Постанова

від 13.11.2019 по справі 904/5635/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5635/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат - не з`явився,

Криворізької міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019 (у складі колегії суддів: Подобєд І. М. (головуючий), Широбокова Л. П., Кощеєв І. М.)

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 (суддя Ліпинський О. В.)

у справі № 904/5635/18

за позовом Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат

до Криворізької міської ради

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - позивач, ПрАТ ЦГЗК ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з врахуванням уточнень від 06.02.2019 № 23) до Криворізької міської ради (далі - відповідач, Рада) про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 15.08.2013 № 2013327 (державна реєстрація від 10.10.2013 № 2860431) (далі - договір оренди) у запропонованій позивачем редакції, яка передбачає внесення змін до договору оренди, а саме:

до Преамбули договору оренди (зазначення зміненої організаційно-правової форми позивача (зміна з ПАТ та ПрАТ);

до п. 7 договору оренди (щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати);

до п. 30 розділу Інші права та обов`язки сторін договору оренди шляхом виключення з нього пп. а , який надає право Раді в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення розміру земельного податку;

до розділу Реквізити сторін договору оренди (щодо зміни реквізитів позивача).

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ ЦГЗК зазначило про необхідність внесення змін до п. 7 договору оренди, що зумовлені прийняттям Закону України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році (далі - Закон України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ), яким ст.284 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доповнено п. 284.4, зі змісту якого вбачається, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст.274 та 277 цього Кодексу (п. 50 Закону України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2018).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019, визнано укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди, у запропонованій позивачем редакції.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 762, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій вважали, що прийняті зміни до ПК України в частині розрахунку плати за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобутку корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин є підставою для внесення змін до договору оренди з огляду на імперативність положень ПК України; запропоновані позивачем умови додаткової угоди № 1 до договору оренди повністю відповідають положенням п.274.1 ст. 274, п. 284.4 ст. 284 та п. 288.5 ст. 288 ПК України. При цьому зазначили, що борт кар`єру є невід`ємною частиною кар`єру № 1 ЦГЗК родовища Велика Глеюватка , орендована земельна ділянка включає в себе цю частину (борт) кар`єру, тобто використовується безпосередньо для видобування корисних копалин.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, у вересні 2019 року Рада звернулась до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Рада зазначила, що оскільки позивач не є постійним землекористувачем орендованої земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього, як на платника орендної плати, не розповсюджуються особливості оподаткування платою за землю, встановлені для платників земельного податку у п. 284.4 ст. 284 ПК України.

Відповідач також вказує, що запропоновані позивачем у додатковій угоді № 1 зміни до п. 7 договору оренди не можуть бути прийняті Радою, адже не узгоджуються з рішенням Ради від 12.07.2017 № 1862 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році .

Окрім того, відповідач стверджує, що орендована позивачем земельна ділянка для розміщення об`єкта Західний борт кар`єру № 1 не пов`язана з видобуванням корисних копалин та розробкою родовищ корисних копалин, а тому плата за її оренду не може розраховуватись на підставі п. 284.4 ст. 284 ПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі №904/5635/18 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.10.2019.

У зв`язку з направленням судді Сухового В. Г. для участі у XVII позачерговому з`їзді суддів України на два календарних дні: з 29.10.2019 до 30.10.2019, ухвалою Верховного Суду від 24.10.2019 визначено, що судове засідання 30.10.2019 не відбудеться, а тому касаційну скаргу Ради призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.11.2019 (в межах строку розгляду касаційної скарги).

25.10.2019 ПрАТ ЦГЗК подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 - без змін.

У судове засідання 13.11.2019 позивач та відповідач своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників позивача та відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2013 між Радою (орендодавець) та ПАТ ЦГЗК (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2013327 (державна реєстрація від 10.10.2013 № 2860431), зі змісту якого вбачається, що орендодавець на підставі рішення Ради від 24.04.2013 № 1943 надав, а орендар - прийняв в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 115,1603 га, кадастровий номер 1211000000:04:330:0010, яка знаходиться в Жовтневому районі м.Кривого Рогу, для розміщення об`єкта ПАТ ЦГЗК : Західний борт кар`єру № 1 , (пп. 1, 2, 4 договору оренди).

Договір оренди укладено строком на 20 років (п. 6 договору оренди).

У п. 7 договору оренди сторони погодили, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється ПК України, на підставі Витягу з технічної документації (або довідки) про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, виконаної управлінням Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №33219812700022 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031627.

