Рішення

від 29.07.2019 по справі 210/1836/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1836/19

Провадження № 2/210/1276/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" липня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу Схід-2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що житлово-будівельний кооператив Схід-2 є виконавцем житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку за адресою:

АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає на сьогоднішній день ОСОБА_1 (далі - Відповідач).

Позивач відповідно до вимог Статуту та законодавства у сфері житлово-комунального господарства надає Відповідачу житлово-комунальні послуги. Так, пощивачем з лютого 2014 року по червень 2018 року Відповідачу було надано послуг на 7403,88 грн., які останній, згідно п. 6.2.3 Статуту (в редакції від 28.08.2016р.) та п. 5 (в редакції від 02 жовтня 2002 року), зобов`язаний був оплатити у встановлений законодавством строк.

Також, п. 3 Статуту Житлово-будівельного кооперативу Схід-2 , (в редакції 20 жовтня 2002 року) встановлено, що кошти кооперативу складаються з внесків членів кооперативу на утримання, експлуатацію та ремонт будинку та інших надходжень.

Також, позивач зазначає, що Відповідач, за прострочення сплати боргу в розмірі 7403,88 грн, зобов`язаний додатково сплатити на користь Позивача три проценти річних в сумі 478,28 грн.; втрати від інфляції в сумі 2873,73 грн.

Сторони в судове засідання не викликались.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що він зареєстрований та мешкає по АДРЕСА_2 , й відповідно є споживачем означених послуг. І, як споживач, має сплачувати спожиті послуги, але не на підставі Статуту ЖБК "Схід-2", оскільки він не є членом ЖБК, оскільки ніколи не виявляв бажання й не подавав заяви про вступ до нього.

Квартира не належить до ЖБК "Схід-2", а є приватною власністю, й це є фактом, встановленим в рішенні апеляційного суду від 10.07.2018 року (справа № 210/619/14-ц). Відтак, користування, квартирою відбувається з підстав приватної власності, а не членства в ЖБК.

Крім того, відповідач просив застосувати строки позовної давності. З приводу цих вимог відповідач зазначив, що позивач вперше звернувся до суду, 29.08.2018 року, відтак позовний період має починатися не раніше за 29.08.2015 р. Але Позивач висуває вимоги з 01.02.2014 р, тобто поза межами строку позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Крім того, відповідач суму заборгованості вважає не доведеною.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд доходить до наступного.

Так, з письмових матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що позивач надає послуги з утримання будинку і прибудинкової території (далі - утримання будинку) за адресою АДРЕСА_3 , а відповідач, є споживачем житлово-комунальних послуг.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України Про житлово - комунальні послуги , відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 156 ЖК України визначає права і обов`язки членів сім`ї власника жилого будинку (квартири). Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Так, за згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

В обґрунтування своїх вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за період лютий 2014 року - червень 2018 року, згідно якого відповідач має заборгованість за обслуговування теплового лічильника, обслуговування персоналу, зовнішнє, вивіз сміття, послуги банку, ремонт фонд, податок на землю, послуги юриста - 7403,88 грн.

Також надано розрахунок за вказаний період інфляційні втрати - 2873,73 грн., три проценти річних - 478,28 грн.

Згідно ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21, пп. 4, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками сфери житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та відповідальність сторін і штрафні санкції за невиконання умов договору. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, лише в разі його підготовки виконавцем на основі типового договору.

Тобто законом визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.67ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін\тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженим и в установленому порядку.

Оскільки між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які врегульовано Законом України Про житлово-комунальні послуги , тощо, відповідач має зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів.

Водночас, у відповідності до Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

З вказаного випливає, що обслуговування теплового лічильника, обслуговування персоналу, зовнішнє освітлення, послуги банку, ремонт фонд, податок на землю, послуги юриста не входять до переліку комунальних послуг, визначених Законом. Зокрема, позивачем не надано жодних доказів здійснення ремонтних робіт, проте вказаною нормою не передбачена комунальна послуга у вигляді ремонт фонд .

Вказаний висновок зазначено у постанові Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року у справі № 210/619/14-ц за позовом Житлово-будівельного кооперативу Схід - 2 (далі - ЖБК Схід - 2 ) до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст.129 1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Згідно ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Отже, судом вважається доведеною та обставина, що до переліку комунальних послуг включено в даному випадку лише вивіз відходів, заборгованість за які складає 280,92 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене можна зробити висновок, що вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими, проте з їх розміром суд не може погодитись через наступне: вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, що знаходяться поза межами позовної давності, не можуть бути задоволені в зв`язку з відповідною заявою відповідача та відсутності підстав для застосування положень ст. 264 ЦК України.

Cуд розглядає позовні вимоги в межах строків позовної давності та заявлених вимог, позивач звернувся до суду 09 квітня 2019 року. При цьому, з письмових матеріалів справи встановлено, що позивач раніше звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідача, котра була задоволена шляхом винесення судового наказу, котрий в подальшому був скасований за заявою боржника (відповідача по справі). Так, із заявою про видачу судового наказу позивач звертався 29.08.2018 року, а отже задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за вивіз відходів за період 29.08.2015 року по 29.08.2018 рік, що складає 133,86 грн.

Таким чином, сума інфляційних збитків за цей період становить 46.33 грн., 3% річних - 12.00 грн.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в частині , що пропорційна задоволеному позову .

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем надано акт виконання робіт від 03.05.2019 року.

Однак факт сплати позивачем заявлених сум у розмірі 2500 грн. на користь адвоката нічим не підтверджується, платіжне доручення, квитанція тощо у матеріалах справи відсутня. Отже вказана вимога задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлялись позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 10755,89 грн. При цьому, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача загальної суми заборгованості у розмірі 192,19 грн.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. за подання позовної заяви майнового характеру. Водночас, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд доходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 34 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5, 10- 13,76-81,89,141,264-265 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу Схід-2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_2 на користь житлово-будівельного кооперативу Схід-2 , код ЄДРПОУ 21910404, заборгованість за житлово-комунальні послуги, а саме за вивіз відходів, за період з серпня 2015 року по серпень 2018 року в розмірі 133,86 грн. (сто тридцять три гривні вісімдесят шість копійок), інфляційні збитки 46,33 грн. (сорок шість гривень тридцять три копійки), 3% річних - 12,00 грн. (дванадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_2 на користь житлово-будівельного кооперативу Схід-2 , код ЄДРПОУ 21910404 суму судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 34 грн. 30 коп. (тридцять чотири гривні тридцять копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко