Постанова

від 24.07.2019 по справі 120/1737/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1737/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

24 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолініх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (прийняту у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолініх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивач) до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Ладижинської міської ради" (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач 29.05.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу неповнолітнім дітям позивача на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень та зобов`язання відповідача надати дозвіл на відвідування неповнолітніми дітьми позивача навчального закладу без наявності щеплень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 04.06.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що висновок суду першої інстанції про те, що видача відповідачем довідок форми № 086-1/о, є наслідком надання медичним закладом медичних послуг і такий вид діяльності не належить до владних управлінських функцій не відповідає обставинам справи, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень надати відповідний дозвіл на відвідування навчального закладу, без необхідних щеплень.

Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

24.07.2019 представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір`ю неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 11.05.2011 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти навчаються в навчальному закладі - Ладижинській ЗОШ І-ІІІ ст. №2.

У квітні 2019 року керівництво цього навчального закладу усно повідомило позивача про те, що обов`язковою умовою допуску дитини до навчання є медична довідка із зазначенням того, що в дитини є усі необхідні щеплення. У випадку відсутності щеплень, дитина надалі не буде допущена до навчання, і що допуск дитини до навчання буде здійснюватися лише у разі наявності дозволу медичного закладу в порядку, передбаченому Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб".

17.04.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу документа, що дозволить її дітям відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність всіх необхідних щеплень.

08.05.2019 позивач отримала від відповідача лист, у якому останній повідомив, що законних підстав для видачі вказаного документа немає.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся за захистом прав своєї дитини до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах немає владних управлінських функцій стосовно позивача, а також в зв`язку із наявністю у спірних правовідносинах приватноправового елементу, вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 2 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що публічно-правовим спором визнає, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, при віднесенні спору до тієї чи іншої юрисдикції, важливо враховувати, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

На відміну від зазначеного, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 №305 передбачено, що прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров`я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

В даному випадку, позивач, як мама неповнолітніх дітей, відмовилася від щеплень з міркувань безпеки про їх здоров`я.

Проте, навчальні заклади, у яких навчаються та відвідують діти, повідомили позивачку у квітні 2019 року про те, що умовою допуску дітей до навчання та відвідування є медична довідка із зазначенням того, що діти мають всі необхідні щеплення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є дії та рішення відповідача щодо відмови видати позивачці медичну довідку для відвідування неповнолітніми дітьми навчального закладу без проведення необхідних щеплень.

Підставою для звернення позивача до відповідача із вказаним зверненням, стала вимога статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" про те, що навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку ЛКК (у разі відсутності у дитини щеплень) про відсутність протипоказань для відвідування дошкільного навчального закладу.

Отже, виходячи із змісту адміністративного позову суть спірних правовідносин зводиться до того, що позивач вважає, що відповідач, не належним чином розглянув його заяву про видачу "документу", який би надавав дозвіл її дітям відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність у них всіх необхідних щеплень.

При цьому позивач в заяві вказала, що якщо законодавство чи медичні інструкції, якими врегульована медична сфера, вимагають проведення ЛКК, то вона не заперечує проти огляду дітей.

На дане звернення відповідач направив лист, в якому вказав, що в нього відсутні підстави для видачі документу, який би надавав змогу дітям позивача відвідувати навчальний заклад без необхідних щеплень. В наданій відповіді відповідач роз`яснив позивачу право на оскарження його рішення до суду.

Таким чином визначаюсь щодо юрисдикції даного спору, слід визначити правову природу спірних правовідносин, правовий статус відповідача, включаючи його повноваження в цих відносинах, та предмет оскарження.

При цьому визначення належного способу захисту порушених прав позивача, як і не правильне визначення відповідача не впливає на визначення юрисдикційної належності даного спору, натомість може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Наприклад позовна вимога про видачу довідки СВП, коли за процедурою передбачено отримання висновку колегіального органу чи прийняття рішення за певною формою.

Так, правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, а також права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб встановлює Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645-III (далі - Закон № 1645-III).

Відповідно до ст. 12 Закону № 1645-III особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Статтею 15 Закону № 1645-III встановлено, що прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Зокрема, відповідно до п. 6 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.11.2002 № 434, питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень вирішується лікарсько-консультативною комісією.

З наведеного слідує, що офіційним документом, відповідно до якого може бути вирішене заявлене позивачем питання про відвідування шкільного закладу є - рішення лікарсько-консультативної комісії.

При цьому, діюче законодавство не передбачає іншого належного способу вирішення заявленого позивачем питання, в т.ч. і відмови у надані довідки відповідачем.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Таким чином, виходячи із суті спірних правовідносин, предмету позову (оскарження неналежного розгляду заяви про прийняття рішення ЛКК) вказаний спір підпадає під ознаки публічно-правового спору.

Тому, висновок суду про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, так як має приватно правовий характер і стосується захисту немайнового інтересу дітей є безпідставним.

Крім того, такий висновок передчасний, оскільки судом першої інстанції не встановлено правовий статус відповідача у спірних правовідносинах. Зокрема не встановлено чи створено та діє в його складі ЛЛК, тощо.

Положення про лікарсько-консультативну комісію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 (далі - Положення №917).

Згідно з п. 3 Положення №917 лікарсько-консультативні комісії функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських райдержадміністрацій.

Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги є закладом охорони здоров`я, що створюється з метою забезпечення потреб населення у первинній медичній допомозі, створюється за рішенням органу/органів місцевого самоврядування, у тому числі об`єднаної територіальної громади і діє на підставі Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.07.2016 № 801.

Таким чином, комунальне підприємство "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради, дії якого фактично оскаржує позивач, перебуває у віданні Міністерства охорони здоров`я, у межах та у порядку, встановленому Положенням, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права її дітей на освіту і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.

Отже, комунальне підприємство "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради, у якому створена і функціонує ЛКК, діє як суб`єкт владних повноважень, а відтак, спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених комунальним підприємством "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у даній справі дійшов передчасного висновку про те, що даний спір є приватно-правовим, оскільки стосуються особистого немайнового права - права на освіту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 3 ст. 312 КАС України вказано, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолініх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає згідно ст. 325, 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.