Постанова

від 18.10.2019 по справі 905/104/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2019 р. Справа № 905/104/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№ 2709)

на рішення Господарського суду Донецької області від 01.08.2019

у справі №905/104/19 , ухвалене суддею Паляниця Ю.О. в приміщенні Господарського суду Донецької області 01.08.2019 о 15:17 (повний текст рішення складено та підписано 05.08.2019),

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ,

до відповідача Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» , м.Донецьк,

про стягнення 131395,44 грн

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про стягнення боргу у загальній сумі 131395,44 грн, у тому числі: основного боргу - 62273,41 грн, пені - 14989,71 грн, 3% річних - 5452,38 грн, інфляційних втрат - 48679,94 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.08.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг - 62273,41 грн, пеню - 14706,19 грн, 3% річних - 5415,12 грн, інфляційні втрати - 48306,06 грн, а також судовий збір в сумі 1960,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що станом на 30.11.2016 Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» за спожитий у квітні 2014 року природний газ розрахувалось частково (заборгованість у сумі 1649,59 грн є непогашеною станом на теперішній час), на суму заборгованості у розмірі 1649,59 грн підлягають нарахуванню: пеня за період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р. в сумі 191,08 грн, 3% річних за період з 15.05.2014р. по 02.11.2017р. - 171,78 грн та інфляційні за період з червня 2014 року по вересень 2017 року - 1659,96 грн. Разом з тим, враховуючи, що за спожитий у травні - липні, жовтні - грудні 2014 року природний газ за договором №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014 Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» не розрахувалось, та, як слід, станом на дату набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії заборгованість в розмірі 60623,82 грн обліковувалась за відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені, процентів річних та інфляційних. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду мотивоване тим, що відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 2605,31 грн до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , отже, нарахування пені, 3% річних та інфляційних не нараховуються на погашену суму заборгованості.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2019 у справі №905/104/19 в частині відмови у стягненні пені - 283,52 грн, 3% річних - 37,26 грн, інфляційних втрат у сумі 373,88 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити, а саме: стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню - 283,52 грн, 3% річних - 37,26 грн, інфляційних втрат у сумі 373,88 грн. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що відповідач не є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; доказів укладення відповідачем відповідних договорів на постачання теплової енергії зі споживачами до матеріалів справи не надано; докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2019 у справі №905/104/19 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. та судді Здоровко Л.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

11.04.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) підписаний договір №2527/14-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. (в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2014р.) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням , релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.02.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 58 тис. куб. м, у тому числі: у лютому - 0 тис. куб. м, березні - 12 тис. куб. м, квітні - 6 тис. куб. м, травні - 2 тис. куб. м, червні - 2 тис. куб. м, липні - 2 тис. куб. м, серпні - 2 тис. куб. м, вересні - 2 тис. куб. м, жовтні - 6 тис. куб. м, листопаді - 12 тис. куб. м, грудні - 12 тис. куб. м.

Згідно з п.3.3 договору від 11.04.2014 №2527/14-ТЕ-7 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За змістом п.5.2 вказаного договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091 грн, крім того: ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до розділу 11 договору від 11.04.2014 №2527/14-ТЕ-7 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, на підставі договору від 11.04.2014 №2527/14-ТЕ-7 позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу:

- від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 4254,90 грн,

- від 31.05.2014р. у травні 2014 року на суму 2605,31 грн,

- від 30.06.2014р. у червні 2014 року на суму 1571,04 грн,

- від 31.07.2014р. у липні 2014 року на суму 916,44 грн,

- від 31.10.2014р. у жовтні 2014 року на суму 4883,32 грн,

- від 30.11.2014р. у листопаді 2014 року на суму 20117,16 грн,

- від 31.12.2014р. у грудні 2014 року на суму 30530,55 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 62273,41 грн.

За змістом п.6.1 договору від 11.04.2014 №2527/14-ТЕ-7 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Тому, зобов`язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою квітня 2014 року на суму 4254,90 грн - 14.05.2014 включно,

- за поставкою травня 2014 року на суму 2605,31 грн - 16.06.2014 включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014, 15.06.2014) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою червня 2014 року на суму 1571,04 грн - 14.07.2014 включно,

- за поставкою липня 2014 року на суму 916,44 грн - 14.08.2014 включно,

- за поставкою жовтня 2014 року на суму 4883,32 грн - 14.11.2014 включно,

- за поставкою листопада 2014 року на суму 20117,16 грн - 15.12.2014 включно, з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

- за поставкою грудня 2014 року на суму 30530,55 грн - 14.01.2015 включно.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за зобов`язаннями квітня 2014 року відповідач розрахувався частково (05.11.2014 - 2605,31 грн, відомості, які містяться у довідці «Операції з 01.04.2014 по 30.09.2017» позивача), про що свідчить наявність у Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» заборгованості в сумі 62273,41 грн (64878,72 - 2605,31).

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 62273,41 грн, пені у сумі 14989,71 грн, 3% річних у сумі 5452,38грн, інфляційних нарахувань у сумі 48679,94 грн, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору в частині своєчасних розрахунків за одержаний природний газ.

Апеляційний господарський суд у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, вищевказаний договір купівлі-продажу газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання вищенаведених умов договору ПАТ НАК Нафтогаз Україна поставлено, а відповідачем отримано природний газ за квітень-липень, жовтень-грудень 2014 на суму 64878,72 грн згідно з актами приймання - передачі природного газу від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2017, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивач зобов`язання за договором від 11.04.2014 №2527/14-ТЕ-7 виконав належним чином, а відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, тому вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про стягнення основного боргу у розмірі 62273,41 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати природного газу, позивачем відповідно до п. 7.2 договору було нараховано пеню у сумі 14989,71 грн, 3% річних у сумі 5452,38 грн, інфляційних нарахувань у сумі 48679,94 грн, які заявлені до стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав передбачені договором від 11.04.2014 № 2527/14-ТЕ-7 зобов`язання з оплати природного газу, позивачем відповідно до п. 7.2 договору було нараховано пеню у сумі 14989,71 грн, 3% річних у сумі 5452,38 грн, інфляційних нарахувань у сумі 48679,94 грн, які заявлені до стягнення

Проте, 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Стаття 58 Конституції України регламентує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, згідно зі статтею 1 цього Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У даній справі предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в період з квітня по липня 2014, жовтня-грудня 2014 природний газ.

Як вказувалось вище, 05.11.2014р. відповідач частково (на суму 2605,31 грн) розрахувався за поставкою квітня 2014 року.

Відтак, з огляду на те, що станом на 30.11.2016р. Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» за спожитий у квітні 2014 року природний газ розрахувалось частково (заборгованість у сумі 1649,59 грн є непогашеною станом на теперішній час), на суму заборгованості у розмірі 1649,59 грн підлягають нарахуванню: пеня за період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р. в сумі 191,08 грн, 3% річних за період з 15.05.2014р. по 02.11.2017р. - 171,78 грн та інфляційні за період з червня 2014 року по вересень 2017 року - 1659,96 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні в іншій частині позовних вимог, у зв`язку з тим, що відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 2605,31 грн до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , отже, нарахування пені, 3% річних та інфляційних не нараховуються на погашену суму заборгованості.

Разом з тим, враховуючи, що за спожитий у травні - липні, жовтні - грудні 2014 року природний газ за договором №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» не розрахувалось, та, як слід, станом на дату набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 заборгованість в розмірі 60623,82 грн обліковувалась за відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про правомірність нарахування пені, процентів річних та інфляційних.

Здійснений позивачем розрахунок пені та інфляційних за поставками травня - липня, жовтня - грудня 2014 року за договором від 11.04.2014 №2527/14-ТЕ-7 є арифметично вірним, внаслідок чого, позовні вимоги (в межах визначених позивачем періодів за кожною з поставок природного газу окремо) підлягають задоволенню на заявлені позивачем суми, а саме 14515,11 грн та 46646,10 грн відповідно.

Водночас, перевіривши розрахунок 3% річних за вказаними поставками, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги щодо стягнення процентів річних за поставками травня - липня, жовтня - грудня 2014 року за договором №2527/14-ТЕ-7 від 11.04.2014р. (в межах визначених позивачем періодів за кожною з поставок енергоносія окремо) підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 5243,34 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 21.12.2018 у справі № 916/1619/18.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 07.02.2019 по справі № 927/1152/16 аналіз наведених норм Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

З огляду на викладене, спростовуються доводи, викладені ПАТ НАК Нафтогаз України у апеляційній скарзі, про безпідставне застосування судом першої інстанцій до спірних правовідносин сторін приписи частини 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії у зв`язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Адже, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Посилання апелянта на відсутність ліцензії у відповідача на здійснення теплопостачання не приймаються колегією суддів у зв`язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.2 договору від 11.04.2014 №2527/14-ТЕ-7 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії , яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності).

Наведений договір підписаний сторонами, скріплений печатками, стонами не оспорений, судом не визнаний недійсним, тому даний пункт договору підлягає виконанню.

Тому спірні правовідносини безпосередньо стосуються здійснення теплопостачання населенню, що спростовує твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази укладення відповідачем договорів на постачання теплової енергії зі споживачами, які відносяться до категорії «населення» , відсутні докази отримання ліцензії на здійснення теплопостачання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач та відповідач є суб`єктами, на яких розповсюджуються положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зокрема, частини 3 ст.7 цього Закону.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте при правильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 01.08.2019 у справі №905/104/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 18.10.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко