Постанова

від 02.08.2019 по справі 916/1324/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д.- головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Приватного підприємства Стенцовське

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Смелянець Г.Є.)

від 27.12.2018

та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.)

від 03.04.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс

до Приватного підприємства Стенцовське

про стягнення 133 715,18 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень.

1.1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (надалі - ТОВ Компанія Нотапс ) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.07.2018) до Приватного підприємства Стенцовське (надалі - ПП Стенцовське ) про стягнення 25 895,29 грн - 3% річних за період з 28.04.2010 по 30.01.2018 та 107 819,89 грн - інфляційних втрат за період з серпня 2010 по 30.01.2018 за несвоєчасну оплату коштів в розмірі 98 205,47 грн, стягнутих рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2010.

1.2 . Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 11.05.2010 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 Господарським судом Одеської області виданий наказ про стягнення 98 205,47 грн - основної заборгованості, 11 746,90 грн - пені, 2881,90 грн - 3% річних, 11 588,25 грн - інфляційних втрат та 14 730,82 грн - штрафу, всього 139 153,34 грн.

1.2.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі №25/97-09-3450 задоволено заяву ТОВ Компанія Нотапс про заміну позивача у справі №25/97-09-3450 з ТОВ Казус-Про на його правонаступника - ТОВ Компанія Нотапс та замінено стягувача у виконавчому провадженні № 54645672 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11.05.2010 у справі №25/97-09-3450 з ТОВ Казус-Про на його правонаступника ТОВ Компанія Нотапс .

1.2.3. Відповідачем було здійснено наступні проплати: 28.12.2017 на суму 90 852,56 грн, 31.01.2018 на суму 27 226,36 грн, 05.03.2018 на суму 18 181, 82 грн та 28.03.2018 на суму 9 577,87 грн.

1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що боржник не зміг виконати своєчасно зобов`язання щодо оплати коштів внаслідок прострочення кредитора. Також відповідач зазначив, що позивач неправильно здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки він нарахував їх не виключно на суму основного боргу, а й на 3% річних та інфляційних втрат, які було стягнуто на підставі рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції у справі №25/97-09-3450. Крім того, відповідач просив застосувати позовну давність до вимог позивача, оскільки останній зробив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період понад вісім років.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 позовні вимоги ТОВ Компанія Нотапс задоволено частково. Стягнуто з ПП Стенцовське на користь ТОВ Компанія Нотапс 3% річних у розмірі 22613,19 грн, інфляційних втрат в сумі 107 819, 89 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 1 950,91 грн та 1 956,50 грн - судового збору.

2.2. Суд першої інстанції встановив, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на суму основного боргу в розмірі 98 205,47 грн, що стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2010 у справі №25/97-09-3450, тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми.

2.3. Суд дійшов висновку, що 28.12.2017 відбулось переривання строків позовної давності відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України, у зв`язку зі сплатою основного боргу у розмірі 90 852,56 грн, тому стягнув 3% річних та інфляційні втрати за заявлений позивачем період. В решті позовних вимог суд відмовив, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України на суму 3% річних та інфляційних втрат, які були стягнуті судовим рішенням у справі №25/97-09-3450.

2.4. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 916/1324/18 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.04.2019) рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/1324/18 змінено, зокрема, стягнуто частково за період з 28.12.2014 по 28.12.2017 3% річних в сумі 9 000,30 грн та інфляційні втрати за період з січня 2015 року по січень 2018 року у розмірі 82 374,17 грн.

2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише на суму основного боргу, проте змінив періоди нарахування, оскільки встановив, що переривання строку позовної давності відбулося 28.12.2017, тому правильним строком нарахування 3% річних та інфляційних втрат буде трьохрічний період, який передував моменту здійснення першої проплати в рахунок погашення суми основної заборгованості (з 28.12.2014 по 28.12.2017). У стягненні нарахувань, здійснених за період з 28.04.2010 по 28.12.2014 суд апеляційної інстанції відмовив з підстав спливу строку позовної давності.

2.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутнє прострочення зобов`язань кредитора, оскільки боржник не був позбавлений можливості виконати грошові зобов`язання у встановлений договором строк перед первісним кредитором ще до винесення господарським судом рішення у справі № 25/97-09-3450.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. У касаційній скарзі ПП Стенцовське просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2. Скаржник стверджує, що суди встановивши, що строк позовної давності щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу становить останні три роки, які передували зверненню до суду з цим позовом, неправильно визначили періоди нарахування та відповідно неправильно розрахували належні до стягнення суми, оскільки позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 28.04.2010 по 01.07.2015.

3.3. Також скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій посилаючись на висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16, при здійснені перерахунку 3% річних та інфляційних втрат не врахували, що вимоги про стягнення грошових коштів передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 цього Кодексу, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогами про стягнення 3%річних та інфляційних втрат.

3.4. Крім того, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки аргументу відповідача щодо наявності прострочення зобов`язання кредитора.

3.5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.2. Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

4.3. У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, висновки якої суд враховує, зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

4.4. Зважаючи на такі висновки, викладені у цій постанові, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач пропустив строк позовної давності щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму боргу за період з 28.04.2010 по 01.07.2015, тобто за межами трьохрічного строку, що передували зверненню з позовом, є правильним.

4.5. Водночас, висновок судів попередніх інстанцій про те, що добровільне виконання відповідачем 28.12.2017 основного зобов`язання за договором № 14/03/08 від 18.03.2008 року є обставиною, з якою суд пов`язує переривання строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, є помилковим, оскільки суперечить висновку об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 щодо застосування норми статті 264 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Підстави відступити від цього висновку відсутні.

4.7. Внаслідок неправильного застосування норми статті 264 Цивільного кодексу України, суди дійшли помилкового висновку щодо стягнення з відповідача за період з 28.04.2010 до 01.07.2015 3% річних та інфляційних втрат, тому в цій частині судові рішення слід змінити. Належний розмір 3% річних за період з 02.07.2015 по 31.01.2018 (з урахуванням проплат) складає 7 357,71 грн, а інфляційних втрат - 29 655,54 грн.

4.8. Висновок судів попередніх інстанцій щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму боргу в розмірі 98205,47 грн, без врахування 3% річних та інфляційних втрат, які були стягнуті судовим рішенням у справі №25/97-09-3450, також є правильним, оскільки за змістом статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, зокрема щодо оплати боргу в розмірі 98205,47 грн, яке виникло у відповідача на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №14/03/08 від 18.03.2008.

4.9. Висновок суду апеляційної інстанції щодо врахування часткових проплат при здійсненні перерахунку 3% річних та інфляційних втрат також є правильним.

4.10. Доводи скаржника стосовно того, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки аргументу відповідача щодо наявності прострочення зобов`язання кредитора є безпідставними, оскільки їх розглянув та правильно відхилив Південно - західний апеляційний господарський суд.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Частинами першою та другою статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

5.3. З огляду на те, що судами першої інстанції та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 264 Цивільного кодексу України, внаслідок чого стягнуто 3% річних та інфляційні втрати поза межами трирічного строку позовної давності, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні з викладенням їх резолютивної частини в іншій редакції.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.3. У зв`язку із зміною судового рішення та часткового задоволення позовних вимог, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Стенцовське" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 916/1324/18 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Стенцовське (68332, Одеська обл, Кілійський р-н, с. Шевченкове, вул. Радянська, 21, код ЄДРПОУ 30810892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корпус 5, офіс 526, код ЄДРПОУ 38964292) 7 357,71 грн - 3% річних, 29 655, 54 грн - інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 555,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 553,61 грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корпус 5, офіс 526, код ЄДРПОУ 38964292) на користь Приватного підприємства Стенцовське (68332, Одеська обл, Кілійський р-н, с. Шевченкове, вул. Радянська, 21, код ЄДРПОУ 30810892) 2 101,94 грн судового збору за подання апеляційної скарги; 2 096,52 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко