Постанова

від 07.10.2019 по справі 480/1695/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 р. Справа № 480/1695/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 (головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах) по справі № 480/1695/19

за позовом Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області"

до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області

про визнання відмови протиправною,зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2019, Громадське об`єднання Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області (далі - відповідач), в якій просив суд визнати протиправною відмову відповідача у наданні копій документів за запитом позивача про надання публічної інформації від 28.03.2019 № 30 та зобов`язати відповідача надати копії документів, зазначені у запиті позивача від 28.03.2019 № 30.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною відмову відповідача у наданні публічної інформації в частині надання копій документів за запитом позивача від 28.03.2019 № 30.

Зобов`язано відповідача надати позивачу публічну інформацію в частині надання копій документів відповідно до запиту від 28.03.2019 № 30.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення правового спору.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.03.2019 позивач звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації, в якому просив надати перелік аптек та структурних підрозділів, які отримали ліцензію на роздрібну реалізацію медикаментів та лікарських засобів на території м. Суми та Сумської області за період з 01.01.2019 по 28.03.2019 у вигляді таблиці із зазначенням назви суб`єкта господарювання, адреси аптеки (структурного підрозділу), коду ЄРДПОУ та юридичної адреси суб`єкта господарювання, дати отримання ліцензії або дати підпису відповідачем актів перевірки додержання ліцензійних умов по цим суб`єктам підприємницької діяльності для отримання ліцензії по кожному суб`єкту окремо; копії актів перевірок додержання ліцензійних умов по цим суб`єктам підприємницької діяльності.

Листом відповідача від 08.04.2019 № ЗПІ-ЮР-1 (а.с. 15) запит задоволено частково, відмовлено у наданні копій актів перевірок, вказано, що надання актів може бути лише за рішенням суду.

31.05.2019, в доповнення до листа від 08.04.2019, відповідачем була надана відповідь позивачу (а.с. 47), в якій повідомлено, що відповідач не є розпорядником запитуваної інформації в частині актів перевірки наявності матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, оскільки ці акти передані для долучення до матеріалів ліцензійних справ. Крім того, в листі вказано, що акти перевірок аптечних закладів, які отримали ліцензію на території м. Суми та Сумської області за період з 01.01.2019 по 28.03.2019 передані до Держлікслужби.

Суд першої інстанції, під час розгляду справи, дійшов до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні публічної інформації та вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати копії документів, зазначені у запиті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправної відмови відповідача у наданні публічної інформації позивачу та не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача надати публічну інформацію позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ст.ст. 5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України Про доступ до публічної інформації суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частинами 1, 4 ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом ч. 1, 3-4 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

Встановлений вищевказаною статтею перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 647 (далі - Положення № 647) передбачено, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.

Згідно з п. 4 Положення № 647 Держлікслужба відповідно до покладених на неї завдань:

узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові охорони здоров`я;

розробляє проекти державних цільових програм з питань здійснення контролю якості лікарських засобів і медичних виробів та здійснення контролю у сферах обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, бере участь у забезпеченні виконання таких програм;

проводить галузеву атестацію лабораторій із здійснення контролю якості лікарських засобів;

проводить атестацію провізорів і фармацевтів;

формує та веде Реєстр осіб, відповідальних за введення в обіг медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro;

видає суб`єктам господарювання ліцензії на виробництво лікарських засобів, імпорт таких засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами;

формує і веде ліцензійний реєстр видів господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарських засобів та забезпечує передачу відомостей до Єдиного ліцензійного реєстру;

відбирає в установленому порядку зразки лікарських засобів і медичних виробів для перевірки їх якості;

здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів на всіх етапах обігу, у тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб`юторської, зберігання, аптечної);

здійснює контроль за дотриманням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами;

здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності;

здійснює державний контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів;

складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення у передбачених законом випадках;

надає обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також про усунення порушень під час виробництва, зберігання, транспортування та реалізації лікарських засобів;

приймає в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів і медичних виробів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами, а також тих, що ввозяться на територію України та вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку;

видає суб`єктам господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та з розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;

здійснює контроль за дотриманням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

приймає в установленому порядку рішення про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та з розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;

видає суб`єктам господарювання дозволи на право ввезення (вивезення) та на право транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

проводить щорічні розрахунки та попередньо визначає потребу України в наркотичних засобах, психотропних речовинах;

готує пропозиції щодо визначення квот, у межах яких здійснюється обіг наркотичних засобів, психотропних речовин;

здійснює обстеження складських, торговельних та інших приміщень, що перебувають у користуванні юридичної особи та які використовуються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

вживає відповідних заходів до усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

взаємодіє з правоохоронними органами, громадянами, громадськими та міжнародними організаціями у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

здійснює згідно з міжнародними договорами України взаємодію та обмін інформацією з відповідними міжнародними організаціями з питань здійснення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а саме:

інформує відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, компетентні органи інших держав про вивезення з території України або транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також повідомляє про виконання таких операцій Міжнародному комітетові з контролю за наркотиками ООН;

забезпечує інформування громадськості з питань здійснення контролю за введенням в обіг медичних виробів та обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

організовує розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Держлікслужби, її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Пунктом 7 Положення № 647 Держлікслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області, затвердженого наказом голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 17.02.2017 № 187 (далі - Положення № 187) (а.с. 35-42), Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області (далі - Служба) є територіальним органом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, безпосередньо їй підпорядковується.

Згідно з п. 3 Положення № 187 завданням Служби є реалізація повноважень Держлікслужби на території Сумської області.

Підпунктом 4.3 п. 4 Положення № 187 визначено, що Служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства щодо: якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі тих, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та їх прекурсори, отруйні та сильнодіючі засоби, медичних імунобіологічних препаратів на всіх етапах обігу; порядку відпуску лікарських засобів з аптечних закладів; виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Підпунктом 4.12 п. 4 Положення № 187 визначено, що Служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює передліцензійну перевірку суб`єктів господарювання з метою встановлення їх фактичної наявності за адресою місця провадження діяльності, наявності матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу, умов щодо контролю за якістю лікарських засобів, що вироблятимуться відповідно до встановленого порядку.

Отже, позивач у порядку, визначеному Законом України Про доступ до публічної інформації є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а відповідач по справі - розпорядником інформації, а відтак, повинен нести обов`язки щодо її надання.

Підставою для відмови у наданні публічної інформації позивачу стало посилання відповідача на те, що згідно ч. 7 ст. 17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності витребування документів з ліцензійних справ здійснюється на підставі судового рішення.

В порушення ч. 4 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , у листі від 08.04.2019 № ЗПІ-ЮР-1 (а.с. 15) не наведено мотивованої підстави для відмови у задоволенні запиту на інформацію та не вказано порядку оскарження такої відмови.

За матеріалами справи, в доповнення до листа від 08.04.2019, відповідачем була надана відповідь позивачу (а.с. 47), в якій повідомлено, що відповідач не є розпорядником запитуваної інформації в частині актів перевірки наявності матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, оскільки ці акти передані для долучення до матеріалів ліцензійних справ.

При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення запиту позивача належному розпоряднику, як вважає відповідач, з одночасним повідомленням про це запитувача.

Вищенаведене свідчить про очевидну необґрунтованість відмови та, відповідно, її протиправність.

У своїй апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на наявність у інформації, яка запитується статусу - службова інформація, як на підставу для обмеження доступу до неї відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідь-відмова відповідача не містить таких посилань, а відзив на позовну заяву та апеляційна скарга - пояснень з цього приводу.

Крім цього, апеляційна скарга відповідача не вказує на правову позицію про належне виконання відповідачем вимог Закону України Про доступ до публічної інформації , під час надання відповіді на запит, тільки посилається на вимоги Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Колегія суддів вважає правильною надану судом першої інстанції оцінку доказів у справі, та зроблений висновок про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів правомірності відмови відповідача у наданні публічної інформації позивачу на запит.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про доступ до публічної інформації інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Статтею 9 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 цього Закону до службової може належати, зокрема інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 7 ст. 6 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Разом з тим, відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що копії актів перевірок, як вид службової інформації, є внутрівідомчою службовою кореспонденцією, доповідними записками, рекомендаціями, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; або, що інформація включена до переліку відомостей, які становлять службову інформацію: або факту того, що запитуваній інформації присвоєно гриф "для службового користування". Окрім того, жодної вказівки на те, яким чином обмежено доступ до запитуваної інформації у відповіді на запит не зазначено.

У разі, якщо інформація має статус обмеженого доступу - дотримуватись обов`язкових законодавчо встановлених умов: поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - поширювати таку інформацію лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації .

У разі визнання певної інформації з обмеженим доступом - надати запитувачу інформацію обґрунтовану та мотивовану відмову про неможливість її надання або відповідь про надання її частково.

При цьому обов`язковою умовою, у разі відмови в задоволені запиту є наведення обґрунтованих підстав такої відмови. У разі неправомірної відмови - суд може визнати такі дії протиправними та зобов`язати її надати.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Неправомірними діями відповідача у даному спорі є саме ненадання обґрунтованої відповіді за запит про отримання публічної інформації.

Натомість, у суду відсутні повноваження та компетенція задовольнити позовні вимоги шляхом визнання неправомірною відмови у наданні копій документів за запитом про надання публічної інформації від 28.03.2019 № 30 та зобов`язати надати копії документів, оскільки така інформація знаходиться у відповідача, як розпорядника, яка в силу закону може підпадати під заборону її оприлюднення, і в такому випадку ненадання її запитувачу інформації є правомірною.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними дії відповідача по ненаданню обґрунтованої відповіді на запит від 28.03.2019 № 30.

Також, враховуючи протиправність оскаржуваних дій, колегія суддів дійшла до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 28.03.2019 № 30 і надати на нього обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Разом з тим, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за присутності представника відповідача.

Частиною 2 ст. 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Відповідач просить суд апеляційної інстанції розглядати справу в присутності його представника.

З огляду достатності матеріалів справи для вирішення справи, колегія суддів вважає можливим відмовити у задоволенні такого клопотання.

В силу приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів, вважає можливим здійснити апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, норми ст. 5 КАС України, тому судове рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 скасувати в частині зобов`язання Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області надати Громадському об`єднанню Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області публічну інформацію щодо надання копій документів відповідно до запиту від 28.03.2019 № 30, з прийняттям в цій частині нового судового рішення, яким зобов`язати Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Сумській області повторно розглянути запит Громадського об`єднання Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області від 28.03.2019 № 30 та надати на нього обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик