Рішення

від 18.07.2019 по справі 504/1034/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1034/19

Провадження № 2/504/1361/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря - Мельниковій В.М., -

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду №4, смт. Доброслав, уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 до КП Лиманське РБТІ код 19050704, ОСОБА_2 , ІПН у справі відсутній, третя особа - Одеська універсальна біржа Витязь код ЄДРПОУ 24526296, про визнання дійсним біржового договору купівлі - продажу нерухомого майна, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який у квітні 2018 року уточнила, і в остаточній редакції просила суд визнати дійсним договір купівлі- продажу житлової квартири АДРЕСА_1 , який був укладений і посвідчений Одеською універсальною біржею Витязь 05.03.1997 року, та зареєстрований у журналі реєстрації договорів по об`єктам нерухомого майна за № 97-93.

Крім того, позивач просить суд визнати за нею право власності на вказану квартиру.

Як вказує позивач, в теперішній час, свого часу після придбання даної квартири вона не придала значення необхідності зареєструвати в установленому законом порядку право власності на вказану квартиру, що призвело до того, що в теперішній час вона не може в повній мірі реалізувати своє право на розпорядження квартирою, вона не може реалізувати своє право власності, оскільки не має належного правовстановлюючого документу.

Представник позивача подала письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідачі КП Лиманське районне БТІ та ОСОБА_2 подали письмові заяви про розгляд справи у свою відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Згідно довідки № 7056 від 15.05.2019 року Головного управління статистики в Одеській області третя особа ОУБ Витязь ліквідовано, датою державної реєстрації припинення є 27.12.2005 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази зібрані по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що 05.03.1997 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі- продажу житлової квартири АДРЕСА_1 , який був укладений і посвідчений Одеською універсальною біржею Витязь , та зареєстрований у журналі реєстрації договорів по об`єктам нерухомого майна за № 97-93.

Відповідно до пункту 3 цього договору ОСОБА_2 на момент укладення угоди був власником вищевказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 21.02.1997 року, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому, та зареєстрованого в Комінтернівському БТІ за № 42 від 28.02.1997 року.

Судом встановлено, що у договорі купівлі-продажу нерухомого майна № 97-93 від 05.03.1997 року вказано, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Оскільки, відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу", яка на момент укладення таких "біржових угод", дозволяла їх укладати без подальшої нотаріальної реєстрації, угода купівлі-продажу нерухомого майна - житлової квартири, - нотаріально оформлена не була.

При укладенні договору між сторонами було досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору, договір між сторонами було виконано у повному обсязі.

Після укладання зазначеного договору позивачем було повністю виконано його умови.

Факт передачі покупної ціни від покупця до продавця підтверджується пунктом 6 договору № 97-93 від 05.03.1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавцем отримана сума за відчуження вищевказаної квартири до підписання договору. Вказане підтверджується представленим позивачем екземпляром укладеного договору.

Підтвердженням виконання договору його сторонами є видача покупцеві екземпляру договору, другий екземпляр залишається на зберіганні на біржі.

Оскільки, сторонам було видано один екземпляр договору купівлі-продажу нерухомого майна, що був зареєстрований на біржі, в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю , реєстраційний № 97-93 від 05.03.1997 року, відбулася передача будинку, суд вважає, що до позивача перейшло право власності на квартиру.

На теперішній час нотаріально посвідчити договір № 97-93 від 05.03.1999 року купівлі-продажу нерухомого майна позивач законодавчої можливості не має.

Предметом судового дослідження в межах позовних вимог є питання дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна № 97-93 від 05.03.1997 року, який було укладено на ОУБ Витязь та визнання права власності.

З огляду на предмет судового дослідження, суд вважає за доцільне звернутися до положень діючого законодавства та законодавства, яке діяло на момент укладення угоди, якими врегульовані спірні правовідносини:

Статтею 55 Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до частини 2 статті 47 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального засвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) передбачено, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Тобто, викладені аналогічні норми щодо підстав визнання договору дійсним в діючому Цивільному кодексі України (в редакції 2003 року), та Цивільному кодексі УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення угоди.

Встановлення дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна, віднесено до компетенції суду.

При викладених обставинах є всі підстави визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений на товарній біржі - дійсним.

Виходячи зі змісту положень ст. ст. 11, 12, 13, 19 Закону України Про власність (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_1 набула право власності на вказану квартиру, і,як власник, набула правомочності на здійснення розпорядження, володіння та користування цією квартирою.

Відповідно до статті 6 ЦК УРСР захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на спірну квартиру відповідають вимогам та змісту законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, мають бути захищені судом і тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 258-260, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 15, ч.2 ст. 16, ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), ч. 2 ст. 47, ст. 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції станом на 1997 рік), ст.ст. 11, 12, 13, 19 Закону України Про власність , - суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі- продажу житлової квартири АДРЕСА_1 який був укладений і посвідчений Одеською універсальною біржею Витязь 05.03.1997 року, та зареєстрований у журналі реєстрації договорів по об`єктам нерухомого майна за № 97-93.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 право приватної власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.К. Барвенко