Рішення

від 30.07.2019 по справі 922/2089/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2089/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" (61099, м. Харків, вул. Лодзінська, буд. 7) до Фізичної особи-підприємця Буренко Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 96322,95 грн. за участю представників:

від позивача - Кутузов С.Л., директор ТОВ "Полі-Тен"

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" до Фізичної особи - підприємця Буренко Олександра Володимировича про стягнення 96322,95 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором найму №36 від 23.01.2017 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за користування об`єктом найму, у зв`язку із чим, до стягнення заявлена заборгованість з орендної плати у розмірі 45796,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електроживлення у розмірі 21391,06 грн., 3 % річних у розмірі 4647,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 5707,19 грн. та пеню у розмірі 18781,58 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи складаються зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу згідно з їх описом, наданим суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2089/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті на 30.07.2019 о 10:20.

Позивач у судове засідання 30.07.2019 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати у розмірі 45796,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електроживлення у розмірі 21391,06 грн., 3 % річних у розмірі 4647,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 5707,19 грн. та пеню у розмірі 18781,58 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Фізична особа-підприємць Буренко Олександр Володимирович не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що конверт із поштовими відправленням суду, який було надіслано за адресою місцезнаходження ФОП Буренко О.В., а саме: АДРЕСА_1 , згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто суду у зв`язку із відсутністю адресата (т.с. І а.с. 130-131). Оскільки фізичною особою - підприємцем Буренко О. В. не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив наступне:

23 січня 2017 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" (наймодавцем) та Фізичної особи - підприємця Буренко Олександра Володимировича (наймачем) було укладено договір найму № 36 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 16 - 21), відповідно до умов якого, наймодавець зобов`язується передати наймачеві, а наймач прийняти у строкове платне користування приміщення загальною площею 1260,70 метрів квадратних, також місця загального користування (об`єкт найму), що знаходиться у нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Лодзінська, 7 на умовах даного Договору на трок до 30 листопада 2019 р. (термін найму).

Об`єкт найму передається наймачеві для розміщення виробничих та складських приміщень наймача (п. 1.4. Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту приймання - передачі приміщень від 16.03.2017 відповідачу (наймачеві) були передані в тимчасове платне користування виробничі, складські та допоміжні приміщення у нежитловій будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лодзінська, 7 , загальною площею 1260,7 кв.м. (далі - об`єкт найму), на строк до 30 листопада 2019 року (т.с. І а.с. 23).

Відповідно до умов п.3.1. Договору розмір плати за користування об`єктом найму (орендна плата) за весь об`єкт найму на місяць, визначений у сумі 20000,00 грн., у т.ч. 3333,33 грн. 20% ПДВ.

Починаючи з 01.07.2017 у відповідності до укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 до договору від 01.07.2017, сума орендної плати змінилася та встановлена у розмірі 30000,00 грн. без ПДВ (оскільки наймодавець перестав бути платником ПДВ) (т.с. І а.с. 22).

Згідно з умовами п. 3.3. Договору оплата місячної плати за користування об`єктом найму за відповідний місяць здійснюється не пізніше десятого числа відповідного календарного місяця, за який здійснюється платіж, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок наймодавця або сплати готівкою. У випадку користування об`єктом найму не повний місяць, оплата здійснюється за фактичний період користування.

Відповідно до п.3.4. Договору наймач протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами договору (тобто до 06 лютого 2017 року включно), зобов`язаний був внести авансом орендну плату за перший і останній місяці орендного користування, а саме 25000,00 грн.

Також, окрім орендної плати, у відповідності до погоджених сторонами умов пункту 3.8. Договору, наймач зобов`язаний до 20 числа поточного місяця сплачувати послуги по наданню електроживлення та газопостачання, які не входять в склад орендної плати, на підставі відповідних рахунків наймодавця.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що відповідач прийняті на себе зобов`язання за зазначеним вище Договором найму № 36 від 23.01.2017 виконував несвоєчасно та неналежним чином, оскільки оплату за користування об`єктом найму всупереч умовам пунктів 3.1.-3.10. здійснював несвоєчасно, що призвело до існування у відповідача перед позивачем заборгованості за даним Договором.

Так, відповідно до листа позивача до відповідача за вих. № 12 від 18 липня 2018 року про розірвання договору з підстав невиконання відповідачем умов договору по оплаті орендної плати (т.с. І а.с. 97), у зв`язку із чим, Договір за угодою сторін було розірвано.

Відповідно до акту прийманні-передачі об`єкту найму від 15 серпня 2018 року об`єкт найму було повернуто відповідачем позивачу (т.с. І а.с. 24).

Так, позивачем зазначено про те, що при розірванні договору сторонами було складено Акт звіряння взаємних рахунків за період з 01.01.2017 по 16.08.2018, згідно з яким борг відповідача перед позивачем станом на 16.08.2018 року склав 133497,06 грн. (т.с. І а.с. 98-99).

За період з 13 вересня 2018 року по 09.04.2019 року відповідачем сплачено 50000,00 грн. в рахунок погашення частини суми боргу.

З урахуванням наведеного вище, заборгованість відповідача перед позивачем склала 67187,06 грн., з урахуванням проведеної оплати відповідачем на суму 16310,00 грн. за електроспоживання за грудень 2017 року, яка не увійшла до акту звірки, але позивач визнає цю оплату додатково до оплат, зазначених в акті звірки), що складається з: заборгованості з орендної плати у розмірі 45796,00 грн. та заборгованості з відшкодування витрат на забезпечення відповідача електроживлення у розмірі 21 391,06 грн. Всього борг відповідача становить 67187,06 грн., який з боку останнього залишився несплаченим.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, ( ч. 2 ст.11 ЦК України)

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по цій справі, виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідача своїх зобов`язань за Договором найму № 36 від 23.01.2017, який за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Розрахунок позовних вимог в частині нарахування заборгованості з орендної плати у розмірі 45796,00 грн. та заборгованості з відшкодування витрат на забезпечення відповідача електроживлення у розмірі 21391,06 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи Актами здачі - приймання робіт (надання послуг) (т.с. І а.с. 25-43) та складеним та підписаним між сторонами Актом звіряння взаємних рахунків за період з 01.01.2017 по 16.08.2018, згідно з яким борг відповідача перед позивачем станом на 16.08.2018 року склав 133497,06 грн. (т.с. І а.с. 98-99).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували заявлену до стягнення заборгованість за Договором найму № 36 від 23.01.2017, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 45796,00 грн. та заборгованості з відшкодування витрат на забезпечення відповідача електроживлення у розмірі 21 391,06 грн.

Натомість заявлені позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 18781,58 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи заявлену до стягнення пеню, позивачем зазначено про те, що підписання відповідачем 16.08.2018 акту звіряння взаємних розрахунків за Договором перериває перебіг строку позовної давності і є дією, яка свідчить про визнання ним боргу, у зв`язку з чим, позивач нарахував відповідачеві суму пені, починаючи з дати укладення акту звіряння взаємних розрахунків за договором 16.08.2018, за 6 місяців - тобто, за період з 16.08.2018 по 16.02.2019, а позов подається в період одного року з дати укладення акту звіряння взаємних розрахунків за договором, у зв`язку з чим позовна давність за вимогами про стягнення суми пені за договором не закінчилась.

При цьому, позивач посилається на умови пункту 6.1. Договору, де сторонами було погоджено, що за несвоєчасну сплату плати за користування об`єктом найму наймач сплачує наймодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Однак із зазначеними вище аргументами позивача погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права та зазначення обставин виключно на свою користь.

Згідно з вимогами ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, позивачем, у супереч вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, необґрунтовано визначено період нарахування пені з дати підписання Акту звіряння взаємних рахунків. У період, за який позивачем нарахована пеня, Договір найму № 36 від 23.01.2017 вже припинив свою дію, тому посилання позивача на умови п. 6.1. Договору при здійсненні нарахування пені за період з 16.08.2018 по 16.02.2019 є також безпідставним, тому в задоволенні позову в частині заявленої до стягнення 18781,58 грн. пені суд відмовляє.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 4647,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5707,19 грн., суд вирішив наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, вимоги ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 4647,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5707,19 грн., суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у справі №922/2089/19.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач, визначаючи у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи, позивачем було зазначено витрати на професійну правничу допомогу, згідно наданого копії договору про надання правової допомоги від 22.11.18 та додатком 1 до вказаного договору. При цьому, будь-якої суми у грошовому еквіваленті позивачем вказано не було.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу, у судовому засіданні 30.07.2019 позивачем не підтримано вказану вимогу та будь-яких пояснень з цього питання, принаймні яка саме сума становить означених у позові витрат на професійну правничу допомогу, суду також не надано. З урахуванням наведеного, дане питання суду дослідити та вирішити неможливо.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Буренко Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" (61099, м. Харків, вул. Лодзінська, буд. 7, код ЄДРПОУ 30987148) заборгованість з орендної плати у розмірі 45796,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електроживлення у розмірі 21391,06 грн., 3 % річних у розмірі 4647,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 5707,19 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1546,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" серпня 2019 р.

Суддя Г.І. Сальнікова