Рішення

від 01.08.2019 по справі 905/104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2019р. Справа №905/104/19

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради Донелектроавтотранс (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, буд.39, код ЄДРПОУ 03328250)

про стягнення 131395,44 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради Донелектроавтотранс , м.Донецьк про стягнення боргу у загальній сумі 131395,44 грн, у тому числі: основного боргу - 62273,41 грн, пені - 14989,71 грн, 3% річних - 5452,38 грн, інфляційних втрат - 48679,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 21.01.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/104/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ухвалою суду від 11.03.2019р. провадження у справі №905/104/19 зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Верховного Суду справи №905/600/18.

Ухвалою суду від 22.07.2019р. поновлено провадження у справі №905/104/19.

На підставі ухвали суду від 01.08.2019р. змінено найменування позивача у справі №905/104/19 з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про відкриття провадження у справі №905/104/19 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зупинення та поновлення провадження у вказаній справі був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду .

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду від 21.01.2019р., не подав до суду відзиву на позов, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 11.04.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір №2527/14-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу, за приписами п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. (в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2014р.) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.02.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 58 тис. куб. м, у тому числі: у лютому - 0 тис. куб. м, березні - 12 тис. куб. м, квітні - 6 тис. куб. м, травні - 2 тис. куб. м, червні - 2 тис. куб. м, липні - 2 тис. куб. м, серпні - 2 тис. куб. м, вересні - 2 тис. куб. м, жовтні - 6 тис. куб. м, листопаді - 12 тис. куб. м, грудні - 12 тис. куб. м.

Згідно з п.3.3 договору №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За змістом п.5.2 вказаного договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091 грн, крім того: ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до розділу 11 договору №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу:

- б/н від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 4254,90 грн,

- б/н від 31.05.2014р. у травні 2014 року на суму 2605,31 грн,

- б/н від 30.06.2014р. у червні 2014 року на суму 1571,04 грн,

- б/н від 31.07.2014р. у липні 2014 року на суму 916,44 грн,

- б/н від 31.10.2014р. у жовтні 2014 року на суму 4883,32 грн,

- б/н від 30.11.2014р. у листопаді 2014 року на суму 20117,16 грн,

- б/н від 31.12.2014р. у грудні 2014 року на суму 30530,55 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 62273,41 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов`язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою квітня 2014 року на суму 4254,90 грн - 14.05.2014р. включно,

- за поставкою травня 2014 року на суму 2605,31 грн - 16.06.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014р., 15.06.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою червня 2014 року на суму 1571,04 грн - 14.07.2014р. включно,

- за поставкою липня 2014 року на суму 916,44 грн - 14.08.2014р. включно,

- за поставкою жовтня 2014 року на суму 4883,32 грн - 14.11.2014р. включно,

- за поставкою листопада 2014 року на суму 20117,16 грн - 15.12.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

- за поставкою грудня 2014 року на суму 30530,55 грн - 14.01.2015р. включно.

При цьому, як свідчать матеріали справи, за зобов`язаннями квітня 2014 року відповідач розрахувався частково (05.11.2014р. - 2605,31 грн, відомості, які містяться у довідці Операції з 01.04.2014р. по 30.09.2017р. позивача), про що свідчить наявність у Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради Донелектроавтотранс заборгованості в сумі 62273,41 грн (64878,72 - 2605,31).

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 21.01.2019р. господарського суду відповідача було зобов`язано представити суду, в тому числі, відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради Донелектроавтотранс про стягнення основного боргу у розмірі 62273,41 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р., у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 14989,71 грн пені, а саме:

- 474,60 грн за період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р. (поставка квітня 2014 року на суму 4254,90 грн),

- 320,99 грн за період з 17.06.2014р. по 16.12.2014р. (поставка травня 2014 року на суму 2605,31 грн),

- 205,62 грн за період з 15.07.2014р. по 14.01.2015р. (поставка червня 2014 року на суму 1571,04 грн),

- 125,06 грн за період з 15.08.2014р. по 14.02.2015р. (поставка липня 2014 року на суму 916,44 грн),

- 1024,56 грн за період з 15.11.2014р. по 14.05.2015р. (поставка жовтня 2014 року на суму 4883,32 грн),

- 4800,56 грн за період з 16.12.2014р. по 15.06.2015р. (поставка листопада 2014 року на суму 20117,16 грн),

- 8038,32 грн за період з 15.01.2015р. по 14.07.2015р. (поставка грудня 2014 року на суму 30530,55 грн).

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 5452,38 грн 3% річних, а саме:

- 209,04 грн за період з 15.05.2014р. по 02.11.2017р. (поставка квітня 2014 року на суму 4254,90 грн),

- 264,24 грн за період з 17.06.2014р. по 02.11.2017р. (поставка травня 2014 року на суму 2605,31 грн),

- 155,72 грн за період з 15.07.2014р. по 02.11.2017р. (поставка червня 2014 року на суму 1571,04 грн),

- 88,50 грн за період з 15.08.2014р. по 02.11.2017р. (поставка липня 2014 року на суму 916,44 грн),

- 434,35 грн за період з 15.11.2014р. по 02.11.2017р. (поставка жовтня 2014 року на суму 4883,32 грн),

- 1738,06 грн за період з 16.12.2014р. по 02.11.2017р. (поставка листопада 2014 року на суму 20117,16 грн),

- 2562,47 грн за період з 15.01.2015р. по 02.11.2017р. (поставка грудня 2014 року на суму 30530,55 грн).

Крім того, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить стягнути з відповідача 48679,94 грн інфляційних, а саме:

- 2033,84 грн за період з червня 2014 року по вересень 2017 року (поставка квітня 2014 року на суму 4254,90 грн),

- 2569,94 грн за період з липня 2014 року по вересень 2017 року (поставка травня 2014 року на суму 2605,31 грн),

- 1537,28 грн за період з серпня 2014 року по вересень 2017 року (поставка червня 2014 року на суму 1571,04 грн),

- 882,35 грн за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року (поставка липня 2014 року на суму 916,44 грн),

- 4043,63 грн за період з грудня 2014 року по вересень 2017 року (поставка жовтня 2014 року на суму 4883,32 грн),

- 15586,90 грн за період з січня 2015 року по вересень 2017 року (поставка листопада 2014 року на суму 20117,16 грн),

- 22026 грн за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року (поставка грудня 2014 року на суму 30530,55 грн).

Відносно заявлених до стягнення сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає про наступне:

30.11.2016р. набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (№1730-VIII від 03.11.2016р.), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 зазначеного нормативно-правового акту України заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р. дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст.3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

За приписами ч.1 ст.5 вказаного нормативно-правового акту реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Постановою №93 від 21.02.2017р. Кабінету Міністрів України затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до п.14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.

Водночас, ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч.3 ст.7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р. є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів ч.3 ст.7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд (зокрема, постанови від 10.06.2019р. у справі №904/4592/18, від 06.06.2018р. у справі №925/770/17, від 25.07.2019р. у справі №916/2278/18).

Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст.1, 2, 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності вказаним нормативно-правовим актом України, тоді положення ст.ст.1, 2, 3 зазначеного Закону України не застосовуються. Відтак, не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Як вказувалось судом, 05.11.2014р. відповідач частково (на суму 2605,31 грн) розрахувався за поставкою квітня 2014 року.

Відтак, з огляду на те, що станом на 30.11.2016р. Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради Донелектроавтотранс за спожитий у квітні 2014 року природний газ розрахувалось частково (заборгованість у сумі 1649,59 грн є непогашеною станом на теперішній час), на суму заборгованості у розмірі 1649,59 грн підлягають нарахуванню: пеня за період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р. в сумі 191,08 грн, 3% річних за період з 15.05.2014р. по 02.11.2017р. - 171,78 грн та інфляційні за період з червня 2014 року по вересень 2017 року - 1659,96 грн.

Разом з тим, враховуючи, що за спожитий у травні - липні, жовтні - грудні 2014 року природний газ за договором №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради Донелектроавтотранс не розрахувалось, та, як слід, станом на дату набрання чинності Законом України №1730-VIII від 03.11.2016р. заборгованість в розмірі 60623,82 грн обліковувалась за відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені, процентів річних та інфляційних.

Здійснений позивачем розрахунок пені та інфляційних за поставками травня - липня, жовтня - грудня 2014 року за договором №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. є арифметично вірним, внаслідок чого, позовні вимоги (в межах визначених позивачем періодів за кожною з поставок природного газу окремо) підлягають задоволенню на заявлені позивачем суми, а саме 14515,11 грн та 46646,10 грн відповідно.

Водночас, перевіривши розрахунок 3% річних за вказаними поставками, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги щодо стягнення процентів річних за поставками травня - липня, жовтня - грудня 2014 року за договором №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. (в межах визначених позивачем періодів за кожною з поставок енергоносія окремо) підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 5243,34 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, процентів річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 14706,19 грн, 5415,12 грн, 48306,06 грн.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1970,93 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 227-229, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради Донелектроавтотранс (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, буд.39, код ЄДРПОУ 03328250) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 62273,41 грн, пеню - 14706,19 грн, 3% річних - 5415,12 грн, інфляційні втрати - 48306,06 грн, а також судовий збір в сумі 1960,51 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 01.08.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця