Рішення

від 05.08.2019 по справі 360/2417/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2417/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Фермерського господарства "Байбуз" про накладення арешту на кошти та цінності, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Головного управління ДФС у Луганській області до Фермерського господарства "Байбуз" про накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться у банку, обслуговуючого платника податків.

В обґрунтування позову зазначено, що Фермерське господарство "Байбуз" перебуває на податковому обліку в Старобільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, як платник податків за основним місцем обліку з 21.10.2011.

Станом на 16.05.2019 за ФГ Байбуз рахується податкова заборгованість по єдиному податку з юридичних осіб у сумі - 5089,84 грн, яка відпрацьована відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України в судовому порядку згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду №1240/1895/18 від 25.07.2018.

ГУ ДФС у Луганській області винесло та надіслало податкову вимогу форми Ю від 12 січня 2018 року №205-17 поштою на адресу ФГ Байбуз .

Відповідно до вищевказаного судового ріщення ГУ ДФС у Луганській області направлено інкасові доручення №2169 та №2170 до установ банку, якими не погашено в повній мірі податкову заборгованість заявлену в адміністративній справі №1240/1895/18.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна від 14.05.2019 за номером інформаційної довідки №166467597 та відповідей Головного управління Держспоживслужби в Луганській області №01-11/1471 від 02.05.2019 і Територіального сервісного центру №4443 Регіонального сервісного центру в Луганській області від 17.04.2019 №31/12/4443-1065, будь яке рухоме та нерухоме майно у Відповідача відсутнє.

На підставі зазначеного позивач просив накласти арешт на кошти та цінності, що знаходяться у банку обслуговуючого Фермерського господарства "Байбуз".

Ухвалою від 11 червня 2019 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 липня 2019 року (а.с. 1-2).

01 липня 2019 року судове засідання перенесено на 05.08.2019 (а.с. 32).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву до суду від відповідача не надходив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Відповідач - Фермерське Господарство Байбуз зареєстровано як юридична особа 20.10.2011 Старобільським районним управлінням юстиції за №13771020000000802, перебуває на обліку в Старобільській ДПІ ГУ ДФС в Луганській області (а.с. 23).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі № 1240/1895/18 адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) до Фермерського господарства Байбуз (місце знаходження: 92763, Луганська область, Старобільський район, село Байдівка, вулиця Прифермівська, будинок 7, код за ЄДРПОУ 37858291) про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто кошти Фермерського господарства Байбуз з рахунків у банках, обслуговуючих Фермерське господарство Байбуз , на користь місцевого бюджету за податковим боргом з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 5188,46 грн (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 46 копійок) (а.с. 15-17).

Відповідно до вищевказаного судового рішення ГУ ДФС у Луганській області направлено інкасові доручення №2169 від 04.10.2018 та №2170 від 04.10.2018 (а.с. 21-22) до Луганського обласного управління АТ Ощадбанк , які були повернуті без виконання відповідно до п.11.7, 11.11 гл.11 Постанови НБУ №22 від 21.01.2004 Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.05.2019 № 166467597, листа Регіонального сервісного центру в Луганській області №31/12/4443-1065 від 17.04.2019 та відповіді Головного управління Держспоживслужби в Луганській області №01-11/1471 від 02.05.2019, будь яке майно у Відповідача відсутнє (а.с. 18-20).

Матеріалами справи підтверджено, що сума податкового боргу відповідача становить 5089,84 грн. (з урахуванням часткової сплати у розмірі 120,00 грн), що також підтверджується інтегрованою карткою платника податків (а.с. 13).

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, включає в себе грошове зобов`язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1 статті20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано відповіді, відповідно до яких майнові активи у позивача відсутні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 5089,84 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 10.10 гл. 10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 2 та 3 п. 10.10 гл. 10 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Крім того, частиною 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що накладений арешт на кошти боржника на певних рахунках, поширюється також на кошти на тих рахунках, що будуть ним відкриті у майбутньому.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах несплаченого податкового боргу в сумі 5089,84 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати у даному випадку не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 242, 248, 250, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Луганській області до Фермерського господарства "Байбуз" про накладення арешту на кошти та цінності - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Фермерського господарства "Байбуз" (ідентифікаційний код 37858291, місцезнаходження: 92763, Луганська обл., Старобільський район, село Байдівка, вулиця Прифермівська, будинок 7), що знаходяться у обслуговуючих його банках, на суму податкового боргу в сумі 5089,84 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова