Постанова

від 25.07.2019 по справі 923/609/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/609/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Кушніра І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю. Б.,

за участю представників:

від позивача Боримська І. О. (адвокат),

від відповідача Вічна І. М. (адвокат),

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Сьомочкіна О. С . (представник за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 (судді: Аленіна О. Ю., Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 27.11.2018 (суддя Остапенко Т.А.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У липні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Херсонської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Херсонської філії) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал" (далі - ПрАТ "Дніпровський термінал") про зобов`язання вчинити дії.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником залізничних колій і стрілочних переводів, які відповідач демонтував самочинно, без погодження із позивачем, у зв`язку з чим порушив права позивача щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном, тому відповідач повинен відновити за власний рахунок належні позивачу на праві власності залізничні колії №№ 4, 5, 8 і стрілочні переводи №№ 30, 31.

1.3. У відзиві на позов ПрАТ "Дніпровський термінал" наголосило, що позивач не довів наявності у нього права власності на залізничні колії №№ 4, 5, 8 і стрілочні переводи №№ 30, 31, а надані позивачем докази не є правовстановлюючими документами та містять суперечливі відомості щодо ідентифікації такого майна. Також відповідач зазначив, що є власником земельної ділянки, на якій розташовані залізничні під`їзні колії, належні ПрАТ "Дніпровський термінал" на праві власності, що підтверджується відповідними документами. Оскільки належні відповідачу залізничні колії прийшли у непридатний та небезпечний для перевезення вантажів стан, відповідач отримав технічні умови, якими передбачено реконструкцію під`їзної залізничної колії з укладанням шести колій.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.08.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, у позові відмовлено.

2.2. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2018 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

2.3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.11.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019, у позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із необґрунтованості позовних вимог. Позивач не довів, що під`їзні колії №№ 4, 5, 8, по вул. Перекопській, 169 у м. Херсоні набуто позивачем у власність у складі об`єкта нерухомого майна залізничної колії завдовжки 1450 м, інвентарний №15а, за адресою: м. Херсон вул. Заводська, 47 , переданого за актом передачі нерухомого майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське Міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 30.10.2001.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідач є власником земельної ділянки за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169 , кадастровий № 6510136300:31:001:0041 , а також будівель і споруд, у тому числі й залізничних колій №№31, 31-1, 31-2.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказів демонтажу залізничних колій і стрілочних переводів саме відповідачем, оскільки відповідні акти позивач склав одноособово і в них немає підписів представників відповідача чи застереження про відмову від їх вчинення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Херсонської філії у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 27.11.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди неправомірно відхилили як доказ набуття позивачем у власність залізничних колій на підставі постанови Ради народного господарства УРСР від 28.05.1962 № 101 і внесення набутого майна до статутного капіталу позивача. Крім того, відповідач не заперечував, що спірні залізничні колії демонтував саме він, а в матеріалах справи є акти від 17.03.2015 та від 08.02.2017, які підтверджують демонтаж відповідачем спірних колій. Міністерство інфраструктури України як вищий орган товариства не надавало дозволів і погодження на демонтаж спірних колій і стрілочних переводів.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників: позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

4.2. Як установили суди попередніх інстанцій, згідно з постановою від 28.05.1962 №101 Ради народного господарства УССР "Про організацію Херсонського об`єднаного транспортного господарства на базі під`їзних колій заводів ім. Петровського, склотарного та консервного, ХБК, ТЕЦ, треста Херсонстрой та винзаводу" з 01.07.1962 організовано Херсонське об`єднане транспортне господарство Управління автомобільного та промислового транспорту Ради народного господарства та зобов`язано керівників зазначених підприємств передати створеному транспортному господарству безкоштовно за балансовою вартістю, зокрема, під`їзні колії відповідно до додатку №1. Однак цього додатка у матеріалах справи немає.

4.3. Наказом Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746 створено Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", правонаступником якого є позивач, згідно з актом передачі нерухомого майна від 30.10.2001 (додаток до наказу) Міністерство транспорту України передало у власність створеного ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" залізничні колії та інше нерухоме майно, що увійшло до його статутного фонду, зокрема залізничну колію завдовжки 1450 погонних метрів, інвентарний № 15а, за адресою: м. Херсон, вул. Заводська, 47.

4.4. Суди також установили, що згідно з технічним паспортом спірні колії №№ 4, 5, 8 розташовані на території Відкритого акціонерного товариства "Консервний комбінат" по вул. Перекопській, 169 у м. Херсоні та обслуговуються зазначеним підприємством.

Відповідно до додатку №1 до технічного паспорта довжина колій №№4, 5, 8 складає 702,80 м; корисна 369,75 м.

4.5. 17.03.2015 представники позивача провели плановий комісійний огляд залізничних колій №№ 4, 5, 8 і стрілочних переводів №№ 30, 31, за результатами якого складено акт від 17.03.2015 про відсутність частини спірних колій.

4.6. 08.02.2017 за наслідками проведеного представниками позивача огляду залізничних колій №№ 4, 5, 8 і стрілочних переводів №№ 30, 31 установлено, що їх повністю демонтовано, про що складено відповідний акт.

4.7. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач є власником земельної ділянки по вул. Перекопській, 169 у м. Херсоні , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯК в„– 104556 . Земельну ділянку набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2008 № 360.

4.8. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно САЕ № 162768 відповідач є власником будівель і споруд, у тому числі інших залізничних колій № 31, 31-1, 31-11.

4.9. Сторони під час судових засідань у суді апеляційної інстанції підтвердили, що залізничні колії №№ 4, 5, 8, які просить відновити позивач, і залізничні колії № 31, 31-1, 31-2, які належать на праві власності відповідачу, не є тотожним майном.

4.10. Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

4.11. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

4.12. За змістом статей 182, 334 Цивільного кодексу України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості (у тому числі й тих об`єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначено, зокрема під`їзних колій) є державна реєстрація прав на нього.

Разом з тим, частиною четвертою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Отже підтвердження права власності на залізничні колії повинно здійснюватися іншими способами визначеними законом.

4.13. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11.09.1997 та є частиною національного законодавства України, гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

4.14. Відповідно до статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт" магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання та не підлягають приватизації.

4.15. Відповідно до положень статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт" відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під`їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Власники залізничних під`їзних колій, споруди та устаткування, вантажно-розвантажувальних комплексів, які не належать до залізничного транспорту загального користування за своїми пропускними і вантажопереробними можливостями, повинні забезпечувати необхідні обсяги перевезень, навантаження і розвантаження транспортних засобів, їх зберігання та ефективне використання.

Власники залізничних під`їзних колій здійснюють їх утримання на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться.

4.16. Згідно із частиною сьомою статті 10 Закону України "Про залізничний транспорт" будівництво і реконструкція залізничних станцій та інших об`єктів залізничного транспорту, пов`язаних з будівництвом або реконструкцією промислових підприємств, здійснюються за рахунок коштів підприємств або коштів, передбачених у Державному бюджеті України на зазначені цілі.

4.17. Статтею 64 Статуту залізниць України визначено, що до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності. Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

4.18. Таким чином, системний аналіз цих норм дозволяє зробити висновок про можливість перебування залізничних колій, зокрема під`їзних колій, які призначаються для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, у власності підприємств, підприємців, організацій та установ різних форм власності. При цьому їх утримання, здійснюються за рахунок коштів підприємств.

4.19. За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

4.20. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді позову про зобов`язання вчинити дії, а саме відновлення незаконно демонтованих залізничних колій №№4, 5, 8 та стрілочних переводів №№ 30, 31 дійшли висновку про необхідність дослідження факту щодо наявності у позивача правових підстав для таких вимог, зокрема підтвердження ним, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором.

4.21. Відповідно до вимог частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.22. Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами, не зважаючи на неодноразовий розгляд справи, позивач так і не надав належних та допустимих доказів щодо підтвердження свого права на зазначені залізничні колії. Зважаючи на це господарські суди попередніх інстанцій, надавши оцінку поданим позивачем доказам, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ним набуття у власність спірних під`їзних колій №№ 4, 5, 8 і стрілочних переводів №№ 30, 31 на вул. Перекопській, 169 у м. Херсоні. Також суди наголосили, що позивачем не доведено факт демонтажу спірних колій і стрілочних переводів саме відповідачем та не надано належних доказів на підтвердження цього.

4.23. Одночасно, відповідач на підтвердження своїх заперечень щодо задоволення позову посилався на документи:

- Лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про надання інформації від 12.06.2017 №28-21-0.301-4552/2-17, що у власності ПрАТ "Дніпровський термінал" знаходиться земельна ділянка площею 17,8005 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту за адресою місто Херсон, вул. Перекопська, 169 , кадастровий номер 6510136300:31:001:0041 , в межах зазначеної земельної ділянки знаходяться залізничні колії які належать відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.12.2011. Земельна ділянка в межах території ПрАТ "Дніпровський термінал" у користування під залізничні колії Херсонському міжгалузевому підприємству залізничного транспорту або його правонаступнику Херсонській філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЖТ" не надавалася (а.с. 61 том. 1).

- Робочий проект реконструкції будівель і споруд під терміналом з перевалки і зберігання сухих вантажів на вулиці Перекопська 169 в м. Херсоні та доданої до нього експлікації, виготовленого на замовлення відповідача, відповідно до якого колії №№4, 5, 8 знаходяться в межах земельної ділянки, що належить відповідачу. (а.с. 62 - 64 том.1)

- Технічний паспорт залізничної під`їзної колії ПрАТ "Дніпровський термінал", згідно з яким колії: № 4 з`єднувальна, № 5 тупик для відстою, № 8 навантажувально-розвантажувальна, перебувають на балансі ПрАТ "Дніпровський термінал"( а.с. 24 - 29 том 2).

4.24. Крім того, Суд звертає увагу, що представник третьої особи в своїх поясненнях наголосив, що в інвентарній картці №0015 на залізничні колії не зазначено адреси колій, оскільки вони не були окремим промисловим об`єктом, а входили до складу цілісного майнового комплексу Херсонського консервного комбінату.

4.25. Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність набуття позивачем у власність спірних колій та стрілочних переводів, у зв`язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

4.26. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про те, що суди безпідставно не врахували, як доказ, набуття позивачем у власність залізничних колій на підставі постанови Ради народного господарства УРСР від 28.05.1962 № 101, і внесення набутого майна до статутного капіталу позивача, оцінюються критично, як обрана позивачем правова позиція, яка не відповідає обставинам справи, оскільки судами зроблено висновок про те, що зазначена постанова не містить відомостей про те, що саме спірні колії №№ 4, 5, 8 і стрілочні переводи №№ 30, 31 було передано у власність позивачу, а додатку № 1 до цієї постанови, в якому визначалося майно, що передається у власність позивачу у матеріалах справи не має.

Отже, зазначений доказ оцінювався судами, йому надано правову оцінку, яка знайшла відображення в оскаржуваних рішеннях. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.27. Крім того, доводи скаржника про те, що відповідно до акта передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001, ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" прийняло у власність спірні колії №№ 4, 5, 8 і стрілочні переводи №№ 30, 31, є необґрунтованими, оскільки судами встановлено, що у вказаних документах зазначено, що ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" прийняло у власність, зокрема залізничну колію завдовжки 1450 погонних метрів, інвентарний №15а, за адресою: м. Херсон, вул. Заводська,47. Разом з тим, скаржником не доведено, що колії №№ 4, 5, 8 є частиною об`єкту нерухомого майна - залізничної колії 1450 погонних метрів, інвентарний №15а.

Таким чином, з огляду на різницю у документації, яка міститься у матеріалах справи, щодо довжини залізничних колій та їх місцезнаходження, зазначені колії довжиною 1450 метрів не можуть бути ідентифіковані, як майно стосовно якого виник спір.

4.28. Наведені у касаційній скарзі аргументи, що факт демонтажу відповідачем спірних колій і стрілочних переводів підтверджується актами від 17.03.2015 та 08.02.2017, є також безпідставними, оскільки ці акти складено представниками лише позивача, за відсутності третіх осіб і представника відповідача, тому господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили зазначені акти, як доказ здійснення відповідачем демонтажу спірного майна.

4.29. Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10.02.2010).

4.30. З урахуванням установлених судами обставин щодо недоведеності демонтажу залізничних колій і стрілочних переводів саме відповідачем і невідповідності заявлених позивачем вимог із відновлення цього майна шляхом усунення перешкод у користуванні ним, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, а викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень і фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених господарськими судами попередніх інстанцій.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 і рішення Господарського суду Херсонської області від 27.11.2018 у справі № 923/609/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

І. В. Кушнір