Рішення

від 05.08.2019 по справі 924/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2019Справа № 924/452/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного підприємства ДОКА-ТРАНС до товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА-ЛАЙН КОМПАНІ та фізичної особи-підприємця Грицюка Олександра Володимировича про стягнення 52 510,17 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року приватне підприємство ДОКА-ТРАНС (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА-ЛАЙН КОМПАНІ (далі - Товариство) заборгованості в сумі 51 510,17 грн., а також стягнення з фізичної особи-підприємця Грицюка Олександра Володимировича (далі - Підприємець) заборгованості в розмірі 1 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство в порушення умов укладеного між ним та позивачем договору перевезення вантажу від 12 липня 2017 року № 1207 у повному обсязі не здійснило розрахунку за надані послуги, у зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Товариства суму основного боргу в розмірі 37 351,74 грн., а також 5 182, 12 грн. пені, 2 014, 00 грн. трьох процентів річних та 6 962,31 грн. інфляційних втрат. Крім того, оскільки зобов`язання Товариства було забезпечено порукою Підприємця згідно договору поруки від 14 липня 2017 року, позивачем також заявлено до стягнення з останнього суму грошових коштів у розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15 травня 2019 року матеріали позовної заяви передано за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищенаведену позовну заяву було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 червня 2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/452/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачам було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи та про їх право подати відзив на позовну заяву, копії ухвали суду від 3 червня 2019 року про відкриття провадження у справі № 924/452/19 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідачів, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Товариству за адресою: 04070, місто Київ, вулиця Ігоревська, будинок 13/5, та Підприємцю за адресою: АДРЕСА_1 . Проте вказані відправлення були повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з посиланням, зокрема, на відсутність адресата за відповідною адресою.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 3 червня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2017 року між Товариством та Підприємством було укладено договір про перевезення вантажу № 1207, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов`язання у відповідності з поданими Товариством заявками здійснювати перевезення вантажним автомобілем довірений йому цим відповідачем вантаж, а останній, у свою чергу, - прийняти вантаж та сплатити за його перевезення встановлену даним договором плату.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору за транспортним замовленням від 12 липня 2017 року Підприємство надало Товариству послуги перевезення автотранспортними засобами за маршрутом Німеччина-Україна, що підтверджується актом наданих послуг від 19 липня 2017 року № 437 та міжнародною товарно-транспортною накладною від 14 липня 2017 року CMR № 209786.

У зв`язку з наданням міжнародних транспортних послуг по маршруту: 97357, м. Prichsenstadt (Німеччина) - м. Київ (Україна) автомобілем МАН ВХ4795 ВК ВХ7835ХР за договором перевезення вантажу від 12 липня 2017 року № 1207, позивачем було виставлено Товариству рахунок на оплату цих послуг від 19 липня 2017 року № 437 на суму 38 351,74 грн.

Пунктом 4.2 договору від 12 липня 2017 року № 1207 встановлено, що остаточний розрахунок між позивачем та Товариством здійснюється по факту доставки вантажу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Підприємства згідно акту здачі-приймання надання послуг, рахунків-фактур, наданих перевізником, протягом 7 (семи) - 10 (десяти) банківських днів з дати підписання вищезазначеного акту здачі-приймання наданих послуг.

Згідно акту надання послуг від 19 липня 2017 року № 437 загальна вартість надання послуг склала 38 351,74 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2017 року Підприємство надіслало на адресу Товариства оригінали документів для оплати за надані послуги за експрес накладною Нової пошти № 59000271541113 .

Однак Товариством надані йому позивачем послуги за цим договором оплачені не були.

У своїй позовній заяві Підприємство також вказувало, що Товариству було направлено лист-претензію від 30 жовтня 2017 року № 30/10 про сплату заборгованості за надання послуг, однак останнім жодних дій щодо погашення боргу вчинено не було.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За умовами частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 статті 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з частиною 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Товариством не надано жодних належних доказів здійснення оплати заборгованості за договором про перевезення вантажу від 12 липня 2017 року № 1207.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Товариством порушено зобов`язання щодо оплати здійсненого перевезення, оскільки останнім було отримано послуги з перевезення та пакет оригіналів документів, визначених умовами договору (належних доказів повідомлення позивача про неотримання оригіналів документів по перевезенню останнім не надано).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язання Товариства, 14 липня 2017 року між Підприємством та Підприємцем було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання Товариством його зобов`язань за наведеною угодою про перевезення вантажу в сумі 1 000,00 грн., але в будь-якому разі не більше суми забезпеченого зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.2 договору поруки Підприємець забезпечує виконання за договором про перевезення вантажу на загальну суму 1 000,00 грн., а виконання зобов`язання поручителем у вказаному розмірі допускається у вигляді повернення грошових коштів у сумі забезпеченого зобов`язання на розрахунковий рахунок Підприємства.

За приписами частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Водночас у порушення положень вищенаведеного договору поруки Підприємцем не було виконано свого обов`язку по оплаті вищезазначених грошових коштів.

Таким чином, враховуючи, встановлення судом факту порушення Товариством договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, передбачених умовами договору про перевезення вантажу від 12 липня 2017 року № 1207, зважаючи на невиконання Підприємцем своїх зобов`язань за договором поруки від 14 липня 2017 року в частині сплати передбачених цим правочином коштів, а також беручи до уваги те, що розмір заявлених Підприємством до стягнення сум грошових коштів відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення суми основного боргу 38 351,74 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню, а саме: в частині стягнення з Товариства - 37 351,74 грн. та стягнення з Підприємця 1 000,00 грн. (у межах, передбачених договором поруки).

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань за договором про перевезення вантажу, позивач просив суд стягнути з останнього 5 182,12 грн. пені, нарахованої у період з 9 серпня 2017 року по 8 лютого 2018 року на суму основного боргу в розмірі 38 351,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі та, у разі недодержання письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У той же час судом встановлено, що в укладеному між Підприємством та Товариством договорі перевезення відсутнє письмове погодження щодо забезпечення здійснення оплати Товариством поставленого товару шляхом застосування до останнього штрафних санкцій у вигляді пені. Крім того, у матеріалах справи відсутні й інші докази, які свідчать про письмове погодження сторонами можливості притягнення Товариства до відповідальності шляхом стягнення пені, а також докази, які свідчать про погодження сторонами розміру цієї штрафної санкції.

З наведеного слідує, що підстави для нарахування та стягнення з Товариства пені за прострочення оплати поставленого йому товару відсутні, у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством зобов`язань щодо оплати отриманих послуг, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з останнього 6 962,31 грн. інфляційних втрат та 2 014,00 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з Товариства вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з них.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА-ЛАЙН КОМПАНІ (04070, місто Київ, вулиця Ігоревська, будинок 13/5; ідентифікаційний номер 39177800) на користь приватного підприємства "ДОКА-ТРАНС" (29000, місто Хмельницький, проспект Миру, будинок 94А, квартира 36; ідентифікаційний номер 35435322) 37 351 (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят одну) грн. 74 коп. боргу, 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 00 коп. трьох процентів річних, 6 962 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат та 1 694 (одну тисячу шістсот дев`яносто чотири) грн. 84 коп. судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Грицюка Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "ДОКА-ТРАНС" (29000, місто Хмельницький, проспект Миру, будинок 94А, квартира 36; ідентифікаційний номер 35435322) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. боргу та 36 (тридцять шість) грн. 58 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 5 серпня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко