Постанова

від 25.07.2019 по справі 509/3026/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1192/19

Номер справи місцевого суду: 509/3026/18

Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ультра Мода до ОСОБА_1 про стягнення штрафу, збитків та витрат на професійну правничу допомогу , -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2018 року ТОВ Ультра Мода звернулося до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення штрафу, збитків та витрат на професійну правничу допомогу та просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Ультра Мода - аванс в розмірі 54 606,6 отриманий Відповідачем за договір про надання послуг від 05.06.2018 року, збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 131 400,00 грн., штраф за невиконання умов договору про надання послуг від 05.06.2018 року, витрати на оплату судового збору в сумі 3 979,5 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. (а.в.м. 3-7).

Також позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, з проханням вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - трикімнатну квартиру, яка належить ОСОБА_1 (а.в.м. 25-26).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року було вирішено заяву позивача про забезпечення позову задовольнити, а саме накласти арешт на нерухоме майно - трикімнатну квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 69,8 кв.м., житловою площею 37,7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ у м. Миколаїві УДМС України в Миколаївській області, ІПН НОМЕР_2 , шляхом заборони його відчуження будь-якими особами, в будь який спосіб (а.в.м. 32-33).

17 грудня 2018 року до Апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року. В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначає, що суд, під час постановлення ухвали, проігнорував, що розмір заявлених позовних вимог не є співмірними з вартістю майна на яке накладено арешт, а також те, що відповідачка офіційно працевлаштована, а тому у випадку задоволення позову забезпечить виконання судового рішення. Так апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову (а.в.м. 36-38).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Драгомерецького М.М. від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та надано апелянту строк на усунення недоліків (а.в.м. 44-45).

В зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою судді Одеського апеляційного суду Дрішлюка А.І. від 18.01.2019 року справа була прийнята до провадження. Після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги ухвалою судді Дрішлюка А.І, від 15.05.2019 року в справі було відкрито провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2019 року справа була призначена до розгляду.

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

В судовому засіданні 25.07.2019 року представник відповідача - Мутаф В.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача - Лакотош Д.В. не був допущений до участі в судовому засіданні в зв`язку з відсутністю адвокатського свідоцтва. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з необхідності збереження балансу між обмеженням прав власника такого майна та доцільністю тимчасового його обтяження для забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позову та вирішив задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Ультра Мода звернулося суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення штрафу, збитків та витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі на 209986,10 грн (а.в.м. 3-6).

Задля забезпечення виконання рішення суду позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яка ухвалою від 09.11.2018 року була задоволена, а саме накладено арешт на майно відповідача - трикімнатну квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 69,8 кв.м., житловою площею 37,7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.в.м. 32-33).

Відповідно до Звіту про визначення вартості вказаної квартири від 09.01.2019 року, наданого в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 25.07.2019 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 . складає - 1 535 683 грн.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Аналіз наведеного положення закону свідчить про те, що дія процесуальної норми щодо можливості забезпечення позову спрямована на ефективний захист порушеного права, який був би неможливий без гарантованого виконання рішення суду. Право на вирішеність спору, так само як і виконання судового рішення, є складовими права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , заборона вчиняти певні дії, та інші. Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що Пленум Верховного Суду України в своїй постанов Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Як було вище зазначено спір між сторонами виник щодо сплати грошових коштів за договором про надання послуг. При цьому позивач просив суд накласти арешт на квартиру, вартість якої майже у 8 разів перевищує суму грошових коштів, які є предметом спору між сторонами. Отже апеляційний суд приходить до висновку, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, яке до того ж не являється предметом спору, не є співмірним заявленим позовним вимогам, а відтак, оскільки суд першої інстанції не врахував положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, застосовуючи заходи забезпечення позову у вигляді арешту, в оскаржуваній ухвалі зазначив, що вимоги про обтяження предметів спору сторона позивача обґрунтувала наявністю можливості у відповідача на відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, та доцільністю тимчасового обмеження титульного власника у розпорядженні майном, оскільки відчуження такого майна може призвести до істотного ускладнення розгляду справи та неможливості захисту права позивача у обраний нею спосіб, ускладнить, а у деяких випадках - унеможливить виконання можливого рішення у справі про задоволення позову. Однак слід зауважити, що позивач в своїй заяві про забезпечення позову на зазначені обставини не посилався. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо накладення арешту на нерухоме майно належним чином не встановив та не дослідив всі обставини, які мають значення для справи, зокрема на факт відсутності підписи відповідачки на відповідному договору, в зв`язку з чим ухвалив помилкове рішення.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції при задоволенні заяви про забезпечення позову порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України задовольняє частково апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу про забезпечення позову та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2018 року про забезпечення позову - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2019 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

25.07.2019 року м. Одеса