Рішення

від 18.07.2019 по справі 340/1230/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1230/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Фермерського господарства ВІТА (код ЄДРПОУ 13756076, адреса: село Клинове, Голованівський район, Кіровоградська область, 26525)

до відповідача:

Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636, адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030)

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство ВІТА (далі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.02.2019 року №281 Про затвердження документації із землеустрою та проведення електронних земельних торгів у формі аукціону в частині продажу на електронних торгах право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Клинівської сільської ради (за межами населеного пункту) Голованівського району Кіровоградської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 36.700 га рілля, кадастровий номер НОМЕР_1 , нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2019 року -1262574,92 грн. ;

- визнати організацію електронних земельних торгів Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо продажу на електронних торгах права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Клинівської сільської ради (за межами населеного пункту) Голованівського району Кіровоградської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 36.700 га рілля, кадастровий номер НОМЕР_1 протиправною;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області утриматись від організації електронних земельних торгів, щодо продажу на електронних торгах права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Клинівської сільської ради (за межами населеного пункту) Голованівського району Кіровоградської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 36.700 га рілля, кадастровий номер НОМЕР_1 до припинення права користування даною земельною ділянкою ФГ ВІТА ЄДРПОУ 13756076.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області наказу №281 від 26.02.2019 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років (КВЦПЗ А.01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, Клинівська сільська рада, за межами населеного пункту . Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 , площею 36,7000 га., грубо порушує права позивача так, як вказана земельна ділянка перебуває у користуванні позивача на праві постійного користування, що посвідчується відповідним державним актом. Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 04 липня 2019 року, учасники справи належним чином у відповідності до процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.112-113).

В судовому засіданні представником позивача підтримано адміністративний позов та наголошено на його задоволенні.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав на безпідставності такого позову, оскільки спірне рішення було прийнято із дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити (а.с.115-118).

В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену у відзиві підтримано та наголошено на відмові у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

04 липня 2019 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження, що відображено у відповідному протоколі судового засідання від 04 липня 2019 року (а.с.130-132).

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області при винесенні наказу від 26.02.2019 року №281 Про затвердження документації із землеустрою та проведення електронних земельних торгів у формі аукціону в частині продажу на електронних торгах право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Клинівської сільської ради (за межами населеного пункту) Голованівського району Кіровоградської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 36.700 га рілля, кадастровий номер НОМЕР_1 , нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2019 року -1262574,92 грн. та відповідно організації електронних торгів відповідно до нього.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

Фермерське господарство ВІТА 03.12.1992 року зареєстроване як юридична особа Голованівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, що посвідчується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.89-90).

Основними видами діяльності ФГ ВІТА є, зокрема, серед інших, вирощування зернових та технічних культур (01.11.0), виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (51.21.0), оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0), роздрібна торгівля в неспецілізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11.0) (а.с.88).

Згідно статуту Фермерського господарства ВІТА , затвердженого рішенням членів Фермерського господарства від 18.03.2011 року протокол №1, головою господарства є - ОСОБА_1 ; членом господарства - ОСОБА_2 , місцезнаходження господарства: АДРЕСА_1 (а.с.78-84).

Судом встановлено, що 19.03.2011 року загальними зборами Фермерського господарства ВІТА було обрано на посаду керівника Фермерського господарства ВІТА - ОСОБА_3 , що відображено у відповідному протоколі таких зборів (а.с.91).

Такі зміни до керівного складу господарства також внесено до відомостей про юридичну особу (а.с.85-87).

Згідно державного акту серії НОМЕР_3 на праві постійного користування землею ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 37,1 га в межах згідно планом розташованої на території Клинівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства та даний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №73 (а.с.77).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Голованівського районного управління юстиції у Кіровоградській області від 06.03.2015 року ОСОБА_1 помер у віці 57 років (а.с.76).

За змістом довідки Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 14.02.2019 року №23, станом на 01 січня 2019 року на території Клинівської сільської ради в користуванні ФГ ВІТА знаходиться земельна ділянка площею 37,10 га, у тому числі по угіддям: 36.7 га - рілля, лісосмуга - 0,40 га (а.с.71).

Згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур, під урожай 2019 року ФГ Віта використовує 36.7 га ріллі.

Згідно платіжного доручення від 26.04.2019 року ФГ ВІТА сплатила Клинівській сільській раді єдиний внесок с/г підприємств (а.с.68-70).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.02.2019 року №281 Про затвердження документації із землеустрою та проведення електронних земельних торгів у формі аукціону, було зокрема наказано продати на електронних торгах право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Клинівської сільської ради (за межами населеного пункту) Голованівського району Кіровоградської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 36.700 га рілля, кадастровий номер НОМЕР_1 , нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2019 року-1262574,92 грн. (а.с.7-8).

Організатором цих торгів відповідно до ч. 3 ст.135 Земельного кодексу України є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17.08.2017 року №394 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває у землях запасу на території Голованівського району Кіровоградської області (а.с.22-23).

В матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, за адресою: Клинівська сільська рада, Голованівський район, Кіровоградська область, за межами населеного пункту, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.17-21).

Відтак, вказану земельну ділянку, яку використовує ФГ ВІТА , Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виставило вказаним наказом на торги.

Вважаючи, що організація та проведення земельних торгів з приводу даної земельної ділянки є незаконною та такою, що суперечить вимогам чинного земельного законодавства, позивач звернувся із даним позовом за захистом свого порушеного, на його думку права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Процесуальні питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За змістом положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 7 зазначеного Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Отже, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області.

Судом встановлено, що 26.02.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ №281 Про затвердження документації із землеустрою та проведення електронних земельних торгів у формі аукціону , за змістом якого, відповідно до статтей 79-1, 122, 135-139, 186 Земельного кодексу України, статті 55 Закону України Про землеустрій , постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року №688 Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження електронних земельних торгів і забезпечення зберігання захисту даних під час їх проведення , Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) ненормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 року №105 , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Дергеокадастру від 17.11.2016 року №308, наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.07.2017 року №326 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах від 17.08.2017 року №394 Про дозвіл на складання документації із землеустрою, оцінки земель та агрохімічного паспорта наказано затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років (КВЦПЗ А.01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, яка розташована на території Клинівської сільської ради (за межами населеного пункту) Голованівського району Кіровоградської області, загальною площею - 36.700 га рілля, кадастровий номер НОМЕР_1 ; та наказано продати на електронних земельних торгах право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Клинівської сільської ради (за межами населеного пункту) Голованівського району Кіровоградської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 36,7000 га рілля, кадастровий номер НОМЕР_1 , нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2019 року - 1262574,92 грн.; встановити стартову ціну лоту - 101005,99 грн. (стартовий розмір річної плати за користування) та крок аукціону - 505,03 га; затвердити умови продажу - продаж права оренди строком на 7 років (а.с.7-8).

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Так, відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу, формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, кадастровий номер вказаній земельній ділянці присвоєно у зв`язку з відведенням земельної ділянки для продажу права оренди на 7 років, тобто технічна документації із землеустрою розроблялася виключно для продажу права оренди терміном на 7 років.

За приписами ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 25 цього ж Закону види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

До видів документації із землеустрою, окрім іншого відносяться:

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

В розумінні вимог ст. 26 цього ж Закону органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі є самостійними замовниками відповідної документації із землеустрою.

Таким чином, технічна документація із землеустрою розробляється щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та щодо інвентаризації земель. Для відведення земельних ділянок та приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються проекти землеустрою.

При цьому, для кожної конкретної мети використання земельної ділянки, розробляється відповідний вид документації. Тобто, для відведення земельної ділянки має виготовлятися саме проект землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду.

Встановлення земельній ділянці кадастрового номера та розроблення технічної документації було зумовлено виключно проведенням продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах.

Згідно ст.1 Закону України Про землеустрій проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Долучити до проекту землеустрою обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України Про землеустрій передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до положень статті 50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Також, вказаною статтею Закону України Про землеустрій визначено всі складові, які повинен містити проект землеустрою, серед інших, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством) або рішення суду, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відповідної технічної документації оформлених у відповідності до вимог закону. У свою чергу, відсутність таких документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.

Згідно із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна вбачається, що 08.07.2017 року державним реєстратором Голованівської селищної ради Кіровоградської області здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 36078668 від 11.07.2017 року земельної ділянки площею 36,7 кадастровий номер НОМЕР_1 за Голованівською селищною радою, форма власності - державна, дану реєстрацію здійснено на підставі наказу Голованівського відділу Держземагенства №394 від 17.08.2017 року (а.с.134-135).

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37 1 цього Кодексу; надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено, що земельні ділянки підлягають продажу на земельних торгах, за виключеннями, встановленими частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 135 ЗК України передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Частиною 3 статті 136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз цих норм свідчить, що включення земельної ділянки до переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які виставляються на торги, виключає виділення цієї земельної ділянки в інший спосіб, до завершення торгів, у тому числі у порядку безоплатної передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 було право постійного користування земельної ділянки розташованої на території Клинівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 37,1 га, що підтверджується відповідним державним актом (а.с.74).

З матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, Клинівська сільська рада, за межами населеного пункту, кадастровий номер НОМЕР_1 виготовленого Державним підприємством Центр державного земельного кадастру у 2018 році, а саме, з картограми розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів на земельній ділянці по Клинівській сільській раді Голованівського району Кіровоградської області, встановлено, що виділено земельну ділянку площею 37,0 га Селянського (фермерського) господарства громадянина ОСОБА_4 ) (а.с.32).

З матеріалів справи встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , який є членом Фермерського господарства ВІТА , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.76).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини 2 вказаної статті Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; заклади освіти незалежно від форми власності.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень засадами державної реєстрації прав є: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

При цьому, положеннями статті 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме ними є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

При цьому, суд зауважує, що вказаний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відтак, вбачається, що земельна ділянка, за рахунок якої відповідач має намір продати право оренди на неї входить до земель, на які громадянам видано державні акти на право постійного користування та зареєстровано їх в Книзі записів державних актів, а саме: видано Державний акт на право постійного користування землею ОСОБА_1 (а.с.31).

Частинами першою та другою статті 149 ЗК України передбачено, що за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, може провадитися вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Так, в матеріалах справи наявні відомості передачі земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 до відання Голованівської селищної ради Кіровоградської області (а.с.134-135).

Поряд з тим, в матеріалах справи наявна копія рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.05.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування землею у порядку спадкування за законом, за змістом якого апеляційну скаргу заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - задоволено. Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року - скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом - відмовлено (а.с.124-129).

Вказане рішення набрало законної сили.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями судів, є преюдиціальними при вирішенні даної справи по суті, а відтак достеменно підтверджують право відповідача на розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Таким чином, наведене однозначно вказує на відсутність порушеного права позивача на момент розгляду даної справи.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із вищевикладеного, суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Поряд з тим, суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Завданням адміністративного судочинства згідно з положеннями частини 1 статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Відповідно до статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях № 6-рп/1997 від 25.11.1997, № 9-рп/1997 від 25.12.1997 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, право на звернення до адміністративного суду з позовом не є тотожним праву на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб він був наданий, необхідно встановити, що право особи, яка звернулась з позовом, були дійсно порушені в публічно-правових відносинах.

Відповідно до приписів КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

З наведених положень закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

Своєю чергою, порушення права може означати необґрунтовану заборону на його реалізацію, встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації.

Зокрема, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя та контроль легальності.

Крім того, аналіз ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту порушення законного права (свободи, інтересу) саме суб`єкта звернення до суду, тобто, позивача.

Тобто, кінцевою метою адміністративного судочинства, як це випливає із змісту ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу вимог якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Обов`язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Таким чином, властивостями оскаржуваності наділені лише ті рішення, дії чи бездіяльність, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб`єктивних прав і обов`язків. А захист прав, свобод та інтересів в адміністративному судочинстві має відповідати критерію ефективності і призводити до відновлення правового становища особи, яке існувало до такого порушення.

Дії відповідача, які оскаржуються позивачем, суд оцінює з точки зору того, чи призвели ці дії до порушення законних прав та інтересів позивача, враховуючи законодавчо визначені завдання адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 8 КАС України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

Гарантії статті 6 § 1 включають зобов`язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (H. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суоминен проти Фінляндії), § 36).

Стаття 6 § 1 зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (Van de Hurk v. the Netherlands (ОСОБА_2 де Гурк проти Нідерландів), § 61; Garcнa Ruiz v. Spain (ОСОБА_3 проти Іспанії) [ВП], § 26; Jahnke and Lenoble v. France (Янке і Ленболь проти Франції) (dйc.); Perez v. France (Перез проти Франції) [ВП], § 81).

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Крім того, приписами частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного України, суд також повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, а саме стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов`язані з його громадянськими правами та обов`язками, до суду, таким чином, це означає "право на суд".

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті спірного рішення та вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати у відповідності до положень статті 139 КАС України відповідно розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства ВІТА (код ЄДРПОУ 13756076, адреса: село Клинове, Голованівський район, Кіровоградська область, 26525) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636, адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько