Постанова

від 19.11.2019 по справі 210/1836/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8962/19 Справа № 210/1836/19 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи :

позивач - Житлово-будівельний кооператив "Схід-2",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Схід-2" на рішення Дзержинського районного суду від 29 липня 2019 року, ухваленого суддею Сільченком В.Є. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року Житлово-будівельний кооператив "Схід-2" (надалі - ЖБК"Схід-2" ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ЖБК Схід-2 є виконавцем житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1. В квартирі № 6 зареєстрований та проживає відповідач ОСОБА_1 . Позивач відповідно до вимог Статуту та законодавства у сфері житлово-комунального господарства надає відповідачу житлово-комунальні послуги. Пунктом 3 Статуту ЖБК Схід-2 встановлено, що кошти кооперативу складаються з внесків членів кооперативу на утримання, експлуатацію та ремонт будинку та прибудинкової території. ЖБК Схід-2 позивачу за період з лютого 2014 року по червень 2018 року надано послуги на суму 7403,88 грн., які він не сплатив, тому позивач просить суд стягнути розмір заборгованості, три проценти річних в сумі 478,28 грн., втрати від інфляції в сумі 2873,73 грн. та судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду від 29 липня 2019 року позов ЖБК Схід-2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК Схід-2 заборгованість за житлово-комунальні послуги, а саме за вивіз відходів, за період з серпня 2015 року по серпень 2018 року в розмірі 133,86 грн., інфляційні збитки 46,33 грн., 3% річних - 12,00 грн., суму судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 34,30 грн.

В апеляційній скарзі ЖБК"Схід-2", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, що висновки суду ґрунтуються на неповно з`ясованих обставинах, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ЖБК Схід-2 в повному обсязі. В мотивування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що судом не враховано що відповідач є членом ЖБК"Схід-2" на підставі дії статуту та повинен сплачувати вартість послуг, які отримує на підставі тарифів затверджених правлінням. Відповідач заяви про вихід з членства кооперативу не подавав, тому зобов`язаний сплачувати щомісячні членські внески. Представник відповідача посилаючись на те, що відповідач користується щомісячно комунальними послугами, вважає строк позовної давності не пропущеним. Вважає, що висновок суду про відмову в стягненні витрат на правову допомогу, прийнятим судом без дослідження акту виконаних робіт та умов укладеного договору.

У відзиву на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зауважує, що заяви про вступ до ЖБК не подавав, тому не є членом кооперативу.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови ЖБК "Схід-2" в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, наданого відзиву на неї, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.1. Статуту ЖБК "Схід-2", передбачено, що створений для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК. ( а.с. 16-30).

Відповідно до розділу 4 Статуту ЖБК Схід-2 , в редакції 2002 року, член кооперативу зобов`язаний своєчасно вносити платежі та покриття витрат кооперативу, на експлуатацію та ремонт житлового будинку (а.с. 28).

З матеріалів справи видно, що ЖБК Схід-2 перебуває в договірних відносинах з АТ ДТЕК Дніпрообленерго укладено договір про постачання послуг у вигляді електричної енергії ( а.с. 51).

Також матеріалами справи підтверджено, що ЖБК Схід-2 здійснює розрахунки за житлово-комунальні послуги, які надаються та постачаються у житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь житлово-будівельного кооперативу Схід-2 , заборгованість за житлово-комунальні послуги у вигляді вивізу відходів за період з серпня 2015 року по серпень 2018 року в розмірі 133,86 грн., інфляційні збитки 46,33 грн., 3% річних - 12,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є членом кооперативу, тому має обов`язок лише з вивозу мусора, як споживач цих послуг, застосував за заявою відповідача наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Між сторонами виникли правовідносини по наданнюЖБК Схід-2 , з одного боку, та споживанню ОСОБА_1 , з іншого боку, комунальних послуг та своєчасної та у повному обсязі їх оплати.

Відповідно до вимог Закону України Про кооперацію , п.1 Статуту житлово-будівельного кооперативу 18 грудня 2000 року створено ЖБК Схід-2 для задоволення потреб членів кооперативу в житлі шляхом будівництва будинку на приватні кошти кооперативу з допомогою державного кредитування, багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , і подальшої експлуатації та управління цим будинком (а.с.27).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною першою статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до статті 149 ЖК України, права та обов`язки членів житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім`ї, умови користування та підстави припинення користування жилим приміщенням визначаються статутом кооперативу.

Колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_1 не є членом кооперативу, тому не має обов`язку сплачувати внески членів ЖБК Схід-2 .

Пунктом 5 Статуту ЖБК Схід-2 , передбачено що членами кооперативу є громадяни,які постійно мешкають в цьому будинку незалежно від форми придбання квартири відповідно діючому законодавству (а.с.27).

Розділом 4 Статуту ЖБК Схід-2 , передбачено, що громадяни, які постійно мешкають у будинку відповідно до п.1,5 цього статуту є членами ЖБК (а.с.27).

Отже, твердження суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_1 не є членом кооперативу ЖБК Схід-2 не можна визнати обґрунтованими, оскільки він постійно з 2006 року проживає у будинку, користується комунальними послугами, які кооператив надає. Є членом кооперативу, доказів виходу з членів кооперативу не надав.

Згідно розділу 2 статуту ЖБК здійснює експлуатацію та ремонт належного йому житла та прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу. Кошти кооперативу складаються з внесків членів кооперативу на утримання, експлуатацію та ремонт будинку та інших надходжень. Всі власні кошти кооперативу охороняються в комерційних банках (розділ 3).

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно положення Статуту в редакції від 26 серпня 2016 року, п.2.2 передбачено перелік видів діяльності ЖБК, а саме ремонт і реконструкція житлових будинків ЖБК, будівництво та експлуатація об`єктів спільної власності членів ЖБК, забезпечення належного утримання будинків та прибудинкової території, сприяння мешканців будинку в отриманні комунальних та інших послуг, захист майнових інтересівв членів ЖБК і їх соціальних прав, забезпечення виконання членами ЖБК вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території (а.с.18).

Член ЖБК зобов`язаний виконувати вимоги Статуту ЖБК, рішення загальних зборів, зборів уповноважених і правління ЖБК (п.6.2.1.Сатуту).

Колегією суддів досліджено діяльність ЖБК Схід-2 , які має в штатному розписі з 01 січня 2015 року керівника (голову правління), бухгалтера, двірника, слюсаря, із встановленим розміром заробітної плати (а.с.52-59).

Протоколом №50 зборів уповноважених та членів правління ЖБК Схід-2 від 31 січня 2018 року затверджено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд, згідно Постанови КМ №515 від 17 липня 2015 року у зв`язку із підвищенням цін та тарифів підняли тариф до 5 грн. за квадратний метр на послуги з утримання будинків і споруд, освітлення будинку, оплати праці найманих працівників та усіх послуг, які надає ЖБК з 01 лютого 2018 року (а.с.36,37).

Відповідно до п.9.3 Статуту до поточних витрат ЖБК Схід-2 відносяться витрати на поточний ремонт частини елементів будинку, які знаходяться в спільній власності; витрати на утримання управлінського й обслуговуючого персоналу, у тому числі витрати по договору цивільно-правового характеру, витрати на малоцінні та швидкозності предмети на витратні матеріали та канцелярські приналежності, витрати на електроенергію для освітлення місць загального користування та прибудинкової території; витрати на винагороду членів ЖБК, правління і ревізійної комісії, витрати на надання матеріальної допомоги членам ЖБК, інші витрати (а.с.25).

Колегія суддів, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за комунальні послуги, приходить до переконання, що ЖБК Схід-2 надає, а відповідач ОСОБА_1 споживає не лише послуги з вивезення побутових відходів (мусора), але ще використовує послуги з обслуговування теплового лічильника, зовнішнього освітлення, прибирання будинку та прибудинкової території, проведення поточного ремонту конструкцій будинку, вузлів та його елементів (сходові клітини, підвали, горища), має обов`язок по сплаті податку на землю, на якій розташований будинок та прибудинкової території, а також витрати на утримання управлінського й обслуговуючого персоналу, в тому числі витрати по договору цивільно-правового характеру.

Позивачем надано розрахунок заборгованості та калькуляцію нарахованих щомісячних платежів, якими доведено надання відповідачу послуг та їх розмір (а.с.60-95).

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги представника позивача про відсутність правових підстав для застосування до частини вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності.

Разом з тим, частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України).

За правилами частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог частини третьої статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Згідно з частиною четвертою 4 статті 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 січня 2015 року в справі № 6-214цс14. Підстави для відступлення від висновку, викладеного в зазначеній постанові Верховного Суду України, відсутні.

З урахуванням, заявленого відповідачем клопотання про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що з огляду на звернення позивача 29 серпня 2018 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, строк позовної давності перервався. Оскільки відповідач має обов`язок щомісячно сплачувати комунальні послуги, тому строк позовної давності має бути обрахований до кожного щомісячного платежу, що спростовує посилання представника позивача в апеляційній скарзі про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Як видно з матеріалів справи, вперше позивач звернувся до суду в серпні 2018 року, із заявою про видачу судового наказу, тому період за який підлягає стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності становить з серпня 2015 року по червень 2018 року в межах заявлених позовних вимог. За період з лютого 2014 року по серпень 2015 р., позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав, про застосування наслідків якого заявлено відповідачем.

В межах строку позовної давності з серпня 2015 року по червень 2018 року з відповідача ОСОБА_1 на користь ЖБК Схід-2 підлягає стягненню 4958,97 грн .

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Ураховуючи, що відповідач, який зареєстрований та проживає в квартири АДРЕСА_1 , споживає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, послуги з управління будинком та його ремонту, однак здійснює не здійснює їх оплату, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати вказаних послуг за період в межах строку позовної давності, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ЖБК Схід-2 підлягає стягненню 3% річних в сумі 210,30 грн., та інфляційні втрати 814,74 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийнято без повного дослідження та урахування усіх обставин справи, у зв`язку із чим, на підставі положення п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимогЖитлово-будівельний кооператив "Схід-2" та стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послугиза період з серпня 2015 року по червень 2018 рік в сумі 4958,97 грн., 3% річних в сумі 210,30 грн., та інфляційні втрати 814,74 грн.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом та апеляційною скаргою ЖБК"Схід-2" сплачений судовий збір у загальному розмірі 5763 грн.(1921+2881,50), який підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3206,23 грн., відповідно розрахунку (5984,01х5763:10755,89).

Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги ЖБК"Схід-2" в частині наявності підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки як видно з розрахунку заборгованості, до щомісячних платежів входять послуги юриста в сумі 5грн. Згідно акту виконаних робіт від 03 травня 2019 року замовник ЖБК Схід-2 прийняв від виконавця Хобти С.Г. правничу допомогу, яка полягає в стягненні заборгованості з ОСОБА_1 , яку зобов`язався сплатити в сумі 2500 грн., не пізніше 5 дня після ухвалення рішення (а.с.50). Отже, колегія суддів вважає, що надання юридичних послуг ураховано в щомісячні комунальні послуги, тому відповідач не має обов`язку нести подвійний тягар їх стягнення при розгляді справи.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Схід-2" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду від 29 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимогЖитлово-будівельний кооператив "Схід-2" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельний кооператив "Схід-2" заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2015 року по червень 2018 рік в сумі 4958,97 грн., 3% річних в сумі 210,30 грн., та інфляційні втрати 814,74 грн., що разом становить 5984,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельний кооператив "Схід-2" компенсацію судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3206,23 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 19 листопада 2019 року.

Головуючий:

Судді: