Постанова

від 05.08.2019 по справі 200/1648/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року справа №200/1648/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.,

секретар Сухов М.Є.,

представника позивача Сенникова А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 200/1648/19-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В., складено в повному обсязі 12.06.2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо повернення виконавчих документів без прийняття до виконання по ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) стягнення єдиного внеску в розмірі 58373,34 грн. за виконавчим документом від 02.08.2018 № Ф-1738-23У.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посилання відповідача на невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження є безпідставним, оскільки зазначення у вимозі про сплату недоїмки з єдиного внеску реквізитів ОДПІ для зарахування стягнутих коштів не відноситься до визначених вказаною статтею вимог до виконавчого документа та підстав для повернення виконавчого документа без виконання.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з`ясування обставин у справі, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на Закон України Про виконавче провадження та зазначає, що судом не враховано, що орган який видав (сформував) вимоги про сплату недоїмки в даному випадку є ГУ ДФС у Донецькій області, стягувачем є Маріупольська ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску формується автоматично на підставі даних ІТС Податковий блок . У сформованій вимозі було зазначено, що суми підлягають сплаті на наступні реквізити: одержувач - Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, код одержувача - 39883670, банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016, оскільки відповідно до абз. 1 п. 2 розділу ІV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача до суду не прибув.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановив наступне.

02.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформована вимога № Ф-1738-23 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 58373 грн. 34 коп.

Одержувачем зазначено Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із зазначенням реквізитів: код одержувача 39883670; банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області; МФО 834016; призначення платежу:*; 140; НОМЕР_1 ; Погашення заборгованості з ЄВС;;; (а.с. 63).

Вимога направлена до Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для примусового виконання.

10.12.2018 року Центральним відділом державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, вимогу було повернуто позивачу у зв`язку з тим, що згідно тексту вимоги та заяви про примусове стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску стягувачем є ГУ ДФС у Донецькій області, а кошти слід перерахувати на рахунок іншої особи, яка не є стягувачем за виконавчими документами Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 64).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404).

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

За змістом ч. 4 ст. 4 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема: п.6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Формування вимоги про сплату недоїмки передбачено ст. 25 Закону України Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон 2464).

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з ч .5 ст. 25 Закону вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у вимозі про сплату недоїмки з єдиного внеску є ГУ ДФС у Донецькій області, а кошти слід перерахувати на рахунок іншої особи, яка не є стягувачем за виконавчими документами - Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, що є помилковим.

Як зазначалося, пунктами 1 та 3 Закону № 1404 визначено,що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по-батькові та посада посадової особи, яка його видала; п. 3 повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по-батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника.

Як встановлено судом, платник ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, отже, в даному випадку, орган який видав (сформував) вимогу про сплату недоїмки є ГУ ДФС у Донецькій області, а стягувачем за виконавчим документом є Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд помилково послався на ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , оскільки в даному випадку не йдеться про виплату стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та, як наслідок, відмови у задоволенні позовних вимог.

За правилами ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, апеляційна скарга позивача підлягає задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 200/1648/19-а - скасувати.

Позов Головного управління ДФС у Донецькій області до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34908799) про стягнення єдиного внеску в розмірі 58373,34 грн. за виконавчим документом від 02.08.2018 № Ф-1738-23У.

Повний текст складено 05 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Е.Г. Казначеєв