Рішення

від 05.08.2019 по справі 200/5883/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 р. Справа№200/5883/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс (місце знаходження: вул. Європейська, б. 1а, м. Костянтинівка, Донецька область; код ЄДРПОУ: 20338741) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місце знаходження: вул. Дегтярівська, буд. 11г, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 39440996) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатекс звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення - рішення № 0001921401 від 28.03.2019 р., прийнятого на підставі Акту перевірки № 3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018 р. з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 25.03.2019 р. № 13841/6/99-99-11-04-02-25, яким збільшено ТОВ Мегатекс суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 9 567 699,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ Мегатекс податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 30.08.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2014р. по 30.06.2018 р. складено Акт № 3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2019р., висновки якого щодо встановлених порушень, на думку позивача, є хибними та зроблені за відсутності повного та всебічного розгляду обставин.

За наслідками проведеної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 28.03.2019 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001921401 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів у розмірі 9 567 699,00 грн.

Позивач вважає зазначений акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, таким, що базується на припущеннях, та прийнятим без врахування доказів та відомостей щодо господарської діяльності ТОВ Мегатекс у періоді, який перевірявся, отже, відповідно, на думку позивача, донарахування ТОВ Мегатекс спірних податкових зобов`язань є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Як на обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ТОВ Мегатекс має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення господарських операцій ТОВ "Мегатекс" з його контрагентами, що, як зазначає позивач, свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.

Ухвалою суду від 08.05.2019 р. відкрито провадження у справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись суддею одноособово в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 29.05.2019 р.

29.05.2019 р. за заявами представників сторін судове засідання відкладене до 13.06.2019 р., а представником позивача надані письмові пояснення, згідно яких, позивач повідомив суду про основний вид своєї діяльності, наявність складських приміщень та земельних ділянок для зберігання сировини, відповідних виробничих потужностей, процедури та дій позивача під час вибору контрагента з огляду на специфіку операцій з металобрухтом, пояснення щодо мети господарських операцій із закупівлі металобрухту та використання цієї сировини у виробничому процесі позивача, із додаванням відповідних документів на підтвердження наведених позивачем обставин. Позивач зазначив, що, на його думку, наведені обставини у своєї сукупності підтверджують реальність спірних господарських операцій та досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

30.05.2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на обставини, що наведені в акті перевірки позивача, зазначає, що доводи позивача є безпідставними, а акт перевірки № 3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2019 р. та оскаржуване податкове повідомлення рішення, яке складено на підставі вказаного акту, є правомірним та законними виходячи з того, що, на думку відповідача, позивачем порушено норми Податкового кодексу України, отже, позивачу донараховано

9 567 699,00 грн. податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів. Відповідач зазначив, що надані ТОВ Мегатекс на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по господарським відносинам документи, на думку відповідача, не є достатніми доказами товарності господарських операції, реальності таких операцій. Зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним прі виборі контрагента, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені позивачем правочини (договори) є на думку відповідача такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.

10.06.2019 р. позивачем надані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна як підтвердження належності позивачу земельних ділянок, що використовуються позивачем у його господарської діяльності.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29 травня 2019 року.

24 травня 2019 року ухвалою суду відмовлено у задоволені клопотання відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - про участь у засіданні в режимі відео конференції.

29 травня 2019 року відкладено підготовче засідання на 13 червня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено засідання до 11 липня 2019 року.

11 липня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 серпня 2019 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, двічі надав суду заяви про розгляд справи без участі представника позивача у письмовому провадженні у підготовчих засіданнях, що відбулися на 11.07.2019 та 01.08.2019, просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати спірне повідомлення рішення.

Представник відповідача у судове засідання, що відбулися 13.06.2019 р., 11.07.2019 р. та 01.08.2019 р., не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження 01 серпня 2019 року.

Дослідивши та оцінивши за надані докази, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатекс зареєстровано 29.12.2005 р., дата запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.12.2005 р. за № 1 269 123 0000 000466, ідентифікаційний код юридичної особи 20338741.

Інформація про види діяльності, які позивач мав право здійснювати: оптова торгівля металами та металевими рудами, неспеціалізована оптова торгівля, транспортне оброблення вантажів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та інше.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від Ю2.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на III квартал 2018 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 16.08.2018 №1546, проведена планова виїзна документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс (код ЄДРПОУ 20338741) (надалі ТОВ Мегатекс ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2014 по 30.06.2018 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками перевірки складено акт № 3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018 р. (т.1, а.с.8-217), відповідно до висновків якого встановлені порушення:

1. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI із змінами та доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну 25 877 512 грн., в тому числі по періодах: за 2015 рік в сумі 11 256 107 грн., за 1 квартал 2016 року в сумі 517 555 грн., за півріччя 2016 року в сумі 1 253 601 грн., за три квартали 2016 року в сумі 1 950 327 грн., за 2016 рік в сумі 3 273 541 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 3 462 243 грн., за півріччя 2017 року в сумі 8 855 826 грн., за три квартали 2017 року в сумі 8 944 357 грн., за 2017 рік в сумі 8 135 648 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 2 609 799 грн., за півріччя 2018 в сумі 3 212 216 грн.

2. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість всього у сумі 10 409 702 грн., в тому числі по періодах: за січень 2015 у сумі 151173 грн., за лютий 2015 року у сумі 47 466 грн., за березень 2015 року у сумі 64 909 грн., за вересень 2015 року у сумі 123 750 грн., за червень 2016 року у сумі 16 200 грн., за липень 2016 року у сумі 16 338 грн., за жовтень 2016 року у сумі 42 720 грн., за листопад 2016 року у сумі 98 670 грн., за березень 2017 року у сумі 3 846 937 грн., за квітень 2017 року у сумі 630 080 грн., за травень 2017 року у сумі 5 327 520 грн., за жовтень 2017 року у сумі 43 939 грн.

3. пп. 141.4.2 п. 141.4 cm. 141 Податкового кодексу України, при виплаті доходу нерезиденту ТОВ Мегатекс не утримувало податок з доходів нерезидентів в загальній сумі 229 414,02 грн.: за 1 кв 2016 року - 78 862,73 грн.; за півріччя 2016 року - 229 414,02 грн.;

4. п.46.1. ст. 46, п. 103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України, ТОВ Мегатекс унаслідок неподання до податкових органів розрахунки (звіти) податкових зобов`язань нерезидента AVTOSIM PLUS s.r.l., яким отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 1 кв. 2016 року, півріччя 2016 року, три квартали 2016 року, 2016 рік;

5. ст.1, ст.2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (зі змінами та доповненнями);

6. п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" із змінами та доповненнями внаслідок невідображення інформації у Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018.

7. п.11, п.12 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами і доповненнями), а саме: п. 11 - звітування за одержані під звіт готівкові кошти (на відрядження) з перевищенням встановлених строків їх використання, в сумі 19 822,00 грн.; п.19, п.20 р. II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (із змінами і доповненнями), а саме: п.19 - звітування за одержані під звіт готівкові кошти (на відрядження) з перевищенням встановлених строків їх використання, в сумі 20 300,00 грн.

Як зазначає позивач у своєї позовній заяві, ТОВ Мегатекс не погодилось із висновками Акту перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р., тому 17.12.2018 р. надіслало на адресу ОВПП ДФС заперечення.

За результатами розгляду заперечень ТОВ Мегатекс 14.01.2019 р. отримало від ОВПП ДФС відповідь на заперечення, в якій зазначено, що висновки Акту перевірки №3998/28-10-14- 01/20338741 від 07.12.2018р. щодо нереальності господарських операцій з контрагентами, які зазначені в Акті перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р., залишаються незмінними. При цьому, за результатами розгляду заперечень ТОВ Мегатекс були внесені зміни та доповнення до Акту перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р. у зв`язку із виправленням технічних помилок.

14.01.2019р. позивачем отримані: податкове повідомлення-рішення ОВПП ДФС №000001 1401 від 03.01.2019 р.. форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств на суму 25 877 512 грн. та встановлено штрафні санкції у розмірі 3 655 351 грн, податкове повідомлення-рішення ОВПГІ ДФС №0000021401 від 03.01.2019 р., форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на суму 10 022 404 грн. та встановлено штрафні санкції у розмірі 2 505 601 грн.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №000001 1401 від 03.01.2019р. та податкове повідомлення-рішення №0000021401 від 03.01.2019р.

Рішенням ДФС України від 25.03.2019р. скасовано податкові повідомлення-рішення ОВПП ДФС від 03.01.2019р. №0000011401, №0000021401 у частині не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Катамет , ВКП ТОВ Стенк , ПП Поліавтомет-В , ПП Авіком-В , ПП Полімет-В , ТОВ Максімум-Оптторг 2013, ТОВ Стабільність і К , ПП Бриз , ТОВ НВП Системи Управління , ТОВ Агро Спец Торг і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу частково задоволено.

Позивач зазначає, що 1 квітня 2019 року на адресу ТОВ Мегатекс надійшов лист із податковим повідомленням- рішенням ОВПП ДФС №0001921401 від 28.03.2019р., прийнятим на підставі Акта перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р. та з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 25.03.2019р.. яким збільшено ТОВ Мегатекс суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 9 567 699,00 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням ОВПП ДФС №0001921401 від 28.03.2019р. позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що, після процедури адміністративного оскарження, що її було здійснене позивачем, як це зазначено вище, спірне податкове повідомлення-рішення, що прийняте на підставі Акта перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р. з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 25.03.2019р., прийняте відповідачем з урахуванням та на підставі встановлених відповідачем ознак безтоварності операцій позивача з ТОВ "Спец Консалт Сервіс".

Так, відповідач дійшов висновку про неможливість постачання брухту на склад позивача за Договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р., оскільки, на думку відповідача, з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, ТОВ Спец Консалт Сервіс не може реально здійснювати господарські операції, отже, той факт, що ТОВ Спец Консалт Сервіс не придбавався брухт по ланцюгу постачання, виключає, за висновком ОВПП ДФС, постачання такого брухту на склад позивача за Договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р.

Також, відповідач зазначає, що у ТОВ Спец Консалт Сервіс відсутні власні та/або орендовані транспортні засоби, відповідно до бази даних ЄРПН у ТОВ Спец Консалт Сервіс відсутні правовідносини із перевізниками протягом березня - квітня 2015р., транспортування брухту ТОВ Мегатекс Індастріал автомобілями, які належать ТОВ Порше Лізинг та ФОП ОСОБА_1 за допомогою т/з, що належать фізичним особам, а також, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні фінансово-господарські взаєморозрахунки з фізичними особами, що, за висновком ОВПП ДФС, виключає транспортування брухту на склад позивача за Договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р.

На думку відповідача, виключає факт транспортування брухту на склад позивача за Договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р. й те, що у ТОВ Спец Консалт Сервіс в додатку AM у розрізі груп 03 і НМА зазначається балансова вартість таких активів на початок і кінець звітного (податкового) періоду за даними податкового обліку (графи 3 і 4 відповідно), відсутність у податковій звітності ФОП ОСОБА_1 даних про фінансово-господарські взаєморозрахунки з фізичними особами, відсутність у ТОВ Спец Консалт Сервіс актів про походження брухту чорних та кольорових металів, згідно яких брухт є власністю ТОВ Спец Консалт Сервіс в результаті ліцензійної діяльності, відсутність у ТОВ Спец Консалт Сервіс ліцензії Заготівля, переробка металобрухту кольорових металів відповідно до відкритих даних баз Міністерства промислової політики України.

Крім цього, відповідач зазначає, що контрагент ТОВ Мегатекс за Договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р. - ТОВ Спец Консалт Сервіс був внесений до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва за №2634/7/28-10-08-02, та, безпосередньо, в Акті №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р. контролюючий орган зазначає, що орган ДПС, який виявив та відпрацював СФП МГУ ДФС - ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОФІС З ОВП. Дата встановлення ознаки: 31.03.2015 року. Інформація щодо відпрацювання СФП - Кримінальне провадження від 31.03.2015 № 32015100110000073, пояснення гр-на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 який надав покази про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства. Ст. о/у ОУ ДПІ у Голосівському р-ні м. Києва Білько ОТІ. 5921605 , що, на думку відповідача, також свідчить про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Спец Консалт Сервіс".

Підсумовуючи доводи відповідача, що їх покладено в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ОВПП ДФС №0001921401 від 28.03.2019 р., суд зазначає, що всі ці доводи зведені до того, що, виходячи з сукупності зазначених вище обставин, позивач не міг отримати певний обсяг сировини від контрагента ТОВ "Спец Консалт Сервіс", тому, на думку відповідача, такі господарські операції з отримання брухту є безтоварними, у зв`язку з чим саме й було збільшено ТОВ Мегатекс суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 9 567 699,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ МЕГАТЕКС з ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ CEPBIC укладено договір постачання від 01.12.2014 року №146, умовами якого передбачено, що ТОВ Спец Консалт Сервіс зобов`язувалось поставити ТОВ Мегатекс сировину, визначену у Специфікації №1 від 01.12.2014р., а саме брухт свинцевих акумуляторів та акумуляторних батарей змішаний, за ціною визначеною у Специфікації №1 від 01.12.2014р., згідно з Графіком поставки сировини, якій є Додатком №1 до Договору поставки №146 від 01.12.2014р., що передбачає обсяги та строки поставки кожної партії, а ТОВ Мегатекс зобов`язувалось прийняти та оплатити поставлену ТОВ Спец Консалт Сервіс сировину за Договором поставки №146 від 01.12.2016р. Умовами Договору поставки №146 від 01.12.2016р. Сторони узгодили, що витрати із доставки сировини до складських приміщень у м.Костянтинівка Донецької області здійснюватиметься за рахунок ТОВ Мегатекс . Право власності на сировину переходить до ТОВ Мегатекс на його складі по вул. Червоногвардійська, 6.4 у м. Костянтинівка Донецької області та оформлюється прийомо- здаточним актом, видатковою накладною, які підписуються уповноваженими особами та затверджуються директорами Покупця та Постачальника.

Відповідач, як на обґрунтування відповідності спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема, посилається на такі обставини.

Так, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС припинено, але не знято з обліку; перебуває на обліку у ДПІ У Шевченквському районі ТУ ДФС у м. Києві. Керівник та головний бухгалтер одна особа ОСОБА_2 , вид діяльності: консультування з питань комерційної діяльності й керування, свідоцтво ПДВ анульовано 09.12.2015р., підприємство не є імпортером товару, що реалізовувався.

Основні фонди згідно Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва декларації з податку на прибуток за 2015 рік становлять 0 грн. Кількість працівників за період в якому проводились взаємовідносини згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) - 5 осіб.

На думку відповідача, неможливість реального придбання позивачем в досліджуваний період товару Брухт свинцю від ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС підтверджується тим, шо в ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС не було необхідних матеріальних ресурсів для здійснення такої операції, а саме, відповідач вказує на відсутність у ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів.

Також, відповідач зазначає, що здійснення реалізації товару Брухт свинцю , якій, як вважає відповідач, не придбавався по ланцюгу постачання за період березень-квітень 2015 року на ТОВ МЕГАТЕКС , а також згідно бази Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС не придбав Брухт свинцю у березні-квітні 2015 року, а всі надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС з ТОВ МЕГАТЕКС підписані директором підприємства ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС - ОСОБА_2 , який, будучи допитаним в кримінальному провадженні від 31.03.2015 №32015100110000073, повідомив, що ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписував.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (ПК України).

Згідно п.1.1. ст.1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абз. 1,2, 4 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 77 ПК України регламентований порядок проведення документальних планових перевірок.

Позивачем не заперечується правомірність підстав проведення перевірки та порядок проведення останньої.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абз.1 пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп. "а". п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно абз. 1 п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз. 1 п.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошового зобов`язання із податку на прибуток, згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, послугували висновки контролюючого органу, що викладені в акті планової виїзної перевірки № 3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018 р., згідно з якими позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 9 567 699,00 грн. за наслідками господарських операцій із ТОВ Спец Консалт Сервіс з виконання операцій постачання Брухт свинцю , які, на думку відповідача, не мали реального характеру.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.2 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм законодавства, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат.

Перевіряючи законність включення сплачених (нарахованих) сум за операціями позивача з ТОВ Спец Консалт Сервіс до валових витрат, за період що перевірявся, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, та об`єктивно підтверджене наявними в матеріалах справи доказами, спірні обставини постачання ТОВ Спец Консалт Сервіс брухту свинцевих акумуляторів та акумуляторних батареї позивачу, відповідно до договору поставки, підтверджуються документами, наданими позивачем контролюючому органу під час перевірки, а саме: договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р., який містить всі необхідні істотні умови; видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами походження брухту кольорових та чорних металів, товаро-транспортними накладними.

Досліджені судом договір, що укладений між позивачем та ТОВ Спец Консалт Сервіс , видаткові накладні, акти приймання-передачі, акти походження брухту кольорових та чорних металів, товаро-транспортні накладні містять інформацію та відомості про продавця та покупця товарів, усі необхідні реквізити сторін, назви підприємств, назви товарів, їх вартість, кількість товарів, в усіх без винятку документах визначена загальна вартість товарів, окремою строчкою виділені суми ПДВ, усі (без винятку) вказані документи підписані уповноваженими особами та завірені печатками сторін.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.1 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та їх доказовості.

У свою чергу, оплата за отриманий брухт за Договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р. ТОВ "Мегатекс" підтверджується відповідними банківськими виписками.

Суд констатує, що наведені документи щодо здійснення операцій з постачання брухту на адресу позивача від ТОВ Спец Консалт Сервіс та відповідної оплати були надані відповідачу під час перевірки, та зазначені відповідачем у Додатках №№1.1, 1.2 до Акту перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р.

Щодо неможливості, на думку відповідача, здійснення транспортування ТОВ Спец Консалт Сервіс брухту на адресу позивача, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, та об`єктивно підтверджене наявними доказами, організацію перевезення брухту за Договором поставки сировини №146 від 01.12.2014р. здійснювало ТОВ "Мегатекс", а саме, між ТОВ Мегатекс , як замовником, та ТОВ Мегатекс Індастріал , перевізником, був укладений Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України №11 від 19.01.2015р., на підставі якого ТОВ Мегатекс Індастріал протягом березня - квітня 2015 року надавало транспортні послуги ТОВ Мегатекс із перевезенню вантажу від ТОВ Спец Консалт Сервіс (Код ЄДРПОУ 39079099) на склад ТОВ Мегатекс (Код ЄДРПОУ 20338741), у свою чергу, ТОВ Мегатекс Індастріал залучало автомобілі, які орендувало у ТОВ A-Мега Авто , власником яких було ТОВ Порше Лізинг , а між ТОВ A-Мега Авто та ТОВ Мегатекс Індастріал були укладені договори оренди транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення брухту ТОВ Мегатекс Індастріал від ТОВ Спец Консалт Сервіс на склад ТОВ Мегатекс у м. Костянтинівка Донецької області, отже, між ТОВ A-Мега Авто та ТОВ Порше Лізинг існували договірні правовідносини станом на березень-квітень 2015р. внаслідок укладення договорів фінансового лізингу вантажних автомобілів.

Наведені обставини підтверджуються договором перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України №11 від 19.01.2015р., договорами оренди, актів приймання-передачі транспортних засобів, договорів фінансового лізингу, актів приймання-передачі. листів про надання згоди на передання в оренду транспортних засобів та відповідним листом ТОВ Мегатекс Індастріал , а про обізнаність відповідача про здійснення транспортування брухту із залученням інших перевізників свідчить докладний перелік та зміст товаро-транспортних накладних, що зазначений контролюючим органом у Додатку №1.1 до Акту перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018 р., що підтверджує здійснення поставок брухту на адресу позивача не транспортом, що належить ТОВ Спец Консалт Сервіс .

Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення транспортування брухту ФОП ОСОБА_1 з підстав відсутності у податковій звітності ФОП ОСОБА_1 даних про фінансово-господарські взаєморозрахунки з фізичними особами, то суд зауважує, що відсутність взаєморозрахунків з фізичними особами з боку ФОП ОСОБА_1 не спростовує надання експедиційних послуг ТОВ Мегатекс із пошуку перевізників брухту від ТОВ Спец Консалт Сервіс на склад ТОВ Мегатекс протягом березня - квітня 2015 року, а свідчить лише про можливі порушення саме з боку ФОП ОСОБА_1 в частині складання та подання податкової звітності, а також в частині фінансово-господарських взаєморозрахунків з фізичними особами.

Факт транспортування сировини за Договором поставки №146 від 01.12.2014р. також підтверджений копію Договору організації транспортно-експедиційного обслуговування №2 від 14.06.2013р., копії 115 актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором організації транспортно-експедиційного обслуговування №2 від 14.06.2013р., копію довідки по рахунку ТОВ Мегатекс № НОМЕР_1 в AT Укрексімбанк в м.Донецьк з 01.03.2015р. по 30.06.15р. в підтвердження здійснення ТОВ Мегатекс оплати у сумі 1 150 000,00грн. за Договором організації транспортно-експедиційного обслуговування №2 від 14.06.2013р., копію акту звірки взаємних розрахунків за період березень - червень між ТОВ Мегатекс та ФОП ОСОБА_1 за Договором організації транспортно-експедиційного обслуговування №2 від 14.06.2013р., а також копії 29 актів приймання-передачі робіт (надання послуг) за Договором №11 від 19.01.2015р., укладеного між ТОВ Мегатекс та ТОВ Мегатекс Індастріал , копії платіжного доручення №26651 від 29.01.2015 р. та платіжного доручення №692 від 25.02.2015р., з яких вбачається здійснення ТОВ Мегатекс оплати у сумі 300 000,00грн. ТОВ Мегатекс Індастріал за здійснення 29 перевезень сировини, придбаної у ТОВ Спец Консалт Сервіс , копії документів про що досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ Спец Консалт Сервіс актів про походження брухту чорних та кольорових металів, згідно яких брухт є власністю ТОВ Спец Консалт Сервіс в результаті ліцензійної діяльності, а також про відсутність у ТОВ Спец Консалт Сервіс ліцензії Заготівля, переробка металобрухту кольорових металів відповідно до відкритих даних баз Міністерства промислової політики України, виходячи з того, що саме контролюючий орган навів перелік таких актів про походження брухту чорних та кольорових металів Додатку №1.1 до Акту перевірки №3998/28- 10-14-01/20338741 від 07.12.2018р., а до укладення Договору поставки сировини №146 від 01.12.2014р. ТОВ Спец Консалт Сервіс надало позивачу копію ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, видану Міністерством Промислової Політики України від 02.07.2014 р.

Суд зазначає, що наявними доказами в справі підтверджені наступні обставини.

Станом на 2015 рік, тобто у період здійснення спірних господарських операцій, реальність здійснення яких піддає сумніву відповідач, у ТОВ Мегатекс були наявні складські приміщення для зберігання брухту та земельні ділянки у м.Костянтинівка Донецької області, що підтверджене відповідними витягами про реєстрацію прав власності.

Господарська діяльність позивача пов`язана з використанням брухту, а метою вчинення ТОВ Мегатекс господарських операцій із закупівлі брухту свинцевих акумуляторів і акумуляторних батарей у ТОВ Спец Консалт Сервіс було виготовлення із нього марочного свинцю або свинцевих сплавів, які в подальшому використовувались ТОВ Мегатекс при виробництві стартерних акумуляторних батарей, у зв`язку з чим позивачем саме й була придбана сировина в ТОВ Спец Консалт Сервіс , придбання та транспортування якої пов`язано зі здійсненням певних процедур та формальностей, та підлягає відображенню у належних документах щодо, зокрема, передачі придбаної сировини для перевезення водіям, контролеру-приймальнику, фіксації фактів в`їзду транспорту, проведення радіаційного контролю та контролю вибухонебезпеки, тощо.

Наведене відповідає правової позиції Верховного Суду від 24.01.2018 по справі № 2а-19379/11/2670, згідно з якої, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит.

Як зазначає Верховний суд (постанова від 24.01.2018 р. по справі № 816/4226/13-а ), така позиція відповідає самому змісту вищенаведених норм Податкового кодексу України, які надають платнику податків право зменшити оподатковуваний доход та податкові зобов`язання на суму витрат, сплаченого податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди.

Належна обачність позивача щодо вибору контрагента виражена, зокрема, у витребуванні ТОВ "Мегатекс" від ТОВ Спец Консалт Сервіс копії ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, видану Міністерством Промислової Політики України від 02.07.2014р., що передбачало для позивача впевненість щодо добросовісності ТОВ Спец Консалт Сервіс в частині виконання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №183 від 31.10.2011р. (в редакції чинній станом здійснення спірних господарських операцій), а саме, наявності для здійснення такої ліцензійної діяльності в ТОВ Спец Консалт Сервіс відповідної облаштованої земельної ділянки відповідної площі з відповідними приміщеннями з устаткуванням та вимірювальним, ваговим, брухтопереробним та вантажопідйомне обладнанням, а також витребуванням копій внутрішніх документів ТОВ "Спец Консалт Сервіс", а саме, копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців ТОВ Спец Консалт Сервіс , копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ Спец Консалт Сервіс №1 від 30.01.2014р., копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ Спец Консалт Сервіс №26/06/14 від 26.06.2014р., копія наказу №27/06/14 від 27.06.2014р.

З урахуванням викладеного, суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що, лише самі по собі заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників, оскільки позивач, під час прийняття рішення про обрання ТОВ Спец Консалт Сервіс у якості контрагента, позбавлений доступу до податкової звітності ТОВ Спец Консалт Сервіс (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток підприємств, Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ)), доступу до НАІС ЄДР МВС, відомостей про виплати особам з ознаками доходу 149 - доходи від вторинної сировини та побутових відходів згідно звіту 1 ДФ за І-ІІ кв. 2015 року у ТОВ СПЕЦ КОНСАЛТ СЕРВІС , основних фондів згідно Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва декларації з податку на прибуток за 2015 рік ТОВ Спец Консалт Сервіс , внесення контрагента до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, наявних кримінальних проваджень, тощо. Тобто, відповідач, виходячи зі свого статусу як контролюючого органу, має, порівняно з позивачем, значно більше передбачених законом можливостей для прийняття рішення щодо добросовісності того або іншого контрагента, а, ставлячи у провину позивачу необачність при виборі контрагента, відповідач, одночасно з цим не зазначає, яким саме чином мав би діяти позивач під час обрання у якості контрагента ТОВ Спец Консалт Сервіс .

Стосовно наявності кримінального провадження від 31.03.2015 № 32015100110000073 та пояснень гр-на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства, на що посилається відповідач, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 13.06.2019 р. у Головного слідчого управління Національної поліції витребувано інформацію щодо кримінального провадження № 32015100110000073 від 31.03.2015 р. разом з копіями документів, що стосуються адміністративної справи.

Станом на дату прийняття судом рішення в цієї адміністративній справі витребувана інформація щодо зазначеного кримінального провадження разом з документами до суду не надійшла, отже, суд надає оцінку лише факту наявності такого кримінального провадження, та поясненням гр-на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про непричетність останнього до реєстрації та діяльності підприємства, на які посилається відповідач.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Верховний Суд у своєї постанові від 04.09.18р. по справі №826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Щодо наявності протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд у своєї постанові від 15.05.18р. по справі №822/2348/16, вказав на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування … може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо не надання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування".

З огляду на наведене, в суду немає підстав для прийняття до уваги наявності кримінального провадження від 31.03.2015 № 32015100110000073 та пояснень гр-на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства, як на одну з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач не може і не повиннен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів та за порушення ними чинного законодавства.

Національне законодавство, а саме ч. 2 ст. 61 Конституції України також встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 0940/1916/18, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд констатує, що наявні докази у справі не дозволяють суду зробити беззаперечний висновок про обізнаність платника податків - позивача щодо можливої неправомірної діяльності його контрагента - ТОВ "Спец консалт сервіс", та, відповідно, про злагодженість дій між позивачем та ТОВ "Спец консалт сервіс".

Крім того, чинне законодавство України не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. N 3477-IV практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те. що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України).

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні "Інтерсплав проти України", а також Верховний Суд України, зокрема у постанові N 21-1578 від 13.01.2009 року, висновок якого, в силу частини 1 ст. 244-2 КАС України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СеПорт Сентре) це не мало б.

У рішеннях ВАСУ від 18 та 19 липня 2016 р. в справах N К/800/1991/16 та N К/800/6127/13 зазначено: "У рішенні суду у справі "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява N 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків податку на додану вартість на податковий кредит, бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно бути відомо/ про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку не дотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

У справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява N 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ. який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано докази на підтвердження правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 24.04.2019 № 319, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення - рішення № 0001921401 від 28.03.2019 р., прийнятого на підставі Акту перевірки № 3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018 р. з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 25.03.2019 р. № 13841/6/99-99-11-04-02-25, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Мегатекс (Код ЄДРПОУ 20338741) суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 9 567 699,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0001921401 від 28.03.2019 р. прийняте на підставі Акта перевірки №3998/28-10-14-01/20338741 від 07.12.2018р. та з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 25.03.2019р. №13841/6/99-99-11-04-02-25, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Мегатекс (Код ЄДРПОУ 20338741) суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 9 567 699,00 грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 серпня 2019 року.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Л.В. Арестова