Рішення

від 22.07.2019 по справі 500/745/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/745/19

22 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача ОСОБА_1 П.В.

представника відповідача Федорів Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" (далі - позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення №00002861303 від 12.03.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки ) №Ю-0002841303 від 12.03.2019 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002851303 від 12.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. За результатами перевірки складено акт №203/19-00-13-03/08680810 від 21.02.2019 року, на підставі якого відповідачем винесено оскаржені податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 187690,49 грн., з них: 104077,17 грн. за податковим зобов`язанням, 64262,18 грн. за штрафними санкціями та 19351,14 грн. пені, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 92972,36 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 44971,21 грн.

Однак, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області протиправно включено до розрахунку суми кредиторської заборгованості по податку на доходи фізичних осіб 64659,78 грн., оскільки така сума не являлась наслідком порушення позивачем норм законодавства в період з 01.01.2016 року, в наслідок чого невірно нараховано і суми штрафних санкцій та пені.

Водночас, п.6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 07.03.2013 року № 396/5, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 року за № 387/22919 (далі - Інструкція № 396/5), який регулює відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених до позбавлення волі, не визначає нарахування єдиного соціального внеску на фонд оплати праці засуджених, а тому суми виплат, отримані фізичними особами під час відбування покарання в місцях позбавлення волі не є базою нарахування єдиного соціального внеску.

За таких обставин, вважає, спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали, 19.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-45), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що сума основного платежу по податку на доходи фізичних осіб є узгодженою в силу її самостійного визначення платником в податковій звітності, а несвоєчасне перерахування такого слугувало застосуванню до позивача штрафних санкцій згідно п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та нарахуванню пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України. В свою чергу, ненарахування та неутримання позивачем єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засудженим за період перевірки свідчить про підставність винесення оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки ) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові (а.с.5-10) та відповіді на відзив (а.с.56-59). Наголосив, що якщо контролюючий орган чітко встановлює період перевірки, в даному випадку з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, то він позбавлений права перевіряти період, що виходить за межі такого.

Разом з тим, представник позивача погодився з даними вказаними у розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб (а.с. 73-75), наданих відповідачем на вимогу суду.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.36-45), посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених за результатами перевірки. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що оскаржувані рішення контролюючим органом прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при постановленні рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" 27.06.1995 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Тернопільській області як платник податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.29).

На підставі наказу від 21.01.2019 року №117 (а.с.11), Головним управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки складено акт №203/19-00-13-03/08680810 від 21.02.2019 року (а.с.12-22), у якому встановлено наступні порушення:

пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.171.1 ст.171, пп."а" п.176.2 ст.176 ПК України, а саме несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, в результаті чого донараховано пені в сумі 19351,14 грн.;

пп.14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.131.2 ст.131, пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168, пп."а", "г" п.176.2 ст.176 розд.IV ПК України, а саме не сплачене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 104077,17 грн . ;

пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168, пп."а", "г" п.176.2 ст.176 розд.IV ПК України, а саме несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції;

пп."а" п.176.2 ст.176 розд.IV ПК України, п.3.1 розд.III наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 року "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку", за IV кв. 2016 року, I, II, III, IV кв. 2017 року, I, II, III, IV кв. 2018 року не відображено виплачені доходи, а саме винагорода за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами засудженим за ознакою доходу "102";

правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами встановлено: у порушення ст.7, п.1, 4, 5, 6, 8, 10 ст.8, п.9.2, 9.8, 9.11 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464-VІ) за період перевірки встановлено не нарахування та неутримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засудженим в сумі 92972,36 грн., в тому числі з 08.10.2016 року по 31.12.2016 року - 8285,15 грн., 2017 рік - 43054,50 грн., 2018 рік - 41632,71 грн.

На підставі акта перевірки, 12.03.2019 року Головним управління ДФС у Тернопільській області прийнято:

податкове повідомлення - рішення №00002861303, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 187690,49 грн., з них: 104077,17 грн. за податковим зобов`язанням, 64262,18 грн. за штрафними санкціями та 19351,14 грн. пені (а.с.23);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0002841303, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 92972,36 грн. (а.с.24);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002851303, яким застосовано до позивача штрафні санкції зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 44971,21 грн. (а.с.25).

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесених на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

В свою чергу, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків податковим агентом регламентується п.168.1 ст.168 ПК України.

Так, положеннями вказаної законодавчої норми передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

У відповідності до п.54.2 ст.54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно пп."а" п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України).

Серед іншого, п.126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається:

у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (у редакції ПК України до 01.01.2017 року);

при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (у редакції ПК України з 01.01.2017 року).

При цьому, п.102.1 ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, встановлена наведеною законодавчою нормою вимога щодо строку давності є загальною і поширюється на всі випадки визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, за виключенням випадків, перелік яких визначений п.102.2 ст.102 ПК України, наявність яких у судовому процесі не встановлено, як і не посилаються на наявність таких обставин і сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 21.01.2019 року №117 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки" перевіряємий період визначено з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Так, Головним управління ДФС у Тернопільській області при перевірці правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року встановлено, що сальдо станом на 01.01.2016 року становить 169736,62 грн. У вищевказану заборгованість включено 113072,98 грн. по вільнонайманих працівниках, з яких сума боргу 105076,84 грн. розстрочена згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року у справі №2-а-3502/09/1970, та 56663,64 грн. по засуджених.

Розрахунком повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, наведеним у акті перевірки №203/19-00-13-03/08680810 від 21.02.2019 року, відображено, що сальдо станом на 31.12.2018 року становить 218946,36 грн. У вищевказану заборгованість включено суму 9792,35 грн. нарахованого податку на доходи фізичних осіб за грудень 2018 року, граничний термін сплати якого наступає у січні 2019 року, та суму боргу 105076,84 грн., розстрочена згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року у справі №2-а-3502/09/1970.

Однак, контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням №00002861303 від 12.03.2019 року збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 104077,17 грн., в яку враховано суму 64659,78 грн., що виникла до 01.01.2016 року.

Тобто відповідачем без проведення перевірки та відсутності нарахування податкових зобов`язань безпідставно визначено сальдо (заборгованість) станом на 01.01.2016 року в сумі 64659,78 грн. по податку з доходів фізичних осіб.

Також безпідставно, Головне управління ДФС у Тернопільській області вийшло за межі перевіряємого періоду з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, притягнувши державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 64262,18 грн. та нарахувавши позивачу пеню в розмірі 19351,14 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд відзначає, що доводи відповідача про самостійне визначення позивачем у власних документах сальдо в сумі 64262,18 грн. станом на 01.01.2016 року, не є належним обґрунтуванням, оскільки така заборгованість могла виникнути лише на підставі податкового повідомлення рішення чи даних декларації.

Таким чином суд вважає, що відповідачем, без належних підстав констатовано наявність заборгованості станом на 01.01.2016 року без належних на це підстав та фактично здійснено перевірку підприємства за межами 1095 днів, що суперечить вимогам п.102.1 ст.102 ПК України та періоду який визначений у наказі від 21.01.2019 року №117 (а.с. 11).

В свою чергу, правомірність збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 66836,64 грн., з них: 39417,39 грн. за податковим зобов`язанням (донараховано за період з 01.01.2016 року), 27341,25 грн. за штрафними санкціями та 78,00 грн. пені підтверджується актом перевірки та представленим відповідачем в ході розгляду справи розрахунком повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року (а.с.73-75), правомірність обчислення яких позивачем не заперечується та визнано дані вказані у ньому.

Вказаний розрахунок здійснено без позитивного сальдо позивача по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2016 року.

Отже встановлені обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про безпідставне збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 120853,85 грн., з них: 64659,78 грн. за податковим зобов`язанням (виникло до 01.01.2016 року), 36920,935 грн. за штрафними санкціями та 19273,14 грн. пені, що дає підстави для висновку про не відповідність в цій частині оскаржуваного податкове повідомлення-рішення №00002861303 від 12.03.2019 року критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України і, як наслідок, підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки ) №Ю-0002841303 від 12.03.2019 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002851303 від 12.03.2019 року, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі - КВК України) засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України (ч.1 ст.120 КВК України).

За змістом ч.1, 2 ст.122 КВК України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року№2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до п.2, 3, 10 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464-VІ).

Системний аналіз наведених норм КВК України та Закону № 2464-VІ, свідчить про помилковість твердження позивача про те, що суми виплат, отримані фізичними особами під час відбування покарання в місцях позбавлення волі не є базою нарахування єдиного соціального внеску відповідно до Інструкції № 396/5, оскільки засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Водночас, позивач є платником єдиного внеску та зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із сум винагород за виконанні роботи (надані послуги) за цивільно - правовими договорами засудженим незалежно від фінансового стану.

Також, суд звертає увагу на те, що зазначені норми КВК України та Закон № 2464-VІ мають вищу юридичну силу ніж Інструкція № 396/5.

Проте, як слідує із акта перевірки №203/19-00-13-03/08680810 від 21.02.2019 року та не заперечується сторонами у справі, виплати сум винагород, нарахованих засудженим за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами за період перевірки в сумі 422601,62 грн. у звітності не відображались, в тому числі з 08.10.2016 року по 31.12.2016 року - 37659,82 грн., за 2017 рік - 195702,21 грн., за 2018 рік - 189239,59 грн.

Як наслідок, контролюючим органом підставно встановлено не нарахування та неутримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засудженим за період перевірки з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в сумі 92972,36 грн., в тому числі з 08.10.2016 року по 31.12.2016 року - 8285,15 грн., 2017 рік - 43054,50 грн., 9 місяців 2018 рік - 41632,71 грн.

Відповідно до пп.3 п.2 розд.VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Частиною 4 ст.25 Закону № 2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Водночас, правомірність обчислення штрафних санкцій зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 44971,21 грн. стверджується відповідним розрахунком (а.с.26-27).

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржені вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідач прийняв відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень у повному обсязі, про що описано вище.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1812,81 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.03.2019 року №00002861303, в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 120853 (сто двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 85 (вісімдесят п`ять) копіок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112)" (місцезнаходження: вул. Шевченка, 94, м.Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260, ЄДРПОУ 08680810) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, ЄДРПОУ 39403535) судовий збір у розмірі 1812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) гривень 81 (вісімдесят одна) копійка, сплачений відповідно до платіжного доручення №1855 від 20.03.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.