Рішення

від 31.07.2019 по справі 923/364/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року Справа № 923/364/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське", код ЄДРПОУ 00413564, вул. Горького, 7, смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області,

до: відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон,

до відповідача-2: Новоолексіївська селищна рада Генічеського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 35248432, вул. Дружби Народів, 15, смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області,

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

за участю представників:

від позивача: Тарасенко Л.Л., ордер від 20.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1162 від 12.04.2006, Вівчарівський В.П., ордер серія ЛВ № 151298 про надання правової допомоги від 31.07.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001542 від 26.06.2019,

від відповідача-1: Грудковська А.М., довіреність № 32-21-0.62-8/62-19 від 02.01.2019,

від відповідача-2: не з`явився,

в с т а н о в и в:

Товариство з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське" звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області про визнання права постійного користування на земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва на території Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, загальною площею 476,82 га, у тому числі:

0,0943 га за кадастровим номером НОМЕР_1 ;

39,8812 га за кадастровим номером НОМЕР_2 ;

18,2676 га за кадастровим номером НОМЕР_3 ;

80,7712 га за кадастровим номером НОМЕР_4 ;

132,0843 га за кадастровим номером НОМЕР_5 ;

15,0847 га за кадастровим номером НОМЕР_6 ;

3,2546 га за кадастровим номером НОМЕР_7 ;

12,5774 га за кадастровим номером НОМЕР_8 ;

6,7742 га за кадастровим номером НОМЕР_9 ;

11,9450 га за кадастровим номером НОМЕР_10 ;

19,2890 га за кадастровим номером6522155400 НОМЕР_11 ;

18,8845 га за кадастровим номером НОМЕР_12 ;

12,7279 га за кадастровим номером НОМЕР_13 ;

11,7850 га за кадастровим номером НОМЕР_14 ;

20,3491га за кадастровим номером НОМЕР_15 ;

20,8534 га за кадастровим номером НОМЕР_16 ;

14,4848 га за кадастровим номером НОМЕР_17 ;

8,0769 га за кадастровим номером НОМЕР_18 ;

10,7807га за кадастровим номером НОМЕР_19 ;

18,8542 га за кадастровим номером НОМЕР_20 ).

Ухвалю суду від 03.06.2019 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою у підготовчому провадженні від 03.06.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.07.2019 на 11:00 год.

Судове засідання 10.07.2019 відкладене у зв`язку з неявкою сторін. Ухвалою від 10.07.2019 судове засіданні призначено в режимі відеоконференції на 31.07.2019 року.

В судовому засіданні справу розглянуто по суті. Заява підтримана повністю представниками Позивача з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився. Відповідно до відзиву просить позовні вимоги задовольнити повністю, визнати за позивачем право користування земельними ділянками.

З урахуванням думки учасників справи розгляд справи здійснено без участі представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

І) Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Стислий виклад позиції позивача.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги, просить позов задовольнити, визнати за позивачем право постійного користування на земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва на території Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, загальною площею 476,82 га, до складу яких відповідно до технічної документації із землеустрою (проекту землеустрою) включаються окремі земельні ділянки згідно переліку, вказаному у позовній заяві та відображених у доданій до позовної заяви експлікації земель.

Позивач вказує, що підставою звернення його до суду стали листи відповідача від 11.01.2019 №21-0.63-7/60-19, від 27.10.2017 №5929/0-4186/8-17 та від 13.01.2017 №32-21-0.61-385/2-17 відповідно до яких Відповідач відмовив у задоволенні заяви Позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності на території Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області раніше наданих ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва загальною площею 476,82 га. Позивач не погоджується з мотивами відмови, якими вказано, що Позивач як юридична особа-заявник має право на отримання земельної ділянки лише на правах оренди і лише за конкурсом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач та його представники вказують, що земельні ділянки, що становили предмет звернення, належать ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ на праві постійного користування, що дає йому право переоформити таке в інший правовий титул. Отже, вважають, що Відповідач фактично не визнав права ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ на постійне користування згаданими земельними ділянками, чим порушив його право.

Позивач, підтверджуючи своє право користування земельними ділянками зазначає, що у 1985 році Виконавчим комітетом Генічеської районної Ради народних депутатів видано радгоспу Новоолексіївський Генічеського району Херсонської області УРСР Державний акт на право користування землею № НОМЕР_21 на правах безстрокового і безоплатного користування 571,4 гектарів землі для ведення сільського господарства.

Позивач стверджує, що він є правонаступником радгоспу. Так, Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України у Херсонській області від 14.10.1996 №1190 припинено діяльність радгоспу Новоолексіївський шляхом його перетворення у відкрите акціонерне товариство Новоолексіївське . В процесі перетворення 08.10.1997 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області передано Відкритому акціонерному товариству Новоолексіївське , код ЗКПО 00413564, майно цілісного майнового комплексу радгоспу Новоолексіївський , у тому числі й зазначену земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 №254.

Згідно з п.3.3. Статуту зазначено, що ВАТ Новоолексіївське є правонаступником радгоспу Новоолексіївський .

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ Новоолексіївське (протокол №1 від 15.10.2010) припинено діяльність останнього шляхом реорганізації (перетворення) у Товариство з додатковою відповідальністю НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ (далі - ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ ).

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відкрите акціонерне товариство Новоолексіївське припинено 02.11.2012 (номер запису 14871120005000842).

Згідно з передавальним актом від 04.01.2011, затвердженим загальними зборами акціонерів ВАТ Новоолексіївське (протокол №2 від 04.01.2011), Товариству з додатковою відповідальністю НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ передано усе майно, права та обов`язки ВАТ Новоолексіївське .

Відповідно до п.2.3. Статуту ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ ідентифікаційний код юридичної особи згідно 00413564, є правонаступником ВАТ Новоолексіївське .

Таким чином ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ стало правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства радгоспу Новоолексіївський , зокрема і щодо спірної земельної ділянки.

Позивач стверджує, що чинне законодавство не містить чіткого регулювання порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Позивач зазначає, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею серії НОМЕР_22 від 1985 року, в той же час, вважає, що оцінювати юридичне значення вказаного розпорядження Генічеської районної державної адміністрації слід в загальному контексті, відповідно до якого право користування земельною ділянкою Позивача не припинено, а є дійсним до виготовлення технічної документації та укладання договору оренди земельних ділянок, які сформовані окремими масивами відповідно до чинного законодавства у межах раніше відведених земель у 1985 році, що фактично на цей час знаходяться в користуванні Позивача.

В той же час, Позивач зазначає, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Однак, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, на думку Позивача, за відсутності у нього обов`язку переоформлювати право користування земельною ділянкою на права оренди, він наполягає на тому, що ТДВ Новоолексіївське має право на переоформлення належного йому права безстрокового і безоплатного користування земельною ділянкою (титулу) на право постійного користування земельною ділянкою (інший титул), яке передбачене чинним земельним законодавством України.

1.2. Стислий виклад заперечень відповідача-1

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги не обґрунтованими та таким, що підлягають відхиленню з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що правовий попередник Позивача радгосп Новоолексіївський дійсно володів земельною ділянкою на підставі Державного акту серії НОМЕР_22 , виданого в 1985 році, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 192. В той же час, вважає, що радгосп був наділений лише правом володіти та користуватися земельними ділянками загальною площею 571,4 га для ведення сільського господарства, без правомочності розпоряджатися нею.

Регулювання даних правовідносин здійснювалось відповідно до положень Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970, згідно зі ст.ст. 15, 144 якого була передбачена передача земель державного запасу, зокрема, радгоспам, в постійне користування (без заздалегідь встановленого строку).

Наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 14.10.1996 № 1190 відповідно до Законів України Про приватизацію майна державних підприємств та Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі радгосп Новоолексіївський перетворено у відкрите акціонерне товариство Новоолексіївське .

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 затверджено Порядок перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, пунктом 6 якого передбачено, що з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків підприємства, що приватизується.

Втім, Відповідач вважає, що Земельним кодексом України (в редакції від 22.06.1993) не передбачено автоматичного переходу права користування земельними ділянками без одержання правовстановлюючого документа.

Відтак, згідно зі ст. 22 Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Крім того, статтею 23 Кодексу встановлено, що документом, який посвідчує право на земельну ділянку є державний акт.

Після перетворення радгоспу Новоолексіївський у ВАТ Новоолексіївське , останнім не було посвідчено права на земельну ділянку державної власності, надану радгоспу Новоолексіївський у постійне користування.

Відповідач, не погоджуючись з твердженнями Позивача, що зазначена земельна ділянка увійшла в цілісний майновий комплекс, переданий ВАТ Новоолексіївське за актом приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 № 254, стверджує про наступне.

Закон України Про приватизацію майна державних підприємств визначає приватизацію майна державних підприємств України як відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Таким чином, приватизація передбачає перехід права власності від держави до приватних фізичних (юридичних) осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 зазначеного Закону його дія не поширюється на приватизацію об`єктів державного земельного фонду.

Наказом Фонду державного майна України від 09.08.1996 № 903 затверджено Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, відповідно до п.4 якого об`єктом приватизації майна радгоспів є їх цілісні майнові комплекси. До складу цілісних майнових комплексів не входять державний житловий фонд, інші об`єкти, що не підлягають приватизації відповідно до умов приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, визначених Законом України Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі .

У зв`язку з наведеним, приватизації не підлягала земельна ділянка, яка належала радгоспу Новоолексіївський на праві постійного користування, тому твердження Позивача щодо передачі земельної ділянки в межах цілісного майнового комплексу не відповідає дійсності.

Прийнятий 25 жовтня 2001 року Земельний кодекс України, набравши чинності 1 січня 2002 року, обмежив коло суб`єктів права постійного користування землею, та пунктом 6 Перехідних положень ЗК України зобов`язав їх до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнав положення пункту 6 Перехідних положень ЗК України неконституційним.

Втім, розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею серії НОМЕР_22 , виданий на підставі рішення Генічеської районної ради народних депутатів радгоспу Новоолексіївський для ведення сільського господарства.

Позивачем стверджується, що при виданні зазначеного розпорядження не було прийнято рішення про припинення права постійного користування, тому юридичного факту припинення права користування земельною ділянкою не настало.

Відповідно до ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації (в редакції від 14.03.2003) актами місцевої державної адміністрації є розпорядження голови та накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів.

Крім того, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, зазначеним Законом встановлено лише дві форми організаційно- розпорядчих документів, які видаються за результатом виконання власних повноважень місцевими державними адміністраціями - розпорядження та накази, тому твердження Позивача про необхідність прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою не відповідає вимогам законодавства.

Розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 також надано дозвіл ВАТ Новоолексіївське на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 125 ЗК України (в редакції від 15.10.2003) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною другою статті 126 ЗК України встановлено, що право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Головному управлінню невідомо, чи на замовлення ВАТ Новоолексіївське була розроблена зазначена документація із землеустрою, втім договори оренди землі щодо земельного масиву, який перебував у користуванні радгоспу Новоолексіївський між розпорядником та ВАТ Новоолексіївське укладено не було.

Враховуючи, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею серії НОМЕР_22 та оскільки права ВАТ Новоолексіївський на земельні ділянки не було посвідчено належним чином, товариство не мало законних підстав для подальшого використання даних земельних ділянок.

Позивач стверджує, що після припинення ВАТ Новоолексіївське шляхом реорганізації (перетворення) у Товариство з додатковою відповідальністю Новоолексіївське до останнього перейшли права і щодо спірної земельної ділянки, а тому ТДВ Новоолексіївське має право на переоформлення права постійного користування в інший правовий титул.

Головне управління наполягає, що даний висновок є невірним, адже:

1. ВАТ Новоолексіївське не зареєструвало належним чином права користування спірною земельною ділянкою, а тому не стало її законним користувачем, адже згідно з ч.І ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

2. Відсутнє законодавче врегулювання переоформлення права постійного користування в інших правовий титул, оскільки згідно зі статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Враховуючи вимоги статті 134 Кодексу ТДВ Новоолексіївське не відноситься до організації, яка має право на отримання у оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів, про що ТДВ Новоолексіївське було повідомлено листом Головного управління від 13.01.2017 № 32-21-0.61-385/2-17.

Враховуючи наведене, повідомляємо, що ви знання права постійного користування за ТДВ Новоолексіївське суперечить вимогам чинного законодавства у зв`язку з вищезазначеним та наступним.

Згідно з ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зазначене право характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом можуть бути земельні ділянки лише державної або комунальної власності; суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені частиною 2 статті 92 ЗК України.

Відтак, Товариство з додатковою відповідальністю Новоолексіївське не відноситься до суб`єктів, які мають право набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель держаної та комунальної власності, тому визнання за ним права постійного користування не відповідає вимогам чинного законодавства, позов задоволенню не підлягає.

1.3. Стислий виклад заперечень відповідача-2

Право постійного користування земельною ділянкою є різновидом права користування землею. Це право полягає у володінні і користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 108 ЦК України встановлено, по перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 р.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.04.2002 р. № 449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.201 і р. № 6-14цс11).

Право постійного користування зберігається та є чинним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства та переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Відповідно, документи, якими посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на право постійного користування землею), видані відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсними та залишаються чинними.

З огляду на це, землекористувачі, які реорганізувалися або які не переоформили право постійного користування земельною ділянкова на право власності або право оренди, наразі, можуть продовжувати користуватися наданими їм у постійне користування земельними ділянками.

Згідно статті 12 ЗК України до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить розпорядження землями тільки територіальних громад.

