Постанова

від 31.07.2019 по справі 922/5370/13

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. Справа № 922/5370/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Дучал Н.М.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника (відповідача) (вх. 1789 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2019 року, постановлену у приміщенні вказаного суду суддею Прохоровим С.А., (за наслідками розгляду клопотання боржника про поновлення пропущеного строку на подання скарги на постанову державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву ГТУЮ у Харківській області у виконавчому провадженні № 42830579 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014), повний текст якої складено 20.05.2019 року, у справі

за позовом: ТОВ "Агропромислова компанія "Агросвіт"", смт Чкаловське,

до: Державної установи "Слобожанське дослідницьке поле" ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського", с. Дослідницьке,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

16.05.2019 до господарського суду Харківської області надійшла скарга Державного підприємства "Дослідне господарство "Граківське" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" відповідно до якої скаржник просив суд :

- визнати причини пропуску строку на подання цієї скарги поважними та поновити пропущений строк;

- визнати постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № 42830579 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014, згідно з якою був накладений арешт на майно боржника в межах суми 86325,27 грн., неправомірною та скасувати її.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ДП "Дослідне господарство "Граківське" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" про визнання причин пропуску строку на подання скарги поважними та поновлення пропущеного строку. Скаргу ДП "Дослідне господарство "Граківське" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" (вх. № 11979 від 16.05.2019) залишено без розгляду.

Боржник (відповідач) із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Представники стягувача, боржника та органів ДВС в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від представника апелянта засобами електронного поштового зв`язку надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

16.05.2019 до господарського суду Харківської області надійшла скарга Державного підприємства "Дослідне господарство "Граківське" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" відповідно до якої скаржник просить суд :

- визнати причини пропуску строку на подання цієї скарги поважними та поновити пропущений строк;

- визнати постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № 42830579 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014, згідно з якою був накладений арешт на майно боржника в межах суми 86325,27 грн., неправомірною та скасувати її.

Відповідно до ст. 339 та ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За правилами ст. ст. 113, 115, 116, 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з обставин, викладених в скарзі, 02.04.2014 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 42830579 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої був накладений арешт на майно боржника.

Як було вказано вище, відповідно до п. а ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник 26.09.2018 вже звертався до господарського суду Харківської області зі скаргою вимогами якої було, зокрема зняття арештів, накладених на майно (кошти) боржника у виконавчому провадженні і скасувати всі інші вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення Господарського суду Харківської області у виконавчому провадженні № 42830579.

Тобто, з матеріалів справи чітко вбачається, що вже у вересні 2018 року скаржник був обізнаний про наявність арештів накладених державним виконавцем в межах виконання рішення Господарського суду Харківської області у виконавчому провадженні № 42830579.

Також із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова ВП № 42830579 датована 02.04.2014 року, з клопотанням про отримання її копії скаржник звернувся до органу ДВС 05.04.2019, про що зазначає сам скаржник у поданій ним скарзі.

Тобто, з наданих до скарги документів вбачається, що станом на 05.04.2019 скаржник, також, був обізнаний про наявність саме оскаржуваної постанови, яка, як він зазначає порушує його права.

Таким чином, суд вважає, що скарга ДП "Дослідне господарство "Граківське" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" подана після спливу строків, встановлених ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску строку для подання скарги та їх поновлення скаржником не надано, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання боржника про поновлення строків на подання скарги, оскільки посилання скаржника на необхідність отримання ним завіреної копії оскаржуваної постанови, не є тією безперечною обставиною, яка могла би перешкоджати йому звернутися до суду з відповідною скаргою, оскільки станом на сьогодні, матеріали виконавчого провадження, за інформацією ДВС - знищені.

Крім того, в рамках справи №922/5370/13 ТОВ АПК "Агросвіт" звернулось до суду із позовом до Державної установи "Слобожанське дослідницьке поле" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського", с. Дослідницьке про стягнення 84 604,77 грн. основного боргу та 525,44 штрафних санкцій за неналежне виконання договору складського зберігання №17-ГЕ/13 від 05.07.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2018 було задоволено позовні вимоги частково та стягнуто з Державної установи "Слобожанське дослідницьке поле" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" на користь ТОВ АПК "Агросвіт" 84 604,77 грн. заборгованості та 1 720,50 грн. судового збору.

07.03.2014 на виконання вказаного рішення було видано наказ.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ДП "Дослідне господарство "Граківське" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського" не звертався до суду з заявами про заміну сторони його правонаступником, у зв`язку з чим, боржником за наказом від 07.03.2014 по справі №922/5370/13 є Державна установа "Слобожанське дослідницьке поле" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" (код ЄДРПОУ 00209154, Харківська область, Чугуївський район, с. Дослідницьке, вул. Зелена, 4).

Відповідно до положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доданий до апеляційної скарги додатковий доказ - витяг з ЄДРПОУ щодо правонаступництва ДП "ДГ "Граківське" колегія суддів прийняти не може, оскільки апелянт не обґрунтував неможливість подання такого доказу суду першої інстанції.

За викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що скарга ДП "Дослідне господарство "Граківське" ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" на постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № 42830579 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014, згідно з якою був накладений арешт на майно боржника в межах суми 86325,27 грн. підлягає залишенню без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.08.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя Н.М. Дучал