Постанова

від 25.11.2019 по справі 917/370/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р. Справа № 917/370/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 2997 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Киричук О.А., повний текст якого складено 02.08.2019 року, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алчевськтранспостачання-2007", с. Салівка.

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестшляхбуд-5",м. Кременчук,

про стягнення 500078,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алчевськтранспостачання-2007", звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд-5", про стягнення 500078,40 грн заборгованості за договором субпідряду від 08 серпня 2012 року №40/СП.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2019 року у позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ Алчевськтранспостачання-2007 та ТОВ Інвестшляхбуд-5 було укладено Договір субпідряду №40/СП від 08.08.2012р. (далі за текстом договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору Генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати відповідно до умов даного Договору обсяги робіт по об`єкту: Зняття верхнього шару ґрунту на території ТОВ "Еристовський ГОК" для розширення кар`єру на північ. Сума договору визначається на підставі розрахунків, по фактично виконаним субпідрядником обсягами та видами робіт.

У відповідності до розділу 3 Договору, п. 3.1. встановлено, то розрахунки сторін за виконані роботи та послуги здійснюються у відповідності з "Положенням про взаємні розрахунки в господарському обороті України", затвердженого Постановою правління 11ВУ №22 від 21.01.2004 року, включаючи вексельний оборот платіжних засобів, з подальшим змінами та доповненнями та сплачуються Відповідачем Позивачу за фактично виконані об`єми робіт на підставі актів виконаних робіт.

Оплата проводиться по факту виконаних робіт шляхом перерахунку грошових коштів у безготівковій формі на рахунок Позивача.

Разом з тим, у відповідності до п. 3.3. Договору оплата за виконані роботи проводиться Відповідачем протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту викопаних робіт обома сторонами, на підставі виставленого на адресу Відповідача рахунку.

В розділі 6 договору п. 6.2. передбачено, що строк здачі актів виконаних робіт згідно графіка, але не пізніш 25 числа поточного місяця.

П. 11.1. Договору визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині невиконаних обов`язків до їх виконання.

Позивач вказує, що він взяті на себе за договором зобов`язання виконав належним чином і в повному обсязі.

В підтвердження цього позивач надав підписані сторонами Акт приймання виконаних робіт за серпень 2012 року, Довідку за серпень 2012 року, Акт приймання виконаних робіт за вересень 2012 року, Довідку за вересень 2012 року, Акт приймання виконаних робіт за жовтень 2012 року, Довідку за жовтень 2012 року, Акт приймання виконаних робіт за листопад 2012 року, Довідку за листопад 2012 року.

31.05.2018 року позивачем направлено на адресу Відповідача рахунок №3105і-1 від 31.05.2018 року па оплату виконаних робіт на суму 199644,00 грн., рахунок №3105і-2 від 31.05.2018 року на оплату виконаних робіт на суму 179342.40 грн., рахунок №3105 і - 3 від 31.05.2018 року на оплату виконаних робіт на суму 74408.40 грн., рахунок №3105і-4 від 31.05.2018 року на оплату виконаних робі ї на суму 46683.60 грн. та відповідні супровідні листи до кожного рахунку з проханням здійснити оплату протягом 30-ти банківських днів з дня отримання рахунків. Вищевказані рахунки згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення були отримані Відповідачем 12.06.2018 року .

Оскільки протягом 30-ти банківських днів вищевказані рахунки оплачені Відповідачем не були, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 500078.40 грн заборгованості за договором субпідряду від 08 серпня 2012 року №40/СП.

Відповідач, в обгрунтування своєї позиції по справі зазначає, що оскільки акти, що підписані в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2то 012 року, строк позовної давності, за яким позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив ще в 2015 році.

На підставі викладеного, відповідач просив суд застосувати позовну давність за позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором субпідряду, у задоволені позову відмовити повністю, оскільки позов подано до суду у 2019 році.

Позивач, в свою чергу, у позові та в апеляційній скаргі вклав правову позицію, відповідно до якої, на його думку, зі спливом 30-ти банківських днів з дня отримання вказаних вище рахунків на оплачу виконаних робіт за Договором розпочався і перебіг строку позовної давності в силу ст. 261 ЦК України, оскільки саме з такої дати він довідався, що Відповідач фактично відмовляється здійснювати оплату за виконані Позивачем роботи, в свою чергу вказані вище рахунки після виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором та підписання актів приймання виконаних робіт не були повторними, були виставлені вперше.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем не здійснювались оплати за виконані роботи, на час розгляду справи вартість виконаних, але не оплачених робіт за договором підряду становить 500 078,40 грн, проте відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки з позовом позивач звернувся 27.02.2019 року (згідно дати відмітки пошти на конверті), а враховуючи акти, що підписані в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2012 року, строк позовної давності за яким позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив ще в 2015 році.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що на його думкую, місцевим господарським судом при винесенні рішення не враховані положення пункту 3.3. укладеного між сторонами договору про те, що оплата за виконані роботи здійснюється хоч і протягом 30-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт, проте на підставі виставленого на адресу відповідача рахунку, а оскільки рахунки були виставлені лише 31.05.2018 року та були отримані відповідачем 12.06.2018 року, після чого позивачем було направлено на адресу відповідача відповідну претензію, то строк позовної давності у даній справи не пропущено.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору субпідряду.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, як що інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за договором субпідряду від 08 серпня 2012 року №40/СП виконав, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актом приймання виконаних робіт за серпень 2012 року, Довідкою за серпень 2012 року, Актом приймання виконаних робіт за вересень 2012 року, Довідкою за вересень 2012 року, Актом приймання виконаних робіт за жовтень 2012 року, Довідкою за жовтень 2012 року, Актом приймання виконаних робіт за листопад 2012 року, Довідкою за листопад 2012 року.

Вказані документи підписані сторонами без будь - яких зауважень. Вартість виконаних робіт за договором субпідряду становила 500 078,40 грн.

Відповідачем не здійснювались оплати за виконані роботи. Отже, на час розгляду справи вартість виконаних, але не оплачених робіт за договором підряду становить 500 078,40 грн.

У відповідності до п. 3.3. Договору оплата за виконані роботи проводиться Відповідачем протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами, на підставі виставленого на адресу Відповідача рахунку.

В розділі 6 договору п. 6.2. передбачено, що строк здачі актів виконаних робіт згідно графіка, але не пізніш 25 числа поточного місяця.

Наведені положення договору підряду визначають строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати коштів за виконані роботи - з моменту підписання акту виконаних робіт на протязі 30 банківських днів.

Доводи апеляційної скарги про те, що кінцевою підставою виникнення зобов`язання Відповідача оплатити вартість виконаних Позивачем робіт є виставлений Позивачем рахунок, є такими, що не відповідають основним умовам договору, а саме п. 3.3. договору.

В графі підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідний місяць відсутнє число його підписання, зазначений лише період - серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року.

З огляду на це, колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати коштів за виконані роботи у відповідному місяці необхідно обраховувати на протязі 30 банківських днів з наступного дня по закінченню відповідного місяця виконання робіт.

Таким чином, останнім день розрахунку за актом за серпень 2012 року мав відбутись 30.09.2012 року, за вересень 2012 року - 30.10.2012 року, за жовтень 2012 року - 30.11.2012 року, за листопад 2012 року - 30.12.2012 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на замовника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором підряду та сплати коштів за виконані роботи не надав, крім того, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо якості виконаних робіт суду також не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 500 078,40 грн. є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд застосувати строки позовної давності виходячи з того, що враховуючи акти, що підписані в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2012 року, строк позовної давності за яким позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив ще в 2015 році, а Позивач звернувся до суду 04 березня 2019 року.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Водночас ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач з позовом звернувся 27.02.2019 року (згідно дати відмітки пошти на конверті), враховуючи акти, що підписані в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2012 року, строк позовної давності за яким позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права сплив ще в 2015 році.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що він вважає початок перебігу позовної давності після 30 банківських днів з дня отримання рахунків на оплату, які датовані 31.05.2018 року, то такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на визначений вище порядок розрахунку (останнім день розрахунку за актом за серпень 2012 року мав відбутись 30.09.2012 року, за вересень 2012 року - 30.10.2012 року, за жовтень 2012 року - 30.11.2012 року, за листопад 2012 року - 30.12.2012 року).

За таких обставин колегія суддів вважає, що виставлення позивачем рахунків на оплату, які згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення були отримані Відповідачем 12.06.2018 року, не може свідчити про зміну початку перебігу строків позовної давності.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на спростування фактів встановлених судом, а тому його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного вище.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення про відмову у позові прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.12.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя О.І. Склярук