Рішення

від 24.07.2019 по справі 908/1184/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/65/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 Справа № 908/1184/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом : Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392)

До відповідача: Державного підприємства «Хлібна база № 74» Державного агентства резерву України (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул.Вокзальна, 125, код ЄДРПОУ 19283199)

про стягнення 39 087 196,19 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.01.2019 р. передано справу №908/1184/18 за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2019 р. справу №908/1184/18 передано за встановленою підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 р. справу №908/1184/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 18.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1184/18 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/65/19, підготовче засідання призначено на 20.05.2019 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 20.05.2019 р. розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 12.06.2019р. о/об 15 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання від 17.05.2019 р. за вих. №60/юр Державного агентства резерву України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції у справі №908/1184/18, розгляд якої відбудеться 12.06.2019р. о/об 15 год. 30 хв. в приміщенні господарського суду Запорізької області в залі судового засідання №200 (корпус 1).

Ухвалою від 12.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 17.07.2019 р., закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.07.2019р. о/об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 08.07.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 24.07.2019 р. о/об 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 24.07.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» та на комплексі Акорд .

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

24.07.2019 р. до суду від Державного агентства резерву України надійшло клопотання від 17.07.2019 р. за вих. №2149/0/4-19 про відкладення судового засідання у цій справі на більш пізнішу дату у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на відрядження. Також, просить суд провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач з урахуванням заяви від 27.09.2018 р. за вих. №3119/0/4-18 про зміну підстав позову, додаткових пояснень від 25.10.2018 р. за вих. №3443/0/4-18 посилається на те, що Державне агентство резерву України відповідно до постанови КМУ від 08.10.2014 р. №517 є центральним органом виконавчої влади основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву. Відповідачем було закладено зерно до державного резерву, що підтверджується приймальними актами форми Р-16 та факт наявності зобов`язань щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву підтверджується договором відповідного зберігання даних матеріальних цінностей №юр-2зб/357-2009 р., договорами відповідального зберігання від 09.09.1999 р. №133, від 01.11.2000 р. №юр-2зб/85-2000. Однак, відповідачем в порушення вимог законодавства були здійснення численні порушення та не забезпечено кількісне зберігання зерна державного резерву. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 526, 936, 942, 949, 954 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 11, 12, 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» , просить суд зобов`язати відповідача відшкодувати вартість матеріальних цінностей щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження на суму 13 797 304,48 грн., стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 25 289 891,71 грн., в тому числі 13 797 304,48 грн. 100% штрафу та 11 492 587,23 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалою суду від 18.04.2019 р. не надіслав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.04.2019 р., отриманого судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням Державного підприємства «Хлібна база № 74» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 19283199) є 71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Вокзальна, 125.

Саме за вказаною адресою здійснювалося листування з відповідачем.

В матеріалах справи містяться копії ухвал суду від 18.04.2019 р., яка направлялася судом на адресу відповідача та повернулись до суду з відміткою УДППЗ Укрпошта причини повернення - організації не існує.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Наявні матеріли справи дозволяють розглянути справу по суті, отже суд приходить до висновку, що в задоволенні вказаного клопотання позивача про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції слід відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне агентство резерву України (далі - Держрезерв або позивач) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 р. № 517 є центральним органом виконавчої влади основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Для виконання цього обов`язку Держрезерв наділений повноваженнями щодо: організації виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву; організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; здійснення управління діяльністю підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держрезерву України, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання; здійснення відповідно до законодавства контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов`язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.

На відповідальне зберігання до відповідача було закладено матеріальні цінності державного резерву, а саме зерно, що підтверджується приймальними актами за формою р-16 (додаються).

Форма Р-16 - це типовий документ, затверджений Інструкцією № 55 «Про порядок ведення обліку та оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки» від 15.02.1978 р., затвердженої Наказом Державного комітету заготовок Ради Міністрів СРСР № 84, який має наступний текст:

Прийняті за цим актом на відповідальне зберігання товари (матеріали), що належать ГУМР СРСР, зобов`язуємося зберігати відповідно до діючих правил та інструкцій ГУМР СРСР в належному стані і повній цілісності і не витрачати їх без наряду ТУ. За порушення правил зберігання, псування, зниження якості, а також порушення недоторканності прийнятих на відповідальне зберігання матеріалів 1 групи несуть відповідальність у встановленому порядку.

За самовільне витрачання матеріалів 1 групи або за оформлення безтоварних операцій із закладення матеріалів і товарів в 1 групу підприємство стягує з відповідального зберігача в безспірному порядку штраф у розмірі 100% вартості витрачених цінностей не закладених в 1 групу матеріалів і товарів, а також пеню в розмірі 0,5 відсотка їх вартості за кожен день з моменту самовільного витрачання або з моменту оформлення безгоспних операцій до фактичного відновлення, закладки матеріалів і товарів в 1 групу.

Таким чином, особи, які підписують вказану форму Р-16 приймають на себе відповідні зобов`язання - тобто зобов`язання щодо розміщення запасів держрезерву (навіть якщо це підприємства і організації, не віднесені до системи державного резерву).

Також відповідно до п. 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.10.1997 р. № 1129, матеріальні цінності вважаються закладеними до держрезерву після підписання акту про їх приймання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обігу, тобто приймальних актів по формі Р-16.

ДП Хлібна база № 74 прийняло на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву, що підтверджується приймальними актами по формі № Р-16, в тому числі:

- Пшениця 2 класу - приймальний акт № 17 від 02.12.2010 р.;

- Пшениця 3 класу - приймальний акт № 61 від 27.10.2004 р.;

- Пшениця 4 класу - приймальний акт № 61 від 27.10.2004 р.;

- Пшениця 5 класу - приймальний акт № 56 від 15.10.2004 р., приймальний акт № 52 від 29.09.2005 р.; приймальний акт № 39 від 08.09.2005 р.;

- Жито групи А і Б - приймальний акт № 56 від 15.10.2004 р.; приймальний акт №2 від 30.03.2010 р.; приймальний акт № 7 від 24.04.2009 р.; приймальний акт № 8 від 12.05.2009 р.

Даними приймальними актами засвідчується факт закладення жита групи А.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками: директором, головним бухгалтером, матеріально-відповідальною особою, спеціалістом по якості ДП Хлібна база №74 та затверджені печаткою підприємства.

Відповідно до листа Запорізької обласної державної хлібної інспекції від 05.12.2005 р. за вих. №313/19 вбачається, що на момент перевірки жито, яке зберігається на ДП Хлібна база №74 відповідає вимогам жита групи Б, погіршення якості жита за рахунок пророслих зерен та числа падіння відбулося із об`єктивних обставин в звязку з влученням атмосферних осадків в осінньо-зимовий період при затіканні даху силосів елеватора. Таким чином, жито не придатне на продовольчі цілі.

Факт наявності зобов`язань щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву підтверджується договором відповідного зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/357-2009 від 08.01.2009 р., укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - Комітет) та ДП Хлібна база №74 (далі - Відповідальний зберігач) відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у зерносховищах зберігача. Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідане зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.

Також, між позивачем та відповідачем були укладені договори відповідального зберігання №133 від 09.09.1999 р., від 01.11.2000 р. №юр-2зб/85-2000, відповідно до п. 1 якого відповідне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без надання права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державний матеріальний резерв відповідальне зберігання - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву .

Згідно із ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

Крім того, відповідно до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про державний матеріальний резерв державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 р. №57-96-ВР Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію) , передбачено, що Держрезерв здійснює перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються акти. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

В період з 25.09.2015 р. по 26.10.2015 р. Токмацькою об`єднаною державною фінансовою інспекцією проводилась перевірка на ДП Хлібна база №74 . За результатами вказаної перевірки складено Акт від 27.10.2015 р., в якому встановлено, що при фактичному огляді зерна державного резерву, що відповідно до довідки від 18.09.2015 р. рахується за ДП Хлібна база №74 за адресою Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул.Вокзальна, 125 було встановлено відсутність зерна державного резерву станом на 23.09.2015р. в загальній кількості 3895,674 тонн.

Крім того, факт наявності допущеного порушення операцій щодо матеріальних цінностей державного резерву також підтверджується Актом фактичного огляду зерна державного резерву, що відповідно до довідки станом на 01.10.2015 р. рахується за ДП Хлібна база №74 Державного агентства резерву України від 27.10.2015 р. та Актом Токмацькой об`єднаної державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області від 27.10.2017 р., відповідно до якого було встановлено відсутність зерна державного резерву в загальній кількості 3895,674 тонн.

Отже, всупереч та в порушення вищезазначених вимог законодавства на ДП Хлібна база №74 виявлено ряд порушень та не забезпечено кількісне зберігання зерна державного резерву.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно із п. 10 ст. 14 Закону України Про державний матеріальний резерв у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву затвердженого постановою КМУ № 1129 від 08.10.1997 р. ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон`юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Листом Міністерства економіки України від 28.01.2000 № 53-19/108 дозволено Держрезерву України при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку.

Вартість матеріальних цінностей державного резерву, які мали бути повернені до державного резерву, встановлена станом на момент виявлення порушення, тобто станом на 27.10.2015 р. вартість становить 13 797 304,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України Про державний матеріальний резерв у разі виявлення незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Як передбачено абз. 2 п.10 ст.14 Закону України Про державний матеріальний резерв , у разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Вартість матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, в тому числі самовільне відчуження, відповідно до акту перевірки від 27.10.2015 р. становить 13 797 304,48 грн.

Суд перевіривши розрахунок штрафу позивача, враховуючи, що вартість матеріальних цінностей становить 13 797 304,48 грн., то відповідно штраф у розмірі 100% становить13 797 304,48 грн. приходить до висновку, що вказаний розрахунок є вірним та зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 р. №14, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до п. 16 ст.14 Закону України Про державний матеріальний резерв розмір пені обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тобто за період з дня виявлення факту самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву до моменту подачі позовної заяви до суду.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 11 492 587,23 грн., наданий позивачем, судом встановлено, що він здійснений з моменту виявлення факту відсутності зерна, тобто з 27.10.2015 р. до моменту подачі позовної заяви до суду - по 15.06.2018 р., отже розмір пені є вірним, розрахунок здійснено відповідно до вимог законодавства та сума пені в розмірі 11 492 587,23 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Державне підприємство «Хлібна база № 74» Державного агентства резерву України (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул.Вокзальна, 125, код ЄДРПОУ 19283199) відшкодувати вартість матеріальних цінностей щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження на суму 13 797 304 (тринадцять мільйонів сімсот дев`яності сім тисяч триста чотири) грн. 48 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 74» Державного агентства резерву України (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул.Вокзальна, 125, код ЄДРПОУ 19283199) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) 100% штрафу в сумі 13 797 304 (тринадцять мільйонів сімсот дев`яності сім тисяч триста чотири) грн. 48 коп. та пеню в розмірі 11 492 587 (одинадцять мільйонів чотириста дев`яноста дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 586 307 (п`ятсот вісімдесят шість тисяч триста сім) грн. 94 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 02.08.2019 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.