Рішення

від 01.08.2019 по справі 917/370/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2019 Справа № 917/370/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алчевськтранспостачання-2007" (код ЄДРПОУ 35226445), 39752, Полтавська обл., Кременчуцький район, село Салівка. вул. Леніна, 20

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестшляхбуд-5" (код ЄДРПОУ 31130304), 39630, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова 7-А

про стягнення 500078.40 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

від позивача Вовк С.П., посвідчення КВ № 5262 від 27.02.15р.

від відповідача Садовський М.М., посвідчення № 2107 від 28.07.10р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алчевськтранспостачання-2007" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд-5" про стягнення 500078.40 грн заборгованості за договором субпідряду від 08 серпня 2012 року №40/СП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт у строк, визначений умовами договору субпідряду від 08 серпня 2012 року №40/СП.

Ухвалою від 02.05.2019 р. господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 04.06.19, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвалою від 04.06.2019 р. господарський суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 25.06.19, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

24.06.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові повністю (вх. № 6499).

В підготовчому засіданні 25.06.19 суд оголосив перерву до 23.07.19.

27.06.19 від відповідача надійшли уточнення до відзиву на позов (вх. № 6499).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.07.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/370/19 призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 01.08.19 викликати учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 01.08.19 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача стосовно заперечень проти заявленого позову, з`ясував обставин, на які посилаються учасники справи, дослідив доками, якими вони обгрунтовуються.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 01.08.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Між ТОВ Алчевськтранспостачання-2007 та ТОВ Інвестшляхбуд-5 було укладено Договір субпідряду №40/СП від 08.08.2012р. (далі за текстом договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору Генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати відповідно до умов даного Договору обсяги робіт по об`єкту: Зняття верхнього шару ґрунту на території ТОВ "Еристовський ГОК" для розширення кар`єру на північ. Сума договору визначається на підставі розрахунків, по фактично виконаним субпідрядником обсягами та видами робіт.

У відповідності до розділу 3 Договору, п. 3.1. встановлено, то розрахунки сторін за виконані роботи та послуги здійснюються у відповідності з "Положенням про взаємні розрахунки в господарському обороті України", затвердженого Постановою правління 11ВУ №22 від 21.01.2004 року, включаючи вексельний оборот платіжних засобів, з подальшим змінами та доповненнями та сплачуються Відповідачем Позивачу за фактично виконані об`єми робіт на підставі актів виконаних робіт.

Оплата проводиться по факту виконаних робіт шляхом перерахунку грошових коштів у безготівковій формі на рахунок Позивача.

Разом з тим, у відповідності до п. 3.3. Договору оплата за виконані роботи проводиться Відповідачем протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту викопаних робіт обома сторонами, на підставі виставленого на адресу Відповідача рахунку.

В розділі 6 договору п. 6.2. передбачено, що строк здачі актів виконаних робіт згідно графіка, але не пізніш 25 числа поточного місяця.

П. 11.1. Договору визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині невиконаних обов`язків до їх виконання.

Позивач вказує, що він взяті на себе за договором зобов`язання виконав належним чином і в повному обсязі.

В підтвердження цього позивач надав підписані сторонами Акт приймання виконаних робіт за серпень 2012 року, Довідку за серпень 2012 року, Акт приймання виконаних робіт за вересень 2012 року, Довідку за вересень 2012 року, Акт приймання виконаних робіт за жовтень 2012 року, Довідку за жовтень 2012 року, Акт приймання виконаних робіт за листопад 2012 року, Довідку за листопад 2012 року.

31.05.2018 року позивачем направлено на адресу Відповідача рахунок № 31 05і-1 від 31.05.2018 року па оплату виконаних робіт на суму 199644.00 грн., рахунок №3105і-2 від 31.05.2018 року на оплату виконаних робіт на суму 179342.40 грн., рахунок №3105 і - 3 від 31.05.2018 року на оплату виконаних робіт на суму 74408.40 грн., рахунок №3105і-4 від 31.05.2018 року на оплату виконаних робі ї на суму 46683.60 грн. та відповідні супровідні листи до кожного рахунку з проханням здійснити оплату протягом 30-ти банківських днів з дня отримання рахунків. Вищевказані рахунки згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення були отримані Відповідачем 12.06.2018 року .

Оскільки протягом 30-ти банківських днів вищевказані рахунки оплачені Відповідачем не були, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 500078.40 грн заборгованості за договором субпідряду від 08 серпня 2012 року №40/СП.

При цьому. позивач у позові зазначив, що зі спливом 30-ти банківських днів з дня отримання вказаних вище рахунків на оплачу виконаних робіт за Договором розпочався перебіг строку позовної давності в силу ст. 261 ЦК України, оскільки саме з такої дати він довідався, що Відповідач фактично відмовляється здійснювати оплату за виконані Позивачем роботи, в свою чергу вказані вище рахунки після виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором та підписання актів приймання виконаних робіт не були повторними, були виставлені вперше.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на те, що враховуючи акти, що підписані в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2012 року, строк позовної давності, за яким позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив ще в 2015 році, а Позивач звернувся до суду 04 березня 2019 року.

На підставі викладеного. відповідач просив суд застосувати позовну давність за позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором субпідряду, у задоволені позову відмовити повністю.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору субпідряду.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, як що інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов"язання за договором субпідряду від 08 серпня 2012 року №40/СП виконав, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актом приймання виконаних робіт за серпень 2012 року, Довідкою за серпень 2012 року, Актом приймання виконаних робіт за вересень 2012 року, Довідкою за вересень 2012 року, Актом приймання виконаних робіт за жовтень 2012 року, Довідкою за жовтень 2012 року, Актом приймання виконаних робіт за листопад 2012 року, Довідкою за листопад 2012 року.

Суд зазначає, що вказані документи підписані сторонами без будь - яких зауважень. Вартість виконаних робіт за договором субпідряду становила 500 078,40 грн.

Відповідачем не здійснювались оплати за виконані роботи. Отже, на час розгляду справи вартість виконаних, але не оплачених робіт за договором підряду становить 500 078,40 грн.

Як зазначалося вище, у відповідності до п. 3.3. Договору оплата за виконані роботи проводиться Відповідачем протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту викопаних робіт обома сторонами, на підставі виставленого на адресу Відповідача рахунку.

В розділі 6 договору п. 6.2. передбачено, що строк здачі актів виконаних робіт згідно графіка, але не пізніш 25 числа поточного місяця.

Суд зазначає, що наведені положення договору підряду визначають строк виконання відповідачем зобов"язання з оплати коштів за виконані роботи з моменту підписання акту виконаних робіт на протязі 30 банківських днів.

Доводи позивача в позові про те, що кінцевою підставою виникнення зобов`язання Відповідача оплатити вартість виконаних Позивачем робіт є виставлений Позивачем рахунок,є такими, що не відповідають основним умовам договору, а саме п. 3.3. договору.

Судом встановлено, що в графі підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідний місяць відсутнє число його підписання, зазначений лише період - серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов"язання з оплати коштів за виконані роботи у відповідному місяці необхідно обраховувати на протязі 30 банківських днів з наступного дня по закінченню відповідного місяця виконання робіт.

Таким чином, останнім день розрахунку за актом за серпень 2012 року мав відбутись 30.09.2012 року, за вересень 2012 року - 30.10.2012 року, за жовтень 2012 року - 30.11.2012 року, за листопад 2012 року - 30.12.2012 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на замовника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором підряду та сплати коштів за виконані роботи не надав, крім того, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо якості виконаних робіт суду також не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 500 078,40 грн. є обгрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що відповідач у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених в останньому та просив суд застосувати строки позовної давності виходячи з того, що враховуючи акти, що підписані в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2012 року, строк позовної давності за яким позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив ще в 2015 році, а Позивач звернувся до суду 04 березня 2019 року.

Суд, розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності, прийшов до висновку про задоволення заяви відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Водночас ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосування загальний строк позовної давності - тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що позивач з позовом звернувся 27.02.2019 року (згідно дати відмітки пошти на конверті), враховуючи акти, що підписані в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2012 року, строк позовної давності за яким позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив ще в 2015 році.

Щодо посилань позивача на те, що він вважає початок перебігу позовної давності після 30 банківських днів з дня отримання рахунків на оплату, які датовані 31.05.2018 року, суд відхиляє їх як необгрунтовані з огляду на визначений вище порядок розрахунку (останнім день розрахунку за актом за серпень 2012 року мав відбутись 30.09.2012 року, за вересень 2012 року - 30.10.2012 року, за жовтень 2012 року - 30.11.2012 року, за листопад 2012 року - 30.12.2012 року).

За даних обставни, суд дійшов висновку, що виставлення позивачем рахунків на оплату, які згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення були отримані Відповідачем 12.06.2018 року, не може свідчити про зміну початку перебігу строків позовної давності.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на спростування фактів встановлених судом, а тому його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного вище.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов"язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов"язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.08.2019р.

Суддя Киричук О.А.