Відповідач - 2 заперечує проти покладення на нього судових витрат з наступних підстав: Відповідач - 2 визнав позовні вимоги позивача:

Відповідач - 2 ніколи не заперечував проти права постійного користування земельними ділянками загальною площею 476,82 га.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши учасників справи, доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське" ідентифікаційний код юридичної особи згідно відомостей ЄДРЮОФОПГО - 00413564, є правонаступником утвореного в процесі приватизації майна радгоспу Новоолексіївський шляхом його перетворення у Відкрите акціонерне товариство Новоолексіївське , код ЗКПО 00413564, на підставі Наказу від 14.10.1996 № 1190 регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (а.с. 23).

Факт правонаступництва ТДВ "Новоолексіївське", ідентифікаційний код 00413564 прав та обов`язків правових попередників - радгоспу Новоолексіївський та ВАТ Новоолексіївське , код ЗКПО 00413564 відповідачем визнається. Однак, заперечується перехід права користування земельними ділянками, оскільки це право не переоформлювалося на правонаступників при відповідних перетвореннях (реорганізаціях) юридичної особи Відповідача.

В процесі приватизації передано Відкритому акціонерному товариству Новоолексіївське майно цілісного майнового комплексу радгоспу Новоолексіївський , за виключенням земельних ділянок, зайнятих дорогами, електролініями, водопроводами, а також дитсадка, про що складно Акт приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 №254 (а.с. 24).

З наведеного Акта вбачається, що у складі цілісного майнового комплексу від радгоспу Новоолексіївський передане усе майно, у тому числі й земельні ділянки, що знаходилися в його користуванні на час приватизації. Виключення із складу земель, що передавалися визначені в наведеному Акті приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 №254: дороги, електролінії, водопровід, дитсадок.

Таким чином ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ стало правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства радгоспу Новоолексіївський , зокрема і земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які використовуються Позивачем до цього часу на правах користування, що підтверджується виданим 1985 року Виконавчим комітетом Генічеської районної Ради народних депутаті радгоспу Новоолексіївський Генічеського району Херсонської області УРСР Державний акт на право користування землею №192 на правах безстрокового і безоплатного користування 571,4 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення сільського господарства (а.с. 15-22).

На підставі клопотання ВАТ Новоолексіївське 21.11.2013 розпорядженням №553/03 Голови Генічеської районної державної адміністрації Про переоформлення права користування земельною ділянкою надано дозвіл ВАТ Новоолексіївське на розробку та виготовлення технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі на території Новоолексіївської селищної ради (а.с. 56). Пунктом 1 вказаного розпорядження №553/03 Голови Генічеської районної державної адміністрації визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею серії НОМЕР_22 від 1985 року.

Позивач на час розгляду цієї справи продовжує користуватися земельною ділянкою, розроблено технічну документацію із землеустрою, але право користування не переоформлено, розпорядження №553/03 Голови Генічеської районної державної адміністрації Про переоформлення права користування земельною ділянкою від 21.11.2013 не виконано. За таких обставин суд погоджується з твердженням Позивача, що своє право на переоформлення виду користування земельною ділянкою Позивач не використав. Отже за Позивачем залишається на цей час право користування земельною ділянкою відповідно до виданого 1985 року Виконавчим комітетом Генічеської районної Ради народних депутатів радгоспу Новоолексіївський Генічеського району Херсонської області УРСР Державного акту на право користування землею № НОМЕР_21 на правах безстрокового користування, площею 571,4 гектарів, у межах згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва.

Іншого юридичного значення, окрім дозволу на розробку технічної документації з землеустрою на належні Позивачеві земельні ділянки зазначене розпорядження №553/03 Голови Генічеської районної державної адміністрації Про переоформлення права користування земельною ділянкою від 21.11.2013 - не має. Виготовлена Позивачем документація із землеустрою (проект землеустрою), що поданий Відповідачеві на затвердження, встановлює межі земельної ділянки (ділянок) в натурі (на місцевості), визначає і конкретизує відповідно до чинного законодавства розміри та межі сформованих земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Позивача у межах у межах плану землекористування до Акту на право користування землею 1985 року, із площі, що складала 571,4 гектарів для ведення сільськогосподарського виробництва.

Суд зазначає також, що Відповідач визнає той факт, що сформовані у зазначених межах земельні ділянки загальною площею 476,82 га входять до складу земель, користування якими здійснює Позивач, у тому числі:

0,0943 га за кадастровим номером НОМЕР_1 ;

39,8812 га за кадастровим номером НОМЕР_2 ;

18,2676 га за кадастровим номером НОМЕР_3 ;

80,7712 га за кадастровим номером НОМЕР_4 ;

132,0843 га за кадастровим номером НОМЕР_5 ;

15,0847 га за кадастровим номером НОМЕР_6 ;

3,2546 га за кадастровим номером НОМЕР_7 ;

12,5774 га за кадастровим номером НОМЕР_8 ;

6,7742 га за кадастровим номером НОМЕР_9 ;

11,9450 га за кадастровим номером НОМЕР_10 ;

19,2890 га за кадастровим номером6522155400 НОМЕР_11 ;

18,8845 га за кадастровим номером НОМЕР_12 ;

12,7279 га за кадастровим номером НОМЕР_13 ;

11,7850 га за кадастровим номером НОМЕР_14 ;

20,3491га за кадастровим номером НОМЕР_15 ;

20,8534 га за кадастровим номером НОМЕР_16 ;

14,4848 га за кадастровим номером НОМЕР_17 ;

8,0769 га за кадастровим номером НОМЕР_18 ;

10,7807га за кадастровим номером НОМЕР_19 ;

18,8542 га за кадастровим номером НОМЕР_20 ).

Суд погоджується з запереченнями Відповідача, що прийнятий 25 жовтня 2001 року Земельний кодекс України, набравши чинності 1 січня 2002 року, обмежив коло суб`єктів права постійного користування землею, та пунктом 6 Перехідних положень ЗК України зобов`язав їх до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди. Однак, Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнав положення пункту 6 Перехідних положень ЗК України неконституційним.

В той же час, суд зазначає, що після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 Верховною Радою України законодавчо не врегульовано питання оформлення прав користувачів земельних ділянок на титул постійних користувачів, оскільки згідно зі статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Також, згідно з ч. І ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зазначене право характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом можуть бути земельні ділянки лише державної або комунальної власності; суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені частиною 2 статті 92 ЗК України.

Отже, Позивач Товариство з додатковою відповідальністю Новоолексіївське не відноситься до суб`єктів, які мають право набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель держаної та комунальної власності, тому визнання за ним в судовому порядку права постійного користування не відповідає вимогам чинного законодавства, позов задоволенню не підлягає.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання права на постійне користування земельними ділянками, яке не передбачено чинним законодавством.

Отже, Позивачем обрано спосіб захисту права, який не передбачено законодавством.

Разом з тим, право користування земельними ділянками, що сформовані у межах раніше виділеної у користування земельної ділянки не можна вважати порушеним.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Окремим способом захисту цивільних прав та інтересів і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно до вимог ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень вказаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Відповідачем у межах своїх повноважень не приймалися акти, які порушували би право користування Позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд враховує правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/5635/13-ц (Провадження № 14-122цс18).

Так, Верховний Суд зазначив, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визнаються державою.

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Аналогічні приписи містяться в пунктах 1 і 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.

У Позивача право користування земельною ділянкою виникло відповідно до виданого 1985 року Виконавчим комітетом Генічеської районної Ради народних депутатів радгоспу Новоолексіївський Генічеського району Херсонської області УРСР Державного акту на право користування землею № НОМЕР_21 на правах безстрокового користування, площею 571,4 гектарів, у межах згідно з планом землекористування. На той час був чинний Земельний кодекс Української РСР в редакції 1970 року. Відповідно до статтей 13, 14, 15 цього Кодексу землекористувачами визначалися, зокрема, радгоспи. Користування землею здійснюється безплатно. Земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу Української РСР в редакції 1970 року, документами, що стверджують право землекористування землекористування радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Наявним у справі Актом від 1985 року та іншими матеріалами справи підтверджується, що Позивачу земельна ділянка виділена в натурі і щодо неї виникло право користування.

Прийнятим у подальшому Земельним кодексом (1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення, прийнятого у 1985 році, яке не скасоване, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування Позивача не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку Позивач не позбавлений.

Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за Позивачем до його належного переоформлення.

Суд зазначає, що визнання за Позивачем права постійного користування на земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва розташованих на території Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, загальною площею 476,82 га, що складається з окремо сформованих та індивідуально-визначених земельних ділянок, не відповідає вимогам статей 92, 116, 125, 126, пунктів 1 і 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, оскільки суд не може підміняти собою інші органи, уповноважені законом вирішувати питання про оформлення прав землекористування.

Позивач не позбавлений можливості вирішити питання оформлення права власності чи права користування в установленому чинним законодавством порядку.

За досліджених судом обставин та правових підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають

Відмовляючи у позові суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2019.

Суддя П.Д. Пригуза