Рішення

від 02.08.2019 по справі 480/1695/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2019 р. Справа № 480/1695/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2019 року позивач, громадське об`єднання Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області , звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 28.03.2019 звернувся до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області з запитом про надання публічної інформації, в якому просив надати перелік аптек та структурних підрозділів, які отримали ліцензію на роздрібну реалізацію медикаментів та лікарських засобів на території м.Суми із зазначенням назви суб`єкта господарювання, адреси аптеки ( структурного підрозділу), коду ЄРДПОУ та юридичної адреси суб`єкта господарювання, дати отримання ліцензії, копії актів перевірок додержання ліцензійних умов цими суб`єктами підприємницької діяльності.

08.04.2019 листом №ЗПІ-ЮР-1 відповідач задовольнив запит частково, відмовивши у наданні копій актів перевірок, вказавши, що надання актів може бути лише за рішенням суду.

Таку відмову позивач вважає протиправною, просить зобов`язати відповідача надати копії документів, зазначених у запиті. В обгрунтування зазначає, що порядок ведення ліцензійних справ суб`єктів підприємницької діяльності регламентовано Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності . Частиною 7 ст.17 цього Закону регламентовано вилучення через судове рішення тільки оригіналів документів з ліцензійної справи, у запиті ж ставилося питання про надання копій актів.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, зазначив, що на запит позивача ним 08 квітня 2019 року була надана письмова відповідь та запитувана інформація про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на роздрібні реалізацію лікарських засобів на території м.Суми та Сумської області за період з 01.01.19 по 28.03.19.

31 травня 2019 року в доповнення до листа від 08.04.2019 ним була надана відповідь позивачу, в якій повідомлено, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області не є розпорядником запитуваної інформації в частині актів перевірки наявності матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності, оскільки ці акти передані до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками для доручення до матеріалів ліцензійних справ. Відповідно до ч.7 ст.17 Про ліцензування видів господарської діяльності витребування документів із ліцензійних справ здійснюється на підставі судового рішення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.9 Закону України Про доступ до публічної інформації до службової може належати інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

02.07.2019 у відповідь на відзив позивач надав додаткові пояснення, в яких звернув увагу на те, що відповідно до частин 1,2 ст.22 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

При цьому, твердження відповідача в частині, що він не є розпорядником інформації не відповідають дійсності, оскільки перевірки здійснювалися безпосередньо відповідачем, ним же складалися і акти перевірок. Про передачу документів іншому суб`єкту владних повноважень відповідач у своїй відповіді не повідомляв. Крім того, про віднесення даної інформації до службової відповідач також не зазначав.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 28.03.2019 звернувся до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області з запитом про надання публічної інформації, в якому просив надати перелік аптек та структурних підрозділів, які отримали ліцензію на роздрібну реалізацію медикаментів та лікарських засобів на території м.Суми із зазначенням назви суб`єкта господарювання, адреси аптеки ( структурного підрозділу), коду ЄРДПОУ та юридичної адреси суб`єкта господарювання, дати отримання ліцензії, копії актів перевірок додержання ліцензійних умов цими суб`єктами підприємницької діяльності ( а.с.14).

Листом від 08 квітня 2019 року позивачу надана інформація про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на роздрібні реалізацію лікарських засобів на території м.Суми та Сумської області за період з 01.01.19 по 28.03.19. В частині надання копій актів перевірок цих суб`єктів фактично відмовлено та роз`яснено, що згідно з п.4 ст.7 Закону України Про інформацію та підпункту 4 пункту 1 ст.10 Про доступ до публічної інформації копії актів перевірок цих суб`єктів господарювання можуть бути надані за рішенням суду ( а.с. 15).

31.05.2019 року додатково відповідачем було повідомлено позивача про те, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області не є розпорядником запитуваної інформації в частині актів перевірки наявності матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, запитувані акти перевірок передані до Держлікслужби (а.с.47).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з такого.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до ст.1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом ( п.1 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 19 Закону визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Підстави для відмови у задоволенні запиту визначені у ст.22 Закону, зокрема, частинами1-4 встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного призначення (далі - медичні вироби), та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу є Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба).

Відповідно до Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №647 від 12 серпня 2015 року основними завданнями Держлікслужби є:

реалізація державної політики у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, медичних виробів та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також внесення Міністрові охорони здоров`я пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах;

ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

технічне регулювання у визначених сферах;

здійснення державного регулювання і контролю у сферах обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії їх незаконному обігу.

Держлікслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Крім того, відповідно до п.4 цього Положення Держлікслужба відповідно до покладених на неї завдань:

видає суб`єктам господарювання ліцензії на виробництво лікарських засобів, імпорт таких засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами ( пункт 6) ;

формує і веде ліцензійний реєстр видів господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарських засобів та забезпечує передачу відомостей до Єдиного ліцензійного реєстру ( пункт 7);

здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів на всіх етапах обігу, у тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб`юторської, зберігання, аптечної) ( пункт 9);

здійснює контроль за дотриманням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами ( пункт 10).

Відповідно до Положення про Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області, затвердженого наказом голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 17 лютого 2017 року №187 ( а.с.35-42), Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області є територіальним органом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ( далі - Держлікслужба), безпосередньо їй підпорядковується.

Завданням Служби є реалізація повноважень Держлікслужби на території Сумської області.

Служба відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, зокрема, здійснює державний нагляд ( контроль) за дотриманням вимог законодавства щодо виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами (п.4.3 Положення); здійснює передліцензійну перевірку суб`єктів господарювання з метою встановлення їх фактичної наявності за адресою місця провадження діяльності, наявності матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу, умов щодо контролю за якістю лікарських засобів, що вироблятимуться відповідно до встановленого порядку.

Таким чином інформація, яка була отримана або створена відповідачем в процесі виконання ним своїх обов`язків, зокрема в частині перевірки додержання ліцензійних умов суб`єктами господарювання є публічною інформацією, доступ до якої гарантується Законом України Про доступ до публічної інформації . Відтак, відмова відповідача у наданні запитуваних позивачем копій актів перевірок, є протиправною.

При цьому, на думку суду, не заслуговують на увагу доводи відповідача в частині віднесення зазначеної інформації до службової та його твердження про те, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області не розпорядником такої інформації, що є підставою для відмови у задоволенні запиту.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про доступ до публічної інформації службова інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом. Частиною 7 встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтею 9 цього Закону визначено, що до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, а також зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Водночас, частинами 2 ст.9 Закону передбачено, що документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Відповідач у своєму відзиві зазначає лише про можливість віднесення запитуваної інформації до службової, проте, жодного розпорядчого акту про віднесення актів перевірок до службової інформації не надав.

Також, як вже зазначалось вище, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Проте, у своїй відповіді на запит ( а.с.15) відповідач не вказував на те, що не є розпорядником запитуваної інформації, так само не повідомляв про спрямування запиту належному суб`єкту. Надаючи в цій частині пояснення у відзиві, відповідач зауважив, що повідомив у додатковому листі позивача про передачу актів до Держлікслужби, проте доказів на підтвердження цих обставин не надав ні позивачу, ні суду.

Крім того, суд зауважує, що у своєму запиті позивач просив надати копії актів перевірок, а не оригінали, тому посилання відповідача на положення ст.17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі встановлених у цій справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні публічної інформації, та вважає за необхідне зобов`язати Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області надати копії документів, зазначених у запиті.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 4 статті 134 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро Галімон компанії Федорченко 30 листопада 2018 року укладений договір про надання послуг правової ( правничої) допомоги. ( а.с.19-22) .

На підтвердження факту надання послуг позивачем наданий акт від 13 травня 2019 року із детальним описом робіт та розрахунком, відповідно до якого вартість послуг склала 4451,20 грн. ( а.с.23), а також платіжний документ про сплату коштів ( а.с.24).

За таких обставин суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути компенсовані у повному обсязі.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач заперечень проти відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу в повному обсязі не подав, про неспівмірність таких витрат на заявляв.

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області 4451,20 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та 1946,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору ( а.с.3), а всього 6397,4 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" ( код ЄДРПОУ 33078608, вул..Троїцька,28/А, м.Суми, 40022) до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області ( код ЄДРПОУ 37052714, вул..Перемоги,2, м.Суми, 40002) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області у наданні публічної інформації в частині надання копій документів за запитом громадського об`єднання Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області від 28.03.2019 №30.

Зобов`язати Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області надати громадському об`єднанню Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області публічну інформацію в частині надання копій документів відповідно до запиту від 28.03.2019 №30.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області на користь громадського об`єднання Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області 6397,4 грн., в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах