Ухвала

від 04.09.2019 по справі 576/3002/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 576/3002/18

провадження № 61-15981ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року по справі за позовом заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища - Комунального закладу Сумської обласної ради (далі - Глухівське медичне училище) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 14 993,66 грн шкоди, завданої незаконним звільненням працівника.

Позов обґрунтовано тим, що наказом директора Глухівського медичного училища Коняєвої Г. І. від 12 грудня 2016 року № 108-к звільнено ОСОБА_2 з посади викладача Глухівського медичного училища. Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_2 , оскаржила його до суду. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ директора Глухівського медичного училища від 12 грудня 2016 року № 108-к, поновлено ОСОБА_2 на посаді викладача Глухівського медичного училища, стягнуто з Глухівського медичного училища на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12 768,69 грн. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 грудня 2017 року вказане рішення змінено в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Глухівського медичного училища про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з Глухівського медичного училища на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10 692,74 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. На виконання вищевказаного рішення розпорядженням директора Глухівського медичного училища від 28 листопада 2017 року № 118-к ОСОБА_2 поновлено на посаді викладача Глухівського медичного училища з 12 грудня 2016 року та останній виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10 692,74 грн.

У подальшому наказом директора Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради Коняєвої Г. І. від 16 лютого 2018 року № 11-к ОСОБА_2 16 лютого 2018 року звільнено з посади викладача циклової комісії природно-наукових дисциплін Глухівського медичного училища. Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_2 , оскаржила його до суду. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ директора Глухівського медичного училища від 16 лютого 2018 року № 11-к, поновлено ОСОБА_2 на посаді викладача Глухівського медичного училища, стягнуто з Глухівського медичного училища на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4 804,56 грн. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2018 року вказане рішення змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з Глухівського медичного училища на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4 300,92 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. На виконання вищевказаного рішення, розпорядженням директора Глухівського медичного училища від 23 квітня 2018 року № 38-к ОСОБА_2 поновлено на посаді викладача Глухівського медичного училища з 23 квітня 2018 року та виплачено останній заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 4 300,92 грн. Внаслідок скасування незаконних наказів про звільнення ОСОБА_2 , на користь останньої з Глухівського медичного училища стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 14 993,66 грн.

Органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в даному випадку виступають Глухівське медичне училище та Управління майном Сумської обласної ради. Однак, Глухівським медичним училищем та Управлінням майном Сумської обласної ради, починаючи з 18 січня 2018 року (перша дата сплати коштів), і до часу звернення прокурора до суду не вжито жодних заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 завданої нею шкоди внаслідок незаконного звільнення працівника. Крім того, Управління майном Сумської обласної ради повідомило про відсутність підстав та наміру щодо звернення до суду з відповідним позовом, у зв`язку з чим прокурор звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту економічних інтересів держави.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2019 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління майном Сумської обласної ради шкоду, завдану незаконним звільненням працівника у розмірі 14 993,77 грн та судовий збір у сумі 1 762,00 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову прокуратури Сумської області відмовлено.

Перший заступник прокурора Сумської області у серпні 2019 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2019 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди у розмірі у розмірі 14 993,77 грн, що у сумі є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що оскарження постанови апеляційного суду має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах органу, який не здійснює свої повноваження щодо захисту економічних інтересів держави.

Проте наведені заявником обставини, з посиланням на підпункт а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не обґрунтовано, в чому саме виявилася суперечність у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваній постанові, яке питання права має значення для правозастосовчої практики.

Посилання заявника на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес фактично зводяться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обґрунтованих доводів, в чому полягає значний суспільний інтерес, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року по справі за позовом заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління майном Сумської обласної ради, Глухівського медичного училища-комунального закладу Сумської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков