Ухвала

від 02.08.2019 по справі 520/7625/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

02 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 520/7625/18

провадження № 61-13927ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Селюкова Павла В`ячеславовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання права власності на частку у майні,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання права власності на частку у майні.

Ухвалою Київського районного суд м. Одеси від 15 січня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою представник ОСОБА_1 - адвокат Селюков П. В. звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - залишено без змін.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Селюкова П. В. на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, в якій заявник просить поновити строк на касаційне оскарження та, посилаючись на порушення норм процесуального права, скасувати, вказані судові рішення, а справу надіслати за підсудністю до Ширяєвського районого суду Одеської області.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм процесуального права у вигляді визначення територіальної підсудності справи Київському районному суду м. Одеси за місцезнаходженням спірного нерухомого майна. Заявник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції не взяті до уваги інші об`єкти нерухомості, їх місцезнаходження, вартість, що входять до спадкового майна, неправильно застосовані положення частини першої статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо визначення підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна або основної його частини.

Згідно з частинами першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови апеляційного суду заявник отримав поштою 26 червня 2019 року, на підтвердження чого надає доказ.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, є підстави для його поновлення.

Водночас у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За правилами частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або

2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

За вказаною нормою, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

За правилами статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом; позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас за нормою частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Предметом позову у цій справі є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 85,5 кв. м, житловою 45,5 кв. м, а також частина корпоративних прав Приватного сільськогосподарського підприємства Альбіна (далі - ПСП Альбіна ).

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спір стосується - нерухомого майна, квартири, що знаходиться на території Київського району м. Одеси, то справа відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України підсудна Київському районному суду м. Одеси.

При цьому, давши оцінку вимогам щодо визнання права на частину корпоративних прав, суд вважав, що вартість квартири (відповідно і 1/2 її частини) в значній мірі перевищує сукупну вартість корпоративних прав у ПСП Альбіна , що за життя належали спадкодавцю ОСОБА_3 .

Погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний також зазначив, що відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно апеляційний суд зробив висновок, що на вимоги про визнання права на частину корпоративних прав не поширюються правила виключної підсудності (стаття 30 ЦПК України), а вимог про визнання права на інше нерухоме майно, крім частини квартири, позивачем не заявлено.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки предметом спору у цій справі з нерухомого майна є лише 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , то за правилами частини першої статті 30 ЦПК України справа підсудна Київському районному суду м. Одеси

Доводи заявника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги інші об`єкти нерухомості, що знаходяться у Ширяївському районі Одеської області, вартість яких значно перевищує вартість спірної квартири не заслуговують на увагу, оскільки вказаний перелік майна, а саме, будівля площею 422,5 кв. м, комплекс будівель та споруд № 5 ; будівля зерноскладу, загальною площею 778, 8 кв. м, комплекс будівель та споруд № 4 тваринницької будівлі Корівник чотирьохрядний з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 1 631,0 кв. м, не є предметом спору у цій справі.

Крім квартири, предметом спору є корпоративні права у ПСП Альбіна , які за змістом статті 167 ГК України не відносяться до поняття нерухомого майна.

Отже, апеляційний суд правильно встановив відсутність підстав для скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року.

Ураховуючи, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Селюкова П. В. на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, на підставі частини п`ятої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду оскаржуваного судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Селюкова Павла В`ячеславовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання права власності на частку у майні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Яремко А. С. Олійник С. О. Погрібний