Відповідно до п. 36 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (окрім умов, вказаних в розділі Орендна плата цього договору). У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Факт передачі ПрАТ ЦГЗК земельної ділянки площею 115,1603 га (кадастровий номер 1211000000:04:330:0010) для розміщення об`єкта ПАТ ЦГЗК : Західний борт кар`єру № 1 підтверджується актом приймання-передачі.

Рішенням Ради від 12.07.2017 № 1862 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році встановлено, зокрема, що розмір ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю для земель промисловості з встановленим цільовим призначенням Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01), код розділу КВЕД 07, 09, для юридичних осіб на 2018 рік становить 1,000 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

Разом з тим 01.01.2018 набув чинності Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ, п. 50 якого ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4 такого змісту: Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу .

У зв`язку з внесенням вказаних вище змін до ст. 284 ПК України, зміною організаційно-правової форми позивача та його реквізитів, ПрАТ ЦГЗК підготувало проєкт додаткової угоди № 1 до договору оренди, в якому запропонував Раді:

внести зміни до Преамбули договору оренди (зазначення зміненої організаційно-правової форми позивача (зміна з ПАТ та ПрАТ);

викласти п. 7 договору оренди у наступній редакції: 7. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 169 504 445, 57 грн (сто шістдесят дев`ять мільйонів п`ятсот чотири тисячі чотириста сорок п`ять грн 57 коп.). Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі і розмірі 643 963, 13 грн (шістсот сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят три грн 13 коп.) з урахуванням положень п.284.4 ст. 284 ПК України (згідно Розрахунку розміру орендної плати, що додається). Плата вноситься орендарем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №33216812700025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031648 (п. 2 додаткової угоди № 1);

внести зміни до п. 30 розділу Інші права та обов`язки сторін договору оренди шляхом виключення з нього пп. а , який надає право Раді в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення розміру земельного податку;

змінити реквізити позивача у розділі Реквізити сторін договору оренди.

У п.п. 5, 6 проєкту додаткової угоди № 1 позивач запропонував встановити, що умови п. 2 угоди (щодо внесення змін у п. 7 договору оренди) будуть застосовуватись до правовідносин, що виникли з договору оренди, починаючи з 01.01.2018, а всі інші умови договору оренди, не зазначені в угоді, залишаються незмінними.

Проєкт додаткової угоди № 1 до договору оренди надано позивачем та отримано Радою 23.02.2018.

У подальшому листами від 05.04.2018 та від 24.05.2018 позивач звертався до Ради з проханням пришвидшити розгляд проєкту додаткової угоди № 1 до договору оренди, підписати та надіслати один її примірник ПрАТ ЦГЗК , з урахуванням строків, встановлених у ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У відповідь на пропозицію внести зміни у договір оренди шляхом підписання додаткової угоди № 1 до нього Рада надіслала позивачеві листи від 17.04.2018 №6/18-1562 та від 14.06.2018 № 6/18-2553, в яких відмовила у підписанні додаткової угоди № 1 та зазначила про відсутність підстав для внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати за землю (п. 7 договору оренди), з посиланням на те, що положення п. 284.4 ст. 284 ПК України стосується земельного податку, а не орендної плати. Крім того, у затвердженій класифікації видів цільового призначення земель відсутня категорія земель із цільовим призначенням Землі, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин , про які йде мова у п. 284.4 ст. 284 ПК України. З огляду на те, що орендована ПрАТ ЦГЗК земельна ділянка немає документально підтвердженого вказаного вище цільового призначення, у Ради відсутні правові підстави для підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди від 15.08.2013.

Відмова Ради укласти додаткову угоду № 1 до договору оренди стала підставою для звернення ПрАТ ЦГЗК з даним позовом до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 позов задоволено та визнано укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди, у запропонованій позивачем редакції, з підстав відповідності її умов положенням п.274.1 ст.274, п. 284.4 ст. 284 та п. 288.5 ст. 288 ПК України, з чим погодився і суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 22.07.2019.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є внесення змін до укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди, зокрема, в частині розрахунку орендної плати у зв`язку із внесенням змін до ПК України, шляхом підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 651, ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

У ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі вказано, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Поняття плати за землю наведено у пп. 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а з іншого - є однією із форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.

Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII, який набрав чинності з 01.01.2018, ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Отже, у п. 284.4 ст. 284 ПК України визначено розмір плати за землю відповідної категорії у виді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.

При цьому імперативні положення ПК України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.

Так, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств установлено спеціальну ставку плати за землю, яка використовується ними для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин.

Як установлено судами попередніх інстанцій, основною діяльністю ПрАТ ЦГЗК є добування залізної руди підземним способом (код КВЕД 07.10), що підтверджується спеціальним дозволом на користування надрами від 11.04.2001 № 2438, виданим позивачеві Державною службою геології та надр України з метою видобування залізної руди (залізистих кварцитів) родовища Велика Глеюватка та актом про надання гірничого відводу від 13.12.2016 № 3148, виданим позивачеві Державною службою України з питань праці з метою розробки родовища залізистих кварцитів родовища Велика Глеюватка .

Із цією метою позивач орендує земельну ділянку за договором оренди із цільовим її призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд (код класифікації цільового призначення земельної ділянки 11.01), що підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.12.2015.

За визначенням, яке наведено у п. 2 р. ІІІ Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.03.2010 № 16, борт кар`єру - комплекс майданчиків і укосів уступів від поверхні землі до підошви кар`єру. У свою чергу, кар`єр - це сукупність відкритих гірничих виробок, призначених для розробки родовища корисних копалин (п. 2.12. Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування , затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 № 221).

Отже, борт кар`єру є невід`ємною частиною кар`єру № 1 ПрАТ ЦГЗК родовища Велика Глеюватка , тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що орендована земельна ділянка включає в себе частину (борт) кар`єру, тобто використовується для видобування корисних копалин.

Обставин, які б свідчили про використання орендованої земельної ділянки позивачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням - видобування залізистих кварцитів родовища Велика Глеюватка , судами попередніх інстанцій не встановлено, і доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що використання позивачем орендованої земельної ділянки для видобування корисних копалин (залізистого кварциту) надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до п. 284.4 ст. 284 ПК України, а запропоновані позивачем умови додаткової угоди № 1 до договору оренди повністю відповідають положенням п. 274.1 ст. 274, п. 284.4 ст. 284 і п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 08.08.2019 у справі № 904/3706/18, від 27.08.2019 у справі № 904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №904/5638/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 24.09.2019 у справі №904/5636/18, від 15.10.2019 у справі № 904/5630/18, від 22.10.2019 у справі №904/5639/18 та від 29.10.2019 у справі № 904/5628/18.

Доводи касаційної скарги Ради про те, що положення п. 284.4 ст. 284 ПК України, поширюються лише на платників земельного податку, а тому дія п. 284.4 ст. 284 ПК України не розповсюджується на позивача, оскільки він є орендарем земельної ділянки, а не постійним її користувачем, та є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, є необґрунтованими з огляду на положення пп. 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Аргументи Ради про недоведення позивачем надання йому спірної земельної ділянки саме для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин, оскільки позивачеві було надано в оренду ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення об`єкта ПАТ ЦГЗК : Західний борт кар`єру № 1 родовища Велика Глеюватка , що відрізняється від виду використання земельних ділянок, зазначеного у п. 284.4 ст. 284 ПК України, Касаційний господарський суд вважає безпідставними, адже хоча цільове призначення - земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин і земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01) не є тотожним, проте використання спірної земельної ділянки позивачем саме з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин підтверджується наданими ПрАТ ЦГЗК доказами, а саме спеціальним дозволом від 11.04.2001 № 2438, виданим позивачеві з метою видобування залістих кварцитів (промислова залізна руда) та актом про надання гірничого відводу від 13.12.2016 №3148.

Посилання Криворізької міської ради на своє рішення від 12.07.2017 № 1862 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 15.08.2013 № 2013327, оскільки внесення таких змін передбачено законом.

Посилання скаржника на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені в рішеннях у справах Ятрідіс проти Греції від 25.03.1999, Трегубенко проти України від 02.11.2004 є недоречними, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин - сумісності заходу втручання, зокрема держави, у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Безпідставними є твердження скаржника (із посиланням на рішення ЄСПЛ у справах Кузнєцов та інші проти Російської Федерації , Серявін та інші проти України , Проніна проти України , Суомінен проти Фінляндії , Хаджинастасиу проти Греції щодо мотивованості судових рішень) про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки із їх змісту вбачаються підстави, мотиви та обґрунтування, із яких виходили суди, задовольняючи позов.

При цьому слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Аргументи касаційної скарги Ради про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, ненадання належної оцінки доказам та обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, оскільки усі доводи позивача та заперечення відповідача були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

В силу положень ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Ради про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 у справі №904/5635/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий