.02.2018 ОСОБА_2 викладача циклової комісії природничо-наукових дисциплін звільнено 16.02.2018 р. у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 24).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано незаконним наказ директора Глухівського медичного училища-комунальний заклад Сумської обласної ради від 16.02.2018 року № 11-к про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради, поновлено ОСОБА_2 на посаді викладача Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради, стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 4804 грн. 56 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 26-27).

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2018 року рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто з Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4300,92 грн. В іншій частині рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року залишено без змін (а.с. 28-30).

Наказом директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради № 38-к від 23.04.2018 року скасовано наказ від 16.02.2018 р. № 11-к Про звільнення ОСОБА_2 та поновлено на посаді викладача ОСОБА_2 з 23.04.2018 року (а.с. 25).

Внаслідок скасування незаконних наказів про звільнення ОСОБА_2 , на користь останньої з Глухівського медичного училища стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 14993,77 грн., що підтверджують відповідні платіжні доручення (а.с. 32-40).

Як вбачається з довідки Глухівського медичного училища - комунальний заклад Сумської обласної ради від 11 лютого 2019 року № 27, на підставі рішень Глухівського міськрайонного суду Сумської області у справі 576/1146/17 від 02 листопада 2017 року та у справі № 576/511/18 від 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 були виплачені грошові кошти за час вимушеного прогулу в сумі 14993,66 грн. Грошові кошти були виплачені із спеціального фонду (а.с. 81).

Відповідно до наказу Управління майном Сумської обласної ради від 05.10.2018 № 438 Про проведення службового розслідування , Управлінням майном Сумської обласної ради було створено комісію та проведено у період з 08.10.2018 р. по 12.10.2018 р. службове розслідування щодо перевірки фактів та з`ясування всіх обставин щодо відшкодування шкоди у зв`язку з незаконним звільненням працівників Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради Коняєвою Г.І. (а.с. 90). Про це листом від 08 жовтня 2018 року за № 01-12/1186 було повідомлено прокурора (а.с. 91).

З Акту службового розслідування від 19 жовтня 2018 року вбачається, що за результатами проведення службової перевірки, комісія прийшла до висновку, що при підписанні наказів про звільнення з посади ОСОБА_2 безпосередньої вини ОСОБА_1 , як керівника закладу, що могли б завдати шкоди закладу не вбачається. Факт вини ОСОБА_1 комісією не встановлений, у зв`язку з чим підстави для звернення до суду відсутні (а.с. 94-95). Що зазначено й у листах Управління майном Сумської обласної ради від 01.11.2018 за № 01-12/1189 та від 12.11.2018 № 01-12/1222, надісланих до Шосткинської місцевої прокуратури (а.с. 92, 93).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області мотивовано тим, що накази № 108-к від 12.12.2016 року та № 11-к від 16.02.2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради було винесено з порушенням трудового законодавства саме директором Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради ОСОБА_1 . У зв`язку з незаконним звільненням та поновленням на роботі, ОСОБА_2 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який і є фактичним розміром заподіяної Глухівському медичному училищу-комунальному закладу Сумської обласної ради шкоди.

Оскільки Управління майном Сумської обласної ради як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого входить представництво та захист інтересів Глухівського медичного училища не мало наміру звертатись до суду з позовною заявою, суд вважав, що необхідність звернення до суду прокурора з даною позовною заявою зумовлена потребою захистити економічні інтереси держави.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України Про прокуратуру .

У ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради, обґрунтовував свої вимоги тим, що Управління майном Сумської обласної ради повідомило про відсутність наміру щодо звернення до суду з позовом, а внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 місцевому бюджету завдано збитки у розмірі 14993,66 грн., які на даний час винною особою не відшкодовані, чим порушені економічні інтереси держави, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Проте, як убачається з позовної заяви, прокурор не обґрунтував наявність виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту.

У правовому висновку, викладеному в Постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, зазначено, що лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Проте, доказів не виконання або неналежного виконання позивачами обов`язків по захисту законних інтересів держави прокурором не надано.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі Менчинська проти Росії , пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мартіні проти Франції ).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.

Виходячи з вищевикладеного, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави та виступати позивачем у суді, для реалізації своїх повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що прокурор не навів чіткого і законного обгрунтування підстав здійснення представництва інтересів Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради у суді, не надав належних та допустимих доказів неналежного здійснення цими органами своїх повноважень, а через те і не мав повноважень на ведення справи та помилково вирішив спір по суті, тоді як в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, мав залишити позов без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради - залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 377, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2019 року скасувати.

Позов заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді : О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук

І.В. Орлов