Рішення

від 17.07.2019 по справі 242/6455/18

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/6455/18

2/242/383/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі судового засідання Сафроновій К.В., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в обґрунтування позову зазначив, що він відповідно до наказу №146-К від 10.09.2014 року працював в КП «Комунальник» Селидівської міської ради за трудовим договором на посаді водія 3-го класу. 20.06.2017 року він уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді осіб рядового складу з Міністерством оборони України в особі Командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 , строком на 3 роки. Однак, в порушення норм діючого трудового законодавства, 26 червня2018 року відповідач звільнив позивача з роботи на підставі наказу № 66-к від 29 червня 2018 року про скорочення штату, у зв`язку з закінченням строку дії договору на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території АДРЕСА_1 , на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. Вважає дії відповідача грубо порушують його права, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд поновити строк для звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про його звільнення, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2018 року по день ухвалення рішення.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 14.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просить суд слухати справу у його відсутність за участю його представника, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки позивач перебував на військовій службі. Крім того, надав пояснення у відповідності до обставин, які викладені в відповіді на відзив, зазначивши, що місце роботи, посада й середній заробіток зберігаються у разі прийняття особи на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту, під час дії особливого періоду до його закінчення чи до дня фактичного звільнення. В подальшому надав до суду заяву, в якій просить суд слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення у відповідності до обставин, які викладені в відзиві, в якому зазначив, що позивач з 10.09.2014 року був прийняти на роботу до КП «Комунальник» водієм на ділянку з вивозу ТПВ. Відповідно до наказу № 195/2-к від 20.06.2017 року позивач був тимчасово висвобождений від роботи на період проходження військової служби згідно з контрактом з 20.06.2017 року за зберіганням за ним роботи, посади та середнього заробітку. Однак, у зв`язку з закінченням строку дії договору на надання послуг з вивезення ТБВ на території м. Селидове, м. Гірник, смт. Курахівка і смт. Гостре, що призвело до змін організації виробництва і праці підприємства, складений наказ № 1-К від 09.01.2018 року про скорочення штату. Інспектор з контролю повідомив по телефону ОСОБА_4 про його звільнення з 09.03.2018 року. 11.03.2018 року Жабському по місту його проходження служби в м. Волноваха було надіслано повідомлення про майбутнє вивільнення. Про факт неотримання позивачем повідомлення про майбутнє вивільнення, КП «Комунальник» був складений акт за підписом робітників підприємства. Договором від 01.03.2018 року був продовжений термін дії на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів з 01.03.2018 по 30.06.2018 р. по м. Гірник. 19.06.2018 року підприємством був направлений лист з повідомленням в військову частину, де проходив службу позивач, а також по місту його реєстрації, в якому повідомлялось ОСОБА_4 , що з 30.06.2018 року його буде звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП з усіма виплатами. 01.07.2018 року КП «Комунальник» Селидівської міської ради» припинив надавати послуги з вивезення сміття, у зв`язку з чим штат робітників був скорочений. Наказом № 66-К від 29.06.2018 року позивач разом з усіма працівника був звільнений. Позивачу було нараховано 15 476,37 грн., що складаються з: заробітної плати за червень 2018 р. 4508,84 грн.; компенсації за невикористану відпустку 6458,73 грн; вихідної допомоги 4508,80 грн. Позивачу 19.07.2018 р. було виплачено 12 458,48 грн. Крім того, зазначив, що в законодавстві про працю, в законодавстві з питань проходження військової служби та соціального захисту військовослужбовців відсутня норма, яка забороняє звільняти мобілізованих працівників або зобов`язує роботодавця на випадок своєї ліквідації працевлаштувати цих працівників. Крім того, зазначив, що ОСОБА_4 в позовній заяві вказує на те, що він дізнався про своє звільнення 28.11.2018 року, однак це не відповідає дійсності. Неоднократно позивачу були направлені повідомлення в березні 2018 та липні 2018 року за місцем його військової частини та місцем мешкання. 10.08.2018 року позивач з`явився на підприємство, де отримав свою трудову книжку. На підставі вищевикладеного, вважає, що відсутні підстави для поновлення позивачу строку для подачі позову. Просить в позовних вимогах позивачу відмовити, як безпідставно поданих.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що ОСОБА_4 отримав трудову книжку на підприємстві. Вона по телефону неодноразово пояснювала ОСОБА_4 , що він має право звернутися до нового директора для прийняття його на роботу вже в нове підприємство. Перший раз позивача було повідомлено в січні 2018 року, що буде скорочення штату, потім в червні 2018 року повідомляли ще раз, оскільки вони ще працювали до липня 2018 року. Вони повідомляли ОСОБА_4 , через Нову пошту, однак їм не повертався екземпляр про вручення йому повідомлення. В подальшому надала до суду заяву, в якій просить суд слухати справу у її відсутність та в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивача ОСОБА_4 особисто не знає, бачив його тільки один раз. В якому місяці 2018 року він не пам`ятає, вони з ОСОБА_6 йшли до магазину в м. Українськ, зустріли ОСОБА_4 , який зупинився на автомобілі синього кольору УАЗ. ОСОБА_6 привітався з ОСОБА_4 та по спілкувався з ним приблизно хвилину. Після чого, ОСОБА_6 розповів йому, що це чоловік, який працював на автомобілі, на якому він працює. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спілкувались, він стояв десь в двох метрах від них, та почув, що ОСОБА_4 приїхав в Селидове на вихідний.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем ОСОБА_4 працював разом з 2014 р. по 2017 р. В кінці червня 2018 року в м. Українськ бачив ОСОБА_4 , який їхав на своєму автомобілі з Мар`їнки до м. Селидове. Він перебував з колегою ОСОБА_5 , який працює на автомобілі ОСОБА_4 . Йому позивач сказав, що він їде до м. Селидове на вихідні.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що з 2014 року працювала з ОСОБА_4 в КП «Комунальник» Селидівської міської ради». В січні 2018 року нею були видані накази, та роздані повідомлення про висвобождення робітників за два місяці. В березні 2018 року повинні були звільнити працівників. Вона зателефонувала позивачу особисто, та повідомила про те, що він буде звільнений та запропонувала йому з`явитися до них для вирішення питання про подальше працевлаштування. ОСОБА_4 сказав їй, щоб вони надіслали йому повідомлення на військову частину, що і було зроблено. Однак, повідомлення ним не було отримано, про що вони склали акт. КП «Комунальник» Селидівської міської ради» на теперішній час не ліквідовано, звільнення працівників здійснювалось за скороченням штату. Позивачу не пропонували іншу посаду, а тільки по телефону було запропоновано, щоб він особисто з`явився для вирішення питання працевлаштування. Перший раз позивачу було повідомлено у січні 2018 року, що з 01 березня 2018 року буде скорочення, однак позивача звільнено не було в цей період. 29.06.2018 року позивача звільнено за скорочення штату, йому було направлено повідомлення в квітні 2018 року, однак він його не отримав. Їм було відомо про те, що позивач військовослужбовець, однак дільниця, де він працював, ліквідована, тому було відсутнє місце роботи. Підтвердження про вручення позивачу повідомлення про скорочення штату відсутні. Трудова книжка позивачу була видана бухгалтером вищевказаного підприємства 10.08.2018 року В кінці жовтня 2018 року вони з позивачем на його автомобілі їздили в архів, де йому вона видала витяг з наказу. Профспілкового комітету на підприємстві не має.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу(розпорядження) № 146-К від 10.09.2014 року КП «Комунальник» Селидівської міської ради», ОСОБА_4 було прийнято на роботу водієм 3 класу.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 03.08.1987 року, ОСОБА_4 наказом № 146-к від 10.09.2014 року прийнятий до КП «Комунальник» Селидівської міської ради» на посаду водія вивозу ТБО.

Згідно витягу з наказу № 1-к від 09.01.2018 року про скорочення штату, у зв`язку з закінченням строку дії договору на надання послуг з вивезення ТПВ на території м. Селидове, м. Гірник, м. Українськ, смт. Курахівка, смт. Гостре 28.02.2018 року, що призведе до зміни в організації виробництва і праці підприємства, наказано інспектору з контролю ОСОБА_7 увідомити під розпис працівників ділянок підприємства про наступне звільнення з 09.03.2018 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України водія ОСОБА_4 .

Відповідно до повідомлення № 54 від 09.01.2018 року, в.о. директора КП «Комунальник» Селидівської міської ради» ОСОБА_4 повідомлено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на підприємстві КП «Комунальник» Селидівської міської ради, посада водія буде скорочена з 09.03.2018 року за ст. 40 ч. 1 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Відсутній підпис ОСОБА_4 про ознайомлення з повідомленням.

Згідно акту від 25.01.2018 року, складено комісією у складі: ОСОБА_7 інспектора з контролю за виконанням доручень, ОСОБА_8 майстра ділянки з вивезення ТПВ, ОСОБА_9 бухгалтера про те, що ОСОБА_7 було надіслане «Новою поштою» повідомлення про майбутнє вивільнення водія ОСОБА_4 з 09.03.2018 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України (експрес-накладна № 59000309862935 від 11.01.2018 р.). До теперішнього числа, тобто 25.01.2018 року КП «Комунальник» Селидівської міської ради» не одержало від ОСОБА_4 , (водія) другий екземпляр повідомлення.

Згідно повідомлень від 19.06.2018 року, ОСОБА_4 надіслані рекомендовані листи в м. Селидове та м. Чорноморське.

Згідно експрес-накладної «Нова пошта» № 59 0003 0986 2935, дата формування 11.01.2018 року, ОСОБА_4 за адресою: м. Волноваха, відділення №2 направлено документи.

Згідно повідомлення № 278 від 19.06.2018 року, в.о. директора КП «Комунальник» Селидівської міської ради» Біленко Т.О. у зв`язку з закінченням строку дії договору на надання послуг з вивезення ТПВ на території м. Селидове, м. Гірник, смт. Курахівка, смт. Цукурине надіслала ОСОБА_4 повідомлення «Новою поштою» у 2-х екземплярах (№ 59000309862935, від 11.01.2018 р.), а також інспектором з контролю за виконанням доручень ОСОБА_7 , ОСОБА_4 був попереджений по телефону про майбутнє вивільнення з 09.03.2019 р. за ст. 40 п. 1 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Другого екземпляра повідомлення про майбутнє вивільнення від ОСОБА_4 підприємство не одержано. Про факт неотримання від ОСОБА_4 повідомлення був складений акт за підписом робітників підприємства. Договором 1/3 від 01.03.2018 року був продовжений термін на надання послуги з вивезення ТПВ КП «Комунальник» Селидівської міської ради» з 01.03.2018 р. до 30.06.2018 р. по м. Гірник, смт. Курахівка, смт. Цукурине. З 01.07.2018 р. підприємство не буде надавати послуги з вивезення сміття, і штат робітників буде скорочено. Всі робітники будуть звільнені за ст. 40 п. 1 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсації за невикористану відпустки. Відсутній підпис ОСОБА_4 про ознайомлення з повідомленням.

Згідно Витягу з Наказуза № 66-К від 29.06.2018 року ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку дії договору на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території АДРЕСА_1 .

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 03.08.1987 року, ОСОБА_4 наказом № 66-к від 29.06.2018 року звільнений з КП «Комунальник» Селидівської міської ради» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеному 20.06.2017 року між командиром військової частини польова пошта НОМЕР_1 полковником ОСОБА_10 та військовослужбовцем ОСОБА_4 , останній прийняв умови контракту, строком укладення на три роки.

Згідно наказу № 195/2-к від 20.06.2017 року, КП «Комунальник» Селидівської міської ради», ОСОБА_4 , водія ділянки з вивозу ТПВ тимчасово висвободили від роботи на період проходження військової служби згідно з контракту з 20.06.2017 року за зберіганням за ним місця роботи, посади та середнього заробітку.

Згідно довідки № 4539 від 13.11.2018 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_4 дійсно в період з 01.07.2018 року по теперішній час безпосередньо приймав участь в складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно-тактичного угруповання «Схід» в районі м. Мар`їнка Донецької області.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 від 01.06.2018 року, ОСОБА_4 є військовослужбовцем.

Згідно договору № 98/1 від 26.02.2013 року, Селидівська міська рада, в особі міського голови Ремізова В.В. та КП «Комунальник» Селидівської міської ради», в особі директора підприємства Гомзіна О.І., відповідно до протоколу конкурсної комісії від 14.02.2013 року № 3 Селидівська міська рада уклала договір про надавання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Селидове. Строк дії договору з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року.

Згідно договору № 1/2 від 28.02.2013 року, Українська міська рада, в особі міського голови Комар В.І. та КП «Комунальник» Селидівської міської ради», в особі директора підприємства Гомзіна О.І., відповідно до протоколу конкурсної комісії від 15.02.2013 року №3 Українська міська рада уклала договір про надавання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Українськ. Строк дії договору з 01.03.2013 року по 01.03.2018 року.

Згідно договору № 1/3 від 26.02.2013 року, Гірницька міська рада, в особі міського голови Архипенко В.Г. та КП «Комунальник» Селидівської міської ради», в особі директора підприємства Гомзіна О.І., відповідно до протоколу конкурсної комісії від 12.02.2013 року №3 Гірницька міська рада уклала договір про надавання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Гірник. Строк дії договору з 26.02.2013 року по 25.02.2018 року.

Згідно договору № 1/4 від 27.02.2013 року, Курахівська селищна рада, в особі селищного голови Сірченко М.К. та КП «Комунальник» Селидівської міської ради», в особі директора підприємства Гомзіна О.І., відповідно до протоколу конкурсної комісії від 28.01.2013 року №3 Курахівська селищна рада уклала договір про надавання послуг з вивезення побутових відходів на території смт. Курахівка. Строк дії договору з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року.

Згідно договору № 2/5 від 27.02.2013 року, Курахівська селищна рада, в особі селищного голови Сірченко М.К. та КП «Комунальник» Селидівської міської ради», в особі директора підприємства Гомзіна О.І., відповідно до протоколу конкурсної комісії від 28.01.2013 року №3 Курахівська селищна рада уклала договір про надавання послуг з вивезення побутових відходів на території смт. Гостре. Строк дії договору з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року.

Згідно договору № 27/6 від 27.06.2013 року, Цукуринська селищна рада, в особі селищного голови Кушнір В.П. та КП «Комунальник» Селидівської міської ради», в особі директора підприємства Гомзіна О.І., відповідно до протоколу конкурсної комісії від 26.06.2013 року № 1 Цукуринська селищна рада уклала договір про надавання послуг з вивезення побутових відходів на території смт. Цукурине. Строк дії договору з 27.06.2013 року по 27.06.2018 року.

Згідно договору 1/3 від 01.03.2018 року Гірницька міська рада, в особі міського голови Коваленко С.В. та КП «Комунальник» Селидівської міської ради», в особі в.о. директора Сівкова Л.В., уклали договір про надання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Гірник. Строк дії договору з 01.03.2018 року по 01.07.2018 року.

Згідно рішенням Селидівської міської ради № 7/29-919 від 28.02.2018 року, розірвано договір оренди з КП «Комунальник» Селидівської міської ради» (Сівко) та повернуто комунальне майно Селидівській міській раді, та передано в оренду на безоплатній основі комунальне майно, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Селидове, комунальному підприємству «Комунальник м. Селидове» (Гомзін).

Згідно угоди № 11 від 27.06.2018 року про розірвання договору № 7 від 20.06.2012 року, КП «Комунальник» Селидівської міської ради» в особі в.о.директора підприємства Біленко Т.О., та Курахівська селищна рада в особі селищного голови Фунтікової І.Є., у зв`язку із закінчення строку дії договору № 1/2 від 01.03.2018 року на надання послуг з вивезення побутових відходів з смт. Курахівка, погодилися розірвати договір № 7 від 20.06.2012 року оренди автомобіля сміттєвоза ГАЗ 3309-354.

Згідно Акту приймання передачі від 01.07.2018 року, Курахівська селищна рада приймає від КП «Комунальник» Селидівської міської ради» транспортного засобу вантажного сміттєвозу ГАЗ 3309-354.

Згідно угоди № 75 від 27.06.2018 року про розірвання договору № 6 від 06.03.2012 року, КП «Комунальник» Селидівської міської ради» в особі в.о.директора підприємства Біленко Т.О., та Гірницька міська рада в особі міського голови Коваленко С.В., у зв`язку із закінчення строку дії договору № 1/3 від 01.03.2018 року на надання послуг з вивезення побутових відходів з смт. Курахівка, погодилися розірвати договір № 6 від 20.06.2012 року оренди автомобіля сміттєвоза КО-431 ЗІЛ 130.

Згідно Акту приймання передачі від 01.07.2018 року, Гірницька міська рада приймає від КП «Комунальник» Селидівської міської ради» транспортного засобу вантажного сміттєвозу КО-431 ЗІЛ 130.

Згідно довідки, виданої КП «Комунальник» Селидівської міської ради» з 01.07.2018 року кількість працівників у штатному розкладі КП «Комунальник» Селидівської міської ради» складає: в.о. директора - 0,5 од., головний бухгалтер 0,5 од.

Згідно довідки № 2144 від 01.07.2019 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вихідні дні в період з 10.08.2018 року по 10.09.2018 р. не надавались, військову частину в вищевказаний період не покидав.

Згідно витягу із наказу № 141 від 09.07.2018 р., виданого командиром військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_4 прибув до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно-тактичного угруповання «Схід», 01.07.2018 року з смт Чорноморське Одеської області. 10.07.2018 р. ОСОБА_4 зарахований на продовольче забезпечення.

Позивач проходить військову службу і на даний час.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост. 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції Українивизначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1 і 2обов`язокпризов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.ч. 3 і 4ст. 119 КЗпП України, а також ч. 1 ст. 51, ч. 5 ст. 53, ч. 3 ст. 57, ч. 5

Частиною 3ст. 119 КЗпП Українивизначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий періодперіод функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюдненняУказу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

З огляду на викладене відповідач мав зберігати за позивачем місце роботи протягом всього часу проходження військової служби.

Уст. 40 КЗпП Українивизначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.1 ч.1ст.40 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.06.2012 року в справі №6-65цс12, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п.1 ч.1ст.40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч.2 ст.40, ст. ст.42, 43, 49-2 КЗпП України.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 42 Кодексу передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1)сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2)особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3)працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4)працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5)учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6)авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7)працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8)особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9)працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Також статтею 42-1 КЗпП України передбачено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Проте до суду не надано жодного доказу, що при прийнятті рішення про звільнення позивача за скороченням штату, представником відповідача враховувались інші додаткові умови, які визначенні ч.2ст.42 КЗпПУ, а саме те, що позивач є учасником бойових дій.

Відповіднодо роз`ясненьв п.19Постанови ПленумуВерховного суду України за №9 від 09.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року).

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не надано до суду доказів пропозиції позивачу іншої роботи на рівнозначній посаді одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку з закінченням строку дії договору на надання послуг ТПВ на території м. Селидове, м. Гірник, смт. Курахівка, смт. Цукурине (скорочення чисельності штату), як того вимагає ч. 3ст. 49-2 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу за рівнозначною посадою та/або доказів відсутності роботи за такою посадою до дня звільнення позивача.

Крім того, суд не може прийняти як належний доказ, наданий представником відповідача чеки про повідомлення ОСОБА_4 про звільнення, оскільки вказані чеки не містять повного найменування адресу отримувача та повідомлення про їх вручення ОСОБА_4 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням ст.ст.40,42, 42-9,43 КЗпП України, оскільки Комунальним підприємством «Комунальник» Селидівської міської ради» не було виконано свого обов`язку та не враховано права позивача на переважне залишення на роботі, не запропоновано всі наявні інші рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення, та відсутні відомості про належне попередження позивача про його вивільнення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а наказ № 66-К від 29.06.2018 року про звільнення ОСОБА_4 , з посади водія у зв`язку з скороченням штату, п. 1ст. 40 КЗпП Україниє таким, що підлягає скасуванню як протиправний.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов`язання Комунальне підприємство «Комунальник» Селидівської міської ради» поновити ОСОБА_4 на посаді водія, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст.235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищенаведений висновок суду про те, що позивача було незаконно звільнено з займаної посади, суд дійшов висновку, що належним способом захисту його порушеного права є поновлення позивача на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме - на посаді водія КП «Комунальник» Селидівської міської ради», з 29.06.2018 року.

В даному випадку суд керується також правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 року, відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Стосовно правомірності позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2ст. 235 КЗпП Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку №100 встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивача звільнено з займаної посади 29.06.2018 року згідно з наказом Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради» від 29.06.2018 року за №66-к.

Вимушений прогул позивача з 29.06.2018 року (день звільнення) по 18.07.2019 року (час ухвалення рішення).

Згідно листа № 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» кількість робочих днів складає: грудень 2018 року - 21 день.

Відповідно до абзацу 2 листа N 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України про надання роз`яснення, законодавством не передбачено єдиної норми тривалості робочого часу. Норма робочого часу працівників може бути різною залежно від багатьох чинників: тривалості робочого тижня, тривалості робочого дня, коли встановлені вихідні і т. д. Тому норму робочого часу роботодавці повинні розраховувати самостійно виходячи з режиму роботи, запровадженого на підприємстві, з дотриманням вимог триманням вимогстатей 50-53,67і73КЗпП.

Згідно ч. 1 Закону України № 2211-VIII від 16.11.2017 року внесено зміни до ст. 73 Кодексу законів про працю України, встановлено святкові дні «7 січня і 25 грудня Різдво Христове».

Тобто, кількість робочих днів за грудень 2018 року складає 20 днів; кількість робочих днів позивача з розрахунку з 29.06.2018 року (день звільнення) по 31.12.2018 р. складала би 129 днів: червень 2018 року 1 день, липень 2018 року 22 дні, серпень 2018 року 22 дні, вересень 2018 року 20 днів, жовтень 2018 року 22 дні, листопад 2018 року 22 дні, грудень 2018 року - 20 днів.

Згідно листа N 78/0/206-18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача з розрахунку за 2019 рік складала би 135 днів: січень 2019 року - 21 день, лютий 2019 року 20 днів, березень 2019 року 20 днів, квітень 2019 р. 21 день, травень 2019 р. 21 день, червень 2019 р. 18 днів, липень 2019 р. - 14 днів (час винесення рішення 18.07.2019 р.).

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача за 2018 р. та 2019 р. становить 264 днів.

Згідно довідки від 10.12.2018 року, виданої КП «Комунальник» Селидівської міської ради», середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 158 грн. 20 коп.

Таким чином, сума компенсації за час вимушеного прогулу складає: 158 грн. 20 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 264 (кількість днів затримки розрахунку) = 41 764 грн. 80 коп.

Вирішуючи процесуальне питання щодо поновлення позивачеві строку звернення до суду, суд враховує наступне.

Згідно ст. 233 КЗпП Українивстановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про поновлення строку на подання позовної заяви до суду, оскільки позивач перебуває на військовій службі, бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а тому, із врахуванням особливостей проходження військової служби, був обмежений у вільних діях та у можливостях вчасно скористатися своїм право на звернення з позовом до суду. Враховуючи наведене, пропущений позивачем процесуальний строк для звернення з позовом до суду підлягає поновленню відповідно до частини 1статті 127 ЦПК України,статті 234 КЗпП України, оскільки причини його пропуску є поважними.

Крім того, суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині того, що вони бачили позивача в спірний період в місті Українськ, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки дані покази, спростовуються вищенаведеними письмовими доказами.

На підставі вказаного, суд зазначає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді водія КП «Комунальник» Селидівської міської ради» з 29.06.2018 року та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивача відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, тому його слід стягнути з відповідача у розмірі 704,80 грн., відповідно до ставки судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду.

Керуючись ст.ст.40ч.1п.1,49-2,42,147,147-1,148,149,233-235, 240-1 КЗпПУкраїни, ст.ст. 10,12,15, 133, 141, 259, 264, 265, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 (місце реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради (місце знаходження за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Шевченко, 122, ЄДРПОУ 37314281) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк для звернення до суду із позовом до Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради» від 29 червня 2018 року за №66-к в частині звільнення ОСОБА_4 з посади водія за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_4 на посаді водія Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради» з 29.06.2018 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради» на користь ОСОБА_4 середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу заперіод з29червня 2018року по18липня 2019року всумі 41764 (сорок одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. без врахування податків та обов`язкових платежів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства «Комунальник» Селидівської міської ради» на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через міський суд (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Донецького апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Владимирська І.М.