Постанова

від 22.07.2019 по справі 904/5635/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019 Справа № 904/5635/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

представники сторін:

від позивача: Слюта В.В., довіреність №01/02 від 06.02.2019, адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі №904/5635/18 (суддя Ліпинський О.В.; рішення ухвалене о 11:58 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 04.04.2019)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось з позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач), в якому просило господарський суд визнати укладеною додаткову угоду до договору від 15.08.2013 року (державна реєстрація договору оренди земельної ділянки №2860431 від 10.10.2013 року), між Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та Криворізькою міською радою в запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані необхідністю приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства, яким встановлено фіксовану ставку земельного податку для земель гірничо-видобувних підприємств для видобування корисних копалин у розмірі 25% податку, проти чого заперечує відповідач.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі №904/5635/18 визнано укладеною додаткову угоду до договору від 15.08.2013 (державна реєстрація договору оренди земельної ділянки №2860431 від 10.10.2013), між Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) та Криворізькою міською радою (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388) у запропонованій позивачем редакції.

Ця редакція передбачає, зокрема, зміну пункту 7 Договору, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 169504445,57 грн. Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі і розмірі 643963,13 грн. з урахуванням положень пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України (згідно Розрахунку розміру орендної плати, що додається).

Також у розділі "Інші права та обов`язки сторін" з пункту 30 виключений наступний текст: "а) "Орендодавець" має право: - в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку. Це право орендодавця підтверджується у відповідності до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", якщо орендна плата за земельну ділянку буде менша за розмір земельного податку; ...".

Також Сторони встановили, що умови пункту 2 цієї Угоди застосовуються правовідносини, що виникли з договору, починаючи з 01.01.2018 р.

Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що суд встановив, що надана позивачу в оренду земельна ділянка використовується безпосередньо для видобутку корисних копалин. 01.01.2018 року набрав чинності Закон України від 07.12.2017 №2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", пунктом 50 якого статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4., за змістом якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу. А тому, зважаючи на те, що договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, запроваджені законом зміни (зменшення розміру такої плати), є підставою для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

Не погодившись з означеним рішенням суду першої інстанції, Криворізька міська рада (відповідач) звернулась з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом не надано належної правової оцінки обставинам справи та доказам, які стали підставою для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, тому просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі №904/5635/18 та постановити нове, яким відмовити ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підтвердження вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що суд залишив поза увагою всі його аргументи та не навів в оскарженому рішенні відповідного вмотивування та обґрунтування. Так відповідач вказує, що земельні ділянки у межах наданого гірничого відводу можуть використовуватися гірничими підприємствами для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин та розробкою родовищ корисних копалин. Відповідач стверджує, що суд безпідставно та без жодного належного обґрунтування ототожнив два протилежних поняття "борт кар`єру" та "відкрита гірнича виробка" і зробив висновок про використання позивачем земельної ділянки для безпосереднього видобутку залізної руди. Також вказує, що розмір орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності був встановлений Криворізькою міською радою в межах дискреційних повноважень відповідно до приписів діючого законодавства України. Крім того, відповідач вважає, що норма статті 284 Податкового кодексу України не передбачає можливості її застосування до питання оподаткування земельних ділянок наданих в оренду, а тому в даному випадку суд вдався до поширювального тлумачення цієї юридичної норми. При цьому, як вважає відповідач, суд не встановивши обставин перерозподілу надходжень між бюджетами, зробив висновки лише на підставі власних і вільних трактувань норм права. Також відповідач вказує, що внесення змін до Договору в редакції позивача є неприйнятним для Криворізької міської ради, оскільки своїм наслідком матиме грубе порушення прав та суспільного інтересу територіальної громади міста Кривого Рогу, забезпечення та реалізація яких безпосередньо залежить від виконання місцевого бюджету.

ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує на її задоволенні судом. Вказує, що основною причиною для скасування рішення суду першої інстанції є намагання Криворізької міської ради зберегти на попередньому рівні розмір надходжень до місцевого бюджету, адже місцевий бюджет має формуватися з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме чинним законодавством (зокрема, пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України) визначено порядок розрахунку розміру плати за землю, в тому числі і орендної плати. Позивач як гірничо-добувне підприємство має право на застосування пільгової ставки при внесенні плати за землю і не зобов`язаний нехтувати цією пільгою лише для того, щоб не зменшити надходження до міського бюджету. З приводу наведених відповідачем аргументів позивач зазначає, що ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" було підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди, який передбачав в тому числі, зміну орендної плати з урахуванням положень пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, яка була надіслана Криворізькій міській раді, яка зі своєї сторони відмовила в таких змінах, у зв`язку з чим між сторонами виник спір з приводу зміни умов договору. Вказує, що правомірність позиції позивача щодо застосування норм пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України до орендної плати за землю підтверджується висновками Верховного Суду, зробленими при винесенні постанови від 10.004.2019 у справі №904/3714/18. Вказує, що твердження відповідача є запереченням очевидних фактів, оскільки Криворізька міська рада, як сторона договору оренди земельної ділянки №2013327, володіє всіма відомостями, що дозволяють йому ідентифікувати вказану земельну ділянку в межах родовища "Велика Глеюватка", стосовно якого видано спеціальний дозвіл та акт гірничого відводу, зокрема, що борт кар`єру є невід`ємною частиною кар`єру №1 Центрального гірничо-збагачувального комбінату, родовища "Велика Глеюватка", а кар`єр - це сукупність відкритих гірничих виробок, призначених для розробки родовища корисних копалин. Оскільки, як вважає позивач, при винесенні рішення судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, а доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та є незгодою відповідача з висновками суд в їх оцінці, він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі №904/5635/18 без змін.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстави, зазначених у відзиві.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 22.07.2019 прийнято постанову, з проголошенням вступної та резолютивної частини.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

На підставі рішення Криворізької міської ради від 24.04.2013 року №1943 між Відповідачем (Орендодавцем) та Позивачем (Орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки №2013327 від 15.08.2013 року (надалі - Договір), державну реєстрацію якого проведено 10.10.2013 року за номером 2860431.

Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення об`єкта ПАТ "ЦГЗК": "Західний борт кар`єру №1".

В оренду передано земельну ділянку площею 115,1603 га (пункт 2 Договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:04:330:0010 (пункт 4 Договору).

Згідно з пунктом 6 Договору, його укладено строком на 20 років.

Пунктом 7 Договору, сторони погодили, що річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлений Податковим кодексом України, на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, виконаної управлінням Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Кривого Рогу № 33219812700022 у банку ГУДКСУ Дніпропетровської області м.Дніпропетровськ, МФЩ 805012, код ЄДРПОУ 38031627.

За Актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.32) Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку площею 115,1603 га (кадастровий номер 1211000000:04:330: НОМЕР_1 ) для розміщення об`єкта ПАТ "ЦГЗК": "Західний борт кар`єру №1".

Рішенням Криворізької міської ради №1862 від 12.07.2017 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році" встановлено розміри земельних податків на 2018 рік, а саме встановлені ставки земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затверджено Регламент оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році.

Вказаним Рішенням було встановлено, що ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю для земель промисловості з встановленим цільовим призначенням 11.01 (добувна промисловість) код розділу КВЕД 07, 09 для юридичних осіб на 2018 рік встановлена на рівні 1,000 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

01.01.2018 року набув чинності Закон України від 07.12.2017 року №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році".

Пунктом 50 названого Закону, статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4 такого змісту: "284.4. Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".

З огляду на зазначені положення закону, а також, у зв`язку зі зміною типу товариства, позивач підготував проект додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки №2013327 від 15.08.2013 року, який передбачав зміну умов пункту 7 Договору шляхом викладення його в наступній редакції:

"7. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 169 504 445,57 грн. (сто шістдесят дев`ять мільйонів п`ятсот чотири тисячі чотириста сорок п`ять грн. 57 коп.). Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі і розмірі 643963,13 грн. (шістсот сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят три грн. 13 коп.) з урахуванням положень пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України (згідно Розрахунку розміру орендної плати, що додається). Плата вноситься "Орендарем" на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №332 168 127 00025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031648" (а.с.34-35).

Разом із цим враховуючи зміну найменування Орендаря з Публічного акціонерного товариств "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", проект додаткової угоди передбачав зміни в Розділ "Реквізити орендаря", шляхом викладення їх в такій в редакції:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙКОМБІНАТ" 50066, Україна, м. Кривий Ріг п/р НОМЕР_2 в ПАТ "ПУМБ" м. Київ, вул. Андріївська, 4. МФО 334851, код ЄДРПОУ 00190977, ІНП №001909704059.

Також проект додаткової угоди передбачав й зміни у розділі "Інші права та обов`язки сторін", а саме з пункту 30 виключити наступний текст: "а) "Орендодавець" має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку. Це право орендодавця підтверджується у відповідності до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", якщо орендна плата за земельну ділянку буде менша за розмір земельного податку;..."

В пунктах 5 та 6 додаткової угоди позивач запропонував, щоб Сторони встановили, що умови пункту 2 цієї Угоди застосовуються правовідносини, що виникли з договору, починаючи з 01.01.2018, а всі інші умови Договору, не зазначені в цій Угоді, залишаються незмінними.

Для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства та укладення додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від 15.08.20013 позивач, в порядку статті 188 Господарського кодексу України, надіслав на адресу відповідача проекти додаткових угод до договорів оренди, в тому числі і до договору оренди земельної ділянки від 15.08.2013. Зазначена додаткова угода була надана на адресу відповідача супровідним листом №1252/29 від 23.02.2018 року (а.с.33-35).

В подальшому листами від 05.04.2018 та від 24.05.2018 позивач звертався до відповідача проханням пришвидшити розгляд раніше надісланих проектів угод до низки договорів оренди земельних ділянок, підписати та надіслати примірники ПрАТ "ЦГЗК", з урахуванням встановлених законодавством строків (а.с.36-37).

Відповідач розглянув пропозицію позивача, але надав відповідь від 14.06.2018 вих. №15/506, в якій зазначив про відсутність підстав для внесення змін до зазначеного договору в частині зміни розміру орендної плати за землю з посиланням на те, що норма, яка викладена в пункті 284.4. статті 284 Податкового кодексу України, стосується земельного податку, а не орендної плати (а.с.38).

Так у своїй відповіді відповідач зазначив, що у затвердженому КВПЦЗ (класифікація видів цільового призначення земель) відсутня категорія земель із цільовим призначенням "Землі, гадані для залізниць в межах смуг відведення" та "Землі, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин", про які йдеться мова у пункті 284.4. статті 284 Податкового кодексу України. Таким чином, за висновком відповідача, беручи до уваги, що жодна із земельних ділянок, які перебувають у позивача в оренді, немає документально підтвердженого вищевказаного цільового призначення, у Криворізької міської ради відсутні правові підстави для підписання додаткових угод до діючих договорів оренди, в тому числі і до Договору оренди земельної ділянки від 15.08.2013.

У зв`язку з відмовою відповідача у прийнятті пропозиції позивача по внесення змін до означеного договору оренди, останній звернувся з позовом про визнання спірної додаткової угоди укладеною в судовому порядку.

Необхідність внесення змін до спірного договору оренди землі, позивач обґрунтовує прийняттям Закону України від 07.12.2017 року №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4. наступного змісту - Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених змін до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2018 року, Позивач вважає, що для гірничодобувних підприємств встановлено спеціальну ставку плати за землю, що на його думку зумовлює необхідність внесення відповідних змін до умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так стаття 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, зокрема й договору оренди.

Законом України від 07.12.2017 №2245-УШ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4.

Відповідно до пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України плата за землю за земельні ділянки, надані, зокрема, гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди, якою внесені зміни в договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договором та законом передбачена можливість зміни орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, запроваджені законом зміни (зменшення розміру такої плати), є підставою для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом позову у даній справі є встановлення наявності підстав для внесення змін в укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки в частині розрахунку орендної плати, у зв`язку з внесенням змін до Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами та акту про надання гірничого відводу, ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" надано для розробки (видобування) родовища залізистих кварцитів "Велика Глеюватка" (а.с.44).

Відповідно до додатку №3 до Положення про надання гірничих відводів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.1995, та змісту акту про надання гірничого відводу №3148 від 13.12.2016, площа проекції гірничого відводу є площею залягання запасів корисних копалин в земній корі. Площею, визначеною в спеціальному дозволі, є площа земельної ділянки, яка знаходиться в земній корі під поверхнею суші в межах наданого гірничого відводу. Таким чином, площа акту гірничого відводу є більшою площі, зазначеній в спеціальному дозволі, що пояснюється специфікою розташування корисних копалин в земній корі.

Як вбачається з умов означеного договору, між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки "промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" для розміщення об`єкта публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат": "Західний борт кар`єру".

Таким чином, предметом договору оренди є користування земельною ділянкою промисловості, на якій розміщено об`єкт ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - "Західний борт кар`єру №1".

За визначенням, яке наведено в пункті 2 Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.03.2010 №16, борт кар`єру - комплекс майданчиків і укосів уступів від поверхні землі до подошви кар`єру.

За визначенням, наведеним в пункті 2.12. "Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування", затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України №221 від 07.05.2004, кар`єр - сукупність відкритих гірничих виробок, призначених для розробки родовища корисних копалин.

Отже, оскільки борт кар`єру є невід`ємною частиною кар`єру №1 Центрального гірничо-збагачувального комбінату родовища "Велика Глеюватка", орендована земельна ділянка включає в себе частину (борт) кар`єру, тобто використовується безпосередньо для видобування корисних копалин.

Таким чином, доводи відповідача з посиланням на не доведення факту використання наданої позивачу в оренду земельної ділянки, безпосередньо для здійснення видобутку корисних копалин, спростовуються наданими у справу доказами, зокрема, змістом договору оренди земельної ділянки №2013327 від 15.08.2013 року, згідно якого, земельна ділянка надана Позивачу безпосередньо для розміщення "Західного борту кар`єру №1", тобто, під розміщення відкритої гірничої виробітки, призначеної для розробки та видобутку корисних копалин, а також, наданим у справу спеціальним дозволом на користування надрами та актом про надання гірничого відводу.

Пунктом 7 вказаного договору оренди сторонами узгоджено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.

Крім того, пунктом 12 договору встановлено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до договору, у тому числі у разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, розмірів земельного податку тощо.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що основною діяльністю позивача є добування залізної руди підземним способом (код КВЕД 07.10). З цією метою позивач орендує земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомості, які безпосередньо задіяні в процесі видобування корисних копалин у вигляді залізної руди. Такі обставини підтверджуються Спеціальним дозволом на користування надрами з видобування залізних руд та Актом про надання гірничого відводу, надані ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

Щодо аргументів відповідача відносно не відповідності цільового призначення земель, які перебувають в користуванні позивача, землям, про які зазначено у пункті 284.4. статті 284 Податкового кодексу України, то колегія суддів відхиляє їх як необгрунтовані з таких мотивів.

Наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 затверджено класифікацію видів цільового призначення земель.

Пунктами 1.3., 1.4. встановлено, що КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистем ними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Як правильно вказує позивач, норми Податкового кодексу України не містять посилань на КВЦПЗ при визначенні особливостей оподаткування плати за землю, зокрема сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в тому числі, як однією із форм плати за землю, а КВЦПЗ було затверджено виключно з метою ведення обліку земель та формування звітності.

При цьому КВЦПЗ передбачає, що до земель промисловості відносяться землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд). Код класифікації 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Саме таке цільове призначення має земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_3 , надана в оренду позивачу відповідно до умов укладеного договору оренди (цільове призначення - 11.01), що підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.12.2015 (а.с.43).

Враховуючи вищенаведене, прийняття змін до Податкового кодексу України в частині розрахунку плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин є підставою для внесення відповідних змін в умови укладеного між сторонами договору оренди землі з огляду на імперативність приписів вказаного кодексу.

За доводами відповідача, норма пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України, має застосовуватися у випадках сплати землекористувачем саме податку, обчисленого відповідно до статті 274 Кодексу, а не орендної плати, яка обчислюється відповідно до статті 288 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції вірно встановив, що обґрунтовуючи необхідність внесення змін до умов спірного договору оренди земельної ділянки, позивач посилається на зміни в законодавстві, а саме доповнення статті 284 Податкового кодексу України пунктом 284.4., який визначає розмір орендної плати за користування землею для гірничодобувних підприємств, зокрема, встановлює спеціальну ставку плати за земельні ділянки, надані для видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин.

В оцінці щодо можливості застосування даної норми для вирішення питання оподаткування земельних ділянок наданих в оренду, суд першої інстанції виходив із власного тлумачення тексту норми статті 284 Податкового кодексу України, що є елементом правового аналізу спірних обставин судом на предмет застосування у їх врегулюванні певних норм матеріального права.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що одним із методів балансування державного бюджету, є перерозподіл надходжень фінансових ресурсів між місцевими бюджетами адміністративно-територіальних утворень та державним бюджетом України з метою вирівнювання фінансових забезпечень.

Так, Законом України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", поряд з іншим, запроваджено збільшення ставки рентної плати за користування надрами, в тому числі, для видобування залізної руди на 0,8 відсоткових пунктів.

Тобто, законом збільшено обсяг надходжень державного бюджету України за рахунок збільшення розміру загальнодержавного податку у вигляді рентної плати, що сплачується гірничодобувними підприємствами, які здійснюють видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин.

Одночасно, Закон №2245-VІІІ зменшив обсяги надходження місцевих бюджетів від місцевих податків, зокрема, податку на майно, до складу якого входить плата за землю, шляхом запровадження для відповідних гірничодобувних підприємств, справляння такої плати в розмірі 25 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що запроваджений Законом №2245-VІІІ механізм забезпечення збалансованості державного бюджету, передбачає досягнення його мети саме за рахунок перерозподілу надходжень між бюджетами різних рівнів, зокрема, шляхом збільшення рентної плати за користування надрами (загальнодержавний податок), з одночасним, відповідним зменшенням плати за земельні ділянки, надані для видобутку корисних копалин (місцевий податок), при цьому, земельні ділянки, на яких здійснюється видобуток корисних копалин, можуть перебувати як у власності, так і в орендному користування відповідних гірничодобувних підприємств, слід дійти висновку, що дійсний зміст Законом №2245-VІІІ, передбачає застосування норми пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України до відносин із плати за землю, що справляється як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати за землю.

В іншому випадку, застосування даної норми виключно до платників податку на землю, створить нерівні умови для гірничодобувних підприємств, з яких плата за землю справляється у формі орендної плати, які сплачуватимуть збільшений розмір рентної плати, без отримання відповідної, передбаченої Законом №2245-VІІІ компенсації у вигляді зменшення плати за землю.

Колегія суддів дослідивши аргументи відповідача, вважає, що ним не було спростовано правильності наведеного судом першої інстанції тлумачення мети, завдань та цілей прийняття Закону України від 07.12.2017 №2245-VІІІ.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є

регульованою ціною, запроваджені законом зміни (зменшення розміру такої плати), є підставою для внесенні відповідних змін до договорів оренди землі.

Стаття 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття "плати за землю" наведено у підпункті 147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої платою за землю є обов`язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком.

Таким чином, положення пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій. Імперативні приписи Податкового кодексу України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати.

Колегія суддів погоджується з тим, що умови додаткової угоди, запропоновані позивачем, до договору оренди земельної ділянки №2013327 від 15.08.2013 повністю відповідають положенням пунктів 274.1. статті 274, 284.4. статті 284 та 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

Щодо решти доводів відповідача про відсутність підстав для внесення змін до умов договору шляхом виключення з пункту 30 тексту про те, що орендодавець має право в одностронньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку, то вони також відхиляються колегією суддів з тих підстав, що проти таких змін не було заявлено заперечень суду першої інстанції, а відтак вони не були предметом окремої правової оцінки.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо інших умов спірного правочину, суд першої інстанції правомірно задовольнив у повному обсязі вимоги позивача щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в запропонованій ним редакції.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі №904/5635/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Криворізьку міську раду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 02.08.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв