Постанова

від 31.07.2019 по справі 754/5275/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 754/5275/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/8862 /2019Головуючий у суді першої інстанції - Таран Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Суханова Є.М.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

скаржника ОСОБА_1 ,

представника скаржника

ОСОБА_3 ОСОБА_2.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ПАТ ПроКредит Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості.

Також представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову у сумі 49 689,00 доларів США та 385 838,47 грн. на нерухоме майно: квартиру, реєстраційний номер майна: 36488213, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 ; земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 422301865223 кадастровий номер: НОМЕР_2 , площа: 0,25 га, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, адреса: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_3 ; заборони відповідачам в межах ціни позову у сумі 49 689,00 доларів США та 385 838,47 грн. відчужувати належне на праві приватної власності вищенаведене нерухоме майно.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2016 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково, а саме: накладено арешт на нерухоме майно: квартиру, реєстраційний номер майна: 36488213, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 ; земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4223018655223, кадастровий номер НОМЕР_2 , площа: 0,25 га, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, адреса: АДРЕСА_2 рада АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_3 , до вирішення справи по суті (т.1, а.с.101, 102).

В апеляційних скаргах особи, які не брали участі у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять ухвалу в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 скасувати та постановити у вказаній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому, в обґрунтування доводів своїх апеляційних скарг зазначають, що як на момент звернення позивача до суду з позовом, так і на момент постановлення оскаржуваної ухвали квартира належала їм на праві спільної часткової власності відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 05.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Волошиною Д.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 235 (т. 2, 213-219, т.3, а.с.1-5).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.05.2019 ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Також, вказаною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору (т.3, а.с.22-24).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.05.2019 ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (т.3, а.с.26, 27).

Ухвалами Київського апеляційного суду від 04.06.2019 справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 призначено до розгляду (т.3, а.с.31,32).

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 підтримали апеляційні скарги з викладених в них підстав та просили їх задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення скаржників, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними з заявленими позивачем вимогами.

При цьому, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам та не порушення прав третіх осіб.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив, серед іншого, з того, що квартира АДРЕСА_4 , на яку заявник просив накласти арешт, належить відповідачу по справі - ОСОБА_4 , а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, згідно з наданою апелянтами копією договору купівлі-продажу квартири, укладеного 05.04.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції встановлено, що з 05.04.2013 квартира АДРЕСА_4 перебуває у спільній частковій власності апелянтів, а саме: 1/3 частки квартири належить ОСОБА_1 , а 2/3 частки квартири - ОСОБА_3 (т.2, а.с.231, 232).

Указані обставини також підтверджуються витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2013 за № 2079166 й інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2019 за №№ 164722820, 164747519 (т.2, а.с.233-238).

Натомість, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, висновок суду щодо належності квартири на праві власності ОСОБА_4 ґрунтувався на відомостях з реєстру права власності на нерухоме майно, наведених в Інформаційній довідці від 12.04.2016 за № 57157654 (а.с.97).

У свою чергу, у відповідності до Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України з 01.01.2013 в України почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якою, серед іншого, введено в дію Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 за № 1844 Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що з дати набрання цим наказом чинності (01.01.2013) втрачає чинність Наказ Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 7/5 Про затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за № 67/7388.

Крім того, як зазначено в п. 1 цього Наказу, Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна визначає процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

При цьому, у відповідності до п. 45 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 за № 1141, (із подальшими змінами), починаючи з 22.06.2018 у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 01.01.2013, в архівній складовій частині Державного реєстру прав, після внесення до Державного реєстру прав відомостей, передбачених пунктами 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення такого запису. У разі належності майна на праві спільної власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно проставляється відмітка про погашення запису виключно щодо особи, стосовно якої проводяться реєстраційні дії. Правила цього пункту в частині проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек застосовуються також у разі, коли така державна реєстрація вже проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відповідної відмітки під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об`єкта нерухомого майна за умови належної ідентифікації такого об`єкта у відповідних реєстрах або у разі відсутності необхідності проведення реєстраційних дій - за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав. Таку заяву може подати також особа, записи про яку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно залишилися без проставлення відмітки про погашення, або її спадкоємці (правонаступники).

Отже, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, актуальна інформація щодо власників нерухомого майна міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в той час як, починаючи з 01.01.2013, відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності мають характер архівних та таких, що до 22.07.2018 не підлягали погашенню.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, вживаючи заходи забезпечення позову, помилково наклав арешт на квартиру, яка не належала на праві власності відповідачу, чим наразі порушуються права скаржників як законних власників квартири.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

На підставі викладеного, а також зважаючи на те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно осіб, які не беруть участі у справі, є прямим та грубим порушенням їх конституційних прав як власників цього майна, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині забезпечення позову ПАТ ПроКредит Банк до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості шляхом накладення арешту на квартиру, реєстраційний номер майна: 36488213, за адресою: АДРЕСА_1 , - скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149, 150, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року в частині забезпечення позову Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості шляхом накладення арешту на квартиру, реєстраційний номер майна: 36488213, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 -скасувати.

У цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості шляхом накладення арешту на квартиру, реєстраційний номер майна: 36488213, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 - відмовити.

В іншій частині ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 01 серпня 2019 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Є.М. Суханова