ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"31" липня 2019 р. Справа № 924/510/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ
до Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" смт. Летичів Хмельницька область
про стягнення 97 218,90грн.
Представники сторін:
позивача: Кордас Ж.А. адвокат за ордером від 27.05.19р. ХМ №002564
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.06.2019р. відкрито провадження у справі № 924/510/19 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 27.06.19р. судове засідання відкладено на 31.07.19р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" 97 218,90грн. заборгованості, в т.ч. 53807,86грн. боргу за договором прямого лізингу №22-13-7 пл-стз/76 від 14.02.13р., 25467,79грн. пені, 16158,49грн. індексу інфляції, 1784,76грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору прямого лізингу від 14.02.2013р. в частині вчасної сплати чергових лізингових платежів: №3 в сумі 67046,99грн. до 12.07.15р., №4 в сумі 65480,45грн. до 12.01.16р., №5 в сумі 63913,91грн. до 12.07.16р., №6 в сумі 62347,37грн. до 12.01.17р., №7 в сумі 60780,83грн. до 12.07.17р., №8 в сумі 59 214,29грн. до 12.01.18р., №9 в сумі 57 647,75грн. до 12.07.18р., №10 в сумі 56081,21грн. до 12.07.18р., №11 в сумі 54514,67грн. до 12.01.19р. Крім того, позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Правовою підставою даного позову позивач зазначає ст.ст.525, 526, 530, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх підтвердженими поданими доказами, та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, відзиву на позов не подав. Ухвали суду, надіслані на його адресу, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, а також у позовній заяві, повернуті відділенням поштового зв`язку по причині відсутності юридичної особи.
З приводу зазначеного судом враховується, що відповідач належним чином повідомлений про судове провадження, час та місце судових засідань у даній справі відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
З огляду на обставини справи, належне повідомлення відповідача про наявність судового спору, надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи доказами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
14.02.2013р. між державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) укладений договір прямого лізингу № 22-13-7 пл-стз/86, відповідно до якого Лізингодавець за договором передає Лізингоодержувачу Предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904, що знаходився в користуванні у ТОВ "Біопаливна аграрна компанія" на умовах договору фінансового лізингу № 2-10-577стз-пл від 01.12.10 р. і його було повернуто Лізингодавцю.
Згідно п.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання - передачі між Сторонами (далі-Акт), що укладається у 4 (чотирьох) автентичних примірниках. Перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Витрати з доставки Предмета лізингу до Лізингоодержувача несе Лізингоодержувач. Лізингодавець з метою забезпечення майнових інтересів за цим Договором залишає за собою право вимагати укладення Лізингоодержувачем договорів поруки, застави, гарантії.
За користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 10% його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки Предмета лізингу; комісію за організацію поставки Предмету лізингу в розмірі 7 % (без ПДВ); комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.
Підпунктом 3.4.3. договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
У відповідності до п. 4.3. договору з моменту підписання акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору; комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору, яка сплачується разом із сплатою чергових лізингових платежів згідно з Додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: рівними частинами у термін сплати чергових лізингових платежів.
Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання акта, подальші платежі через кожні 6 місяців.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.4. договору).
Як встановлено п.п. 5.1., 5.2. договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеного пунктом 4.2. договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.
Пунктом 7.1 договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до п.8.1 Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п.4.2 Договору, і діє, до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором.
Додатки до договору є його невід'ємними частинами (п. 9.5. договору). Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
У додатку № 1 до договору прямого лізингу від 14.02.13р. №22-13-7 пл-стз/86 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" вказаний предмет лізингу, що передається відповідачу, а саме: комбайн Дон-Лан "Акрос" у кількості 1 одиниці загальною вартістю 696240 грн. Попередній лізинговий платіж становить 69624 грн.
В додатку № 2 до договору від 14.02.2015р. "Графік сплати лізингових платежів" вказано черговість лізингових платежів за користування технікою, а саме: лізинговий платіж №3 в сумі 67046,99грн. до 12.07.15р., №4 в сумі 65480,45грн. до 12.01.16р., №5 в сумі 63913,91грн. до 12.07.16р., №6 в сумі 62347,37грн. до 12.01.17р., №7 в сумі 60780,83грн. до 12.07.17р., №8 в сумі 59 214,29грн. до 12.01.18р., №9 в сумі 57 647,75грн. до 12.07.18р., №10 в сумі 56081,21грн. до 12.07.18р., №11 в сумі 54514,67грн. до 12.01.19р.
На виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, а саме комбайн Дон-Лан "Акрос", зав. № 005359 у кількості 1 одиниці загальною вартістю 696240грн. згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 12.07.2013р.
Відповідачем лізингові платежі сплачувались із про строчкою. Відповідно до розрахунку позивача заборгованість станом на 06.05.19р. становить 53807,86грн.
У зв'язку із несвоєчасною сплатою лізингових платежів позивачем неодноразово направлялись відповідачу вимоги про сплату заборгованості, зокрема від 16.01.15р. №14/53, від 26.01.2016р. №14/149, від 19.01.17р. №14/51, від 04.03.19р. №14/189, які залишенні останнім без відповіді, а борг без сплати.
Оскільки відповідач в добровільному порядку борг не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду. Крім того, просить стягнути 25 467,79грн. пені, 16 158,49грн. індексу інфляції, 1784,76грн. 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір прямого лізингу від 14.02.2013 р. № 22-13-7 пл-стз/86.
Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У ході судового розгляду встановлено, що на виконання договору прямого лізингу від 14.02.2013р. №22-13-7 пл-стз/86 відповідачу було передано комбайн Дон-Лан "Акрос" у кількості 1 одиниці загальною вартістю 696 240 грн. згідно акту приймання-передачі від 12.07.2013р.
Умовами договору на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі (пп. 3.4.3. та п.п. 4.1., 4.3. договору, додатки № 1, № 2 до договору). Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо своєчасної сплати чергових лізингових платежів, зокрема, погоджених в додатку № 2 платежів за №11 в сумі 54 514,67грн. виконав частково. Борг становить 53807,86грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 53807,86 грн. лізингових платежів є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем нарахована відповідачу пеня на суму основної заборгованості в розмірі 25467,79грн. Як вбачається із доданого до позову розрахунку нарахування пені здійснено із врахуванням графіку сплати чергових лізингових платежів та із врахуванням часткових сплат.
Пунктом 7.1. договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Здійснивши перерахунок пені у системі "Законодавство", суд вважає, що пеня в розмірі 25467,79 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.
При цьому судом враховано, а відповідачем не спростовано факту несвоєчасної сплати лізингових платежів, що призвело до нарахування позивачем пені за визначений у розрахунку період з врахуванням наявного боргу та періодичності його сплати.
Крім того, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1784,76 грн. Із врахуванням графіку сплати чергових лізингових платежів та часткових сплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Суд, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1784,76 грн.
Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 16158,49грн. втрат від інфляції.
Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, перевіривши у системі "Законодавство" правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат дійшов висновку, що обґрунтованими є інфляційні в сумі 11931,65грн. за лютий - березень 2015р. із суми боргу 67046,99грн., за лютий - березень 2019р. із суми боргу 53807,86грн. У стягненні 4226,84грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.
Доказів про сплату коштів та які б спростовували позовні вимоги суду не подано.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 53807,86грн. суми основного боргу, 25467,79 грн. пені, 11931,65 грн. інфляційних втрат, 1784,76 грн. 3% річних.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ до Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" смт. Летичів Хмельницька область про стягнення 97218,90грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" Хмельницька область, смт. Летичів, вул. Кармелюка, 83 кв.3 (код ЄДРПОУ 34978668) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) - 53807 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот сім гривень) основного боргу, 25467,79 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 79коп.) пені, 1784,76 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири гривні 76коп.) 3% річних, 11 931,65 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 65коп.) інфляційних втрат, 1835,58грн. (одну тисячу вісімсот тридцять п'ять гривень 58коп.) судового збору.
Видати наказ.
У позові в частині стягнення 4 226,84грн. інфляційних нарахувань відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.08.2019р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, адвокату Кордас Ж.А. 29019, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 52, кв.27), 4 - відповідачу (31500, смт. Летичів, Хмельницька область, вул. Кармелюка, 83, кв.3). Всім з повідомленням про вручення.
Суд | Господарський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 31.07.2019 |
Оприлюднено | 05.08.2019 |
Номер документу | 83430864 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Хмельницької області
Муха М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні