Постанова

від 06.11.2019 по справі 500/745/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 рокуЛьвів№857/9384/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

з участю представників: позивача Мигалевич Н.С., відповідача Мурованої І. Я .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №500/745/19 (головуючий суддя у перші інстанції Мандзій О.П., рішення проголошене о 12.51 год. у м. Тернополі, повний текст складений 01.08.2019 р.) за адміністративним позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112) до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112) (далі позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення №00002861303 від 12.03.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки ) №Ю-0002841303 від 12.03.2019 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002851303 від 12.03.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. За результатами перевірки складено акт №203/19-00-13-03/08680810 від 21.02.2019 року, на підставі якого відповідачем винесено оскаржені податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 187690,49 грн., з них: 104077,17 грн. за податковим зобов`язанням, 64262,18 грн. за штрафними санкціями та 19351,14 грн. пені, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 92972,36 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 44971,21 грн. Вважає, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області протиправно включено до розрахунку суми кредиторської заборгованості по податку на доходи фізичних осіб 64659,78 грн., оскільки така сума не являлась наслідком порушення позивачем норм законодавства в період з 01.01.2016 року, в наслідок чого невірно нараховано і суми штрафних санкцій та пені. Водночас, п.6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 07.03.2013 року № 396/5, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 року за № 387/22919 (далі Інструкція № 396/5), який регулює відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених до позбавлення волі, не визначає нарахування єдиного соціального внеску на фонд оплати праці засуджених, а тому суми виплат, отримані фізичними особами під час відбування покарання в місцях позбавлення волі не є базою нарахування єдиного соціального внеску.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.03.2019 року №00002861303, в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 120853,85 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області судовий збір у розмірі 1812,81 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №1855 від 20.03.2019 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, оскільки таке не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає про те, що в межах контрольно-перевірочної роботи податковим органом лише констатується сума, яка повинна бути сплачена по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на підставі документації платника, тому сума основного платежу по податку на доходи фізичних осіб апріорі є узгодженою, в силу її самостійного визначення платником в податковій звітності, відтак судове оскарження податкових повідомлень рішень, в яких такі зобов`язання зафіксовані не змінює статус самостійно задекларованого платником зобов`язання як неузгодженого. Позивач у своїх поясненнях та обґрунтуваннях наполягає на тому, що оскільки суми податку на доходи фізичних осіб відображені в податкових повідомленнях - рішеннях, які є предметом судового оскарження, то дані суми є неузгодженими та не можуть погашатись сплаченими позивачем поточними сумами податку. Проте, податковим органом не проводились в ІКП по податку на доходи фізичних осіб суми податкових зобов`язань, суми штрафних санкцій, суми пені визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях, а відповідно і не погашались дані суми поточною сплатою. Кожним наступним Актом перевірки податковим органом виводились суми сальдо по даному платежу, а саме суми, які позивач самостійно зобов`язався сплатити та не сплатив одночасно із заробітною платою.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що податок на доходи фізичних осіб за періоди, зазначені в акті перевірки, сплачений позивачем з порушенням строків, визначених зазначеними нормами Закону. Просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника, Головне управління ДПС у Тернопільській області, представник якого апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№112) 27.06.1995 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Тернопільській області як платник податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу від 21.01.2019 року №117, Головним управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки складено акт №203/19-00-13-03/08680810 від 21.02.2019 року, у якому встановлено наступні порушення: пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.171.1 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 ПК України, а саме несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, в результаті чого донараховано пені в сумі 19351,14 грн.;

пп.14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.131.2 ст.131, пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168, пп. а , г п.176.2 ст.176 розд.IV ПК України, а саме не сплачене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 104077,17 грн.;

пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168, пп. а , г п.176.2 ст.176 розд.IV ПК України, а саме несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції;

пп. а п.176.2 ст.176 розд.IV ПК України, п.3.1 розд.III наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 року Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку , за IV кв. 2016 року, I, II, III, IV кв. 2017 року, I, II, III, IV кв. 2018 року не відображено виплачені доходи, а саме винагорода за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами засудженим за ознакою доходу 102 ;

правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами встановлено: у порушення ст.7, п.1, 4, 5, 6, 8, 10 ст.8, п.9.2, 9.8, 9.11 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ від 08.07.2010 року із змінами та доповненнями (далі Закон № 2464-VІ) за період перевірки встановлено не нарахування та неутримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засудженим в сумі 92972,36 грн., в тому числі з 08.10.2016 року по 31.12.2016 року 8285,15 грн., 2017 рік 43054,50 грн., 2018 рік 41632,71 грн.

На підставі акта перевірки, 12.03.2019 року Головним управління ДФС у Тернопільській області прийнято: податкове повідомлення - рішення №00002861303, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 187690,49 грн., з них: 104077,17 грн. за податковим зобов`язанням, 64262,18 грн. за штрафними санкціями та 19351,14 грн. пені; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0002841303, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 92972,36 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002851303, яким застосовано до позивача штрафні санкції зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 44971,21 грн.

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що відповідачем, без належних підстав констатовано наявність заборгованості станом на 01.01.2016 року без належних на це підстав та фактично здійснено перевірку підприємства за межами 1095 днів, що суперечить вимогам п.102.1 ст.102 ПК України та періоду який визначений у наказі від 21.01.2019 року №117.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням того, що рішення суду оскаржив лише відповідач в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 12.03.2019 року №00002861303, в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 120853,85 грн., відповідно рішення суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків податковим агентом регламентується п.168.1 ст.168 ПК України, якою передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном граничний термін сплати до бюджету податку розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

У відповідності до п.54.2 ст.54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно пп. а п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України).

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (у редакції ПК України до 01.01.2017 року); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (у редакції ПК України з 01.01.2017 року).

При цьому, п.102.1 ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, встановлена наведеною законодавчою нормою вимога щодо строку давності є загальною і поширюється на всі випадки визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, за виключенням випадків, перелік яких визначений п.102.2 ст.102 ПК України, наявність яких у судовому процесі не встановлено, як і не посилаються на наявність таких обставин і сторони.

З матеріалів справи слідує, що наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 21.01.2019 року №117 Про проведення документальної планової виїзної перевірки перевіряємий період визначено з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Зокрема, Головним управління ДФС у Тернопільській області при перевірці правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року встановлено, що сальдо станом на 01.01.2016 року становить 169736,62 грн. У вищевказану заборгованість включено 113072,98 грн. по вільнонайманих працівниках, з яких сума боргу 105076,84 грн. розстрочена згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року у справі №2-а-3502/09/1970, та 56663,64 грн. по засуджених.

Розрахунком повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, наведеним у акті перевірки №203/19-00-13-03/08680810 від 21.02.2019 року, відображено, що сальдо станом на 31.12.2018 року становить 218946,36 грн. У вищевказану заборгованість включено суму 9792,35 грн. нарахованого податку на доходи фізичних осіб за грудень 2018 року, граничний термін сплати якого наступає у січні 2019 року, та суму боргу 105076,84 грн., розстрочена згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року у справі №2-а-3502/09/1970.

Проте, відповідачем податковим повідомленням-рішенням №00002861303 від 12.03.2019 року збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 104077,17 грн., в яку враховано суму 64659,78 грн., що виникла до 01.01.2016 року, тобто без проведення перевірки та відсутності нарахування податкових зобов`язань безпідставно визначено сальдо (заборгованість) станом на 01.01.2016 року в сумі 64659,78 грн. по податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно Головне управління ДПС у Тернопільській області безпідставно вийшло за межі перевіряємого періоду з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, притягнувши позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 64262,18 грн. та нарахувавши позивачу пеню в розмірі 19351,14 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що доводи відповідача про самостійне визначення позивачем у власних документах сальдо в сумі 64262,18 грн. станом на 01.01.2016 року, не є належним обґрунтуванням, оскільки така заборгованість могла виникнути лише на підставі податкового повідомлення рішення чи даних декларації.

Отже з урахуванням наведених вище обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем, без належних підстав констатовано наявність заборгованості станом на 01.01.2016 року без належних на це підстав та фактично здійснено перевірку підприємства за межами 1095 днів, що суперечить вимогам п.102.1 ст.102 ПК України та періоду який визначений у наказі від 21.01.2019 року №117.

За правилами пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Зазначений документ надає контролюючому органу право на проведення перевірки та визначає період, що охоплюється такою перевіркою.

Відтак здійснення перевірки за період, який не обумовлений у наказі, свідчить про перевищення податковим органом повноважень при проведенні такої перевірки, призводить до визнання перевірки за цей період незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Перевіряємий період - це період, протягом якого платником податків вчинені порушення податкового законодавства, що характеризується активною винною поведінкою платника податків в певний період, в певний час.

Отже, якщо податковий орган чітко встановлює період перевірки, в даному випадку з 01.01.2016р. по 31.12.2018p., то він позбавлений права перевіряти період, який не визначений наказом про проведення перевірки та направленням на перевірку.

Однак, незважаючи на вказане, податковий орган вийшов за межі вказаного періоду та при прийнятті оскаржуваного рішення та врахував суму, яка виникла до 01.01.2016 року.

Згідно пункту 78.7 статі 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки;, судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень пункту 44.1 статі 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Проте, відповідач не досліджував первинні документи, які б підтверджували суму податку на доходи з фізичних осіб згідно сальдо, яке існувало станом на 01.01.2016 р. та період його виникнення. Дана обставина фактично не заперечується відповідачем, а також підтверджується самим актом перевірки, а саме в п. 2.7. акту (стор. 2) вказано, що суцільним порядком охоплено документи за період 01.01.2016 по 31.12.2018 року а саме: відомості нарахування та виплати заробітної плати, журнали ордера та оборотно-сальдові відомості по рахунках, касові книги, авансові звіти, банківські документи, податкова звітність, цивільно-правові угоди.

Таким чином, зазначена у акті сума (що існувала станом на 01.01.16р.) не може вважатись доведеною, а враховуючи період, що входить за межі перевірки - є безпідставно визначеною податковим органом.

Що стосується доводів апелянта про те, що сума основного платежу по податку з доходів фізичних осіб апріорі є узгодженою, в силу її самостійного визначення позивачем в податковій звітності та задекларованого податкового зобов`язання, то такі є безпідставними, оскільки позивачем не подавалась податкова звітність, у якій би визначалась сума податку з доходів фізичних осіб утриманого із доходів засуджених, та не декларувались податкові зобов`язання по даному податку утриманому із доходів засуджених.

Отже встановлені обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про безпідставне збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 120853,85 грн., з них: 64659,78 грн. за податковим зобов`язанням (виникло до 01.01.2016 року), 36920,935 грн. за штрафними санкціями та 19273,14 грн. пені, що дає підстави для висновку про не відповідність в цій частині оскаржуваного податкове повідомлення-рішення №00002861303 від 12.03.2019 року критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України і, як наслідок, підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №500/745/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складено 12.11.2019р.